Kyiv Law Journal最新文献

{"title":"ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ТА НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРАКТИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ УХВАЛ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ","authors":"Вадим Георгиевич Пожар, С. С. Мар’янова","doi":"10.32782/klj/2023.1.56","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.56","url":null,"abstract":"У науковому дослідженні здійснено системний аналіз ухвал апеляційного суду у кримінальному провадженні України. Зокрема, на підставі загальнонаукових, спеціальних методів детально досліджуються структура та зміст окремих ухвал апеляційного суду, аналізуються сучасні тенденції вітчизняної судової практики щодо реалізації процесуальної форми таких ухвал, надано власні оцінки з низки питань, що безпосередньо стосуються теми дослідження. Акцентується увага на тому, що законодавче врегулювання процесуальної форми ухвал апеляційного суду (окрім, підсумкових) є вкрай не послідовною та неповною. Особливо гостро це стосується ухвал, якими вирішуються процедурні питання, часто досить важливого характеру (про дослідження певних доказів, наприклад), які приймаються безпосередньо у судовому засіданні та оформлюються шляхом занесення секретарем судового засідання в журнал судового засідання. Наголошується на тому, що така ситуація породжує різні способи реалізації процесуальної форми таких ухвал, що ніяк не сприяє законності провадження та забезпеченню належної правової процедури. Це в свою чергу вимагає найскорішої уніфікації судової практики щодо оформлення, зокрема, початкових та проміжних ухвал апеляційного суду, шляхом регламентації у діючому КПК України основних вимог до процесуальної форми таких ухвал. З огляду на вказане викладено авторське бачення вирішення цього питання. Зокрема, запропоновано деякі пропозиції щодо внесення змін і доповнень до кримінального процесуального законодавства: вдосконалення регламентації мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції у ст. 419 КПК України; вдосконалення процедури вирішення питання про відкриття (відмови у відкритті) апеляційного провадження при поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження шляхом передання цих повноважень судді-доповідачу; встановлення вимог до рівня мотивування та обґрунтування «протокольних» ухвал апеляційного суду в статті 372 КПК України.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"83 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132749337","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УСНІСТЬ ЯК ГАРАНТІЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД","authors":"Н. І. Максимюк","doi":"10.32782/klj/2023.1.55","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.55","url":null,"abstract":"У межах даної наукової статті здійснено аналіз кримінального процесуального законодавства, правових позицій Європейського суду з прав людини, наукових підходів до визначення суті усності, як гарантії забезпечення права на справедливий судовий розгляд кримінального провадження. Визначено, що право на справедливий суд є комплексним поняттям, яке наповнене сукупністю елементів. Досліджено взаємозв’язок усності з такими елементами права на справедливий судовий розгляд, як публічність, процесуальна рівність сторін, право на переклад. У статті наведено приклади рішень Європейського суду з прав людини, у який констатовано порушення права особи на справедливий суд, у контексті елементів цього права. Доведено, що публічність є основоположною засадою кримінального провадження і охоплює, як одну з обов’язкових вимог, усне провадження у суді першої інстанції, недотримання якої означає порушення права на справедливий судовий розгляд. Взаємозв’язок усності та рівності процесуальних можливостей сторін, визначено як забезпечення права викладати свою позицію, наводити доводи сторонами кримінального провадження усно, безпосередньо під час судового розгляду у суді першої інстанції. Процесуальна гарантія у вигляді участі перекладача у провадженні означає, передусім, забезпечення здійснення усного перекладу. Звернено увагу, що, на відміну від публічності, процесуальної рівності та мови якою здійснюється провадження, які законодавець визначив як засади кримінального провадження, усність отримала відносну форму виразу у КПК України. Наведено приклад унормування цієї засади у КПК Польщі. Наголошено на необхідності абсолютної форми виразу усності в національному законодавстві з метою дотримання стандартів, визначених практикою Європейського суду з прав людини. Зважаючи на актуальність тематики, встановлено необхідність подальшого наукового вивчення проблеми усності кримінального провадження, адже її зміст, поняття та ознаки досі недостатньо вивчені у вітчизняній науці кримінального процесуального права.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129814775","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОНЯТТЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ ЇЇ ЧЛЕНІВ ТА ЇХ ВИДИ","authors":"Олексій Михайлович Гумін","doi":"10.32782/klj/2023.1.39","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.39","url":null,"abstract":"Захист дітей від насильницьких кримінальних правопорушень, які посягають на життя, здоров’я, моральність та статеву недоторканність є пріоритетною завданням національної безпеки, об’єднуючої зусилля сім’ї, держави та цивільного товариства. Насильство в сім’ї над неповнолітніми має характерні ознаки, пов’язані зі специфікою механізму вчинення кримінальних правопорушень, причин і умов, його детермінуючих, з особистістю злочинців, особливостями поведінки потерпілого, що вимагає обліку при розробці спеціальних заходів попередження. Аналіз законодавства та спеціальної літератури призводить до висновку про тому, що на сьогоднішній день не існує єдиного підходу до визначення низки найважливіших понять, які стосуються теми проведеного дослідження. Це в першу черга стосується понять «родина» і «насильство». Поняття «насильство» в даний час широко застосовується не тільки в повсякденному побуті, але і входить в термінологічний апарат різних наук. Філософія, психологія, кримінальне право, кримінологія, криміналістика та інші науки підходять до рішення проблеми визначення поняття «насильство» самостійно, не використовуючи вже наявні визначення у суміжних галузях. Визначення насильства може змінюватись в залежності від цілей його використання. Це пов’язано з тим, що саме насильство має досить «широкий формат». Воно є соціально-правовим явищем, не обмеженим рамками кримінального закону. Іншими словами, насильство може включати і кримінальні правопорушення, і адміністративні правопорушення, а також інші форми поведінки, які формально не є деліктами, але вступають в протиріччя з загальноприйнятими і схвалюваними нормами поведінки, утворюючи передумови насильницької злочинності як такої. У зв’язку з цим необхідно уточнити, що в контексті справжнього дослідження буде використано тільки кримінально-правове поняття насильства, оцінюване з позиції кримінального закону як правопорушення і, відповідно, що володіє усіма його ознаками. Таке поняття необхідне для чіткого визначення предмета дослідження, оперування ним для відмежування суміжних проблем у процесі вивчення емпіричного матеріалу.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"98 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130513780","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ МЕДИЦИНИ","authors":"О. В. Россильна, Анастасія Головачова","doi":"10.32782/klj/2023.1.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.12","url":null,"abstract":"У статті досліджено стан та перспективи розвитку медичного страхування в Україні, а також можливість інтеграції в нього засад персоналізованої медицини. Добровільне медичне страхування в Україні, навіть в умовах повномасштабної війни з рф, продовжує функціонувати на належному рівні. Проте проблематика реалізації обов’язкового медичного страхування тривалий час не може зрушити з мертвої точки. Останні 10 років активно проводилась законотворча робота щодо нормативного врегулювання питання обов’язкового медичного страхування. Та навіть при запровадженні на законодавчому рівні обов’язкового медичного страхування, за обставин досить низького благополуччя основної частини населення, в умовах воєнної агресії та економічної кризи і відсутності реальної можливості повноцінного функціонування та забезпечення охорони здоров’я на державному рівні, вважається неприпустимим перекладати весь тягар лише на кошти обов’язкового медичного страхування. Вказане і обумовлює актуальність теми дослідження. В результаті системного аналізу чинного законодавства та проектів законів в сфері страхування встановлено, що немає єдиного розуміння та підходу до формування концепції обов’язкового медичного страхування, визначення сутності категорії безоплатності медичних послуг та гарантій держави щодо надання безоплатної медичної допомоги. Крім того, виокремлено три концепції існування добровільного медичного страхування. Також встановлені такі потенційні ризики, що можуть спіткати учасників відносин медичного страхування в програмах, що роблять акцент на персоналізовану медицину: дискримінація (наприклад, при працевлаштуванні або подальшому страхуванні); порушення балансу між економічною вигодою та конфіденційністю даних; крадіжка даних. За результатами дослідження виявлено, що наявна система страхування та рівень розвитку вітчизняної сфери охорони здоров’я не готові до впровадження основ персоналізованої медицини (зокрема, масове застосування генетичних досліджень) в процедуру загальнообов’язкового державного медичного страхування, а тому видається доцільним поступове впровадження їх через елементи добровільного медичного страхування.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"106 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129053799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ","authors":"Ольга Заставна","doi":"10.32782/klj/2023.1.59","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.59","url":null,"abstract":"Стаття присвячена розгляду питань, що стосуються діяльності ЄСПЛ та його внутрішнього діловодства, історичного аспекту формування ЄСПЛ, питань застосування практики ЄСПЛ та взаємодії ЄСПЛ з Україною, перспективи розвитку взаємодії. Особлива увага приділяється двом темам: розгляду критеріїв, за яким справа приймається до розгляду в ЄСПЛ, а також застосування практики ЄСПЛ. Встановлено, що з кожним роком кількість скарг до ЄСПЛ зростає. Згідно зі статистичними даними Мін’юсту, торік у Європейському суді з прав людини перебувало 59,8 тис. справ проти держав-учасниць Конвенції, з них 8,850 справ – проти України, що становить 14,8% від загальної кількості звернень. До цього кількість звернень від громадян України становила 12,9%. Понад 5 тисяч звернень проти України стосуються порушень прав людини в Криму та тимчасово окупованих Луганській і Донецькій областях. Автор приходить до висновку, що завдяки своїм повноваженням і авторитету своєї судової практики, Суд в даний час перетворився фактично на вищого гаранта дотримання прав і свобод, закріплених у Конвенції. Зважаючи на те, що ЄСПЛ здійснює такий великий обсяг робіт, суд фізично не справляється з обсягом скарг, що надходять. У зв’язку з цим, найбільш перспективною є можливість створення додаткових підрозділів для обробки скарг, а також збільшення кількості суддів ЄСПЛ. Не менш перспективним є створення внутрішньодержавних комітетів з обробки скарг до ЄСПЛ, з метою попереднього відбору неприйнятних справ. Також є необхідність розвитку взаємодії України з ЄСПЛ з метою вдосконалення державної системи законодавства та правозастосування відповідно до стандартів Ради Європи.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121422240","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ СФЕРИ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ","authors":"Ірина Личенко, В. Г. Чорна","doi":"10.32782/klj/2023.1.31","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.31","url":null,"abstract":"В даній статті авторами акцентовано увагу на поняття та сутності публічного адміністрування сфери дитячого харчування. Авторами акцентовано увагу, що публічне адміністрування сферою дитячого харчування являє собою регламентована нормативно-правовими актами діяльність уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, що спрямована на: забезпечення здоровим та раціональним дитячим харчування дітей, розвиток підприємств сфери дитячого харчування, здійснення державного регулювання процесів виробництва та обігу дитячого харчування в Україні, притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства в сфері дитячого харчування. Визначено, що принципи публічного адміністрування сфери дитячого харчування – це основні вихідні ідеї та закономірності, що покладено в основу виробничих та логістичних процесів з метою забезпечення дітей грудного та раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням та реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров’я і життя. Запропоновано принципи публічного адміністрування сфери дитячого харчування поділити на: загальні принципи публічного адміністрування; спеціальними принципи; інституціональні принципи. Якщо перша та група принципів знайшли своє вираження в наукових дослідженнях, то інституційні принципи характеризуються специфічними особливостями, що визначають осноположні засади розвитку сфери дитячого харчування в цілому. Визначено, що суб’єктами публічної адміністрації у сфері дитячого харчування є: 1) суб’єкти загальної компетенції: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України; 2) суб’єкти спеціальної компетенції: Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство аграрної політики та продовольства України; Міністерство економіки України; Державна служба з питань безпечності та якості харчових продуктів та захисту прав споживачі інші органи та установи; органи місцевого самоврядування.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124465141","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДОСТУПУ ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"У. В. Антонюк","doi":"10.32782/klj/2023.1.20","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.20","url":null,"abstract":"У межах даного дослідження проведено аналіз правових аспектів механізму реалізації права на доступ до екологічної інформації в Україні в умовах військової агресії. У статті, на основі аналізу норм чинного законодавства України, визначено основні обмеження щодо доступу до екологічної інформації в умовах воєнного стану, а також заходи інформаційної безпеки, які застосовуються в умовах воєнного стану. Констатовано, що незважаючи на війну в Україні, та її наслідки, доступ до екологічної інформації повинен забезпечуватись. Пов’язано це з тим, що доступ до екологічної інформації є важливою гарантією реалізації та захисту права кожного на чисте і безпечне для життя та здоров’я довкілля. Більше того, саме в умовах воєнного стану якісний та оперативний доступ до публічної екологічної інформації є необхідною умовою і для забезпечення належного функціонування державних та громадських інституцій, і навколишнього природного середовища, оскільки від цього залежить нормальна життєдіяльність, безпека, і, зрештою, життя та здоров’я людей. Безумовно, що цей доступ для громадян у межах всієї території держави, зважаючи на повномасштабне військове вторгнення, неможливо гарантувати та забезпечити повною мірою, як це мало місце в умовах мирного часу. Військова агресія спровокувала цілу низку тимчасових обмежень та заходів інформаційної безпеки, які продиктовані умовами воєнного стану, і щодо вільного доступу до екологічної інформації також. Але, незважаючи на всі перешкоди та обмеження, навіть в умовах війни у екологічному законодавстві України продовжують напрацьовуватись та удосконалюватись механізми забезпечення доступу до екологічної інформації. Зокрема, основні напрацювання в законодавстві в умовах військової агресії стосуються удосконалення таких сфер як управління відходами, створення та функціонування національного реєстру викидів та перенесення забруднювачів з метою забезпечення доступу громадськості до повних, узгоджених і достовірних даних про викиди та перенесення забруднювачів і відходів, а також внесення змін до поресурсового та природоохоронного законодавства України щодо державної системи моніторингу довкілля та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля тощо.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121682172","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ, ЯКА ВЧИНИЛА КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОСТУПОК: ПИТАННЯ КОРЕЛЯЦІЇ ЗАКОНОДАВЧИХ ПРИПИСІВ ЩОДО ЇХ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ","authors":"Валентина Дрозд","doi":"10.32782/klj/2023.1.41","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.41","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню особливостей затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок. Виокремлено та охарактеризовано законодавчі положення, якими врегульовані питання затримання особи загалом, зокрема і за вчинення кримінального проступку. Задля опрацювання проблемних питань з тематики статті наведені наукові позиції, що дало змогу підкреслити важливість обраного напряму дослідження. За результатами проведеного дослідження обгрунтовано, що затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок – є тимчасовим запобіжним заходом, який застосовується з підстав та в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, уповноваженою службовою особою (поліцейськими, військовослужбовці та іншими особи, яким відповідними законами надано право на здійснення затримання) щодо особи, яка вчинила кримінальний проступок (тобто діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі). Доводиться позиція про те, що для здійснення затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок, необхідна наявність підстав затримання, визначених у частині першій та другій статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, а також відповідних умов, визначених у частині другій статті 298-2 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто за наявності підстав, але за відсутності умов, затримання такої особи не буде здійснюватися. Перспектива подальшого дослідження окресленої тематики, полягає в необхідності ґрунтовного та системного аналізу міжнародного досвіду застосування інституту затримання особи за вчинення кримінального проступку (його міжнародних аналогів, що відображають рівень суспільної небезпечності).","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"64 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115940408","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРИНЦИП ПІДЗВІТНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ","authors":"Ю. Ю. Голик","doi":"10.32782/klj/2023.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.1","url":null,"abstract":"У статті висвітлено правові засади реалізації принципу підзвітності та відповідальності органів місцевого самоврядування. Визначено, що підзвітність та відповідальність забезпечення публічності результатів прийнятих рішень сприяють тому, що такі рішення приймаються в межах закону, знижують ризики корупції та некомпетентності, оскільки посадові особи місцевого самоврядування органи несуть відповідальність перед членами територіальних громад та державою у разі невиконання чи неналежного виконання делегованих повноважень. Проаналізовано міжнародну джерельну базу у сфері забезпечення принципу підзвітності та відповідальності органів муніципальної влади. Розкрито питання відображення у ключових міжнародних нормативних документах щодо місцевого самоврядування сучасної концепції підзвітності та відповідальності органів та посадових осіб муніципальної влади перед територіально громадою. Наголошено, що концептуальні засади системи місцевого самоврядування, серед яких принцип підзвітності та відповідальності, визначені і викладені у міжнародних актах, до яких приєдналась і Україна. Зазначено, що міжнародне нормативно-правове закріплення принципу підзвітності та відповідальності місцевих органів влади натепер сформоване, але його імплементація у національну правову систему України потребує удосконалення. Наголошено, що фундаментальні положення міжнародних документів знайшли відображення у національних нормативно-правових актах, особливо під час реформування системи місцевого самоврядування в умовах децентралізації влади. Принцип підзвітності та відповідальності розглядається як засада, покликана бути засобом стримування дій органів і посадових осіб місцевого самоврядування в межах правових і моральних норм, а також виступає як стимул ефективного функціонування зазначених органів в інтересах територіальної громади.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"261 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123101921","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ БОРОВИКА АНДРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ТА МАХНІЦЬКОГО ОЛЕГА ІГОРОВИЧА «АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ»","authors":"Тетяна Олександрівна Коломоєць","doi":"10.32782/klj/2023.1.64","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.64","url":null,"abstract":"РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ БОРОВИКА АНДРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА ТА МАХНІЦЬКОГО ОЛЕГА ІГОРОВИЧА «АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ»","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122436085","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}