Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука最新文献

{"title":"Клінічний “портрет” хворого з гострим коронарним синдромом у поєднанні з критичною ішемією нижніх кінцівок як критерій прогнозування та вибору тактики лікування","authors":"Т. О. Добрянський, М. І. Швед, І. К. Венгер","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12712","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12712","url":null,"abstract":"Мета роботи: визначити вплив атеростенотичного ураження клубово-стегнового артеріального сегмента на тяжкість клінічного перебігу, вираження змін лабораторно-інструментальних параметрів та прогноз у хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST. \u0000Матеріали і методи. Обстежено 105 хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST в поєднанні з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК) внаслідок стенотичного атеросклерозу клубово-стегнового артеріального сегмента (ІІІ–ІV ст. ХАІ) та 38 хворих на ГКС (ІМ) з елевацією сегмента ST без КІНК (група порівняння). Окрім загальноклінічних, лабораторних та інструментальних методів, додатково проводили ЕКГ, УЗД аорто-клубового та стегнового артеріальних сегментів, трансторакальну ЕхоКГ та КАГ для оцінки тяжкості анатомічного ураження ВА. Ризик внутрішньогоспітальної летальності прогнозували за шкалою GRACE. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. На ГКС (ІМ) у поєднанні з КІНК суттєво частіше (у 73 % випадків) хворіють чоловіки середнього і похилого віку (понад 55 років), які за гендерним цензом переважають над хворими жінками (10,7:1). Для них характерна наявність коморбідних станів (АГ, некомпенсованого ЦД 2 типу, МС, ХОЗЛ та таких факторів ризику ІХС, як дисліпідемія, куріння, вживання надмірних доз алкоголю та обтяжена спадковість). \u0000Характерними рисами клінічного “портрету” хворого на ГКС (ІМ) з КІНК є тяжкий загальний стан хворого, який зумовлений наявністю комбінованого багатосудинного ураження вінцевих артерій (в 4,78 раза частіше, ніж при ізольованому ГКС) та більшим обʼємом міокардіального некрозу, ознаки гіпертрофії та ремоделювання з суттєвим зниженням систолічної (ФВ менше 50 %) та діастолічної функцій. Часта наявність життєво загрозливих ускладнень гострого періоду ІМ (порушень ритму і провідності та гострої серцевої недостатності визначали прогнозування високого ризику смертності за шкалою GRACE (172,7±12,7 бала)).","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133061803","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Динаміка цитолітичного та холестатичного синдромів у хворих із захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони за умов різної передопераційної підготовки","authors":"П. Т. Муравйов, Б. С. Запорожченко, І. Є. Бородаєв, В. Г. Шевченко, Хархурі Макрем","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12442","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12442","url":null,"abstract":"Мета роботи: оцінити динаміку проявів цитолітичного та холестатичного синдромів у хворих із синдромом механічної жовтяниці як ускладнення вогнищевих захворювань біліопанкреатодуоденальної зони, за умов різної передопераційної підготовки.\u0000Матеріали і методи. За основу дослідженя було взято результати хірургічного лікування 272 хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуоденальної зони, що ускладнилися синдромом механічної жовтяниці. Всі операційні втручання виконували в обсязі панкреатодуоденальної резекції. Основну групу склали 112 пацієнтів, яким підготовку до операції і прогнозування перебігу періопераційного періоду проводили відповідно до розробленого алгоритму. У 160 пацієнтів групи порівняння підготовка до виконання операційного втручання являла собою виключно консервативну терапію.\u0000Результати досліджень та їх обговорення. Впровадження розробленого алгоритму передопераційної підготовки привело до зменшення середніх значень аланінамінотрансферези – на 5-й день до 151±15 Од/л в основній групі проти 188±13 Од/л у групі порівняння. На сьомий день відмінності зберігались, набули достовірності і склали 119±12 Од/л та 157±14 Од/л в основній групі та в групі порівняння відповідно (p<0,05). Напередодні операції показник складав 101±11 Од/л та 138±12 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p<0,05). Активність аспартатамінотрансферази на 3-й день знизилася в основній групі з 204±12 (при надходженні до стаціонару) Од/л до 153±11 Од/л, а у групі контролю – зі 186 ±14 Од/л (при надходженні до стаціонару) до 161±9 Од/л. Різниця між порівнюваними групами стала суттєвою та почала набувати достовірність з 5-ї доби 124±13 Од/л проти 150±11 Од/л в основній та групі порівняння відповідно (p<0,05). Напередодні виконання панкреатодуоденальної резекції різниця також була достовірною – 81±7 Од/л проти 114±7 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p<0,05). Щодо вмісту лужної фосфатази, то на 3-й день спостереження в обох групах відмічено зниження активності до 440,9±2,1 та 550,7±1,4 Од/л (p<0,05). На 5-й день спостереження значення показнику були ще меншими, причому в основній групі відбулося більш значуще зниження активності ЛФ (223,2±2,7 Од/л) порівняно з групою порівняння (350,3±1,1 Од/л) (p<0,05). Напередодні операції активність показника складала в основній групі 104,8±1,3 Од/л, а у групі порівняння– 270,8±1,9 Од/л (p<0,05). Динаміка змін активності γ-глутамілтрансферази на 3-й день дослідження значення показника в основній групі та групі порівняння зменшилися відповідно до 511±38 Од/л та 554±31 Од/л. Відмінності стали суттєвішими на 5-й день – 403±29 Од/л проти 446±35 та набули достовірності на 7-й день – 304±21 Од/л проти 374±26 Од/л в основній групі та групі порівняння відповідно (p<0,05). Напередодні хірургічного втручання подальше зниження показника зберегло свою достовірність 271±29 Од/л в основній групі проти 348±33 Од/л у групі порівняння (p<0,05).","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"58 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131091555","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Сучасний тренд в операційному лікуванні геморою – закрита гемороїдектомія без швів. Наш клінічний досвід","authors":"Павло Іванчов, Є. Є. Переш, О. І. Ліссов, Валерій Миколайович Сидоренко","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12718","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12718","url":null,"abstract":"Мета роботи: покращити результати операційного лікування геморою з використанням різного електрохірургічного обладнання. \u0000Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 81 пацієнта з гемороєм ІІ–ІV стадії впродовж 2016–2021 рр. на базах кафедри хірургії № 3 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, яким виконали гемороїдектомію з використанням електрохірургічного обладнання (апарати ALAN Elsy360M+, Патонмед ЕКВЗ-300, Liga Sure). \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Структурний розподіл пацієнтів за статтю: серед них було 45 (55,6 %) жінок та 36 (44,4 %) чоловіків. Середній вік пацієнтів склав 37,2 року. У 27 (33,3 %) осіб був геморой ІІ ступеня, у 48 (59,3 %) – ІІІ ступеня, у 6 (7,4 %) – ІV ступеня. Всі операційні втручання виконано в умовах операційної під спинномозковою або загальною анесте­зією. У жодного пацієнта не знадобилося будь-якого додаткового інтраопераційного гемостазу. Середня тривалість операційного втручання склала 17,4 хвилини (з коливаннями від 12 до 31 хвилини). Термін перебування в стаціонарі становив 2–3 доби, а період амбулаторного доліковування – 12–21 день. Працездатність пацієнтів відновлювалася через 10–12 діб. Лише 5 (6,17 %) хворих вказували на періодичний дискомфорт та свербіж в ділянці прямої кишки через 4 тижні після виконання операційного втручання. Вираження больового синдрому, оціненого за візуальною аналоговою шкалою, в середньому склало 3,7 бала, що відповідає незначному болю або толерантному болю при рухах. Найвираженіший біль у пацієнтів спостерігали на 3–4 доби післяопераційного періоду, що, ймовірно, зумовлено відторгненням коагуляційного некрозу з ранових поверхонь у цей період. У 5 (6, 17 %) пацієнт у післяопераційному періоді встановлено рефлекторну затримку сечі. Віддалені результати у строки від 12 до 18 місяців простежені у 44 (54,3 %) хворих. Повне одужання і відновлення якості життя настало у 42 ( 95,45 %) хворих. Причинами незадовільної оцінки якості життя у 2 (4,55 %) пацієнтів були хронічні закрепи і не були безпосередньо пов’язані з проведеним операційним втручанням. Ми не спостерігали рецидиву захворювання за зазначений період спостереження у жодного хворого. Звуження анального каналу було виявлено у 2 (4,5 %) пацієнтів. Клінічну симптоматику та стенозування вдалося повністю усунути пальцевим бужуванням у поєднанні з медикаментозними препаратами. Отже, гемороїдектомія, виконана електрохірургічним обладнання, є безпечним, ефективним та сучасним операційним втручанням, яке практично не потребує використання шовного матеріалу. Застосування методики суттєво зменшує операційну крововтрату, скорочується час проведення операції, зменшується її вартість.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"38 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125294103","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Ендоскопічно-морфологічна оцінка гемостазу при кровоточивих гастродуоденальних виразках","authors":"І. Я. Дзюбановський, Я. В. Качановський, Т. Дацко","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12717","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12717","url":null,"abstract":"Мета роботи: оцінити ендоскопічні та морфологічні критерії активності кровотечі з прогнозуванням ймовірності її рецидиву за умови хронічної активної гастродуоденальної виразки. \u0000Матеріали і методи. Проаналізовано ендоскопічну картину у 378 хворих із хронічними кровоточивими виразками шлунка та дванадцятипалої кишки за класифікацією Forrest. Пацієнтів чоловічої статі було 257 (67,98 %), жіночої – 121 (32,02 %). З Forest ІA, IB, IIA, IIB, ІІС було 231 (61,11 %) пацієнт, яким проводили ендоскопічний гемостаз (ін’єкційна терапія чи аргоноплазмова коагуляція). У 147 (38,89 %) пацієнтів гемостаз не проводили через ендоскопічну картину активності кровотечі за Forest III. Біопсію брали з ділянки періульцерозного інфільтрату під час проведення ендоскопічної діагностики перед проведенням гемостазу в день госпіталізації в стаціонар. Гістологічний матеріал фіксували в розчині формаліну, готували мікроскопічні скельця з фарбуванням за гематоксилін і еозин. Обчислення даних дослідження проводили на основі застосування стандартних програмних продуктів обробки інформації “Statistica”. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльна оцінка методів ендоскопічного гемостазу виявила переваги аргоно­плазмової коагуляції над ін’єкційними методами, що може трактуватися як “золотий стандарт” при виборі методу ендоскопічного гемостазу. Перспективою дослідження є вибір хірургічної тактики залежно від прогнозу вірогідностей рецидиву кровотечі, залежно від кількісного відношення репаративних та деструктивних клітин у біоптатах виразкової інфільтрації у хворих із нестійким гемостазом.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115522192","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Роль 3Д-КТ ангіографії в передопераційному аналізі судинної анатомії селезінкового згину ободової кишки","authors":"Сергій Іванович Гриценко","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12724","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12724","url":null,"abstract":"Мета роботи: проаналізувати анатомічні варіанти кровопостачання селезінкового кута ободової кишки в пацієнтів із лівобічним раком ободової кишки, котрі, як правило, потрібно обговорити перед операцією мультидисциплінарною командою. \u0000Матеріали і методи. У дослідження включено 103 пацієнти (56 чоловіків та 47 жінок; середній вік – 64,2±11,6 року) на колоректальний рак, яким була проведена передопераційна 3Д-КТ ангіографія у Тернопільській університетській лікарні в період між 2016 та 2021 рр. У даному дослідженні ми ставили наступні завдання: дослідити різні артеріальні варіації кровопостачання селезінкового кута ободової кишки за допомогою 3Д-КТ ангіографії та надати оцінку щодо можливості лігування чи збереження тих чи інших структур з метою запобігання розвитку неспроможності анастомозу. \u0000Результати  досліджень  та  їх  обговорення. Виділяють 4 типи кровопостачання селезінкового кута ободової кишки: 1 тип виявлено у 83 (80,6 %) пацієнтів, 2 тип – у 9 (8,7 %) пацієнтів, 3 тип – у 10 (9,7 %) пацієнтів та 4 тип у 1  (1 %) пацієнта. В артеріальній структурі селезінкового кута ободової кишки виділяють кілька аркад: крайова артерія Дрюмонда (виявлено у всіх 103  (100 %) пацієнтів), дуга Ріолана (виявлено у 47  (45,6 %) пацієнтів) і артерія Мошковіча (виявлено лише у 1  (1 %) пацієнта). Комп’ютерна томографія (КТ) з внутрішньовенним контрастуванням є золотим стандартом діагностики та стадіювання пацієнтів на рак ободової кишки та для оцінки судинної анатомії ободової кишки. Недоліком 3Д-КТ ангіографії є те, що калібр гілок ВБА та НБА є зазвичай малим і не завжди їх можна добре візуалізувати. У випадку поганої візуалізації таких структур, як крайова артерія Дрюмонда, дуга Ріолана та меншою мірою артерія Мошковіча вищезгаданих структур на 3Д-КТ ангіографії, аналіз повинен проводитись в звичайному 2D режимі.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"71 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134013597","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Поліморфізм екзофітних форм папіломавірусної інфекції у хворих на гострокінцеві кондиломи аногенітальної ділянки","authors":"А. М. Слєпічко, І. М. Дейкало","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12719","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12719","url":null,"abstract":"Мета роботи: визначення патоморфологічних особливостей і клінічних форм вірусу папіломи людини у хворих на гострокінцеві кондиломи аногенітальної ділянки. \u0000Матеріали і методи. Обстежено та надано хірургічну допомогу 105 хворим на гострокінцеві кондиломи аногенітальної ділянки: 63 (60 %) жінки та 42 (40 %) чоловіки. Кондиломи висікали методом електрокоагуляції з використанням апарата BOWA (Німеччина) з обов’язковою гістологічною верифікацією видалених тканин. Вперше зверталися до лікаря 67 (63,81 %) хворих. Серед 38 (36,19 %) хворих із рецидивами захворювання 26 (68,42 %) раніше проходили деструктивну терапію, 12 (31,58 %) – противірусну та деструктивну. Усі хворі не вакциновані проти вірусу папіломи людини. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. Серед обстежених хворих поодинокі гострокінцеві кондиломи діагностовано у 36 (34,29 %), множинні – у 66 (62,86 %), кондиломи Бушке – Левенштейна – у 3 (2,86 %). У 77 (73,33 %) хворих спостерігали поєднання гострокінцевих кондилом аногенітальної ділянки з іншими вегетативними формами вірусу папіломи людини, які розташовувались в аногенітальній та інших частинах тіла, що свідчить про інфікування декількома типами вірусу папіломи людини. Поєднання вірусу папіломи людини, бактеріальної та грибкової контамінації встановлено у 62 (59,05 %) випадках, що сприяло реалізації альтеративного запального процесу та підвищувало вірогідність ускладнень в перебігу післяопераційного періоду. При гістологічному дослідженні спостерігали койлоцити – великі світлі (майже білі) балоноподібні клітини, що є резервуаром вірусу папіломи людини, гіперкератоз, дискаріоз та гіперхроматоз ядер.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"55 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131071292","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Аналіз лікування ускладнених дивертикулів дистальних відділів шлунково-кишкового тракту","authors":"Володимир Олександрович Шапринський, Євген Володимирович Шапринський, А. В. Верба, В. А. Коробко, В. Ф. Білощицький, С. С. Стукан, Д. В. Міхурінський","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12716","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12716","url":null,"abstract":"Мета роботи: проаналізувати досвід лікування хворих з ускладненими дивертикулами товстої кишки, в тому числі з використанням лапароскопії і ендоскопічної техніки для удосконалення та вибору належної діагностично-лікувальної тактики при даній патології. \u0000Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 121 хворого за період з 2008 до 2021 р. госпіталізованих ургентно при ускладненнях дивертикулярної хвороби, які виникли: товстокишкова кровотеча – у 60 хворих, дивертикуліт – у 9, перфорація дивертикула – у 19, дивертикулярний інфільтрат – у 18, а у 15 хворих було поєднання: дивертикуліт та дивертикулярний абсцес – у 6, дивертикуліт та перитоніт – у 4, дивертикуліт із динамічною кишковою непрохідністю – у 5. Хворим застосовували стандартний діагностично-лікувальний алгоритм. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. В групі хворих із клінікою товстокишкової кровотечі (60) при неефективності гемо­статичної терапії у 7 пацієнтів в ургентному порядку було виконано резекцію ураженого сегмента товстої кишки з кровоточивими дивертикулами в об’ємі лівобічної геміколектомії (6) та резекції сигмоподібної кишки (1) з формуванням анастомозу “кінець в кінець”. У групі хворих із запальними ускладненнями дивертикулярної хвороби неперфоративного генезу (42) розпочинали консерватине загальне та місцеве лікування. Прооперовано 6 хворих, у яких спостерігали прогресування інфільтрату та абсцедування: резекція сегмента товстої кишки з дивертикулярним абсцесом із виведенням кінцевої стоми. В групі з перфоративним дивертикулітом (19) всі хворі були в ургентному порядку прооперовані. Післяопераційної летальності не спостерігали. У хворих, яким застосовували лапароскопічні методи діагностики та лікування, післяопераційних ускладнень з боку післяопераційної рани не спостерігали. \u0000Таким чином, найпоширенішими ускладненнями дивертикулярної хвороби є запальні ускладнення та кровотеча, лікування яких переважно консервативне. Лікувальна тактика при запальних ускладненнях дивертикулів диференційована: спочатку консервативна з місцевою протизапальною терапією, а при ускладненні перфорацією – хірургічна з можливим застосуванням малоінвазивних лапароскопічних методів лікування.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125571558","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Хірургічне лікування пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки з використанням клею на основі сітчастого поліуретану","authors":"Марина Віталіївна Григор'єва, Н. А. Галатенко","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12715","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12715","url":null,"abstract":"Мета роботи: покращити результати лікування пацієнтів із пілонідальними кістами крижово-куприкової ділянки шляхом комплексного хірургічного лікування з використанням клею на основі сітчастого поліуретану. \u0000Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 126 пацієнтів з пілонідальною кістою крижово-куприкової ділянки. Вік пацієнтів від був 18 до 46 років, середній вік пацієнтів склав 27±1,2 року. Чоловіків було 111 (88 %), жінок 15 (12 %). Залежно від способу лікування пацієнти були розподілені на 2 групи. Групи пацієнтів були зіставні за віковим та статтю (p>0,05). У першій групі (64 пацієнти) хірургічне лікування проводили за розробленим нами способом економної резекції з накладанням двох рядів внутрішніх позаепідермальних швів у поєднанні з клейовою композицією на основі сітчастого поліуретану з іммобілізованим альбуцидом. У другій групі (62 пацієнти) хірургічне лікування пілонідальних кіст виконувалось за традиційним способом серединної резекції з використанням вузлових швів нашкірної фіксації. Жоден з пацієнтів раніше не був оперований з приводу пілонідальної кісти. Хірургічне лікування здійснювали під місцевим знеболенням. Всіх пацієнтів було прооперовано амбулаторно. Час післяопераційного спостереження пацієнтів складав 12–24 місяців. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. У післяопераційному періоді серед пацієнтів 64 пацієнтів 1-ї групи у 4 (6,3 %) пацієнтів спостерігали серому п/о рани, інфікування рани у 1 (1,6 %) пацієнта, гематом рани не спостерігали, рецидив пілонідальної кісти було діагностовано у 1 (1,6 %) пацієнта з ожирінням ІІІ ступеня, цукровим діабетом. Серед 62 пацієнтів 2-ї групи у 16 (25,8 %) пацієнтів спостерігали виникнення сероми п/о рани. Інфікування післяопераційної рани спостерігали у 10 (16,1 %) пацієнтів. Наявність гематоми спостерігали у 2 (3,2 %) пацієнтів. Рецидив захворювання спостерігали у 6 (9,7 %) пацієнтів, у термін від 1 до 3 місяців. За даними результатів, значне покращення хірургічного лікування пілонідальних кіст досягнуто у пацієнтів 1-ї групи, які були прооперовані за розробленою методикою з використанням клейової композиції.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121050009","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Структурні зміни внутрішніх органів на фоні змодельованого гострого поширеного перитоніту","authors":"Андрій Ковальчук, Т. Дацко, І. Я. Дзюбановський, В. Г. Дживак","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12714","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12714","url":null,"abstract":"Мета роботи: вивчення морфологічних та гістохімічних змін внутрішніх органів у піддослідних тварин на третю добу змодельованого експериментального гострого поширеного перитоніту. \u0000Матеріали і методи. В експерименті було використано статевозрілі нелінійні щури-самки масою 180–220 грам. Гострий поширений перитоніт був змодельований шляхом інтраперитонеального введення 1 мл 30 % калової суспензії на 100 г маси тіла щура. Тварин виводили з експерименту на третю добу шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом. З метою подальшого проведення патоморфологічного та гістохімічного дослідження були забрані часточки печінки, очеревини, нирки та легені. Гістологічні препарати забарвлені гематоксилін-еозином. Фотодокументація зображення з гістологічних препаратів проводилась за допомогою  виводу на монітор комп’ютера за допомогою мікроскопа  Nicon eclipse C та цифрової відеокамери (Digital Camera SCMOS) за допомогою програмного забезпечення ToupWiew при різних збільшеннях. \u0000Результати досліджень та їх обговорення. У легенях виявлено збільшення кровонаповнення судин дрібного калібру без проявів периваскулярного набряку. Дослідження на виявлення бактерій, яке проводили за методом Гімзи та за Грамом–Вейгертом, встановило наявність поодиноких грампозитивних бактерій переважно в просвітах судин та в стромі поряд із запальними інфільт­ратами, про що свідчать кольорові включення. Гістологічне дослідження нирок встановило незначне кровонаповнення кіркової і мозкової речовини. Гістологічне дослідження печінки на третю добу експериментального перитоніту встановило значне розширення та повнокрів’я центральних вен, із компресією центролобулярних гепатоцитів, достатньо помірне розширення синусоїдів із незначною кількістю еритроцитів та макрофагів їх у просвітах. Реакція очеревини на третю добу після моделювання розлитого перитоніту проявлялася наростанням запальної гіперемії, набряку, який поширювався на м’язову тканину. \u0000Змодельований гострий поширений перитоніт характеризувався не лише запаленням листків очеревини, а й імунною реакцією інших органів.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"108 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117287333","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Хірургія біліарних стриктур при хронічному панкреатиті","authors":"В. Г. Ярешко, Ю. О. Міхеєв, В. Д. Скрипко, О. Ф. Шпиленко","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12479","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12479","url":null,"abstract":"Мета роботи: визначити оптимальні терміни виконання операції для профілактики біліарної стриктури при хронічному панкреатиті, оптимальний вид втручання на жовчних протоках, оптимальну комбінацію операції на жовчних протоках та на підшлунковій залозі, встановити показання для останніх.\u0000Матеріали і методи. Ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів, оперованих із діагнозом хронічний панкреатит з 2001 до 2020 р. Біліарні стриктури діагностували при механічній жовтяниці та при дилатації гепатикохоледоха ≥10 мм. Біліарні стриктури підтверджували за допомогою інтраопераційної холангіографії. Виконували холедоходуоденостомію, гепатикоентеро-, холедохоентеростомію, трансдуоденальну папілосфінктеротомію, дуоденозберігальні резекції головки підшлункової залози. Ефективність операцій оцінена за відсутністю холангіту/механічної жовтяниці при спостереженні. Статистичний аналіз виконували з допомогою IBM SPSS Version27. Для аналізу категоріальних даних застосовували χ² Пірсона, точний критерій Фішера. Рівень статистичної значущості встановлено на рівні p<0,05.\u0000Результати досліджень та їх обговорення. Відсутність рецидиву біліарних стриктур спостерігали у 85,7 % пацієнтів. Рецидив біліарних стриктур (холангіт/жовтяниця) спостерігали у 8 пацієнтів (14,3 %). Ознаки рецидиву виявлено: в групі, де використовували трансдуоденальну папілосфінктеротомію у 33,3 %, у 16,7 % пацієнтів з холедоходуоденостомію, у 9,7 % хворих з дуоденозберігальними резекціями головки підшлункової залози. Щодо останніх, то цим хворим резекційну декомпресію доповнювали фенестрацією холедоха в резекційну порожнину. Біліарні стриктури спостерігали у 18,8 % пацієнтів із тривалістю симптомів до 3 років та у 33,8 % – більше 3 років.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131550896","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}