Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae最新文献

{"title":"Концептуалізація народної лінгвофілософії: паремійний вимір об’єктивації (на матеріалі української мови)","authors":"Юлія Макарець","doi":"10.1556/060.2022.00048","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2022.00048","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню паремійного фонду як джерела народної лінгвофілософії. Об’єк-том аналізу стали українські паремії з базовими лексемами мова та слово. У прислів’ях та приказках ці поняття витлумачені не лише як засоби комунікації та передачі смислів, а й як морально-ціннісні категорії. Українська народна лінгвофілософія розглядає слово у його відношенні до дійсності (дій і речей) і до ментальності, зберігає відгомін давніх вірувань у його здатність матеріалізуватися й впливати на життя людини. На уявлення про магічний потенціал слів пізніше нашарувалися по-всякденні спостереження за їхньою спроможністю впливати на емоційні стани та дії індивіда.\u0000 Народна мудрість насамперед оцінює слово і мову як інструменти соціалізації та встановлення соціальних зв’язків, як мірило інтелектуальних здібностей і моральних достоїнств людини, тому до-сліджені паремії містять переважно своєрідні комунікативні аксіоми (За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся; Добре слово не коштує нічого, а поможе много; Лагідні слова роблять приятелів, а острі слова – завзятих ворогів; Від ласкавих слів утихає гнів; Не кидай словами, як пес хвостом). Менша їх кількість сформувалася в період активних націєтворчих процесів, коли мова була інтер-претована як особистісна цінність та основа самоідентифікації, тобто етична категорія (Рідна мова – не полова, її за вітром не розвієш; Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається). Подібні ідеї характерні й для великої групи афоризмів, що з’явилися в ХІХ – на початку ХХ ст.: у період ста-новлення української національної ідеї, яка, як і у інших представників слов’янського світу, була лінгвоцентричною і початково оберталася навколо ствердження прав рідної мови та її виражальних можливостей. Ідейне суголосся малих жанрів української народної творчості та літератури свідчить про ідейний резонанс між широкими верствами українців та відносно вузьким колом інтелектуаль-ної еліти в сприйнятті мовного питання.\u0000 Сьогоднішня мовленнєва практика українців свідчить, що значний шар паремій лінгвофілософ-ського змісту переміщується на периферію паремійного фонду. Комунікативний потенціал зберіга-ють паремійні одиниці, які стосуються мови як комунікативного коду. Переважно вони реалізують не стільки первинну настанову на підтримці ближнього «добрим словом» (ця група спочатку була найбільшою в українській мовній практиці), скільки рекомендацію не говорити зайвого, щоб не нашкодити собі, що опосередковано свідчить про ціннісну переорієнтацію сучасного суспільства.","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49358389","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Polski dopełniacz w węgierskiej perspektywie porównawczej","authors":"Wiesław T. Stefańczyk","doi":"10.1556/060.2022.00016","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2022.00016","url":null,"abstract":"Polszczyzna i język węgierski są językami odrębnymi zarówno pod względem genetycznym, jak i typologicznym. Polszczyzna jest językiem indoeuropejskim, słowiańskim o zdecydowanej przewadze cech fleksyjnych, natomiast język węgierski jest językiem uralskim, ugrofińskim, a ściślej ugryjskim, aglutynacyjnym typu postpozycyjnego. Owe odrębności obejmują wszystkie płaszczyzny systemu językowego, zwłaszcza słownictwo i morfologię. Zasadnicza różnica między aglutynacyjnym i fleksyjnym typem językowym wyraża się w tym, że morfemy aglutynacyjne doklejane do rdzenia wyrazu są zasadniczo jednofunkcyjne, natomiast morfemy fleksyjne kumulują w sobie kilka funkcji, np. w konstrukcji w samochodach końcówka -ach jest jednocześnie wykładnikiem przypadka (locativus) i liczby (liczba mnoga). W analogicznej formie węgierskiej autókban występują dwa morfemy -k-, wskazujący na liczbę mnogą oraz -ban, wyrażający przypadek (inessivus). Przykłady aglutynacji można odnaleźć również w języku polskim, dominują one w formach czasu przeszłego i trybu przypuszczającego.\u0000 Podobnie jak większość języków ugrofińskich, węgierszczyzna jest językiem o silnie rozbudowanym systemie przypadkowym. W zależności od ujęcia wyróżnia się od 18 do 25 przypadków. W języku węgierskim przypadki są zasadniczo jednofunkcyjne, natomiast przypadki polskie pełnią na ogół jednocześnie kilka funkcji. Najbardziej wielofunkcyjnym przypadkiem w polskim systemie kazualnym jest dopełniacz. W sposób ewidentny świadczy o tym fakt, że ma on ekwiwalenty w siedmiu różnych przypadkach węgierskich, tj. elativus, illativus, delativus, adessivus, ablativus, allativus i terminativus. Ich ekwiwalencja, choć nie w pełni precyzyjna, jest możliwa dzięki przyimkom jako konstytutywnym komponentom przypadka. W przeciwieństwie do afiksów węgierskich, polskie przyimki jednak są wielofunkcyjne, np. za pomocą prepozycji z(e) oraz do oddaje się dwa, a nawet trzy różne przypadki węgierskie. Afiksy węgierskie, będące odpowiednikami polskich przyimków i końcówek fleksyjnych, pełnią na ogół jedną, ściśle określoną funkcję.\u0000 Z polskiego punktu widzenia najbardziej skomplikowaną kategorią w języku węgierskim jest sposób realizacji konstrukcji dzierżawczych. Wyraża się to w całkowicie odmiennym szyku składników, istnieniu morfemów dzierżawczych dodawanych do członu oznaczającego przedmiot posiadany, a zatem zupełnie odrębnej relacji: posiadacz – przedmiot posiadany. W konstrukcjach tych ukryty jest językowy obraz świata: inny w polszczyźnie i całkowicie odrębny w języku węgierskim. Konstrukcje te stanowią olbrzymie wyzwanie zarówno dla osób uczących się języka węgierskiego jako obcego, jak i ich nauczycieli.","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47567611","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Српски као дипломатски језик на угарском двору XV века (на примеру писма Стефана Баторија Али-бегу Михалоглуу)","authors":"Владимир Р. Поломац","doi":"10.1556/060.2021.00013","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00013","url":null,"abstract":"У раду је са филолошке стране истражено писмо Стефана V Баторија, дворског судије и трансилва-нијског војводе из времена угарског краља Матије Корвина, упућено из Будима 1. маја 1483. године турском војном заповеднику и смедеревском санџак-бегу Али-бегу Михалоглуу. Баторијево писмо представља једно од ретких сведочанстава употребе српског језика и ћирилице у дипломатској пре-писци коју су угарски краљеви и њихови магнати размењивали са турским султанима и њиховим званичницима током XV и XVI века.Писмо представља део шире несачуване дипломатске преписке на српском језику у којој су ре-шавани спорови између Угарске и Турске након пропасти мировних преговора 1478. године. Поред новог издања Баторијевог писма у оригиналној графији, у раду су истражене и његове најважније правописне и језичке одлике, увек у контексту употребе српског као дипломатског језика у препис-ци угарског двора са турским султанима и војним званичницима, као и у ширем контексту односа српске канцеларије на угарском двору са пословноправном писменошћу Српске деспотовине.У раду је показано како се Баторијево писмо по правописним и језичким одликама значајно раз-ликује од писма краља Матије Корвина упућеног султану Бајазиту II 1487. године, са којим је било повезивано у досадашњим истраживањима. Преовлађујућом употребом ресавског правописа Бато-ријево писмо се разликује и од других писама насталих на угарском тлу током друге половине XV и прве половине XVI века, а приближава правопису писама султаније Маре Бранковић и световним писмима деспота Лазара и Стефана Бранковића из друге половине XV века.С друге стране, истраживање је потврдило почетну хипотезу да је језик Баторијевог писма близак језику писама деспота Вука Гргуревића упућених између 1482. и 1483. године султану Бајазиту II и Али-бегу Михалоглуу. У обе групе писама употребљава се српски језик изграђен на основи ју-гоисточног српског дијалекта XV века из кога су се развили савремени косовско-ресавски и при-зренско-јужноморавски говори. Језик Баторијевог писма и језик писама деспота Вука Гргуревића показују како је померање политичких активности преосталог српског племства на територију Угар-ске након пада Српске деспотовине омогућило да језик њене пословноправне писмености настави живот у новом окружењу и у новој (дипломатској) функцији.From the philological perspective, the paper examines the letter of Stephen V Báthory (Ecsedi Bátori István in Hungarian), a court judge and Transylvanian duke from the time of the Hungarian King Matthias Corvinus, sent from Buda on 1 May 1483 to the Turkish military commander and Smederevo Sandžak-beg Mihaloğlu Ali Bey. Báthory’s letter represents one of the rare testimonies of the use of the Serbian language and Cyrillic script in the diplomatic correspondence that Hungarian kings and their magnates exchanged with Turkish sultans and their officials during the 15th and 16th centuries.The letter belongs to a wider unpreserved diplomatic correspondence in the Serbian language in which disput","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41784494","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Стихи о море в русской романтической лирике","authors":"Михай Петер","doi":"10.1556/060.2021.00012","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00012","url":null,"abstract":"В статье предлагается несколько стихотворений русских поэтов на тему моря. Описательный аспект в них пропитан эмоциональными переживаниями авторов. При этом меняющийся вид моря, его богатство световыми и звучными оттенками и переливами нарисованы c высоким поэтическим мастерством, позволяющим ощущать определенный параллелизм между динамикой моря и изме-нениями в душевной жизни человека. Эти романтические стихотворения содержат явные элементы реалистического подхода к действительности, а вместе с тем и некоторые черты, свидетельствую-щие о склонности авторов к трансцендентальности.Элегия Жуковского «Море» (1822) – прекрасный пример олицетворения: море рассматривается как мистическое существо, которое живет, дышит и исполнено тревожной мыслью. Реалистичное изображение моря содержит скрытую аллюзию на переменчивые настроения человеческой души.В стихотворении Пушкина «Погасло дневное светило…» (1820) поэт вспоминает о своей поте-рянной бурной молодости. В его же стихах «К морю» (1824) море как символ абсолютной свободы напоминает судьбы двух великих мужей века: Наполеона и Байрона.В стихотворении «Море и утес» (1848) Тютчев выражает свою веру в миссию России как защит-ника христианства. Помимо аллегорического смысла, мастерство изображения яростных бурь волн против «спокойного и уверенного в себе утеса» предлагает прекрасную параллель с известными морскими картинами Айвазовского. В его стихотворении «Как хорошо ты, о море ночное» (1865) непрерывное движение моря намекает на трансцендентальное. Последние строки этого стихотво-рения говорят о неутолимой скорби поэта, вызванной недавней смертью его возлюбленной. Его же стихи «Волна и дума» (1851) представляют эмблематический символ взгляда поэта на аналогию природы и человеческого духа: наши мысли – это то же непрерывное, тщетное и обманчивое явле-ние как бушующие и отступающие волны моря.Бунин посвятил два стихотворения морю. В одном из них (1895) вид спокойного ночного моря вызывает у наблюдателя восхищенное предчувствие вечной красоты и неземной истины. В другом стихотворении (1897) описание бурного Северного моря напоминает унылое настроение поэта. Па-раллель между этим зрелищем и подавленным состоянием души поэта проявляется в уничижитель-ных семантических тонах эпитетов и предикатов.В стихах Бальмонта «У моря ночью» (1903) вид ночного моря возбуждает у поэта отчаянное ви-дение нависающей смерти.В своем коротком стихотворении (1884) Надсон сравнивает море с мощным органом в величе-ственном соборе, но вместе с тем оно приводит видение кого-то «безумно смеющегося и грозящего».При этом цитированные романтические стихотворения содержат явные элементы реалистиче-ского подхода к действительности, хотя в то же время некоторые их черты свидетельствуют о склон-ности авторов к трансцендентальности.The paper presents a selection of poems about the sea, written by Russian lyric poets in the 19th century. The descriptive aspect in the poems is imbued by the emotional experience and actual mood of the authors. A","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46563743","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Роль прототипов нет и без в формировании и экспликации понятия «отсутствие» в русской поэзии","authors":"Е. А. Скоробогатова, О. В. Радчук","doi":"10.1556/060.2021.00016","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00016","url":null,"abstract":"Объектом исследования является понятие «отсутствие», относящееся к таким базовым абстрак-тным понятиям, которые играют значительную роль в концептуальной системе языка и имеют важное социальное и культурное значение. Предметом исследования стали поэтические контексты, в которых данное понятие репрезентировано. Поэтические тексты выбраны для анализа не случай-но, поскольку именно в них отражение восприятия отсутствия вскрывает когнитивный потенциал личностей, подходящих индивидуально к отбору и использованию вербальных средств, передаю-щих это понятие. Проведенное исследование механизмов формирования и репрезентации понятия «отсутствие» в поэтическом тексте выполнено с учетом принципа антропоцентризма как осново-полагающего в когнитивной лингвистике. Лингвокогнитивный анализ, в основе которого лежит теория прототипического описания лексико-грамматических явлений, позволяет выявить широ-кий диапазон репрезентации понятия «отсутствие» в поэтическом дискурсе.Предложенный методологический подход к изучению способов экспликации абстрактного поня-тия «отсутствие» в русском языке апробирован в исследовании поэтического языкового материала. Изучение поэтического представления понятия реализовано на основе концепции бинарного про-тивопоставления онтологически значимых понятий «наличие» – «отсутствие». С помощью прие-ма интерпретации выяснена роль прототипов нет и без в формировании и экспликации понятия «отсутствие» при создании поэтических мотивов, непосредственно передающих анализируемое понятие. Применение метода прототипического описания позволило раскрыть семантические нюансы, показать позитивные и негативные коннотации, репрезентирующие понятие «отсутствие» в поэзии.Были выделены корреляции между способами использования частиц не и ни, предлогов и при-ставок не, ни, без как репрезентантов понятия «отсутствие» и представлением мотивов космической гармонии, бессмертия, искушения, увядания, гибели, отсутствия любви. Показано, что позитивная авторская оценка описываемого в стихотворном тексте создается при противопоставлении моти-вов гармонии и бессмертия с помощью диалектического объединения понятий «отсутствие» – «на-личие» путем их одновременного оязыковления в контекстах комплементарного типа.Доминирование языковых репрезентантов понятия «отсутствие» приводит к формированию не-гативного оценочного контекста, который связан с мотивами искушения, увядания, гибели, любов-ного одиночества. Описание с когнитивных позиций значений лексических единиц, репрезентиро-ванных в поэтическом дискурсе, углубляет научное представление о семантике естественного языка как феномене психики человека.The object of the study is the notion “absence” referring to the basic abstract notions that play a significant role in the conceptual system of any language and are of social and cultural significance. The subject of the research includes poetic contexts in which this notion is represented. Poetic texts have not been chosen by random since it is in them that the reflection ","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46186469","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Семантика та поширення унгаризму салаш у карпатському діалектному ареалі","authors":"Надія Пашкова","doi":"10.1556/060.2021.00011","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00011","url":null,"abstract":"Метою даної статті є дослідження розвитку фонетичної форми та семантики, визначення походжен-ня та поширення слова салаш у говірках карпатського ареалу, а також у континуумі балканських та слов’янських мов. Робота проведена в руслі традиційних проблем балканських та карпатських сту-дій, кінцевою метою яких є збирання, опис семантики та вивчення походження ідіоетнічної куль-турної лексики давнього пастушого населення цього етномовного континууму, зрозуміти шляхи і час утворення цього етнокультурного феномена та його спільної лексики.Матеріалом для аналізу у статті послужили загальномовні, спеціальні та діалектні словники, а також діалектологічні атласи та лінгвістичні карти слов’янських і балканських мов (української, російської, словенської, болгарської, македонської, сербської, словацької, польської, румунської та ін.) та їх карпатських діалектів. У дослідженні використано методи семантико-фонетичного аналі-зу варіантів слова у лексикографічних джерелах, інтерпретації лінгвістичних карт, етимологічного аналізу.Лексема салаш, яка входить до карпато-балканського етнокультурного словника, давно була за-писана діалектологами і її семантика вивчалася багатьма дослідниками мов і діалектів цього ареалу, картографувалася у численних діалектних та ареальних лінгвістичних атласах. Але щодо походжен-ня цього слова висловлювалися різні припущення і єдиної думки в дослідників до цього часу не було. На основі проведеного дослідження ми визначаємо номінативну модель, за якою утворено цей карпатизм угорського походження, як дериваційно-метонімічну фінітивну модель «функція – дім», лексему за утворенням як девербативний фінітив із первісною семантикою ‘місце зупинки, ночів-лі’, утворений від угорського дієслова száll ‘зупинятися на ночівлю’.Порівняльне вивчення семантики діалектного слова салаш дозволило визначити такий розвиток його основних та похідних значень: ‘місце для ночівлі’, ‘сезонне тимчасове житло’, ‘будівля для до-машніх тварин’, ‘будівля для пастухів’, ‘господарство пастухів у горах’, ‘стадо’, ‘табір’, ‘будь-яке тим-часове житло’. Порівняльно-історичне дослідження, проведене із залученням широкого діалектного матеріалу різних мов досліджуваного континууму, дозволило остаточно прийняти угорську етимо-логію слова салаш, яке спочатку було поширене в карпатських говірках на позначення пастушого тимчасового житла, а згодом проникло в сусідні мови усіх Балкан і всієї Славії, змінивши свою фонетичну форму та семантику від конкретного до широкого значення ‘будь-яке тимчасове житло з хворосту та гілок’.The aim of this paper is to study the development of the phonetic form and semantics of the word salash, to determine its origin and distribution in the dialects of the Carpathian area as well as in the continuum of Balkan and Slavic languages. The work is carried out in line with the traditional problems of Balkan and Carpathian studies, the ultimate goal of which is to describe the semantics and study the origin of the idioethnic cultural vocabulary of the a","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46172020","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Фраземіка повісті І. Я. Франка «Перехресні стежки»","authors":"Катерина Глуховцева, Ірина Глуховцева","doi":"10.1556/060.2021.00003","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00003","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано фраземіку повісті Івана Франка «Перехресні стежки» (118 одиниць) як культурний феномен, з допомогою якого автор відобразив ментальні риси українців, зміг передати психологію дійових осіб, їхній душевний стан. У роботі використано описовий метод вивчення мов-них фактів з його прийомами зовнішньої і внутрішньої інтерпретації. Автори доводять, що центром фраземікону є вислови соматичного культурного коду.Найбільш фразеологічно навантаженими в тексті є слова око (очі) і серце, адже вони входять до складу стійких сполучень слів, з допомогою яких автор передав психологічні особливості погляду комунікантів, внутрішні переживання дійових осіб (їхні хвилювання, стан закоханої людини, без-душність, байдуже ставлення до навколишніх тощо), охарактеризував персонажів за внутрішніми якостями.На периферії залишилися фраземи релігійного, антропного, фітоморфного, предметного, при-роднього коду та морального субкоду. Це пояснюємо активним уживанням у багатьох мовах, зо-крема й українській, в усному та писемному мовленні фразем соматичного коду, а також тим, що соматизми – слова з глибокою й давньою символікою, здатні передати психологічний стан учасників комунікації. Фраземіка повісті І. Франка «Перехресні стежки» має велике значення для реалістично-го змалювання образів, реалізації засад «філософії серця».Лексико-фразеологічні засоби автор використав для відображення особливостей погляду, від-творюючи зовнішні прояви психологізму комунікантів. Це реалізовано шляхом уведення до складу фразем експресивно забарвлених дієслів. Рідше образний конкретизатор око автор уживає у складі фразеологізму, що не пов’язаний з особливостями погляду. Тоді, імовірно, маємо справу з наймену-ваннями, які передають внутрішні прояви психологізму героїв твору.І. Франко віддає перевагу тим фраземам, що мають значний ступінь експресивності, що спонукає його до уведення до складу стійких сполучень слів просторіччя, народнорозмовної лексики тощо. Тому значна частина фраземікону – це узусні вислови. За походженням фраземи, уживані в повісті І. Франка «Перехресні стежки», можна поділити на кілька груп. Першу з них складають фраземи, узяті з усного мовлення, другу – з ремісничої термінології, третю – з літературних джерел. Загалом стійкі сполучення слів, використані в повісті, дали можливість авторові подати експресивно наси-чені характеристики подій, обставин, героїв твору, відтворити мовну специфіку ареалу.The paper analyzes the phraseology in Ivan Franko’s novel Crossroads (118 units) as a cultural phenomenon, through which the author reflected the mental traits of Ukrainians, and was able to convey the psychology of the protagonists, their state of mind. The descriptive method of studying linguistic facts with its methods of external and internal interpretation is used in the work. The authors argue that the centre of the phraseicon is occupied by expressions of the somatic cultural code.The most phraseologically loaded in the text are the words eye (eyes) and hear","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":"594 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41282217","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"The Axiological Portrait of Quality and its Standard (Based on Comparative Phraseography)","authors":"V. Mokienko, T. Nikitina","doi":"10.1556/060.2021.00009","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00009","url":null,"abstract":"The paper presents the concept of a comparative topical dictionary of set similes, which allows to fully reflect the axiological parameters of phraseological material. The choice of the object of vocabulary description which is set similes (comparative phraseological units) is justified by their direct correlation with the category of evaluation and the individual value system. It is emphasized that in the act of phraseological nomination, axiologically oriented is the choice of the object of comparison that requires evaluation, and the image of comparison that refers the native speaker and the researcher to the sphere of origin of the turnover, to its history. These phraseological parameters have been thoroughly investigated on the material of various languages. However, bilingual dictionaries do not give a complete picture of the evaluative phraseological universals and the ethnocultural specifics of phraseological comparisons. A bilingual dictionary of a special type will help solve this problem, realizing the idea of parallel-contrastive representation of the material, which determines the relevance of our research presented in this article on the material of the Russian and Czech languages. The article deals with such theoretical issues of phraseology as the axiological potential of a comparative phraseological unit, the paradigmatics of the axiological space of comparative phraseology, axiological characteristics of the comparison standard, etc.Referring to the dictionary entries formed within the framework of the concept, the feasibility of multi-directional linguoaxiological development of set similes in two sections of the comparative dictionary has been proved: from the general phraseological image to the meaning of phraseological units and their axiological orientation as well as from the meaning of a phraseological unit to methods of associative-figurative transmission of evaluative connotations.In the first case, the phrase-forming potential of the figurative cores representing the model manifestations of the evaluated attributes is revealed, while ethnoculturally determined discrepancies of the axiological charge of the image are commented on. In the second case, the attribute itself is characterized from the standpoint of its practical significance for speakers of different linguistic cultures. A model of parallel-contrasting dictionary macro-entry structuring is presented: the filling of parametric zones, the features of metalanguage use, and the graphic ways of displaying types of figurative-axiological correspondences.","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42967248","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Gazdag Vilmos: Szláv elemek a kárpátaljai Beregszászi járás magyar nyelvjárásaiban","authors":"Ilona Lechner, Adalbert Bárány","doi":"10.1556/060.2021.00018","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00018","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43689458","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Прах и промах. А. Белый и В. Набоков: полигенетизм, параллель, пародия","authors":"Жужа Хетени","doi":"10.1556/060.2021.00004","DOIUrl":"https://doi.org/10.1556/060.2021.00004","url":null,"abstract":"В статье проводится анализ концовки двух романов двух авторов, «Серебряного голубя» А. Белого (1909) и «Отчаяния» В. Набокова (1934) с целью раскрыть, каким образом последний отвечает на традицию символизма и на его эмблематического автора-теоретика.Влияние А. Белого на В. Набокова рассмотрено в статье как многоплановое явление, не только как следование по стопам принятого наследия или его отрицание. Это скорее внимание ученика к мастеру поэтической формы, рождающее стилистические параллели, с одной стороны, а с дру-гой стороны – это отношение к преодолеваемому литературному предшественнику, выражающееся в сложных трансформациях. Тончайшим жанром второго типа отношения является амбивалентная по натуре пародия, касающаяся и критики идейного и мировоззренческого плана.Исходя из этих тезисов, статья, впервые в набоковедении, предлагает определить «Отчаяние» В. Набокова по жанру как роман философский.Роман опровергает прежде всего символистскую теорию жизнетворчества, отвечая не только А. Белому, но, в более широком плане, и идейной и поэтической традиции Серебряного века.Сравнение Дарьяльского с Германом, включением фигуры Раскольникова поставлено в статье в расширенный контекст «идейных убийств», касающихся вопроса свободы воли человеческой управлять своей судьбой, строить ее по планам. Особенно наглядно это в тройном сопоставлении, указывающем такое же амбивалентное отношение Набокова к наследию Достоевского, на которо-го явно опирается сюжет романа Набокова. Он становится объектом прямой пародии Набокова, открыто опровергающего и высмеивающего Достоевского, но тем самым (невольно) и ставит его в роль центральной фигуры внимания. Тройное сравнение раскрывает и то, что наследие Достоев-ского воспринято и интерпретировано Набоковым через наследие символизма. Это наследие, хоть и через кривые отражения, все же и именно тем самым и увеличено, ибо воспроизведение непосред-ственными предшественниками придает ему дополнительную глубину косвенной интерпретации.Статья затрагивает своеобразие приема двойников у В. Набокова, который отрицал и высмеивал прием «Doppelgänger», и предлагается термин «псевдодвойники».Приведенные тезисы основаны на тщательном анализе полигенетических коннотаций палки, ох-ватывающих культурные коды мифических аллюзий, античной и сакрально-библейской традиции, и косвенных, интертекстуальных литературных перекличек. В рассмотрении образа палки просле-живается сравнительная статистика синонимов в двух романах, и даже их языково-графические свойства; образы, построенные на форме букв ассоциациями автора-синестета.The paper focuses on the endings of two novels by two authors, The Silver Dove by A. Bely (1909) and Despair by V. Nabokov (1934) to reveal how the latter responds to the tradition of Symbolism and its emblematic author-theorist.The influence of A. Bely on V. Nabokov is considered in the paper as a multidimensional phenomenon, not only as following in the footsteps of the accepted heritage or its denial. Rather, it is the stud","PeriodicalId":35127,"journal":{"name":"Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47021799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}