{"title":"СПІВВІДНОШЕННЯ КАТЕГОРІЇ «СВОБОДА ОСОБИ» ТА ДОТРИМАННЯ ТАЄМНИЦІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ","authors":"М. М. Почтовий","doi":"10.32782/klj/2023.1.57","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Дана наукова стаття присвячена актуальним питанням реалізації меж прав і свобод особи у кримінальному провадженні України, зокрема під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Спочатку наголошується про питання свободи в контексті суспільного життя, кримінально-процесуальній діяльності тощо. Зазначається, що свобода, окремі її прояви обмежуються юридичними нормами у вигляді правових заборон, адже бажання та інтереси людини не завжди збігають із інтересами суспільства, що змушує під впливом існуючих законів чинити так, щоб не порушувати інтересів суспільства. Підтвердженням авторської думки є принцип правового регулювання: «дозволено все, що не заборонено законом». Доведено, що свобода як явище дуже тісно пов’язана із правом, яке покликане своєю силою врегульовувати найбільш значущі сфери суспільного життя. Крім цього визначено, що право цивілізує, унормовує явища і процеси, визначає права і обов’язки суб’єктів, причетних до їх реалізації тощо. З’ясовано, що у статті 208 Кримінального процесуального кодексу України визначені обов’язкові відомості, що зазначаються у протоколі затримання, який вручається підозрюваному, зокрема: підстави затримання, результати особистого обшуку, тобто, підозрюваний з цього моменту стає обізнаним про наявні докази, на підставі яких його затримали. Крім цього, обов’язково викликається захисник з центру безоплатної вторинної правової допомоги, який також знайомиться з цими ж матеріалами. Встановлено, що одержана інформація про свідків та очевидців, докази, на підставі яких здійснено затримання, і яка за своєю сутністю є таємницею досудового розслідування, з цього моменту набуває властивості «доступної» і може бути використана для здійснення впливу на хід досудового розслідування. Насамкінець, сформульовано групу ризиків розповсюдження інформації, що становить таємницю досудового розслідування, під час затримання особи в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.","PeriodicalId":165780,"journal":{"name":"Kyiv Law Journal","volume":"2001 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-04-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Kyiv Law Journal","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32782/klj/2023.1.57","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Дана наукова стаття присвячена актуальним питанням реалізації меж прав і свобод особи у кримінальному провадженні України, зокрема під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Спочатку наголошується про питання свободи в контексті суспільного життя, кримінально-процесуальній діяльності тощо. Зазначається, що свобода, окремі її прояви обмежуються юридичними нормами у вигляді правових заборон, адже бажання та інтереси людини не завжди збігають із інтересами суспільства, що змушує під впливом існуючих законів чинити так, щоб не порушувати інтересів суспільства. Підтвердженням авторської думки є принцип правового регулювання: «дозволено все, що не заборонено законом». Доведено, що свобода як явище дуже тісно пов’язана із правом, яке покликане своєю силою врегульовувати найбільш значущі сфери суспільного життя. Крім цього визначено, що право цивілізує, унормовує явища і процеси, визначає права і обов’язки суб’єктів, причетних до їх реалізації тощо. З’ясовано, що у статті 208 Кримінального процесуального кодексу України визначені обов’язкові відомості, що зазначаються у протоколі затримання, який вручається підозрюваному, зокрема: підстави затримання, результати особистого обшуку, тобто, підозрюваний з цього моменту стає обізнаним про наявні докази, на підставі яких його затримали. Крім цього, обов’язково викликається захисник з центру безоплатної вторинної правової допомоги, який також знайомиться з цими ж матеріалами. Встановлено, що одержана інформація про свідків та очевидців, докази, на підставі яких здійснено затримання, і яка за своєю сутністю є таємницею досудового розслідування, з цього моменту набуває властивості «доступної» і може бути використана для здійснення впливу на хід досудового розслідування. Насамкінець, сформульовано групу ризиків розповсюдження інформації, що становить таємницю досудового розслідування, під час затримання особи в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.