Kyiv Law Journal最新文献

{"title":"ОБСТАНОВКА ВЧИНЕННЯ РОЗБІЙНОГО НАПАДУ НА ІНКАСАТОРА ЯК ФАКУЛЬТАТИВНА ОЗНАКА ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТАТТЕЮ 187 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ","authors":"О. Б. Северінова, О.М. Ягольник, Тетяна Ігорівна Пономарьова","doi":"10.32782/klj/2023.1.47","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.47","url":null,"abstract":"В статті розглядається сутність, зміст та значення обстановки вчинення розбійного нападу на інкасатора як факультативної ознаки об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 Кримінального кодексу України. Вказується, що розвиток кримінальних правопорушень проти власності бере свій початок майже одночасно зі становленням людства, що обумовлено корисливим мотивом таких діянь, який є провідним та об’єднуючим для більшої кількості суспільно небезпечних діянь. Розбій є більш сучасним та одночасно небезпечним кримінальним правопорушенням, яке в повній мірі позиціонує ядро кримінально протиправної діяльності, котрим є симбіоз насильства та користі. Досягнення мети заволодіння майном через застосування насильства потребує створення та опрацювання відповідного алгоритму, зокрема – у випадку застосування певних знарядь, вони мають бути вдало підібрані та бути достатніми для завдання бажаних суб’єктом тілесних ушкоджень. Зазначається, що в межах кримінального права обстановка надає додаткові характеристики суспільно небезпечного діяння, необхідні для правильної кваліфікації. Автори звертають увагу на те, що розбійний напад на інкасатора (на відміну від більшості діянь, передбачених ч. 1 ст. 187 КК України) вимагає від правопорушника тривалої підготовки, зокрема, необхідної для встановлення особливостей реалізації інкасаторами своїх професійних обов’язків. При цьому суб’єкт повинен передбачити декілька сценаріїв розвитку кримінально протиправної події, які мають враховувати потенційні спроби опору з боку осіб, відносно яких вчиняється розбійний напад. У зв’язку із цим, на відміну від звичайних розбійних нападів, низка із яких вчиняється спонтанно або відносно випадкових осіб, напад на інкасаторів передбачає створення відповідної обстановки. Часто такі кримінальні правопорушення вчиняються у співучасті через неможливість реалізації умислу без залучення сторонньої допомоги.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122684257","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ","authors":"Г. І. Чанишева, Олександр Сергійович Щукін","doi":"10.32782/klj/2023.1.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.18","url":null,"abstract":"У статті аналізуються поняття, цілі мінімальної заробітної плати, критерії її визначення, сфера застосування системи встановлення мінімальної заробітної плати, процедура її встановлення та практичне впровадження в національну юридичну практику. Здійснюється порівняльно-правовий аналіз актів національного трудового законодавства на предмет відповідності їх міжнародним та європейським стандартам, закріпленим у конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці, зокрема Конвенції МОП № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються 1970 року, Рекомендації МОП № 135 щодо встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються 1970 року, статті 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року. Звертається увага на те, що Україна до цього часу не взяла на себе зобов’язання за п. 1 ст. 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) («визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім’ям достатній життєвий рівень»). Розкривається сутність та значення мінімальної заробітної плати як однієї з основних державних соціальних гарантій з урахуванням змін і доповнень, внесених до Кодексу законів України про працю та Закону України «Про оплату праці» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII. Доводиться, що виходячи з положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, мінімальний посадовий оклад як державна соціальна гарантія має визначатися на основі прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту, а не мінімальної заробітної плати, яка також є державною соціальною гарантією. Визначається співвідношення категорії «мінімальна заробітна плата» та категорії «прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року».","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128736127","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СПІВВІДНОШЕННЯ КАТЕГОРІЇ «СВОБОДА ОСОБИ» ТА ДОТРИМАННЯ ТАЄМНИЦІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ","authors":"М. М. Почтовий","doi":"10.32782/klj/2023.1.57","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.57","url":null,"abstract":"Дана наукова стаття присвячена актуальним питанням реалізації меж прав і свобод особи у кримінальному провадженні України, зокрема під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Спочатку наголошується про питання свободи в контексті суспільного життя, кримінально-процесуальній діяльності тощо. Зазначається, що свобода, окремі її прояви обмежуються юридичними нормами у вигляді правових заборон, адже бажання та інтереси людини не завжди збігають із інтересами суспільства, що змушує під впливом існуючих законів чинити так, щоб не порушувати інтересів суспільства. Підтвердженням авторської думки є принцип правового регулювання: «дозволено все, що не заборонено законом». Доведено, що свобода як явище дуже тісно пов’язана із правом, яке покликане своєю силою врегульовувати найбільш значущі сфери суспільного життя. Крім цього визначено, що право цивілізує, унормовує явища і процеси, визначає права і обов’язки суб’єктів, причетних до їх реалізації тощо. З’ясовано, що у статті 208 Кримінального процесуального кодексу України визначені обов’язкові відомості, що зазначаються у протоколі затримання, який вручається підозрюваному, зокрема: підстави затримання, результати особистого обшуку, тобто, підозрюваний з цього моменту стає обізнаним про наявні докази, на підставі яких його затримали. Крім цього, обов’язково викликається захисник з центру безоплатної вторинної правової допомоги, який також знайомиться з цими ж матеріалами. Встановлено, що одержана інформація про свідків та очевидців, докази, на підставі яких здійснено затримання, і яка за своєю сутністю є таємницею досудового розслідування, з цього моменту набуває властивості «доступної» і може бути використана для здійснення впливу на хід досудового розслідування. Насамкінець, сформульовано групу ризиків розповсюдження інформації, що становить таємницю досудового розслідування, під час затримання особи в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"2001 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125741058","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФІЛОСОФСЬКІ ТА ЮРИДИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ СЛІДЧОГО","authors":"Василь Полковніков","doi":"10.32782/klj/2023.1.34","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.34","url":null,"abstract":"У статті виявлені та узагальнені філософські та юридичні засади правового статусу слідчого. Слідчий, це поперед всього службова особа судової гілки влади, який здійснює свою професійну діяльність виключно на професійній основі у відповідності до принципу розподілу влад, щодо забезпечення справедливості ефективності, законності досудового слідства у визначенні строки. Завдання та функції, юридичні права та обов’язки слідчого стосується переважно такої стадії кримінального провадження як досудове слідство. Слідчі є головною службовою особою судової на цій стадії кримінальна процесу. Правовий статус слідчого має складну юридичну природу, основою якої є його кримінально- процесуальний та адміністративно-правовий складові. Основою правового статусу слідчого є відповідність юриста який має повну вищу юридичну освіту певним професійним та громадянським високоморальним критеріям. Які перевіряються визначеними на те законом службовими особами та суб’єктами громадянського суспільства, у відповідності до законодавче прописаної процедури. Слідчий, як службова особа судової гілки влади є процесуально незалежним, крім випадків прямо передбачеих кримінально-процесуальним законодавтвом, коли за його діяльністю здійснюється прокурорський нагляд. Крім того він є підконтрольний у відповідності до норм адміністратинвого, службового права та кримінального процесу керівнику органу досудового рослідування. за зловживання службовими обов’язками, або помилки які призвели до грубих порушень прав і свобод осіб, слідчий може бути притягнутий до юридичної відповідальності, вид якої залежить від типу правопорушення, яка має застосовуватимся виважено. Слідчій для того щоб досягнути позитивних результатів у досудовому розслідування має бути належно забезпечений як службова особа, працівник судової гілки влади та особа у побуті. В першу чергу це стосується його безпеки та членів його сім’ї, створення належних умов для здійснення професійної слідчої діяльності. Утвердження юридичної атмосфери виконання працівниками правоохоронних органів учасниками досудового слідства законних доручень слідчого. Забезпечення слідчим належної оплати праці, санітарно-гігієнічних житлових умов та поваги у суспільстві.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131730435","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ","authors":"А. В. Холодков","doi":"10.32782/klj/2023.1.36","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.36","url":null,"abstract":"В даній статті розкрито актуальні проблеми соціалізації військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, наведено міжнародну практику. Визначено, що соціалізація військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни є всебічним, системним, довготривалим процесом. В першу чергу, ефективність даного процесу залежить від участі держави в його реалізації. Вважаємо, що військовослужбовці з інвалідністю внаслідок війни є особливими суб’єктами адміністративно-правових відносин, і саме тому держава віддаючи їм шану та висловлюючи повагу до виконання ними свого військового обов’язку повинна здійснити комплекс заходів по забезпеченню дотримання їх прав. Зокрема: – затвердження державних програм соціально-економічної адаптації; – забезпечення координації та співпраці державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; – підвищення ролі громадськості в здійсненні громадського контролю за результативністю реалізації державних програм та ефективністю підтримки військовослужбовців з інвалідність внаслідок війни; – модернізація реабілітаційних центрів та баз відпочинку для досліджуваної категорії осіб; психологічна підтримка членів сімей військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни; – затвердження програм пільгового будівництва житла для військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни. Вважаємо, що процес соціалізації військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни потрібно розглядати комплексно, а держава в особі уповноважених суб’єктів публічної адміністрації повинна вживати комплекс заходів: – соціально-психологічні; – лікувально-реабілітаційні; – освітні; – кадрові. Крім того, потрібно запровадити моніторинг реалізації даних програм та оцінку їх результатів для визначення рівня ефективності діяльності відповідних суб’єктів та оцінити рівень адаптивності військовослужбовців інвалідів внаслідок війни.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128039116","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВПЛИВ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО МЕДІА» НА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВУ ОХОРОНУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ","authors":"Є. Г. Ісаєнко","doi":"10.32782/klj/2023.1.42","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.42","url":null,"abstract":"Євроінтеграційні процеси України зумовили прийняття Верховною Радою України Закону України «Про медіа» № 2849-IX від 13.12.2022 року, який набирає чинності 31.03.2023 року. Цим законом започатковується реформа правового регулювання діяльності засобів масової інформації в Україні, а саме медіа, як засобу поширення масової інформації. Разом із вказаним законом, окрім іншого, набуває змін низка нормативних-правових актів, які стосуються діяльності журналістів, їх прав та обов’язків, що безпосередньо має вплив на журналістську діяльність в цілому. Нормативні акти, які стосувалися діяльності засобів масової інформації до набрання чинності Законом України «Про медіа» взагалі втрачають чинність. Зазначене має як негативні так і позитивні наслідки для кримінально-правової охорони професійної діяльності журналістів. З урахуванням Закону України «Про медіа», а також змін, які вносяться до інших нормативно-правових актів у зв’язку із набранням чинності цим Законом, з боку Верховної Ради України доцільно було б застосувати єдиний підхід до визначення поняття журналіста та професійної журналістської діяльності, що подолало б існуючі прогалини. Зокрема, шляхом внесення змін до примітки ст. 345-1 КК України необхідно було б привести визначення професійної діяльності журналіста у відповідність до законодавства у сфері медіа, або ж навпаки, привести законодавство у сфері медіа у відповідність до вимог не лише КК України, а також рекомендаціям міжнародних організацій, членами яких є Україна. Формування єдиного висновку в частині подолання існуючої правової невизначеності під час застосування законодавства у сфері захисту професійних прав журналістів та їх кримінально-правової охорони, було б передчасним робити категоричні висновки до набрання чинності відповідних змін у законодавстві, з огляду на відсутність досвіду правозастосування окреслених норм.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133764692","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ","authors":"М. М. Рудик","doi":"10.32782/klj/2023.1.46","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.46","url":null,"abstract":"В статті зауважено, що безпека особи виступає першоосновою безпеки суспільства і держави, і її реальний високий рівень і здатність гарантування державою свідчать про високі можливості соціуму і держави, а отже і високий рівень правової безпеки в цілому. Упевненість людини у можливостях реалізації власних інтересів додатково мотивує її до здійснення реально значущих дій для суспільства і держави. Відтак безпека особи виступає імперативом політики правової безпеки України. Проаналізовано, що практика забезпечення правової безпеки особи залишається неефективною, оскільки діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування у даній сфері значною мірою невпорядкована, а створення нової системи проходить вкрай повільно і суперечливо, не ґрунтується на достатніх науково-теоретичних напрацюваннях. Зокрема, не враховується, що на противагу домінуючій у минулому державоцентристській парадигмі права, право дедалі більше набуває людиноцентристського змісту, відповідно актуалізується проблема забезпечення правової безпеки саме особи [1]. Відсутність єдиної національної концепції боротьби зі злочинністю, неузгодженість загальнодержавних, регіональних, галузевих державних цільових програм соціальної профілактики за відповідними напрямами не сприяє запобіганню злочинності в країні. Таке становище не відповідає проголошеним конституційним положенням про соціальну, демократичну та правову державу, оскільки ситуація, що склалася, не враховує реалій сучасності. У статті констатовано, що проблема запобігання злочинності посідає особливе місце у становленні правової держави, створення якої неможливе без забезпечення активної наступальної діяльності у цьому напрямі та досягнення уповільнення темпів зростання злочинності рівня на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, удосконалення законодавства, організації засобів і методів запобігання, виявлення та розслідування кримінальних правопорушень. Зроблено висновок, що важливим завданням у сфері законотворчої діяльності залишається робота зі створення нової парадигми законодавства, спрямованого, зокрема, на охорону дорожнього руху та експлуатації автомобільного транспорту, забезпечення його безпеки, й створення збалансованої системи норм щодо адміністративних деліктів й кримінальних правопорушень у цій сфері на підставі внесених змін та доповнень. Розглянуті загальносоціальні заходи запобігання кримінальним правопорушенням слугуватимуть формуванню та розвитку кримінологічної політики у сфері БДР в Україні.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134256128","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕЛІГІЙНІ НОРМИ В СТРУКТУРІ СИСТЕМИ ПРАВА","authors":"М. С. Мельникович","doi":"10.32782/klj/2023.1.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.5","url":null,"abstract":"Актуальність статті полягає в тому, що у вітчизняній науковій історичній та правовій літературі мало приділяється уваги дослідженню взаємовпливу релігійних норм і правової системи щодо регулювання суспільних відносин. За таких умов виникає необхідність наукового осмислення релігійних норм як складового елементу системи права, а отже, і правової системи. В статті досліджено особливості місця та ролі релігійних норм як структурних елементів системи права. Автором визначено, що релігійні норми, з одного боку, виступають як фактори, що визначають зміст права, правової системи, з іншого – як форма зовнішнього виразу певних правил поведінки, що є спадщиною правової системи. Релігійні норми мають тісний зв’язок з системою джерел права: виступають як підґрунтя права, формують його внутрішній зміст або як фактор розвитку права. Через систему джерел права, як структурного елементу системи права, можна дослідити та визначити місце релігійних норм у складі правової системи, адже система права є структурним елементом правової системи. Релігійна норма, як важливий соціальний регулятор суспільних відносин, повинна бути орієнтиром для нормо творця. Релігійні і правові норми є одно порядковими соціальними явищами, об’єктивними регуляторами поведінки індивідів у суспільних відносинах. Релігійні норми мають визначати у нормотворчій сфері позитивного права основні цілі та нормативно-ціннісні орієнтири, що обумовлені моральними задачами, на які держава має орієнтуватись у сьогоденні та майбутньому. Зроблено висновок, що релігійні норми в структурі системи права можна розглядати в двох аспектах: релігійні норми як структурні елементи правової системи у матеріальному та формальному розумінні. Тобто релігійні норми, з одного боку, виступають як фактори, що визначають зміст права, правової системи, з іншого – як форма зовнішнього виразу певних правил поведінки, що є спадщиною правової системи. Вітчизняна історія знає чимало свідчень як про вплив християнства, а отже, і релігійних норм на формування та розвиток права, так і про факти безпосереднього відображення багатьох релігійних настанов у законодавстві.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131141618","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ БОРОВИКА АНДРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ТА БАРЧУКА ВІКТОРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА «АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ ЛІСОВОГО ФОНДУ В УКРАЇНІ»1","authors":"М. Ю. Віхляєв","doi":"10.32782/klj/2023.1.63","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.63","url":null,"abstract":"РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ БОРОВИКА АНДРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ТА БАРЧУКА ВІКТОРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА «АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ ЛІСОВОГО ФОНДУ В УКРАЇНІ»","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115695144","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ","authors":"С. М. Бережной","doi":"10.32782/klj/2023.1.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.22","url":null,"abstract":"У статті наголошено на тому, що попри важливість роботи кожного з суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності, їх система не має законодавчого закріплення як і комплексного відображення в теорії права. З практичної точки зору зазначене може мати наступні наслідки: недостатньо ефективна координація дії вказаних суб’єктів; нездійснення окремих заходів спрямованих на захист державного суверенітету та територіальної цілісності; відсутність об’єктивного нормативно-правового забезпечення цих суб’єктів; ризик дублювання повноважень і т.п. Зважаючи на спірні положення наукових праць, де висвітлювались переліки суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності, в своєму дослідженні автор спирається на чинне законодавство України, зокрема в сфері національної безпеки. В процесі дослідження акцентовано увагу на відмінності суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності, внаслідок різного характеру їх повноважень. Наприклад, компетенція парламенту та уряду країни не обмежується забезпеченням безпеки та оборони в той час, коли вказана діяльність є основним напрямом діяльності суб’єктів сектору безпеки та оборони. Зважаючи на велику кількість суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності їх запропоновано представити у вигляді диференційованої системи, утвореної шляхом поділу цих суб’єктів за характером повноважень: 1) загальні суб’єкти, основними повноваженнями яких не є захисту державного суверенітету та територіальної цілісності, проте їх діяльність нерозривно пов’язана з цим напрямом (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, суди); 2) спеціальні суб’єкти основними завданнями яких є забезпечення національної, державної та воєнної безпеки (Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство оборони України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Збройні сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Національна гвардія України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України та Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Управління державної охорони України, розвідувальне співтовариство, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Служба судової охорони).","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120951089","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}