Mul''tiversum Filosofskii al''manakh最新文献

{"title":"Число 666: герменевтичні принципи ранніх адвентистів","authors":"Bohdan Kuryliak","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.9","url":null,"abstract":"Книга Об’явлення містить незвичайні та символічні образи. В центральній частині книги розміщені уривки про антихриста. Число 666 є однією із його характеристик і завжди привертало увагу коментаторів. Протягом церковної історії було застосовано багато різноманітних герменевтичних методів для визначення значення числа 666. Церква Адвентистів сьомого дня виникла в XIX столітті на основі досліджень пророчих текстів апокаліптичних книг Даниїла та Обʼявлення. Відсутність герменевтичного аналізу тлумачення числа 666 серед ранніх адвентистів зумовлює необхідність цього дослідження. Стаття присвячена визначенню та аналізу особливостей герменевтики ранніх адвентистів при тлумаченні числа 666. В першій частині дослідження проаналізовано тлумачення числа 666 в міллеритському русі з 1833 по 1844 роки, а в другій частині – в адвентистському русі з 1844 по 1888 роки. Герменевтика коментаторів міллеритського та адвентистського рухів була основана на історицизмі. Вони тлумачили біблійні пророцтва в контексті конкретних історичних подій. Були сформовані три основні тлумачення числа 666: 1) 666 років; 2) 666 церковних організацій; 3) Титул Vicarius Filii Dei. Завдяки впливу Вільяма Міллера серед міллеритів стала поширеною думка про те, що число 666 означає проміжок часу 666 років. 666 років було включено в хронологічні обчислення інших пророчих періодів з біблійних апокаліптичних книг: 2300, 1260, 1290 і 1335. Ранні адвентисти проігнорували тлумачення Вільяма Міллера і популяризували другу інтерпретацію, згідно якої число 666 символізує 666 церковних організацій, які є частиною духовного Вавилону. Третю інтерпретацію запровадив Урія Сміт, який використав герменевтичний метод гематрії. Урія Сміт популяризував інтерпретацію, згідно якої латинський титул папи Vicarius Filii Dei має числове значення 666.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44896704","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Нездатність Поппера пояснити Платона: слабкість лібералізму в аналізі діалектики політичного платонізму","authors":"Oleksandr Kalinovskyi","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.6","url":null,"abstract":"Опинившись на початку ХХІ століття у світовій глобальній кризі, яку політичні системи сучасності вирішити не здатні, у політичній філософії знову стало актуальним питання щодо того, якою насправді має бути політика. Усе виглядає так, що в конкуренції політичних систем модерну переможців немає, а лібералізм повторює історію своїх попередників. З іншого боку, одним із цікавих наслідків цих подій є зростання інтересу до політики античності, де власне і відбулася генеза вчення про державу і політику, а це, в свою чергу, приводить до відродження ідей неоарістотелізму (неоплатонізму) у політичній філософії. Як наслідок, філософсько-політична спадщина Платона природньо потрапляє у фокус дискусій, а сам Платон стає однією з центральних її фігур. Кожна зі сторін дискусії апелює до Платона, намагаючись “скористатись” його спадщиною у власних цілях. З цієї причини, у Платона є як безліч послідовників, так і значна кількість критиків, голоси яких вже у ХХ столітті почали звучати все голосніше, серед яких найбільшу популярність набув Карл Поппер. Завданням цієї роботи є спроба проведення аналізу критики Поппером Платона, яку він переважно виклав у своїй книзі “Відкрите суспільство та його вороги”, а також представити альтернативну точку зору “захисників” Платона з подальшим порівнянням думок та підходів обох сторін з метою розкриття окремих елементів сучасного політичного неоарістотелізму та розуміння важливості платоново-арістотелівського підходу до політики у ХХI столітті. В цілому, думка Поппера стосовно “Держави” Платона багато в чому виявилась помилковою, а детальний аналіз цих помилок розкриває проблеми лібералізму. З іншого боку, проявляється політичне вчення античності в його новому розумінні. Сьогодні воно опосередковане знаннями всієї подальшої за античністю історією філософії та політичною практикою (пост)модерну, а розкриття окремих елементів цього вчення і є найважливішим результатом цієї роботи.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47492209","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Демократизація науки і суспільства в глобальних умовах соціальної турбулентності","authors":"Oleh Kubalskyi","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.2","url":null,"abstract":"В умовах соціальної турбулентності, що характеризують розвиток глобальної цивілізації в останнє десятиліття, демократизаційні процеси набувають різноманітних, непередбачуваних форм. Це актуалізує соціально-філософську рефлексію щодо нових форматів, специфікацій та тенденції демократизації в різних країнах. На українському тлі особливо яскраво проявляються проблемати-чні аспекти демократизації у просторі соціальної турбулентності. У статті аналізується, наскільки важливою є демократизація науки для загального впровадження демократично-правових прин-ципів у державотворчий процес загальнонаціонального характеру. Наголошується, що демократизація науки продовжує демократизацію суспільства і є такою діяльністю, що в принципі передбачає і насправді сприяє демократичним практикам у ширшому соціальному контексті. Підсумовується, що демократизація передбачає поступовий перехід від недемократичних форм і методів управління та організації усіх сфер суспільного життя, включаючи науку, до демократії, запровадження демократичних інститутів, практик і цінностей. Потреба в демократизації науки спричинена не лише фактором тривалого розвитку вітчизняної науки в умовах спочатку тоталітаризму, потім демократичного транзиту, а й через величезний вплив результатів наукових досліджень на суспільне життя. Демократизація науки потрібна для прогресивного розвитку самої науки та всіх сфер, на які вона впливає, а також з метою покращення якості демократії й прискорення демократизації суспільства.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43815633","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Колективні емоційні стани як чинник легітимації і мотивації: природні засади і соціальні горизонти","authors":"N. Fialko","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.5","url":null,"abstract":"Колективні емоційні стани раніше досліджували переважно як чинники соціальної аномії, тоді як соціальну норму асоціювали переважно з втіленням понять у соціальні норми. Цей підхід останні роки зазнає суттєвих коректив: українські та закордонні дослідники розглядають колективні емоційні стани як соціальну норму і постійну основу для досягнення стійкого раціонального консенсуса. Більше того, дослідники вже не стільки протиставляють емоції з інтелектом, скільки виявляють все більше взаємозв’язків і взаємозалежностей між ними. Це змінює уявлення про сутність легітимації та статус мотивації у перебігу соціальних процесів. Мотивація постає не стільки як надто мінлива суб’єктивна психологічна характеристика, скільки як постійна колективна характеристика соціальних спільнот. Мотивація зумовлює соціальну ідентичність через постійне спрямування людей як членів соціальних спільнот до досягнення певних спільних бажаних цілей. Легітимація також постає як процес постійного визнання людьми одне одного під час встановлення спільно визнаних соціальних норм. У такому визнанні колективні емоції відіграють вирішальну роль. Біологічні основи емоційної поведінки людей не так редукують їхню поведінку до біологічних чинників, скільки емоції сприяють сублімації цих біологічних чинників до соціально прийнятних цілей. Емоційна основа утвердження національної ідентичності має свої негативні і свої позитивні сторони: якщо негативний вплив емоцій може викликати загострення радикального націоналізму, то позитивний вплив емоцій сприяє згуртуванню нації у ситуації екзистенційних викликів – таких як війна. Легітимація справедливої війни є одним із головних завдань спрямування колективних емоцій, зокрема праведного гніву, на мотивацію до соціальної мобілізації нації до спротиву збройній зовнішній агресії.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46153730","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Доля «негативної свободи» в політичній філософії Т. Гоббса та Ж.-Ж. Руссо","authors":"D. Usov","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.7","url":null,"abstract":"Послідовно реконструюючи філософію свободи Т. Гоббса та Ж.-Ж. Руссо, автор спирається, по-перше, на думку Ю. Габермаса, який обґрунтовано вважає, що без Гоббса та Руссо цілісний образ європейського філософського дискурсу розважливої свободи не буде довершеним. По-друге, – на ту важливу обставину, що започатковані в політичній філософії Гоббса та Руссо образи свободи та справедливості віднайшли своє продовження в творчості таких відомих філософів як Ю. Габермас, Дж Грей, А. Гонет, О. Гьофе, Ч. Тейлор. По-третє, розкриваючи сутність тлумачення Гоббсом «негативної свободи», автор прагне уникнути її спрощеного, «карикатурного» (якщо скористатися висловом Ч. Тейлора) бачення та наголосити на актуальності цього концепту та властивого йому «суворого портрету людської природи» для нашого трагічного сьогодення. Доведено значущість ідей Гоббса про людину та її свободу для філософії Руссо, а також розвинуто тезу про те, що саме Гоббс прагнув всебічно осмислити вкорінені в залежності свободи від безпеки взаємини держави та громадянина, суверена та підданого та доповнити своє бачення «негативної свободи» розумінням її і як свободи совісті, як «права людини і громадянина» на їх визнання державою. До того ж саме в роздумах Гоббса зароджується ідея (розвинена далі в працях Руссо) про взаємозв’язок тлумачення свободи та природи людини. Розкрито також сутність важливого для Руссо поняття згоди, завдяки якій ми добровільно стаємо частиною спільноти: «завершений і самотній» індивід, відмовившись від своєї суверенності на користь якого цілого перетворюється на його частину, залишаючись вільним. У статті зроблено висновок про те, що започаткована Гоббсом та Руссо дискусія про долю «негативної свободи» так і не віднайшла свого остаточного вирішення, незважаючи на спроби таких класиків сучасної філософії як Ч. Тейлор. Його прагнення продемонструвати помилки, «негаразди» зтеоретизованої Т. Гоббсом «негативної свободи», не перетворили його на прихильника свободи «позитивної» через приховану в ній небезпеку тоталітарного насильства. А роздуми Тейлора про градацію перешкод на шляху до свободи не набувають глибини ідей Гоббса, зумовленої трагічними соціальними контекстами його життя.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44413727","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Прагматистське та ціннісне розуміння свободи у кризову добу","authors":"Yaroslav Lyubiviy","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.1","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у тому, щоб показати, що при аналізі еволюційних змін у суспільстві прагматистський підхід до проблеми свободи в цілому не суперечить ціннісному, оскільки важливою цінністю є підтримання життєдіяльності й вільного розвитку людини й суспільства. Проте, у ситуації кардинальної трансформації глобального соціуму, кліматичних загроз й військово-політичних протистоянь свободи й демократії, з одного боку, та тоталітаризму й авторитаризму, – з іншого, на перше місце виходять вищі трансцендентні цінності, які також мають прагматичну мету виживання людської цивілізації. Прагматизм у теоретичній площині вважає важливим визнання критерієм істини її повторюваність та підтверджуваність (Р. Фербер) [5. 113], а у практичній – можливість реалізації ідей людини на практиці. Зважаючи на це, при розгляді протистояння прагматистських й ціннісних аспектів при аналізі проблеми свободи можливо декілька підходів. По-перше, визнати, що вузький прагматизм керується егоїстичними цінностями у процесі розподілення ресурсу свободи, і тим самим руйнує продуктивну соціальну взаємодію й врешті-решт виявляється «некорисним». По-друге, визнати, що певні, навіть трансцендентні, цінності, найважливішою із яких є свобода, є практично корисними й такими, що не суперечать ідеї прагматизму. Тому вони можуть бути включені у саму прагматистську категоріальну систему як орієнтир до дій. Разом із тим, вищі трансцендентні цінності є невичерпними й устремління втілити їх у повній мірі може бути задоволене лише у майбутньому. Прагматистський підхід до розуміння свободи людини є важливим інструментом її адаптації до природи й суспільства, проте людина краще адаптується до природного й соціального середовища у вільній конкурентній творчості й солідарній співтворчості з іншими особами. Творчий ціннісний підхід до свободи означає вільну самореалізацію людини на основі загальнолюдських цінностей за рахунок все меншого використання невідновлювального природних ресурсів та більшого використання інтелектуально-духовних ресурсів. Концептуальна база й практичний хист прагматистського підходу розвивається шляхом його розширення за рахунок трансцендентний цінностей, що включають і цінності свободи. У часи криз та цивілізаційних трансформацій суспільство може уникнути війн, жорстких соціальних потрясінь та обмежень свободи, якщо, прислухаючись до гуманітарної еліти, буде у достатній мірі розуміти глибинні закономірності розвитку людини й суспільства, і застосовуватиме їх у власній життєвій практиці. Також слід додати, що прагматистський критерій істини демонструю міру втілення практичних ідей. Внаслідок загострення у сучасному світі кризових явищ, у тому числі й масштабних військових протистоянь, а також зростання загрози кліматичної катастрофи, центром уваги філософського дослідження стає проблема співвідношення прагматистського й ціннісного підходів до проблеми свободи. Прагматистський підхід тут може набувати вираження як проблема розподілення людиною ресурсу свободи у часі (А. Шмідт)","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43732154","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Неотомізм: історичний контекст та ідейна плюральність","authors":"Andrii Shymanovych","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.10","url":null,"abstract":"У статті запропоновано контекстуальний аналіз історії переутвердження синтезу св. Томи Аквінського у ХІХ-ХХ століттях у якості єдиної безальтернативної форми автентичного католицького філософування. У світлі папських енциклік Aeterni Patris та Studiorum Ducem здійснено огляд базових мотивів до канонізації концептуальної системи Аквіната як інтелектуальної протиотрути, спрямованої на убезпечення церковного вчення від численних хиб церковного та секулярного модернізму. З’ясовано, що неосхоластичний проект містив у собі не лише опозиційну ментальність та негативну самоідентифікацію, що були зведені на критичному відштовхуванні від сучасності, але й потужний евристичний потенціал, доказом чого слугує проаналізоване у статті тематичне розмаїття підвидів неотомізму, які доводять еластичність його доктринальних кордонів та спроможність лишатися релевантним, зберігаючи стрижневу ідейну рамку. У статті відзначено, що множинність форм неотомізму насамперед зумовлена поставленням епістемологічної проблематики у якості першорядної основи. Саме цей методологічний підхід штучно примножив кількість відправних точок для філософських розвідок в межах неотомістського проекту, а також сприяв подальшому ідейному розгалуженню із постанням багатьох варіативних моделей інтерпретації спадщини св. Томи.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46330872","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Становлення філософії волонтерського руху як теоретичної основи особливого розуміння свободи","authors":"Rostyslav Drapushko, Oleh Iliuk","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.3","url":null,"abstract":"Свобода постає як добра воля і вільний вибір громадянина, коли він виявляє себе як волонтер. Крім того, волонтерство завжди спрямоване на спільне благо і є важливою і відповідальною роботою, попри те, що до неї не може бути примусу. Назріло осмислення того, що волонтерство присвячене не супутнім або другорядним суспільним справам, як наприклад, піклування про хворих вуличних тварин або екологічні рухи, але стосується самого сенсу суспільного життя як щирого прагнення творити добро для інших і піклуватися про створення спільного блага – незважаючи на меркантильний інтерес та егоїстичні мотиви. Волонтерство показує, що найважливіші речі у взаємодії з іншими людьми не можна виміряти грошима чи домаганнями влади. Уся історія філософії додає важливі сенси до осмислення специфічної свободи як вона себе врешті-решт проявляє у волонтерському русі. Філософія волонтерського руху – це практична філософія свободи. Слід здійснити філософське переосмислення досліджень свободи людини як громадянина і як учасника інших соціальних взаємин, яке було здійснене у історії філософії з найдавніших часів. У даній статті лише позначено пунктиром основні ідеї, які мають значущість для філософії волонтерського руху сьогодні і які було сформульовано у різний період класиками філософської думки у світі і в Україні. У античності важливими є концептуалізації свободи Сократом та його послідовниками, а також представниками епікуреїзму та стоїцизму, у Середні віки – Святим Августином, Томою Аквінським, згодом – Мартином Лютером і Еразмом Ротердамським, у Новий час – концепції громадянських свобод Томаса Гобса, Жан-Жака Русо та інших, у філософії німецького ідеалізму важливим є зв’язок свободи і свідомості, у філософії лібералізму та прагматизму виявлено інституційні засади свободи, сучасна політична філософія розкриває зв’язок свободи особистості і її роль у розвитку громад. Дослідження свободи відіграють важливу роль у розвитку української філософії щонайменше від Григорія Сковороди. Сучасні дослідники присвятили темі волонтерства дослідження у царині психології, соціальної роботи, політології та інших соціальних та гуманітарних наук, тоді як філософські дослідження свободи під кутом зору аналізу волонтерського руху лише починаються.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48341162","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Зростання ролі науки й наукових досліджень у формуванні ідентичності майбутнього фахівця","authors":"I. Kuznetsova","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.4","url":null,"abstract":"У статті розглядається когнітивний компонент ідентичності та професійної ідентичності, пов’язаний із зростанням ролі науки й наукових досліджень у формуванні майбутнього фахівця. Виявляються основні напрями впливу науки й наукових досліджень на формування професійної ідентичності у закладах вищої освіти. Розкривається зв’язок між професійною ідентичністю та ідентичністю. Здійснюється філософський аналіз досліджень ідентичності у національному та глобальному вимірах. З’ясовується роль ідентичності у становленні еталону майбутнього фахівця. Розглядається роль освітнього середовища, навчальних і виховних практик у створенні позитивного образу науки при підготовці майбутніх фахівців. З’ясовується значення пізнання та самопізнання у становленні професійної ідентичності. Підкреслюється значення особистісного виміру професійної ідентифікації. Розкривається зв’язок особистісного виміру з етичними та феноменологічними вимірами самопроєктування особистої та професійної самореалізації.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69802024","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Платонізм та арістотелізм як джерело відмінностей внутрішньої форми християнських традицій Західної Європи та Візантії доби Середньовіччя (стаття третя – закінчення)","authors":"Volodymyr Bilodid","doi":"10.35423/2078-8142.2023.1.1.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2023.1.1.8","url":null,"abstract":"В цій історіософській за «жанром» статті досліджуються особливості ставлення до платонізму й арістотелізму в «власне візантійській філософії» (В. Лур'є) святоотчого традиціоналізму. Автор виходить з того, що в цій духовно-ідейній течії філософська полярність платонізму й арістотелізму постає як у звичній, так і в незвично-перетвореній формі полярності містичного («платонічного») і раціонально-дискурсивного («арістотеліан-ського») способів пізнання. Показано, що в центрі візантійської культури була Церква, вченням якої було богослів'я, його “служницею” – філософія, а їх найголовнішою проблемою – богопізнання, яка, по-різному досліджувалася і вирішувалася в католицизмі і православ'ї. Західне християнство усвідомлювало себе в схоластиці, а східне – в ісіхазмі; там – в слові (в грандіозних “сумах”), тут – в ісіхії, в мовчанні; там – за допомогою раціональних міркувань, тут – спираючись на “третій вид пізнання” – містичний. Вдаючись до історико-богословсько-філософських екскурсів, автор обгрунтовує бачення ісіхазму як власне східно-християнського способу богопізнання і містичного ядра, “серця” православ'я. Обстоюється теза, за якою наявність містиків у католицизмі – це одне, а містичне східно-християнське богослів'я, містична Православна Церква – істотно інше. Доводиться, що на тодішнє головне філософсько-богословське питання – чи може християнин не лише вірити в свого Бога, а й знати його – ісіхасти, а за ними і Візантійська Церква, давали ствердну відповідь. Обгрунтовується думка про те, що за боротьбою (часом доречною, часом недоречною) візантійської влади з платонізмом ховається врешті-решт щось прямо протилежне, але непомічене тоді – зустріч платонічно-неоплатонічної традиції з ісіхазмом, отже, і з православ'ям, оскільки богослов-філософ у ісіхазмі, з одного боку, філософ-богослов у платонічно-неоплатонічній філософії – з другого, перетнулися, перетворившись на одне й те ж – на містиків, яких об'єднувала спільна мета (єднання з божественним) і спосіб її реалізації (містичний), що увиразнює внутрішню спорідненість “візантінізму” саме з платонізмом, і аж ніяк не з альтернативним містиці арістотелізмом.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":"421 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135080387","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}