ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН У ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ЯК ҐЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНІЙ ФОРМІ НАСИЛЬСТВА

Abstract

Мета статті – дослідження окремих аспектів досвіду зарубіжних країн у протидії домашньому насильству як ґендерно зумовленій формі насильства. Для досягнення задекларованої мети й отримання належних результатів використано таку сукупність методів: історико-правовий, методи формальної логіки, компаративістський метод. Результати такої діяльності: 1) досліджено доклади міжнародних організації щодо ґендерно зумовленого насильства; 2) обґрунтовано тезу, що кожна країна відрізняється від інших рівнем ефективності забезпечення прав жінки загалом і протидії домашньому насильству зокрема, оскільки законодавство, система державних і недержавних інституцій, що спрямовують свою діяльність на подолання таких негативних соціальних явищ суттєво різняться; 3) виокремлено позитивні надбання зарубіжних країн у сфері протидії домашньому насильству як ґендерно зумовленій формі насильства. Висновки. У відповідних докладах міжнародні організації відмічають, що кожна третя жінка у світі протягом життя стає жертвою тієї чи іншої форми насильства. До чинників взаємодії жінок і чоловіків, які зумовлюють прояви домашнього насильства як ґендерно зумовленої форми насильства відносять: фізичні переваги чоловіків у порівнянні із жінками; історично зумовлену економічну залежність жінки від чоловіка; наявність стереотипів щодо соціальних ролей жінки в суспільстві та сім’ї тощо. Кожна країна вирізняється рівнем ефективності забезпечення прав жінки загалом і протидії домашньому насильству зокрема, оскільки законодавство, система державних і недержавних інституцій, що спрямовують свою діяльність на подолання таких негативних соціальних явищ суттєво різняться. Серед позитивних надбань зарубіжних країн у сфері протидії домашньому насильству як ґендерно зумовленій формі насильства варто назвати: формування національної стратегії із протидії насильству; визнання домашнього насильства злочином; підтримку жертв насильства; реабілітацію насильників; розвиток системи державних і недержавних інституцій, які сприяють ґендерній рівності та протидії домашньому насильству; партнерську співпрацю з поліцією, медичними установами, службами опіки й іншими організаціями для забезпечення комплексного підходу до розв’язання проблеми; створення системи притулків і кризових кімнат для жертв домашнього насильства; наукове обґрунтування протидії домашньому насильству; розгалужену систему освітньо-інформаційних заходів у сфері протидії домашньому насильству; реалізацію феміністичної зовнішньої політики тощо.