Kyiv Law Journal最新文献

{"title":"ПРАВО НА ЗАХИСТ У ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЯХ ВЕРХОВНОГО СУДУ","authors":"Лариса Ігорівна Аркуша, Юрій Аленін, Владлена Константиновна Волошина","doi":"10.32782/klj/2023.1.50","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.50","url":null,"abstract":"Метою даної статті є наведення окремих правових позицій Верховного суду в кримінальному провадженні, які являються собою висновки щодо застосування норм, що передбачають право на захист. Необхідність зазначеного обумовлена тим, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, законодавством передбачено обов’язковість правових позицій Верховного Суду для інших судів під час застосування ними відповідних норм права в ході здійснення правосуддя. Так, Верховний Суд в такий спосіб забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. В даному випадку такий механізм забезпечення однакового застосування норм права судами закріплений у Кримінальному процесуальному кодексі України й узгоджується з Законом України «Про судоустрій і статус суддів». В даній статті, не маючи на меті здійснювати дослідженні правової природи позицій (висновків щодо застосування норм права) Верховного Суду, все-таки відзначимо наступне. З-поміж поодиноких визначень «правових позицій/висновків щодо застосування норм права Верховного Суду», наводимо одних із них, який, на наше переконання, досить повно характеризує дане поняття: «Правова позиція Верховного Суду в кримінальному провадженні – це викладений у постанові найвищого органу у системі судоустрою України за наслідками перевірки правосудності судового рішення погляд загальнообов’язкового під час розв’язання аналогічних справ характеру щодо інтерпретації кримінально-правових та кримінальних процесуальних норм до встановлених обставин кримінального провадження, у якому теоретично обґрунтовані взірці способів вирішення правових колізій, долання прогалин у правовому регулюванні, а також створені судові норми, завдяки чому досягається єдність та стійкість судової практики» [1, с. 172]. Наразі ж пропонуємо низку наступних правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права, які регламентують право на захист, дотримання яких судами має сприяти формуванню єдиної судової практики та мінімізації порушень права на захист.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"126 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116093407","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЯК ВАЖЛИВА ГАРАНТІЯ ЇХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ","authors":"О. П. Васьківський","doi":"10.32782/klj/2023.1.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.24","url":null,"abstract":"Актуальність статті полягає в тому, що Національна поліція України є одним із ключових правоохоронних органів нашої держави, який в процесі здійснення своєї діяльності виконує низку складних суспільно важливих завдань. Поліцейська діяльність та механізми забезпечення її представників сьогодні є одними з найактуальніших питань юридичної науки. Вчені знаходяться у постійному пошуку шляхів удосконалення правових засад функціонування поліції та забезпечення більшої ефективності діяльності Національна поліція України. Одним з аспектів, що перебуває в полі зору науковців, є медичне обслуговування поліцейських. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, запропоновано авторське визначення поняття медичного обслуговування членів сімей поліцейських. Виокремлено та охарактеризовано особливості медичного обслуговування членів сімей поліцейських у порівнянні з іншими категоріями працівників. Виокремлено та охарактеризовано ключові аспекти, які розкривають сутність медичного обслуговування членів сімей поліцейських, як важливої гарантії їх соціального забезпечення. Зроблено висновок, що медичне обслуговування членів сімей поліцейських – це діяльність із надання лікувальних, реабілітаційних, санітарно-курортних та інших видів медичних послуг членам сімей поліцейських з метою охорони та поліпшення їх здоров’я спеціалізованими закладами охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України у порядку, визначеному відомчим законодавством, норми якого спрямовані на регулювання роботи Національна поліція України взагалі, та її службовців, зокрема. Як важлива гарантія соціального забезпечення, медичне обслуговування членів сімей поліцейських характеризується такими ознаками: забезпечується конституційними нормами та механізмами державного фінансування на рівні із іншими секторами медичної галузі України в цілому; регулюється нормами спеціалізованого законодавчого акту Законом України «Про Національну поліцію»; порядок реалізації відповідних послуг формується не органами влади в сфері управління медичною галуззю, а Міністерством внутрішніх справ України; здійснюється спеціальними закладами охорони здоров’я, які відносяться до відання МВС, що мають особливий адміністративно-правовий статус.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"130 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121037943","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ» В ПОДАТКОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ","authors":"В. О. Рядінська, Ольга Дмитрик","doi":"10.32782/klj/2023.1.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.14","url":null,"abstract":"У статті досліджено трансформацію змісту поняття «доходи фізичних осіб» в податковому законодавстві України. Обґрунтовано, що категорія «дохід» є складним економічним поняттям та має відповідно до цього певну специфіку. Складність та багатоаспектність категорії «дохід», відсутність єдності у доктринальних підходах до його визначення негативно позначається на визначенні терміну «дохід» у податковому законодавстві для цілей податкового регулювання. На підставі аналізу українського податкового законодавства доведено, що надання визначення поняття «доходи фізичних осіб» пройшло тривалий шлях. Спочатку було формулювання «…індивідуального доходу, що отримують радянські громадяни з присадибних ділянок, внаслідок індивідуальної праці тощо…». Потім прийшов період становлення з 1992 до 2003 року, коли в правовому полі України була наявна курйозна ситуація, за якої відповідно до податкового законодавства України певні види доходів не оподатковувалися, але в міжнародних договорах, які Україна укладала з іншими країнами, передбачався механізм уникнення від їх подвійного оподаткування. Лише з прийняттям Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV «Про оподаткування доходів фізичних осіб» як об’єкти оподаткування доходів фізичних осіб зазначалися різні види доходів, що отримували фізичні особи, які загалом відображали реалії нових соціально-економічних відносин, що склалися в Україні на той час. Починаючи з 2014 року законодавець відійшов від загального визначення поняття «дохід» в нормах податкового законодавства України. Визначено шлях закріплення в Податковому кодексі України двох понять доходу – «дохід з джерелом їх походження з України» та «дохід, отриманий з джерел за межами України». Підсумовано, що категорія «доходи фізичних осіб» як категорія національного податкового законодавства пройшла значну еволюцію. Український законодавець відмовився від надання загального визначення поняття «дохід» у нормах податкового законодавства і використав підхід, за якого перераховуються і нормативно закріплюються різноманітні види доходів, що можуть отримувати фізичні особи з урахуванням територіального принципу (джерела походження).","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124606085","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУЧАСНІ МОДЕЛІ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ОСІБ, ЩО ПРОВАДЯТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ","authors":"Є. В. Посторонко, О. М. Буханевич","doi":"10.32782/klj/2023.1.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.11","url":null,"abstract":"У статті досліджені сучасні моделі оподаткування доходів, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності, в європейських країнах, зокрема на прикладі індивідуальної адвокатської діяльності. Встановлено, що у різних країнах Європейського Союзу існують різні правила, що регулюють оподаткування незалежної професійної діяльності. В законодавстві досліджених нами країн така діяльність оподатковується не завжди за звичним нам податком на доходи фізичних осіб. У Великій Британії це здійснюється на підставі Закону про податки з доходів, а саме за податком на дохід фізичних осіб (Personal Income Tax). Так само і в Данії, за законом про податки з доходів (Income Tax Act), але називають податком на прибуток. У Франції незалежна професійна діяльність оподатковується за тими ж правилами, що і діяльність усіх фізичних осіб. Проте французький законодавець створив особливості оподаткування для підприємців, які займаються незалежною професійною діяльністю. Останні можуть застосувати систему мікропідприємництва, відповідно до якої передбачено спрощену систему оподаткування та обліку. У Німеччині фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю, повинні сплачувати податок на дохід, плюс додаткові соціальні внески, які покривають певні соціальні послуги, такі як медичне страхування та пенсійне забезпечення; у Франції також існують подібні правила оподаткування, але тут незалежні професіонали можуть використовувати спеціальні системи оподаткування, які дають знижку на податки для осіб з низьким доходом; у Великій Британії адвокати мають різні можливості для оптимізації податкових відрахувань, так як їхні доходи та витрати можуть бути досить різними залежно від їхньої практики та спеціалізації. Деякі адвокати можуть використовувати різні форми оподаткування, щоб зменшити свої податкові витрати. Також, у країнах Європейського Союзу встановлений обов’язок реєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати його. Підсумовано, що податковий тиск у досліджених країнах є вищим за той, який мають фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, в Україні. Однак у досліджених країнах (на відміну від України) незалежна професійна діяльність може застосовуватися як підприємницька. Платники податків, що, провадять таку діяльність можуть користуватися особливостями спрощених систем оподаткування та обліку. Також, залежно від рівня доходу до таких платників податків застосовуються різні за розміром ставки, тобто прогресивні (чим більший дохід, тим вища ставка). Проведене дослідження дає підстави вважати, що правильне оподаткування індивідуальної адвокатської діяльності допомагає забезпечити фінансову стабільність адвокатів та сприяє ефективному здійсненню їхньої професійної діяльності. Однак, важливо пам'ятати, що оподаткування не є самоціллю, а лише інструментом забезпечення економічної стабільності та розвитку держави.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127150716","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА НЕДОТОРКАНІСТЬ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ У СИСТЕМІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА","authors":"Василь Кравчук","doi":"10.32782/klj/2023.1.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.29","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанню реалізації права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах у системі прав і свобод людини і громадянина. Актуальність даної статті підтверджується швидкою зміною та розвитком інформаційно-комунікаційних технологій структури світу, що вплинуло на формування інформаційного суспільства в умовах глобалізаційних процесів. Тематика права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах набуває нового змісту відповідно до тенденцій та викликів розвитку соціальних мереж в сучасному світі. Тому актуальність даної статті визначається необхідністю дослідження права на приватність в соціальних мережах до міжнародних стандартів. Метою даної статті було виявити особливості розвитку права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах в контексті складних інформаційних змін, та напрямки їх впливу на формування міжнародного інтернет права. Для досягнення мети була здійснений аналіз науково-теоретичних та практичних джерел в сфері дослідження права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах Європейського Союзу та інших країн, а також аналіз впливу на політичну ситуацію та розвиток українських реалій. Для вирішення визначених завдань даної статті було застосовано загально правові та спеціально-правові методи: історичний метод, порівняльно-правовий метод, що дозволило здійснити дослідження. Більше того, застосовано методи аналізу та синтезу, а також систематизації, завдяки якому ми змогли проаналізувати закономірності права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах у системі прав і свобод людини і громадянина. Автором було зроблено висновок про постійну динаміку в сфері розвитку права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах у системі прав і свобод людини і громадянина, що пов’язано з розвитком технологій. Внаслідок порівняння досвіду ЄС та України, було визначено, що за останні роки політика права на недоторканість персональних даних у соціальних мережах у системі прав і свобод людини і громадянина стає складної міжнародної проблемою. Особливої уваги приділяється увага безпеці та захисту права на приватність в інтернет просторі.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127070001","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОДІЇ СТАРОСТИ ТА ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"Валентина Петрушевська","doi":"10.32782/klj/2023.1.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.8","url":null,"abstract":"У статті висвітлено окремі аспекти взаємодії старости та окремих елементів громадянського суспільства. У статті зазначається, що з метою оперативного реагування на соціальні та інші проблеми мешканців, задоволення їх потреб староста здійснює взаємодію не тільки з органами державної влади та місцевого самоврядування, але й інститутами громадянського суспільства. Звертається увага на те, що ефективне вирішення питань розвитку територіальної громади можливо лише за наявності налагодженої взаємодії, активного діалогу між старостою та інститутами громадянського суспільства. Останні в свою чергу відіграють важливого значення в економічній, освітній, культурній, соціальній сферах розвитку та функціонування територіальної громади. Далі вказується, що сьогодні залишаються недостатньо осмисленими питання теоретичного аспекту взаємодії старости з окремими елементами громадянського суспільства, не достатньо висвітлені та досліджені оптимальні форми та елементи такої взаємодії, особливості її здійснення. Робиться висновок, що роль взаємодії старости з інститутами громадянського суспільства в процесах побудови демократичного суспільства і децентралізації влади зростає і вимагає відкритості, гласності діяльності, довіри та безперервності процесу залучення громадян, громадських об’єднань, волонтерів тощо до співпраці з метою вироблення необхідних громадянам рішень, вирішення нагальних питань розвитку територіальної громади. Обґрунтовується, що створення ефективної взаємодії старости із інститутами громадянського суспільства передбачає інформування та постійний спільний аналіз проблем з питань розвитку територіальної громади, налагодження різних форм двостороннього зв’язку, забезпечення довіри з боку мешканців територіальної громади до місцевої влади. Вказується, що подальших наукових досліджень потребують проблематичні питання взаємодії старости з інститутами громадянського суспільства в контексті реформ та трансформаційних процесів.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114204669","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУЧАСНА ПРОБЛЕМАТИКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА КЛЮЧОВІ ОЗНАКИ ВІЙСЬКОВОГО ЗЛОЧИНУ","authors":"Р. П. Лаврьонов","doi":"10.32782/klj/2023.1.45","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.45","url":null,"abstract":"Ця наукова стаття розглядає сучасну проблематику кримінального права та військових злочинів, зокрема визначення військового злочину та відповідальності за його вчинення, проблеми захисту прав жертв військових злочинів та розвитку міжнародного права у цій сфері. Поняття «воєнний злочин» має дуалістичну природу. У першу чергу, воєнний злочин є одним із видів міжнародного злочину, відповідальність за який встановлена рядом міжнародних договорів. У той же час більшість національних кримінальних законів встановлюють кримінальну відповідальність за воєнні злочини. Це є наслідком імплементації норм міжнародного кримінального права в національне. Воєнні злочини передбачені також і КК України. Видається, що це викликано, принаймні, трьома причинами: по-перше, КК України не використовує поняття «воєнний злочин» та, незважаючи на спільний родовий об’єкт цих діянь, передбачає відповідальність за їх вчинення у двох різних розділах: в Розділі ХІХ «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» та в Розділі ХХ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Особливої частини КК України. По-друге, протягом 23 років незалежності України нам вдавалось уникати військових конфліктів. Та, нарешті, по-третє, КК України 1960 року не виділяв міжнародні злочини в окрему Главу Особливої частини. Замість того міжнародні злочини, в тому числі й воєнні, були передбачені в Главі І «Злочини проти держави» та Главі ХІ «Військові злочини» Особливої частини КК України 1960 року. Стаття звертає увагу на необхідність розуміння коренів військових конфліктів та військових злочинів, а також на роль національних та міжнародних правозахисних організацій у попередженні та виявленні військових злочинів. У статті також згадується про можливість використання новітніх технологій для захисту прав людини в зоні конфлікту та виявлення та розслідування військових злочинів. Стаття містить важливі рекомендації та пропозиції для попередження військових злочинів та забезпечення відповідальності за їх вчинення, а також для захисту прав жертв військових злочинів.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"156 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131966837","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУДОВА ПРАВОТВОРЧІСТЬ ЯК СПОСІБ ПОДОЛАННЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ПРОГАЛИН ТА ВИКЛЮЧНА ПРАВОВА ПРОБЛЕМА В ПРАВОЗАСТОСОВЧОМУ ПРОЦЕСІ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ","authors":"Дмитро Ясинок","doi":"10.32782/klj/2023.1.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.15","url":null,"abstract":"В статті проведено дослідження і розкрито поняття «судової правотворчості», «законодавчих прогалин» та «виключної правової проблеми» в правозастосовчому процесі цивільного судочинства України. Доведено, що судова правотворчість, спрямована на подолання законодавчих прогалин і з цих підстав по суті є складовою частиною поняття «виключної правової проблеми». Визначено, що на доктринальному рівні під «виключною правовою проблемою» розуміється: а) повна або часткова відсутність норм права, що унеможливлює урегулювання суспільних відносин, які набули спірного характеру; б) наявність змістової неузгодженості норм права щодо їх неповноти, нечіткості чи суперечливості або остаточної їх архаїчності та «застарілості». В той же час Велика Палата Верховного Суду виходячи із практичної правозастосовчої практики визнає поняття «виключної правової проблеми» виходячи із кількісного та якісного її показників, суть яких і розкривається в даній роботі. При цьому, автор підкреслює, що виключна правова проблема виникає там і тоді, де має місце змістовна наявність законодавчих прогалин щодо окремих норм права, яка не може долатися за рахунок правових аналогій або правотлумачної практики. При цьому «судова правотворчість» з процесуальної точки зору може мати місце лише при наявності змістовно-правових підстав, які закріплені в процесуальному законодавстві України у вигляді відсутності неповноти, неточності чи суперечливості норм права (ч. 10 ст. 10 ЦПК України). З матеріально-правової точки зору це усунення правової невизначеності щодо змісту окремих норм права чи законодавчих прогалин під час правозастосовчої практики цивільного судочинства. В роботі підкреслюється, що інститут «судової правотворчості» по суті є першим кроком до взаємозближення континентального і загального права в Україні і як наслідок в цивільному судочинстві України сьогодні по суті закладаються основи до формування прецедентної моделі цивільного судочинства. І хоча такі тенденції ще і не мають своїх чітких обрисів, але сама правова суть судової правотворчості вказує на те, що за допомогою саме такого механізму долається «виключна правова проблема», відбувається розвиток права та формується єдність правозастосовчої практики.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122423345","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РОЗМЕЖУВАННЯ НЕПОКОРИ (СТ. 402 КК УКРАЇНИ) ВІД НЕВИКОНАННЯ НАКАЗУ (СТ. 403 КК УКРАЇНИ)","authors":"Ш. Б. Давлатов, Д. О. Солодкий","doi":"10.32782/klj/2023.1.40","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.40","url":null,"abstract":"У розділі у розділі ХІХ Особливої частини чинного Кримінального Кодексу України міститься ст. 402, що передбачає кримінальну відповідальність за «Непокору та ст. 403, яка передбачає відповідальність за «Невиконання наказу» [1, 235]. Потреба в розмежуванні зазначених складів кримінальних правопорушень виникає через наявність в них спільних ознак. Досліджується питання, в якому співвідношенні перебувають між собою зазначені склади кримінальних правопорушень, які у них спільні ознаки. Розглядається основні істотні ознаки складів кримінальних правопорушень, за якими можна розмежовувати «Непокору» передбаченого ст. 402 КК України від «Невиконання наказу» передбаченого ст. 403 КК. Констатовано, що критерієм розмежування суміжних кримінальних правопорушень виступає не склад кримінального правопорушення, а ознаки складу кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що однією з умов правильної кримінально-правової кваліфікації є одночасне здійснення процесів розмежування складів кримінальних правопорушень зі спільними ознаками. В статті досліджено наукові підходи щодо розуміння суміжності складів кримінальних правопорушень через «непокори» та «невиконання наказу», а також розглянуто ознаки за якими непокору відмежовують від невиконання наказу. Вказано, що потреба у здійсненні такого розмежування зумовлена тим, що досить часто аналізоване кримінальне прпавопорушення може бути вчинене в одних і тих самих умовах, одними і тими самими суб’єктами. Обґрунтовується, що основними критеріями розмежування непокори від невиконання наказу є об’єктивна та суб’єктивна сторона досліджуваних складів кримінальних правопорушень. Розмежування проведено на підставі порівняння ознак досліджуваних складів кримінальних правопорушень, які відрізняються одна від одної, і які вказані в диспозиціях порівнюваних норм. Обґрунтовується, що основними критеріями розмежування непокори від невиконання наказу є об’єктивна та суб’єктивна сторона складів досліджуваних кримінальних правопорушень.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129878914","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ В УКРАЇНІ","authors":"В.В. Марчук","doi":"10.32782/klj/2023.1.33","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.33","url":null,"abstract":"В статті сформовано поняття та здійснено класифікацію принципів публічного адміністрування боротьби з організованою злочинністю. Узагальнено, що це найбільш сталі засади на основі яких здійснюється адміністративна та кримінально-процесуальна діяльність суб’єктів публічної адміністрації, судових та органів досудового слідства. Вона здійснюється з метою попередження, розкриття злочинів скоєних організованими злочинними групами, створення умов для відшкодування шкоди нанесеної жертвам організованих злочинних груп, справедливого притягнення осіб які підозрюються у скоєнні злочинів у складі організованих злочинних груп до кримінальної відповідальності, та реалібітація їх після відбуття покарання. Принципи у сфері боротьби з організованою злочинністю об’єктивно поділяється на принцип верховенства права, невід’ємною складовою якого є принцип справедливості та законності, принципи належного врядування та спеціальний законодавчо прописананий принцип – максимального забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Зроблено висновок, що принцип верховенства права є головним (фундаментальним) у сфері публічно адміністрування боротьби з організованою злочинністю. Він забезпечує гарантії, що всі посадові (службові) особи та організації та їх підрозділи, що залучені до цих зусиль, діють у межах закону та діють справедливо. Сутність принципів належного врядування у сфері публічного адміністрування боротьби з організованою злочинністю, є їх висока мета щоб посадові та службові особи служили народу України, а не забезпечували приватний чи відомчий інтерес.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"74 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130346874","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}