{"title":"СУЧАСНА ПРОБЛЕМАТИКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА КЛЮЧОВІ ОЗНАКИ ВІЙСЬКОВОГО ЗЛОЧИНУ","authors":"Р. П. Лаврьонов","doi":"10.32782/klj/2023.1.45","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Ця наукова стаття розглядає сучасну проблематику кримінального права та військових злочинів, зокрема визначення військового злочину та відповідальності за його вчинення, проблеми захисту прав жертв військових злочинів та розвитку міжнародного права у цій сфері. Поняття «воєнний злочин» має дуалістичну природу. У першу чергу, воєнний злочин є одним із видів міжнародного злочину, відповідальність за який встановлена рядом міжнародних договорів. У той же час більшість національних кримінальних законів встановлюють кримінальну відповідальність за воєнні злочини. Це є наслідком імплементації норм міжнародного кримінального права в національне. Воєнні злочини передбачені також і КК України. Видається, що це викликано, принаймні, трьома причинами: по-перше, КК України не використовує поняття «воєнний злочин» та, незважаючи на спільний родовий об’єкт цих діянь, передбачає відповідальність за їх вчинення у двох різних розділах: в Розділі ХІХ «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» та в Розділі ХХ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Особливої частини КК України. По-друге, протягом 23 років незалежності України нам вдавалось уникати військових конфліктів. Та, нарешті, по-третє, КК України 1960 року не виділяв міжнародні злочини в окрему Главу Особливої частини. Замість того міжнародні злочини, в тому числі й воєнні, були передбачені в Главі І «Злочини проти держави» та Главі ХІ «Військові злочини» Особливої частини КК України 1960 року. Стаття звертає увагу на необхідність розуміння коренів військових конфліктів та військових злочинів, а також на роль національних та міжнародних правозахисних організацій у попередженні та виявленні військових злочинів. У статті також згадується про можливість використання новітніх технологій для захисту прав людини в зоні конфлікту та виявлення та розслідування військових злочинів. Стаття містить важливі рекомендації та пропозиції для попередження військових злочинів та забезпечення відповідальності за їх вчинення, а також для захисту прав жертв військових злочинів.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"156 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Kyiv Law Journal","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.45","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Ця наукова стаття розглядає сучасну проблематику кримінального права та військових злочинів, зокрема визначення військового злочину та відповідальності за його вчинення, проблеми захисту прав жертв військових злочинів та розвитку міжнародного права у цій сфері. Поняття «воєнний злочин» має дуалістичну природу. У першу чергу, воєнний злочин є одним із видів міжнародного злочину, відповідальність за який встановлена рядом міжнародних договорів. У той же час більшість національних кримінальних законів встановлюють кримінальну відповідальність за воєнні злочини. Це є наслідком імплементації норм міжнародного кримінального права в національне. Воєнні злочини передбачені також і КК України. Видається, що це викликано, принаймні, трьома причинами: по-перше, КК України не використовує поняття «воєнний злочин» та, незважаючи на спільний родовий об’єкт цих діянь, передбачає відповідальність за їх вчинення у двох різних розділах: в Розділі ХІХ «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» та в Розділі ХХ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Особливої частини КК України. По-друге, протягом 23 років незалежності України нам вдавалось уникати військових конфліктів. Та, нарешті, по-третє, КК України 1960 року не виділяв міжнародні злочини в окрему Главу Особливої частини. Замість того міжнародні злочини, в тому числі й воєнні, були передбачені в Главі І «Злочини проти держави» та Главі ХІ «Військові злочини» Особливої частини КК України 1960 року. Стаття звертає увагу на необхідність розуміння коренів військових конфліктів та військових злочинів, а також на роль національних та міжнародних правозахисних організацій у попередженні та виявленні військових злочинів. У статті також згадується про можливість використання новітніх технологій для захисту прав людини в зоні конфлікту та виявлення та розслідування військових злочинів. Стаття містить важливі рекомендації та пропозиції для попередження військових злочинів та забезпечення відповідальності за їх вчинення, а також для захисту прав жертв військових злочинів.