ПРАВО НА ЗАХИСТ У ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЯХ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Abstract

Метою даної статті є наведення окремих правових позицій Верховного суду в кримінальному провадженні, які являються собою висновки щодо застосування норм, що передбачають право на захист. Необхідність зазначеного обумовлена тим, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, законодавством передбачено обов’язковість правових позицій Верховного Суду для інших судів під час застосування ними відповідних норм права в ході здійснення правосуддя. Так, Верховний Суд в такий спосіб забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. В даному випадку такий механізм забезпечення однакового застосування норм права судами закріплений у Кримінальному процесуальному кодексі України й узгоджується з Законом України «Про судоустрій і статус суддів». В даній статті, не маючи на меті здійснювати дослідженні правової природи позицій (висновків щодо застосування норм права) Верховного Суду, все-таки відзначимо наступне. З-поміж поодиноких визначень «правових позицій/висновків щодо застосування норм права Верховного Суду», наводимо одних із них, який, на наше переконання, досить повно характеризує дане поняття: «Правова позиція Верховного Суду в кримінальному провадженні – це викладений у постанові найвищого органу у системі судоустрою України за наслідками перевірки правосудності судового рішення погляд загальнообов’язкового під час розв’язання аналогічних справ характеру щодо інтерпретації кримінально-правових та кримінальних процесуальних норм до встановлених обставин кримінального провадження, у якому теоретично обґрунтовані взірці способів вирішення правових колізій, долання прогалин у правовому регулюванні, а також створені судові норми, завдяки чому досягається єдність та стійкість судової практики» [1, с. 172]. Наразі ж пропонуємо низку наступних правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права, які регламентують право на захист, дотримання яких судами має сприяти формуванню єдиної судової практики та мінімізації порушень права на захист.