Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu最新文献

{"title":"ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ ВІДВОДУ СУДДІ У ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ","authors":"Сергій Сергійович Юрко","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-4","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанням правового регулювання процедури відводу судді в українському судочинстві. Мета. Метою дослідження є розроблення науково обґрунтованих пропозицій удосконалення правового інституту відводу судді. Методи. Методами дослідження є комплекс загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких було зумовлено науковою та прикладною доцільністю. Емпіричну базу статті становлять чинні нормативно-правові акти, законопроєкти, статистична інформація стану здійснення правосуддя, у дослідженні якої застосовано метод аналізу та спеціальний формально-юридичний метод. Результати. За результатами дослідження встановлено, що натепер під час здійснення правосуддя в Україні задовольняється лише 1–2% заяв про відвід суддів, що свідчить де-факто про цілковиту неефективність цього інституту в національній правовій системі. З’ясовано, що чинне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «відвід», а порядок розгляду заяви про відвід у різних видах судочинства змінювався протягом усього періоду розвитку національного процесуального законодавства. Не менш актуальною проблемою є питання самовідводу судді. Чинний процесуальний механізм дозволяє суддям заявляти завідомо необґрунтовані самовідводи, фактично самоусуваючись від розгляду складних із правового чи морального погляду справ. Висновки. Автор доходить висновків, що нині в Україні не реалізовано процесуальну гарантію права кожного на розгляд справи неупередженим судом шляхом забезпечення процедури відводу або самовідводу судді в ситуації, коли суддя особисто заінтересований у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджено ставиться до будь-якої сторони. Причиною цього є недосконалість процесуального законодавства України, яке в частині відводу суддів порушує базовий принцип nemo judex in propria causa, сформульований ще в римському праві. Фактично, у вирішенні питання відводу за нинішньої моделі правового регулювання суддя стає і стороною і суддею у власній справі. Закон, який ставить будь-кого у становище судді у своїй справі, є законом, що порушує право. На основі дослідження процесуального законодавства, правозастосовної практики та статистичної інформації автор пропонує власне визначення поняття відводу та відповідні зміни до процесуального механізму відводу суддів.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344182","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ ЗА ПУНКТОМ 2 СТАТТІ 106 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ»","authors":"Василь Миколайович Стратонов, Володимир Орестович Рибалко","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-10","url":null,"abstract":"Метою статті є аналіз дисциплінарної практики щодо відповідальності суддів на конкретних прикладах (зокрема, із практики Великої Палати Верховного Суду), для узагальнення та напрацювання рекомендації щодо оцінки таких правопорушень суддів, які кваліфікуються за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, установленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень). Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, системний аналіз, теоретичне узагальнення. Результати. На основі конкретних прикладів із практики Вищої ради правосуддя, Дисциплінарних палат та Великої Палати Верховного Суду проаналізовано правопорушення суддів, які були кваліфіковані за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Констатовано, що різна практика застосування пункту 2 статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» спричинена різним розумінням оцінних понять «розумність строків», «безпідставне затягування розгляду», «невжиття заходів щодо своєчасного розгляду», «зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення». Виокремлено дискусійні питання застосування цієї підстави дисциплінарної відповідальності. З’ясовано відсутність єдиних критеріїв оцінки «надмірного суддівського навантаження». Роз’яснено, чому не кожне порушення строку обов’язково має стати підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Стаття допоможе зрозуміти, які саме порушення є перспективними з погляду оскарження поведінки судді у Вищій раді правосуддя за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Матеріали дослідження можуть бути корисними не лише дисциплінарним інспекторам і скаржникам, але і суддям, оскільки допоможуть сформувати обґрунтовану правову позицію, надаючи пояснення в дисциплінарній справі. Висновки. Сам собою факт порушення суддею процесуальних строків не є безумовною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Необхідно встановити саме «безпідставність» недотримання таких строків. Для кваліфікації дій судді за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно, щоб порушення суддею процесуальних строків не було зумовлене «поважними причинами». Наявність «поважних причин» визначається з урахуванням конкретних індивідуальних обставин кожної справи. Надмірне навантаження судді й інші об’єктивні причини, що призвели до затягування процесуальних строків, не є такими, що автоматично виключають дисциплінарну відповідальність. Вони оцінюються в сукупності з іншими обставинами справи та беруться до уваги тоді, коли суддя об’єктивно не міг забезпечити розгляд справи у стислі строки. Якщо суддя систематично, безпідставно відкладав розгляд справи, на","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344843","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРИНЦИПУ РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ","authors":"Владислав Ігорович Куценко, Тетяна Євгенівна Леоненко, Ольга Юріївна Шиян","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-3","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню проблемних аспектів принципу розумності строків розгляду судом справи в цивільному судочинстві України. Складається зі вступу, двох розділів, висновків і літератури. Метою статті є вирішення проблемних аспектів принципу розумності строків розгляду судом справи в цивільному судочинстві України на підставі аналізу наукових поглядів, теоретичних положень і законодавства. Методи. У роботі використовуються діалектичний і системний підходи наукового пізнання, а також такі методи дослідження, як логіко-семантичний, аксіоматичний, герменевтичний, догматичний (формально-логічний), аналіз і синтез. Результати. Досліджено розвиток наукового вчення стосовно формулювання дефініції «розумні строки», а також їхня важливість для цивільного правосуддя. Застосування комплексного методу до поширених думок учених дозволяє виокремити такі їх види. Перший об’єднує таких, які характеризують зазначену дефініцію, розкривають загальне бачення щодо своєчасності здійснення кожним учасником судового процесу особистих процедурних компетенцій. Другий вид узагальнює таких, які роблять акцент на специфічних рисах розумності строків. І, на завершення, третій вид налічує науковців, які визначають часовий інтервал поміж завершенням і початком здійснення права на захист особи як фундаментальну частину розумності термінів. Результатами статті є комплексне дослідження принципу розумності строків розгляду судом справи в цивільному судочинстві України та формулювання на підставі цього його авторської дефініції. Висновки. Зроблено висновки про подальшу актуалізацію цієї проблематики. Пропонується розглядати принцип розумності строків розгляду справи судом у цивільному процесуальному праві України як одне з найбільш загальних, основних вихідних положень цивільного судочинства, що визначає терміни, у які здійснюються неупереджені, справедливі та своєчасні вирішення та розгляд цивільних справ із ціллю ефективної охорони оспорюваних, невизнаних чи порушених інтересів держави, інтересів і прав юридичних осіб, інтересів, свобод або прав фізичних осіб.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"59 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344952","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОКРЕМІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВБИВСТВО ДИТИНИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ","authors":"Олександр Олексійович Ковтун","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-6","url":null,"abstract":"Мета роботи – дослідити кримінальні кодекси окремих країн світу, зокрема норм, які передбачають відповідальність за позбавлення життя дітей. Проведення дослідження передбачало використання низки методів, а саме порівняльно-правового, формально-логічного, дедуктивного, логічного, прогностичного. Результатами дослідження є характеристика правових норм, які передбачають відповідальність, пов’язаних з убивством матір’ю своєї новонародженої дитини та позбавлення життя людини. Проведений аналіз показав, що ставлення до життя людини є одним із пріоритетів держави, проте підходи нормування його охорони досить різні. Як показав компаративістичний аналіз законодавства й історія розвитку законотворчих процесів, в окремих державах навіть понятійний апарат різниться. Так натрапляємо на норми з назвою: «Убивство матір’ю новонародженої дитини» (Україна, Вірменія, Казахстан), «Дітовбивство» (Албанія, Корея), «Убивство дитини під час народин» (Австрія), «Убивство дитини» (Естонія), «Батьковбивство» (Філіппіни). Виходячи з визначення назви самої норми, їх диспозиції теж визначаються по-різному. Це пояснюється тим, що дітовбивство в кожній країні світу проходило складні етапи, даний процес не завершився. Суттєвим є те, що в деяких нормах мова не йде про новонароджену дитину, а тому бачимо відповідальність за вбивство як ненародженої дитини, так і вже народженої дитини (зокрема, новонародженої), які ототожнюються з терміном «дітовбивство», суттєво різниться і за часом учинення даного злочину й об’єктом злочинного посягання, а саме його віком тощо. Різні підходи до початку життя, так, у деяких країнах для визначення «новонародженості людини» є пряма норма (Канада). Різниться і відповідальність за дані дії, вік особи, з якого наступає відповідальність. По-різному здійснюється кримінологічна діяльність, уживаються превентивні заходи, направлені на охорону життя як ненародженої дитини, так і новонародженої. У результаті проведеного аналізу кримінальних законодавств зарубіжних країн спостерігаємо неоднозначність у визначенні форми вини саме за вбивство новонародженої дитини. Автор доходить висновку про те, що вбивство новонародженої дитини в різних країнах світу визначено неоднозначно і залежить передусім від визначення виду вбивства ненародженої, новонародженої дитини, наявності у кримінальному законодавстві привілейованих складів злочину стосовно вбивства матір’ю своєї дитини або їх відсутністю. До того ж існують випадки притягнення батька до кримінальної відповідальності за деякі дії, пов’язані з новонароджуваністю. В основі ознак складу злочину, який передбачає відповідальність за дітовбивство, потрібно враховувати не зміст поняття «життя людини», а питання про його початок.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344956","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ЯК ҐЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНІЙ ФОРМІ НАСИЛЬСТВА","authors":"Петро Іванович Мандзик","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-12","url":null,"abstract":"Мета статті – дослідження окремих аспектів досвіду зарубіжних країн у протидії домашньому насильству як ґендерно зумовленій формі насильства. Для досягнення задекларованої мети й отримання належних результатів використано таку сукупність методів: історико-правовий, методи формальної логіки, компаративістський метод. Результати такої діяльності: 1) досліджено доклади міжнародних організації щодо ґендерно зумовленого насильства; 2) обґрунтовано тезу, що кожна країна відрізняється від інших рівнем ефективності забезпечення прав жінки загалом і протидії домашньому насильству зокрема, оскільки законодавство, система державних і недержавних інституцій, що спрямовують свою діяльність на подолання таких негативних соціальних явищ суттєво різняться; 3) виокремлено позитивні надбання зарубіжних країн у сфері протидії домашньому насильству як ґендерно зумовленій формі насильства. Висновки. У відповідних докладах міжнародні організації відмічають, що кожна третя жінка у світі протягом життя стає жертвою тієї чи іншої форми насильства. До чинників взаємодії жінок і чоловіків, які зумовлюють прояви домашнього насильства як ґендерно зумовленої форми насильства відносять: фізичні переваги чоловіків у порівнянні із жінками; історично зумовлену економічну залежність жінки від чоловіка; наявність стереотипів щодо соціальних ролей жінки в суспільстві та сім’ї тощо. Кожна країна вирізняється рівнем ефективності забезпечення прав жінки загалом і протидії домашньому насильству зокрема, оскільки законодавство, система державних і недержавних інституцій, що спрямовують свою діяльність на подолання таких негативних соціальних явищ суттєво різняться. Серед позитивних надбань зарубіжних країн у сфері протидії домашньому насильству як ґендерно зумовленій формі насильства варто назвати: формування національної стратегії із протидії насильству; визнання домашнього насильства злочином; підтримку жертв насильства; реабілітацію насильників; розвиток системи державних і недержавних інституцій, які сприяють ґендерній рівності та протидії домашньому насильству; партнерську співпрацю з поліцією, медичними установами, службами опіки й іншими організаціями для забезпечення комплексного підходу до розв’язання проблеми; створення системи притулків і кризових кімнат для жертв домашнього насильства; наукове обґрунтування протидії домашньому насильству; розгалужену систему освітньо-інформаційних заходів у сфері протидії домашньому насильству; реалізацію феміністичної зовнішньої політики тощо.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"129 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344830","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ВЕКТОР РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ»","authors":"Марина Сергіївна Булкат","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-5","url":null,"abstract":"Метою статті є визначення змісту поняття «вектор розвитку адміністративного права України». Методи. Варто звернутись до загальнотеоретичних прийомів. Значну роль у методології формулювання змісту правничих категорій і понять відведено «класичним» принципам наукового пізнання, серед яких: усебічності дослідження, комплексності, історизму. Результати. Установлено, що зміст поняття «вектор розвитку адміністративного права України» спирається на значення категорії «трансформаційний процес». Під ним можна розуміти кардинальні зміни характеру, структури та механізмів функціонування державної влади, політичної системи, адміністративної сфери, досягнення їхнього якісно нового стану. Визначено, що трансформаційний процес – не безцільний рух. Важливу роль відіграє формування його вектора розвитку. Поняття вектора визначено як величина, що характеризується напрямом. Визначено, що після відновлення незалежності України ідейними основами адміністративного права визнано людиноцентристські положення. Відбулась трансформація адміністративно-командного «права державного управління» у галузь, яка нормативно визначає та регулює права й обов’язки державної діяльності щодо взаємодії із громадянським суспільством, є інструментом функціонування демократичної, правової держави. Визначено, що важливим у формуванні вектора розвитку адміністративного права є досвід упровадження демократичних патернів тих держав, які отримали позитивні результати їх верифікації, як-от європеїзація доктрини адміністративного права та її нормативної складової частини. Зазначено, що варто тримати баланс між використанням позитивного досвіду й огульним копіюванням положень доктрини та практики інших держав. Констатовано, що розвиток вітчизняних адміністративних практик і законодавства – тяглий, досліджений науковцями, запропоновано його поділ на: часи Київської Русі та Галицько-Волинського королівства; литовсько-польську добу; козацько-гетьманську добу; період із кінця XIX століття до 1917 року; період Української народної республіки (1917–1920 роки); період радянської окупації; період відновлення незалежності України. Розвиток наукової складової частини вітчизняної доктрини адміністративного права – безперервний, тривав у працях громадських і церковних діячів, науковців, викладачів. У деякі історичні періоди був відмінний від державно-правової практики з об’єктивних причин. Історіографічний аналіз вітчизняної доктрини свідчить, що протягом розвитку вона перебувала в контекстному взаємозв’язку із західноєвропейською доктриною, однак не тотожна їй. Автентичні традиції українського адміністрування сформовано в контекстуальному співвідношенні із західноєвропейською доктриною. На всіх етапах розвитку опрацьовувались передові підходи й ідеї. Справили вплив магдебурзьке право та традиції литовського, польського адміністрування. Велике значення мали положення вітчизняних церковних діячів про державну владу в розвитку наукової складової частини та у прикладному розвитку державності. Провідну роль у фор","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"400 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344657","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВИ В ЛІБЕРТАРІАНСТВІ","authors":"Вікторія Володимирівна Середюк","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-1","url":null,"abstract":"Автор ставить за мету дослідити розуміння держави, її ролі та призначення в межах течії лібертаріанства. У дослідженні використано історично-порівняльний, гіпотетико-дедуктивний, логічні (аналізу, синтезу) методи. Основними результатами дослідження є положення про те, що лібертаріанство виникає як реакція на перехід у Сполучених Штатах Америки лібералізму з першої третини ХХ століття до соціальних ідей. Згодом ідеї лібертаріанства поширюються у країнах Європи. Ідеологічною основою лібертаріанства виступають ідеї класичного економічного та політичного лібералізму, які обґрунтовують і захищають право приватної власності, індивідуальну економічну, політичну та моральну свободу, особисту недоторканість, вільний ринок, справедливість, обмеження держави законом, правовий порядок, невтручання держави у приватне життя особи. У лібертаріанстві використовується раціоналістична теорія суспільного договору. Роль держави в лібертаріанстві суворо обмежена, не допускається її втручання в усі сфери життя суспільства. Анархічні течії лібертаріанства пропонують цілковито замінити державні інституції на громадянські. Загалом лібертаріанство визнає повну свободу індивідів розпоряджатися своїм життям, тілом, власністю, повну відповідальність індивіда за своє життя, матеріальне утримання, медичне та пенсійне забезпечення. Держава має єдине призначення – підтриманням законності, правопорядку, забезпечення верховенства права. Лібертаріанство вимагає обмеження та розподілення державної влади на підставі писаної конституції. Не допускається зростання бюрократизму та державного апарату, вимагається зменшення або скасування податків. Індивіди на основі збережених від податків коштів мають право самі розпоряджатися ними на благодійництво або надання допомоги. Заперечуються соціальні права. Держава не бере на себе тягар їх забезпечення, так само вона не має права вирішувати питання збільшення та розподілу суспільного блага. Держава не визнається первинною, вона не дарує прав людини та сама потребує легітимації. Тому будь-яке законодавче звуження свобод має сприйматися суспільством насторожено. Автор доходить висновку про те, що розуміння держави в лібертаріанстві є спробою реалізації просвітницьких ідеалів свободи, власності, відповідальності за умови сучасних розвинених ринкових економік. Водночас лібертаріанські погляди визначені як ідеалістичні. Вони можуть бути застосовані в періоди економічних і політичних криз. Однак, на думку автора, недоліком розуміння держави в лібертаріанстві є те, що не вирішується проблема воєн у сучасному світі, не враховано те, що різні держави перебувають на різних сходинках економічного та політичного розвитку.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344832","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОРГАНІЗАЦІЯ І ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ КОМП’ЮТЕРНИХ ДАНИХ","authors":"Артем Володимирович Коваленко","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-9","url":null,"abstract":"Мета. Стаття присвячена формулюванню практично орієнтованих рекомендацій щодо організації та тактики проведення огляду комп’ютерних даних у кримінальному провадженні. Під час здійснення дослідження використано методи аналізу, синтезу, моделювання, прогнозування, формально-логічний, формально-юридичний. Результати. Зазначено, що огляд комп’ютерних даних через специфіку об’єкта й особливості процесуального порядку потребує окремого комплексу тактичних рекомендацій щодо організації і тактики його проведення. Ці тактичні рекомендації мають бути спрямовані на підвищення ефективності діяльності уповноважених осіб під час здійснення такої процесуальної дії. Автор наголошує, що в межах підготовки до проведення огляду комп’ютерних даних доцільно попередньо з’ясувати, з якими пристроями та типами даних доведеться працювати, забезпечити участь спеціалістів і наявність необхідних технічних засобів. Установлено, що сутність огляду комп’ютерних даних полягає в безпосередньому сприйнятті та фіксуванні уповноваженими особами аудіовізуального виразу змісту комп’ютерних даних після їх інтерпретації засобами комп’ютерної техніки та відтворення через пристрої виведення даних. Визначено, що основною й обов’язковою формою фіксування перебігу та результатів огляду комп’ютерних даних є протокол, до описової частини якого доцільно заносити детальний опис дій уповноважених осіб і зміст досліджених комп’ютерних даних. Автор рекомендує додавати до протоколу носії з повними копіями досліджених даних, відеозаписами екрана пристрою, за допомогою якого проводився огляд, роздруківки досліджених даних, друковані фототаблиці тощо як невід’ємні додатки. Висновки. Огляд комп’ютерних даних є одним з основних передбачених чинним Кримінальним прoцесуальним кодексом України засобів збирання та дослідження електронних (цифрових) доказів (електронних документів) під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, ефективність його проведення залежить, зокрема, від наявності відповідних практично орієнтованих тактико-криміналістичних рекомендацій.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344150","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД","authors":"Олег Володимирович Новіков","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-7","url":null,"abstract":"Метою статті є встановлення соціальних наслідків дорожньо-транспортних пригод в Україні за 2010-2022 роки на підставі даних офіційної статистики. Під час дослідження були використані такі методи: формально-логічний (у визначені видів соціальних наслідків дорожньо-транспортних пригод); статистичний метод зведення та групування (у первинній обробці даних офіційної статистики); метод статистичного аналізу (у формулюванні висновків щодо загальної кількості постраждалих від дорожньо-транспортних пригод і оцінці її динаміки); табличний метод (у побудові таблиць), порівняльний метод (в аналізі соціальних наслідків дорожньо-транспортних пригод за різними часовими періодами), математичний метод (у проведені розрахунків) та деякі інші. За результатами проведеного дослідження зроблені такі висновки: 1. Дорожньо-транспортні пригоди можуть спричинювати різноманітні багатопланові наслідки. Ці наслідки доцільно класифікувати за декількома критеріям: за часом настання (безпосередні й опосередковані), за ступенем тяжкості (незначні, середні, тяжкі, особливо тяжкі), за пов’язаністю з дорожньо-транспортною пригодою (прямі та непрямі) тощо. 2. За даними офіційної статистики, за останні 13 років в Україні постраждало від дорожньо-транспортних пригод 483,4 тис. осіб, серед яких 51,0 тис. осіб загинуло та 432,4 тис. травмовано. У середньому за вказаний період загинули 3 924 осіб і травмувалося 33 262 осіб щорічно (майже 11 загиблих і 91 травмований щоденно). За цей період у результаті дорожньо-транспортних пригод приблизно гинуло 9 та травмувалось 77 осіб на 100 тис. населення. Станом на 2022 рік співвідношення становить приблизно 7 осіб загиблими та 56 травмованими на 100 тис. населення. Цей показник майже удвічі перевищує середній загальноєвропейський. 3. Сумарна вартісна оцінка соціально-економічних втрат України від дорожньо-транспортних пригод за 2010–2022 роки становила приблизно 36,5 млрд доларів США. У середньому Україна втрачала приблизно 1,93% свого валового внутрішнього продукту через дорожньо-транспортні пригоди. 4. Нині перспективними залишаються дослідження соціально-економічних наслідків дорожньо-транспортних пригод, а саме розроблення нових і більш точних методик розрахунку таких наслідків.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"103 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344645","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІНСТРУМЕНТИ ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Віталій Богданович Скоморовський","doi":"10.32999/ksu2307-8049/2023-4-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-4-2","url":null,"abstract":"У статті поставлено за мету дослідження питання інструментів здійснення місцевого самоврядування в Україні під час правового режиму воєнного стану. Для досягнення поставленої мети й отримання належних результатів використано таку сукупність методів: логічний метод, метод системного аналізу, метод прогнозування та моделювання, компаративний метод, формально-юридичний метод. Результати: охарактеризовано інформацію щодо нормативно визначених інструментів реалізації місцевого самоврядування в умовах війни, інформацію про можливість і способи їх застосування; визначено приклади застосування інструментів місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації місцевого самоврядування під час правового режиму воєнного стану, визначено коло проблем, які виникають під час реалізації місцевого самоврядування в Україні в умовах правового режиму воєнного стану, та способи вирішення відповідних проблем, розглянуто можливості вдосконалення способів та інструментів реалізації місцевого самоврядування під час правового режиму воєнного стану. Висновки. Автором зроблено висновок про важливість належного застосування інструментів здійснення місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. Визначено, що інструменти здійснення місцевого самоврядування зазнали змін через більшу увагу до забезпечення обороноздатності країни, посилення на місцях заходів безпеки, у результаті чого створено військові адміністрації, функціонування яких натепер має надзвичайно велике значення. Наголошується, що належне використання інструментів місцевого самоврядування в умовах правового режиму воєнного стану можливе лише в разі вдосконалення відповідної законодавчої бази, що врегульовує питання застосування інструментів щодо реалізації місцевого самоврядування в Україні.","PeriodicalId":496612,"journal":{"name":"Naukovij vìsnik Hersonsʹkogo deržavnogo unìversitetu","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135344836","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}