Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae最新文献

{"title":"The Narrator (Author) and the Hero in T. Shevchenko’s Poem The Funeral Feast •","authors":"M. Filon, T. Shekhovtsova","doi":"10.1556/060.2021.00002","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00002","url":null,"abstract":"The study deals with the images of the narrator / author and the prophet – the lyrical character in T. Shevchenko’s poem The Funeral Feast [Tryzna]. The purpose of the study is to comprehend the author’s conception and to reveal the whole range of the ways of expressing the author’s “self ”.In this poem, the lyrical subject is variable. He functions as the author proper as well as the narrating author and the lyrical “I”, sometimes getting the features of the lyrical character. At the same time, the narrator and the character have in common the motif of prophetical service, prophetical mission.The sense structure of the image of the prophet presents in Shevchenko’s poem a synthesis of traditional and original senses. Shevchenko combines the social with the philosophic and the ethical, the universal artistic with the individual ontological. A prophet is not just an artistic image but also a modus of social existence of the writer in his ambition through his works to promote God’s laws of society and personality on the earth as a continuation of life itself.Instead of abstract philosophic speculations and complete negation, the poet creates a special modus of his view of life and attitude towards people. This modus is love; however, it is not love in a simplified, trivial and commonplace meaning but in a deeper, religious-ontological comprehensive sense.The Funeral Feast appears to have the main elements of the motif-symbolic complex of romantic literature: the estrangement of the hero longing for heavenly harmony, prayerful yearning for the heaven he keeps memories of, selectness, loneliness, and orphanhood in earthly captivity, the motifs of the lost heaven, of death as rest and death as meeting. The hero is represented as a creative personality that finds itself in a tragic contradiction with the world.One of the significant semantic oppositions is that of the word and silence. In Shevchenko’s poem, this problem is considered in terms of a transition from silent act to action word. The work on The Funeral Feast actually reveals the insolvability of the contradiction between the prophet’s two guises (“the meek prophet” – “the severe prophet”), thus forming a complex dualistic image.In Shevchenko’s creative development, The Funeral Feast was an important step in comprehending the theme of the poet and his prophetic vocation, it marks a significant stage of the author’s spiritual and creative establishment. The poet in his higher mission is understood in the poem as a personality of a national and supernational, seraphic scale, which determines his role and place in society and in the world. The lyrical-epic nature of the genre made it possible to refer the self-expression of the author’s lyrical “I” to the objectification and personification of the lyrical character. The lyrical subject includes various forms of expressing the author’s consciousness, while the hero conceptualizes the perfect model of a creative personality in his / her prophetic e","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44328005","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Fancsaly Éva, Gúti Erika, Kontra Miklós, Molnár Ljubić Mónika, Oszkó Beatrix, Siklósi Beáta, Žagar Szentesi Orsolya: A magyar nyelv Horvátországban","authors":"Annamária Bene","doi":"10.1556/060.2021.00017","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00017","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45842656","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Луцевич Л. Ф. Автобиографические исповеди в литературе. Претексты. Тексты. Контексты","authors":"Ágnes Dukkon","doi":"10.1556/060.2021.00019","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00019","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42707642","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Zeyer’s Epicism and Lyricism","authors":"Martin Schacherl","doi":"10.1556/060.2021.00015","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00015","url":null,"abstract":"This paper aims to explore the literary creations of the Czech poet Julius Zeyer (1841–1901) within the complexity of his poetic works, except dramas. The poet, prosaist, and dramatist Julius Zeyer ranks among the classic Czech authors active in the second half of the 19th century. Literary historians traditionally link him with the Lumír generation but he is often grouped also with the New Romantics contributing to periodicals Ruch, Lumír, and Květy, or, possibly, with the ‘sensitives’ of the 19th-century European culture.His works comprise texts of indisputable, time-honoured value, beside the texts on the verge of conventional fiction. Quantitatively, the literary production of Julius Zeyer comprises more than two thirds of epic works; almost two fifths are dramas; only a few of them are (purely) lyrical poems representing just a fraction of his comprehensive output. The proportions of the explored poetry and prose also feature two-third ratio in favour of prose against (in Zeyer, mostly epic) poetry.The starting point of our search for specific features of his authorial style was the accentuation of Zeyer’s “epicism” and “lyricism” in references, i.e. throughout the overall reception of the poet’s texts, regardless of literary genres, often coexisting in contradictory meanings. Specifically, this study aims at the identification and linguistic analysis of selected devices to convey epic and lyric aspects in Zeyer’s epic poetry and prose.Despite the dominant representation of epics and prose, Zeyer’s style shows distinctly lyrical features, even within the extent of his production as a whole. The lyrical nature of his epic works is enhanced by his exclusively visual imagery, purposely different from common speech, with stylistically marked bookish and archaic elements, bearing the marks of literary art nouveau.In the middle and final stages of the poet’s creative career, his lyricism is enhanced by the changing rhythm of his narrative accentuated by the receding textual dramatization; by a greater share of non-narrative segments in the story; and through the tension ensuing from the contrasts between subjectivity / objectivity; between personification / impersonality; or between outer / inner perspective of the narrative, based on the linguistic form of concrete fictional texts and on the concrete perspective in which the story is actually mediated. Displayed in all of his literary works, lyricism is a characteristic and permanent feature of Julius Zeyer’s authorial style.","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42760991","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Досвід моделювання аспектуальної парадигми полісемічного дієслова","authors":"Микола Калько, Валентина Калько","doi":"10.1556/060.2021.00006","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00006","url":null,"abstract":"У статті на матеріалі одного з багатозначних дієслів сучасної української літературної мови уна-очнено можливість, доцільність та ефективність застосування об’єктивістського підходу до опису категорій аспектуальності та виду, що акцентує увагу на залежності оцінки внутрішньочасового характеру ситуації від онтологічної специфіки екстралінгвальних корелятів дієслова, визначальної для способу їхньої мовної категоризації і неодмінно передбачає передовсім розмежування грама-тичного (категорії виду) та лексичного (аспектуальні класи) компонентів аспектуальності. Доведе-но, що такий підхід дає змогу, використовуючи відповідний дослідницький інструментарій (у цій розвідці – комплексна аспектологічна діагностика), створити об’єктивну, удокладнену, а не спроще-ну, схематичну модель аспектуальної парадигми полісемічної дієслівної лексеми.Аспектуальну макропарадигму конституюють: 1) аспектуально-лексична мікропарадигма, яку наповнюють аспектуально-лексичні класи: термінативний, активітивний, стативний, евентивний, релятивний; 2) аспектуально-граматична парадигма, що об’єднує аспектуально-граматичні класи: імперфективи-партнери, перфективи-партнери, imperfeсtiva tantum, perfeсtiva tantum, біаспективи; 3) аспектуально-прагматична парадигма, що інтегрує конкретно-видові функції, зокрема прогре-сивну, ітеративну, preasens historicum, конкретно-фактичну тощо; 4) аспектуально-дериватологіч-на мікропарадигма, яка консолідує акціональні підкласи (традиційні роди, чи способи дії) як мор-фолого-словотвірні префіксальні, суфіксальні, конфіксальні деривати: атенуативи, дистрибутиви, дуративи, пердуративи, сатуративи, семельфактиви, кумулятиви, редуплікативи тощо.На особливу увагу заслуговують у цьому дослідницькому контексті безпрефіксні імперфективи з дифузною семантикою. Комплексна аспектологічна діагностика таких дієслів дає змогу виявити всі тонкощі аспектуальної «палітри» дієслівного полісеманта. Зокрема, моделювання аспектуаль-ної макропарадигми полісемічного дієслова рвати засвідчує наявність у його аспектуально-лек-сичній мікропарадигмі семантем, що належать до п’яти різних аспектуальних класів: термінативів, активітивів, евентивів, стативів і релятивів. Аспектуальний клас визначає відповідний тип аспек-туально-граматичної, аспектуально-прагматичної, аспектуально-дериватологічної мікропарадигм: скажімо, термінативам притаманні суто видове, функціонально-видове й акціональне партнерство, прогресивна функція. Термінативними є одинадцять семантем, що відображають агентивні подіє-спрямовані процеси. Активітиви, евентиви, стативи та релятиви мають свою специфіку, яка описа-на у статті.Усебічне дослідження закономірностей категоризації аспектуальної семантики на засадах об’єк-тивістського підходу із застосуванням комплексної аспектологічної діагностики уможливлює ви-явлення всього спектра аспектуальних характеристик дієслівної лексеми й найтонших нюансів її аспектуальної поведінки, а отже, об’єктивне моделювання аспектуальної парадигми.Based on the case of a modern Uk","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44806215","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Деньги в русских антипословицах","authors":"Полина Оленева, Анна Викторовна Литовкина","doi":"10.1556/060.2021.00010","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00010","url":null,"abstract":"В течение многих столетий паремии (пословицы и поговорки) служили великолепной почвой для бесконечной трансформации. В последние же десятилетия паремиологическая трансформация приняла такие масштабы, что порой можно чаще встретить трансформы, чем традиционные паре-мии. Вольфганг Мидер назвал такого рода паремии антипословицами (нем. Antisprichwörter, англ. anti-proverbs). Этот термин был широко принят паремиологами всего мира.Данная статья посвящена анализу русских пословиц и антипословиц о деньгах. В первой части работы были рассмотрены способы трансформации традиционных русских по-словиц: замена одного или двух слов; замена второй или первой части пословицы; добавление новых слов или, наоборот, выпадение слов; использование буквального значения вместо метафоричного; смешение нескольких пословиц. Многие антипословицы одновременно включают в себя несколько способов трансформации.Во второй части статьи мы кратко осветили такие понятия как семантическое поле и гиперсема в контексте денег (к которой относятся помимо лексемы деньги также и такие слова как рубль, ко- пейка, платить, богатый, бедный, золото, долг, платеж и др.), а также мы привели примеры по-словиц о деньгах из различных языков мира (например, из английского, немецкого, французского, испанского, итальянского).Третья часть статьи была посвящена анализу русских пословиц и антипословиц о деньгах. Сна-чала нами были рассмотрены примеры трансформации пословиц, в текстах которых есть слова, относящиеся к гиперсеме «деньги» (19 примеров). Потом мы направили фокус нашего внимания на антипословицы, в текстах которых присутствовала гиперсема «деньги», но в самих пословицах ее не было (14 примеров). Всего в этих двух разделах нами было проанализировано 33 русские пословицы и 88 антипословиц о деньгах. Фокус нашего внимания был прежде всего на том, что происходит в ходе трансформации с пословицами, какие виды трансформации являются наиболее популярны-ми в нашем корпусе, а также мы рассмотрели, какие смысловые изменения происходят с послови-цами во время их модификации. Эту часть статьи мы завершили анализом трех самых популярных в нашем корпусе пословиц о деньгах: Не в деньгах счастье; Не имей сто рублей, а имей сто друзей; Долг платежом красен и их многочисленных переделок.Большая часть антипословиц о деньгах отражают актуальные реалии для носителей русского языка, в которых добавлены темы секса, коррупции, преступного мира, работы, кредитов, здоровья, ежедневных будней и праздников, качеств характера и др. По мнению В. Мидера, антипословицы нередко становятся моралистичными или даже дидактичными высказываниями, и мы это наглядно увидели на примере многочисленных антипословиц о деньгах.For centuries, proverbs have provided a framework for endless transformation. In recent decades, the modification of proverbs has taken such proportions that sometimes we can even meet more proverb transformations than traditional proverbs. Wolfgang Mieder has coined the term anti-proverb (or in German, Anti- spric","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42564128","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Код пам’яті в сучасному українському романі","authors":"Лідія Кавун, Оксана Вертипорох","doi":"10.1556/060.2021.00007","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00007","url":null,"abstract":"У статті досліджується проблема пам’яті в контексті художнього дискурсу української літератури рубежу ХХ–ХХІ століть. Романи Василя Шкляра, Володимира Лиса, Ліни Костенко, Євгена Паш-ковського, Тані Малярчук, Софії Андрухович та інших містять культурний код як засіб передачі інформації, котра історично накопичувалася у вигляді знаків і символів.У сучасній українській літературі ми спостерігаємо реконструкцію культурного простору на ос-нові засвоєння, зберігання і перекодування знаків колективної та індивідуальної пам’яті. Тут пе-реплітаються історія та сучасність, автори роблять спробу поєднати індивідуальне й колективне українське, історичну автентичність і художню винахідливість; герої переосмислюють своє минуле та свою ідентичність. Зокрема, проаналізовано тексти Євгена Пашковського «Вовча зоря» (1991) та «Безодня» (1992), в яких розкривається автономний код (творчої) пам’яті. Йдеться про фундамен-тальні проблеми української історії, культури та колективної ідентичності, оперуючи якими пись-менник створює «нову пам’ять».Пам’ять та історія, де пам’ять відображає індивідуальний особистий досвід конкретних історич-них подій, відтворено у романі Василя Шкляра «Чорний ворон» (2009). Володимир Лис розглядає життя особистості на тлі історії України в роки Першої та Другої світових воєн, колективізації, «роз-квіту» та нівелювання соціалізму і занепаду села в перші роки Незалежності. Ці теми представлені в романі «Століття Якова» (2010). Ліна Костенко присвячує роман «Записки українського сумас-шедшого» (2011) подоланню комунікативного розриву між членами родини, між Україною та світом на початку ХХІ століття. Про травматичний досвід, забуття та спогади в романі «Забуття» (2016) розповідає Таня Малярчук. Брати Капранови концептуалізують у романі «Забудь річка» (2016) об-раз пам’яті, який пов’язаний з аналізом проблем провини та спокути в аспекті «жити минулим, викорінюючи життя» тощо.Культурно-ментальний поділ української родини і подолання розриву між східною та західною Україною, об’єднання різних людей в одну громаду стали предметом художнього осмислення Софії Андрухович у романі «Амадока» (2020). Семантика пам’яті пов’язана із засвоєнням, зберіганням і перекодуванням знаків (символів, образів, алюзій, цитат) культурного коду, який акумулює та пе-редає інформацію через історичний досвід.The paper explores the problem of memory in the context of the artistic discourse of Ukrainian literature at the turn of the 20th and 21st centuries. The novels by Vasyl Shklyar, Volodymyr Lys, Lina Kostenko, Evgeny Pashkovsky, Tanya Malyarchuk, Sofia Andrukhovych, and others contain the cultural code as a means of transmitting information that has historically been accumulated here in the form of signs and symbols.In modern Ukrainian literature, we observe the reconstruction of cultural space on the basis of the assimilation, storage, and recoding of signs of collective and individual memory. Here, history and modernity are intertwined, the authors make an attempt t","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45563880","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Kristijanovićeve kajkavske prerade Ezopa •","authors":"Vladimira Rezo, B. Golub","doi":"10.1556/060.2021.00014","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00014","url":null,"abstract":"U radu se uspoređuje devet parova kajkavskih obrada Ezopovih basni. Preradio ih je Ignac Kristijanović, posljednji borac za kajkavski književni jezik, a objavio u kajkavskom kalendaru Danica zagrebečka (1842– 1848) i u knjizi Ezopove basne pohorvačene (1843).Već je na prvi pogled vidljivo da su basne objavljene u knjizi kraće, a Olga Šojat navela je sadržajne i stilske razlike između basni iz Danice i knjige, dok je Joža Skok naglasio kako kraće basne imaju više kajkavskih elemenata. Prva tvrdnja zahtijevala je sadržajnu i strukturnu analizu, a druga jezičnu usporedbu dviju vrsta basni na svim jezičnim razinama.Analizi strukture i sadržaja pristupilo se sa stajališta teorije recepcije koja je usmjerena na čitatelja knji-ževnog djela. Basne su analizirane metodom usporedbe, a na promatrane su sastavnice primijenjena saznanja teoretičara i povjesničara basne.Teorijski okvir jezične analize korpusa čini povijesna sociolingvistika, koja jezične probleme nastoji uklopiti i promatrati u širem društveno-povijesnome kontekstu. Kombinirajući navedene metode (analiziramo varijantnost na inačicama teksta istoga autora / prevoditelja / prerađivača objavljene u različitim izdanjima i unutar vremenskoga okvira od nekoliko godina), nastojali smo odgovoriti na pitanje koliko se Kristijanovićev jezik u knjižici basni razlikuje od onoga u Danici te potvrditi ili opovrgnuti spomenutu Skokovu tvrdnju kako je u kalendaru Kristijanović štokavizirao svoje tekstove.Raščlamba strukture i sadržaja devet parova basni dovela nas je do zaključka o naglašenu fabuliranju dužih inačica iz Danice. Nju je Kristijanović postigao zamjetnom uporabom dijaloga, mjestimičnom ironijom stvorenom upravo dijaloškim dionicama, podrobnijim opisima i najavama okolnosti radnje te raznim konkretizacijama, tipičnima za narodnu bajku i pripovijetku. Držimo da je cilj takvoga naglaska na gradnji fabule privlačenje nesofisticirane publike, one koju treba animirati i čiju pažnju treba zadržati.Raščlamba provedena na jezičnoj razini pokazala je da jezik Kristijanovićevih basni, i onih objavljenih u samostalnoj knjižici i onih iz Danice, ima obilježja tipična za kajkavski književni jezik 19. st. Usporedbom s jezičnim osobinama drugih Kristijanovićevih djela utvrdili smo da se analizirani tekstovi uklapaju u njegov opus. Istom smo usporedbom ustanovili i da se neke jezične osobitosti (van, dan) jezika basni ne mogu interpretirati kao štokavizacija teksta jer su prisutne na razini čitavoga autorova opusa.Istraživanje je pokazalo da je Kristijanović priređujući basne objavljene u Danici, nerijetko birao književnokajkavske elemente (npr. futur tvoren s pomoćnim glagolom hoteti, na leksičkoj razini izbor riječi lisica) kojima je svoje tekstove činio pristupačnijima i govornicima drugih narječja. Poznajući oštre Kristijanovićeve stavove o ilircima i njihovoj jezičnoj koncepciji, smatramo da unošenje takvih elemenata nikako nije znakom autorova prihvaćanja ilirskih stavova ili književnoga jezika štokavske os","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42627776","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"O leksiku u kajkavskom narječju","authors":"Đuro Blažeka","doi":"10.1556/060.2021.00001","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00001","url":null,"abstract":"U radu se daju temeljni podatci o kajkavskom leksiku, njegovu podrijetlu, kontaktu s mađarskim i njemačkim jezikom te suvremenim pojavama u interferenciji s hrvatskim standardnim jezikom (pseudoanalogonimija, najnovije semantičke adaptacije). Kako je leksik hrvatskih kajkavskih govora rubno zastupljen u postojećim etimološkim rječnicima hrvatskoga jezika, u radu se ističe da je teško napraviti klasifikaciju velikog broja leksema koji se ne nalaze ni u kojem od slavenskih jezika.Kod leksičkog posuđivanja hungarizama vrlo je rijetko riječ o popunjavanju leksičkih praznina, a mnogo češće o posuđivanju zbog izvanjezičnih razloga (zemljopisnih i političkih) jer ih je velika većina u trenutku primarne adaptacije imala ekvivalente u govorima primaocima. Od semantičkih polja koje pokrivaju hungarizmi najbrojnije je ono koje se odnosi na pejorativna značenja u kontekstu osobina, izgleda i ponašanja ljudi, a od onih koje pokrivaju germanizmi je ono koje se odnosi na tehničke izraze iz najrazličitijih obrta.Arhaičan kajkavski leksik ili nestaje ili suvremenim semantičkim adaptacijama pronalazi novo mjesto u vokabularu suvremenih govornika kajkavskog narječja. Apostrofira se velika učestalost deminutiva / hipokoristika, i to ne samo kao tvorbena mogućnost ili rubni sloj leksika, već kao izuzetno često korišteni leksik u svakodnevnoj komunikaciji. Opisuju se istraživanja pseudoanalogonimije koja su osim za lingvističke spoznaje važna i za metodiku nastave hrvatskog jezika, što bi mogla biti stožerna točka oko koje bi i kajkavsko narječje dobilo bolji položaj u školama.Na kraju se govori o najnovijim trendovima u istraživanju kajkavskog leksika i solidnom razvoju kajkavske dijalektne leksikologije zbog pojave velikog broja amatera koji cijeli život skupljaju leksik i prepuštaju njegovu obradu jezikoslovcima pa djelo objave kao zajednički rad. Na kraju se predlaže metodologija istraživanja razlikovnosti leksika između pojedinih mjesnih govora kad za neki mjesni govor već postoji objavljeni opsežni znanstveni rječnik. Na taj bi se način lakše pratili procesi širenja i rasprostranjenosti najrazličitijih jezičnih pojava iz područja semantike i tvorbe riječi, a ne samo općepoznatih jezičnih izoglosa koje se tiču uglavnom fonologije.U zaključku se ističe da je posljednji trenutak da se leksička istraživanja kajkavskog narječja intenziviraju jer za razliku od fonologije i morfologije, semantika je puno brže podložnija promjenama s obzirom na to da nove realije doslovce svakodnevno prodiru u suvremeni život, a to se manifestira na i na standardni jezik i na interdijalekt i na mjesne govore.The paper provides basic information about the Kajkavian lexicon, its origin, its contact with the Hungarian and German languages and about contemporary phenomena in its interference with the Croatian standard language (pseudo-analogonymy and the latest semantic adaptations). As the lexicon of Croatian Kajkavian dialects is marginally represented in the existing etymological diction","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44340352","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Węgiersko-polskie dialogi w twórczości Lwa Węglińskiego","authors":"Rostyslaw Radyszewśkyi","doi":"10.1556/060.2020.00026","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2020.00026","url":null,"abstract":"Artykuł dotyczy twórczości Lwa Węglińskiego (1827–1905), poety z pogranicza polsko-ukraińskiego, który wydał 6 zbiorów w języku ukraińskim pisanych alfabetem łacińskim i 7 książek w języku polskim, w których dominował materiał oparty o reminiscencje z historii i kultury różnych narodów, a także przekłady poezji i folkloru ludowego. Zbiór Snopek z niw słowiańskich i obcych (1885) jest w całości poświęcony przekładom z folkloru słowiańskiego: są w nim zawarte ukraińskie (42), morawskie (69), węgierskie – „obce pole” (21), niemieckie (60) pieśni ludowe. We wstępie Lew Węgliński określił pieśni węgierskie jako „ogniste, dowcipne, namiętne”, a następnie przytoczył przekłady węgierskich pieśni wojennych Erotki wojskowe – Na placu ćwiczeń, Pod czas marszu, Epikurejka i innych.Lew Węgliński informował, że jego przekłady węgierskich pieśni ludowych stanowiły Suplementum (załącznik) do tomu drugiego. Zawartość zbioru Echo z-za Tatr i Karpat (1885) jest przedstawiona bardzo szczegółowo i w całości poświęcona historii, folklorowi i literaturze Węgier, które autor uważa za najbardziej przyjazny Polsce kraj sąsiedzki. Po arkadyjskich epigramatach w języku niemieckim, Słowie wstępnym i Objaśnieniach porównuje on pieśni węgierskie z folklorem innych, w tym słowiańskich, narodów. Lew Węgliński opisuje pozytywne zjawiska dialogu polsko-ukraińskiego, w szczególności przywołuje i cytuje mowę Do parlamentu Węglińskiego petycja o wyswobodzenie Polski. Materiał poetycki zbioru podzielony jest na dwie części: „oryginalne” utwory (44 wiersze) i Pieśni erotyczne oparte na motywach węgierskich (prawie 100 wierszy), natomiast drugi dział Wolne przekłady i naśladownictwa podzielony jest również na części Z węgierskich pieśni ludowych i Z Sándora Petőfiego (50 wierszy).Oryginalny wiersz autorstwa Lwa Węglińskiego Węgierska kraina sławi główne symbole tej krainy – Cisę, Dunaj, Karpaty i Tatry, wino, źródła lecznicze itp. Symbole te w poetycki sposób przedstawiają historię i kulturę Węgier. Autor wspomina o węgierskich „luminarzach” literatury, a szczególną uwagę poświęca najsłynniejszemu lirykowi, „rycerzowi i bardowi” Sándorowi Petőfiemu. W artykule rozważane są przekłady wierszy Petőfiego Przy kominku, Zwaliska czardy, Bachusowe pieśni, a także wierszy patriotycznych Życzenia i Szózat. Te fakty dotyczące polskiej recepcji Sándora Petőfiego powinny zostać uwzględnione w przyszłych badaniach.The paper deals with the work of Lew Węgliński (1827–1905), a poet of the Polish–Ukrainian borderland, who published 6 collections in the Ukrainian language written in the Latin alphabet, and 7 books in Polish, which were dominated by the imaginary material created through appeals to the history and culture of different nations as well as translations of national poetry and folklore. The collection Snopek z niw słowiańskich i obcych (1885) is entirely devoted to translations of Slavic folklore: Ukrainian (42), Moravian (69), Hungarian – “the foreign field” (21), German (60) folk songs. In the in","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-24","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45384650","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}