Mul''tiversum Filosofskii al''manakh最新文献

{"title":"Розвиток змісту поняття «свобода» в іудаїзмі","authors":"V. Lymar","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.7","url":null,"abstract":"Against the background of quite frequent historical periods of physical imprisonment of the Jewish people, this people became the bearer of the Revelation of Truth, which led to the conscious use of freedom of choice in favor of preserving divine gnosis with further ethical direction of freedom. At this stage of the design of the Torah as a collection of sacred books, and the subsequent management of its commandments, the freedom of the individual was sacrificed to the general religious goals of the community. The sacred fear of the greatness of God led to the realization of almost total predestination. The Talmudic and rabbinical currents, which initially continued to cultivate the content of freedom that began in the Torah period, later adopted the anthropocentric ideas of medieval Europe and gradually transformed their religious and cultic positions under the influence of civil liberties. so-called \"modern Judaism\". The common general orientation of the freedom of the Jewish people has been divided into the political and social freedoms of each individual Jew, where each is responsible for the ethical consequences of his own existence. \u0000 ","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45210144","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Платонізм та арістотелізм як джерело відмінностей внутрішньої форми християнських традицій Західної Європи та Візантії доби Середньовіччя. Стаття 2.","authors":"Volodymyr Bilodid","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.2","url":null,"abstract":"У статті досліджується ставлення візантійців до давньогрецької філософії загалом, а насамперед – до вчень Платона і Арістотеля. Показано, що у Візантії, на відміну від Західної Європи, була не одна, а дві філософії, які співіснували поруч одна з одною, як «статті в енциклопедії» (І. Мейєндорф), а саме: антична філософія світських інтелектуалів-гуманістів, з одного боку, парадигмальна для візантійської цивілізації філософія святоотчого православного традиціоналізму – з іншого. Та була «струмком», ця – рікою; та була наскрізь книжною, а ця – досвідною. У статті з’ясовується ставлення до платонізму і арістотелізму в першій з них. У короткому історико-філософському екскурсі простежені вузлові пункти її еволюції та позиції щодо платонізму й арістотелізму ключових постатей візантійського гуманізму – Лева Філософа, Фотія, М. Псела, Варлаама Калабрійського, Г. Пліфона та Вісаріона Нікейського. Доводиться, що Філософом візантійських гуманістів була дуада Арістотель-Платон, а посутньо – все ж Платон. Гуманісти розв’язували це питання, спираючись на неоплатонізм: Платон – вершина філософської мудрості, а Арістотель – шлях («вступні двері») до неї; він – вчитель про «речі природні», а той – про «божественні»; Арістотель – логік і фізик, а Платон – метафізик, а головне – богослов. Платон-богослов вочевидь (для неоплатоніків і гуманістів) вивищується над «небогословом» Арістотелем. Обґрунтовується висновок про платонізм (і неоплатонізм) як про філософський підмурок і візантійського, і ренесансно-італійського гуманізму. Стверджується теза про дві історичні заслуги візантійських гуманістів: 1) збереження Corpus Platonicum i Corpus Aristotelicum та 2) пересадження в Італію збереженої класичної філософської спадщини, рукописних традицій платонізму, неоплатонізму, арістотелізму включно і «акушерство» в пологах тамтешнього ренесансного гуманізму.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48884175","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Simulated reality: аuthenticity of information and mass media","authors":"Svitlana Loznytsia","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.4","url":null,"abstract":"У дослідженні акцентовано увагу на появу прикметної ознаки сьогодення, названої «симульованою реальністю», визначальною рисою якої є наявність «множинності реальностей», тобто незліченної кількості «реальностей», критерієм істинності яких є не достеменні знання, а довіра особи до тієї чи іншої інформації, котра і сприймається як реальність. Показано, що значною мірою ситуація «симульованої реальності» спричинена появою мас-медійного простору, який створив умови для стрімкого поширення інформації. Прояснено, що сприйнятливість особи до тих чи інших впливів, з-поміж іншого, уможливлюється через недостатність знань поза своїм фахом, використання промовцем тих тверджень, що можуть захопити людей (Ґюстав Лебон) та вплив на емоції людей через використання символів, минаючи увагою конкретику (Волтер Ліпман). Убезпечення від тих чи інших впливів забезпечується, зокрема, через високий рівень освіти й прагнення отримати нову інформацію (Дж. Брайант, С. Томпсон).","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45112999","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Йоґа і йоґини у Бгаґавата пурані (частина перша)","authors":"Yuriy Zavhorodnii","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.3","url":null,"abstract":"У статті розглядається кожний випадок вживання слів з основою yoga, а також інша йоґічна лексика, яка зустрічається в першій книзі Бгаґавата пурани (bhāgavata purāṇa). Всього встановлено десять таких слів: йоґа (yoga), бгакті-йоґа (bhaktiyoga), йоґин (yogin), Йоґешвара (yogeśvara), М(м)агайоґин (mahāyogin), куйоґин (kuyogin), йоґа-нідра (yoganidrā), крія-йоґа (kriyāyogа), війоґа (viyoga) та яма (yama), які разом вживаються 30 разів. Власне ця лексика формує не тільки йоґічний глосарій Бгаґавата пурани, а й вайшнавське розуміння вчення йоґи. Аналіз вказаних термінів враховує кілька контекстів, зокрема: композиційний, лінгвістичний, релігійно-філософський, статистичний. З’ясовано, що вся названа лексика так чи інакше підпорядкована такій семантичній вертикалі: yogeśvara → mahāyogin → yogin – і в різний спосіб формує вайшнавський варіант йоґи, тобто бгакті-йоґу. Остання виступає своєрідним варіантом відповіді людини на виклики трансцендентного (Неба). Цю семантичну вертикаль задає Господь, який у Бгаґавата пурані виступає під різними іменами, зокрема Вішну (viṣṇu), Кришна (kṛṣṇa), Адгокшаджа (adhokṣaja), а також Йоґешвара і Магайоґин. Здатними сприйняти виклик Неба виявляються нерядові люди, яких називають магайоґинами (окрім Кришни, також і Шукадева Ґосвамі) та йоґинами (В’яса, Шукадева Ґосвамі, безіменні йоґини). Це ті, хто здатний досягнути найвищої мети людського життя і хто практикує бгакті-йоґу. У більшості випадків слово “йоґа” вживається в контексті бгакті-йоґи, як і “йоґа-нідра”, “крія-йоґа”, “війоґа”, а також інша “дружня” лексика (наприклад, “сева”, seva). Виняток становлять кілька технічних/побутових випадків вживання слова “йоґа”. Слово “яма” до бгакті-йоґи не належить. За рахунок вживання рідкісного слова “куйоґин” у тексті згадується про поганих йоґинів. Можливо, термін yoga також виступає гендерним маркером, оскільки йоґини в першій книзі – це лише чоловіки. До композиційної специфіки вживання названої лексики можна віднести те, що перша книга починається і завершується розділами, які містять терміни, в яких наявна основа yoga (можливе смислове обрамлення?). Ба більше, перший розділ завершується шлокою, яка містить важливе слово yogeśvara (можливий підсумувальний смисловий маркер?).","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46467965","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Легендарна київська Почайна та «глибинна географія» Тімоті Снайдера","authors":"Annabella Morina, L. Fylypovych","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.6","url":null,"abstract":"Історія відродження хрестительки Київської Русі річки Почайни – це найкращій приклад «глибинної географії», за Тімоті Снайдером. Річка дуже змінилася за століття людської діяльності, а за радянських часів постраждала від політичних репресій та цілеспрямовано була піддана забуттю. Сьогодні історичне річище поділено на частини: верхня є водною системою з шести озер та малої ріки із сучасним гирлом під Північним мостом, на середній створена річкова гавань, а нижня біля сучасної Поштової площі поєдналася із Дніпром. Останнім часом було повернуто історичне значення річки: гідронім Почайна знову прив’язаний до водойми, а найбільш ймовірне місце хрещення киян у історичному гирлі річки Почайни отримало статус Пам’ятки національного значення за видами історія та археологія. Ця стаття присвячена змінам, які відбулися з Почайною протягом століть, причинам зникнення річки з мап Києва, а також сучасній історії відродження.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45874483","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Місце і роль україни в геополітичному переформатуванні світу: релігієзнавчі аспекти","authors":"Lyudmyla Fylypovych, L. Vladychenko","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.8","url":null,"abstract":"Стаття пропонує поглянути на сучасні політичні процеси крізь призму участі в них релігійного фактору. Вважаючи сучасну російсько-українську війну своєрідним тригером, який запустив глобальні зміни в системі міжнародних відносин, поховавши її попередню біполярну модель, автори аналізують зміни, які відбулися в Україні, зокрема її релігійного сегменту. Україна з маловідомої частини світового релігійного простору перетворюється на активного реформатора цього простору. У певний момент вона стає центром глобального протистояння трьох релігійних осередків – Константинополя, Риму і Москви, переформатовуючи звичний християнський ландшафт світу. Наведені кількісні і якісні показники присутності України як релігійного суб’єкту в європейському і світовому просторі свідчать як про його збагачення, так і проблемну конфліктність. Війна проявила латентні міжконфесійні протистояння і в Україні, і в світі. Такий потужний інструмент ідейного та ідеологічного впливу, як релігія/церква, використовується протиборчими сторонами для обґрунтування, виправдання, освячення агресії і захисту від неї. Автори зосереджують свою увагу на українському православ’ї, на його ролі в переформатуванні релігійного простору. Українці фактично поставили крапку у необмеженому домінуванні Московського патріархату у Вселенському православ’ї, що вплинуло на інші християнські спільноти. Тривала в силу історичних обставин відсутність України в геополітичному просторі подолана. Тепер вона суб’єктно присутня у всесвітній релігійній спільноті і перебуває там як самостійна духовно-організаційна сила, що буде лише нарощувати свій потенціал. Усвідомлюючи, що колишня система світової безпеки зазнала краху, а старі важелі стримування агресивних і небезпечних намірів окремих країн не спрацьовують, пропонується подумати про нові форми геополітичного співіснування. У конструктивному вирішенні спірних питань людська спільнота має акумулювати зусилля всіх можливих союзників альянсу, зокрема і такого потужного, як релігія, котра за тисячоліття своєї духовно-практичної діяльності напрацювала власні специфічні методи миротворення.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49604261","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Філософія відповідальності К.-О. Апеля: український та єв-ропейський контексти","authors":"D. Usov","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.1","url":null,"abstract":"Актуальність обраної теми статті зумовлена практичними та теоретичними обставинами. По-перше, йдеться про важливість філософського осмислення К.-О. Апелем відповідальності як громадянської чесноти та сутнісної характеристики людського буття за умов боротьби України за своє існування. По-друге, запропонована Апелем спроба виокремлення найістотніших складових філософської концептуалізації ідеї відповідальності постає як усвідомлення неможливості справедливого, людяного розв’язання соціальних та міжкультурних конфліктів без належної взаємної поваги, визнання гідності їх учасників. То ж які складові та характерні риси, а також межі заснованої на тезі про ідеальну комунікативну спільноту, апелівської етики відповідальності? Відповідь на це актуальне особливо сьогодні запитання і стало предметом статті, новизна якої полягає у намаганні проаналізувати актуалізовані вітчизняними і західноєвропейськими дослідниками та реальними практичними проблемами засадничі аспекти філософії Апеля як філософії відповідальності. Звернення до основних складових філософії відповідальності свідчить, що вже в «Трансформаціі філософії» Апель прагне вийти за межі монологічного категоричного імперативу етики І. Канта. Йдеться про відмову К.-О. Апеля від методологічного соліпсизму філософії модерну і заміну його поняттями «порозуміння», «згоди», «угоди», «спілкування» та побудову на цих засадах трансцендентальної філософії апріорі інтерсуб’єктивного порозуміння, в межах якого навіть самотня людина може пізнати та зрозуміти світ. Саме К.-О. Апель наголошує на тому, що колективну безвідповідальність необхідно замінити колективною відповідальністю, співвідповідальністю заснованою на новій філософській антропології, осердям якої й стане апелівська людина відповідальна. Проте видатний німецький інтелектуал так і залишився на порозі свого мирного європейського будинку й не зміг подивиться на суперечливий сучасний світ крізь призму не лише своєї дискурсивної етики, а й поглядом живого, соціокультурно вкоріненого буття Іншого. А «криза розуму», яку він так прагнув подолати, трагічно постала вже без нього, перед нами, набула нових жахливих вимірів: коли нетерпимість до іншого, особливого буття стала не просто незаконною чи аморальною, а відверто безвідповідально-злочинною.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49053102","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Емпатія і ментальна реальність: проблеми онтологічного і епістемологічного тлумачення","authors":"Olesia Pankratova","doi":"10.35423/2078-8142.2022.2.1.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.2.1.5","url":null,"abstract":"Визначення онтологічного статусу «емпатії» – це сьогодні важлива частина проблематики, що стосується відповідей на питання про природу ментальної реальності як такої. У межах класичного поділу світу на «тіло та розум» («психофізичний дуалізм») такі об’єкти, як емпатія, мали цілком визначене пояснення. Вони тлумачилися як частина «нетілесної», «душевної» реальності. Однак зміна наукових і світоглядних парадигм заклала умови для формування нового розуміння онтологічного та епістемологічного статусу подібних об’єктів. Ключові питання, що ставиться у статті: чи належать акти емпатії до ментальної реальності? і чи є ментальні акти частиною «ментального світу»? Однак після середини минулого століття світ «ментального» зазнав трансформації. Дана стаття – це спроба підважити твердження, що акти емпатії є різновидом ментальних актів (у традиційному розумінні). Джерельну базу дослідження становлять переважно праці Вілфреда Селарса та Гілберта Райла. Визначено, які зміни відбулися у розумінні свідомості після зауваг Райла та яким чином це впливає на приписування онтологічного статусу феноменам, які у минулому беззаперечно належали до ментальних об’єктів.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-10-12","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49265651","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Розвиток ідеї екзистенційної безпеки у філософії постмодерну","authors":"Valerii Ananin, Viktor Horlynskyi","doi":"10.35423/2078-8142.2022.1.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.1.1.3","url":null,"abstract":"Осмислення глобальних проблем існування людства заклали гносеологічні передумови формування актуальної філософської проблеми – екзистенційної безпеки. Становлення екзистенційної безпеки як теоретичної проблеми відбувалося через осмислення перспектив існування людства і пошук відповідей на екзистенційні виклики часу. Найбільш варіативне осмислення названої проблематики утворюють напрацювання представників культурологічної, феноменологічної, екзистенційної та інших течій філософії постмодерну. Аналіз праць надає підстави стверджувати, що антропогенним джерелом екзистенційних загроз є людське мислення, позбавлене моральних та гуманістичних цінностей як життєвих пріоритетів. Потреба у переформатуванні базових підстав осмислення світу, викликає необхідність розробки когнітивної парадигми, яка має інтегрувати смислові структури безпеки життя та соціальні практики запобігання загрозам людському існуванню на підставі системи етичних пріоритетів і життєвих цінностей. Зроблено висновок, що когнітивна парадигма екзистенційної безпеки є сукупністю ідей, фундаментальних знань, ціннісних настанов, методологічних підходів, зразків вирішення пізнавальних завдань, відповідно до яких вибудовується інтегральне знання про загрози людському існуванню та шляхи їх подолання","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47434950","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Основні цінності етико-філософських засад критичного раціоналізму","authors":"Natalia Anatska, Tatyana Svidlo","doi":"10.35423/2078-8142.2022.1.1.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.35423/2078-8142.2022.1.1.10","url":null,"abstract":"Актуальність теми дослідження зумовлена потребою сучасних реалій творити нові цінності, які є засобом самовираження людини, та створювати запити соціально-етичної практики саме через розуміння етико-філософських аспектів критичного раціоналізму. У цьому контексті етичне виховання формує життєво-ціннісні орієнтації особистості, що є досить важливим аспектом сучасних реалій. У статті розкрито питання творчого підходу до основних етичних цінностей, які потрібно включити у процес пізнання, в якому належить досягнути єдності знання про суще і належне як однієї зі змістовних характеристик сучасної етики. Водночас, емпірична методологія критичного раціоналізму дає можливість з урахуванням нової фалібілістичної логіки процесу пізнання визначити раціоналістичну співвіднесеність сущого і належного. Показано, що сучасні філософсько-методологічні системи призначені для формування в етиці ціннісно-зорієнтованого знання, яке насамперед має набути статус раціонально-обґрунтованого, щоб нести у собі не абстрактні морально-імперативні нормативи, а цілісно-змістовні аксіологічні елементи наукової теорії. Доцільність її постійно зростає, тому що здійснює на засадах критичного раціоналізму методологічний та раціональний підхід до розв’язання етичних питань, які можуть бути досліджені і пояснені не догматично, а планомірно і раціонально. Водночас уточнено, що критичний раціоналізм як науковий підхід і спосіб філософського мислення має головним своїм завданням на нових емпіричних засадах (порівняно з кантівським трактуванням його місця в гносеології) формувати нову методологію етики як науки, що трансформується в етичну наукову теорію.","PeriodicalId":52599,"journal":{"name":"Mul''tiversum Filosofskii al''manakh","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48003822","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}