В. Г. Ярешко, Ю. О. Міхеєв, В. Д. Скрипко, О. Ф. Шпиленко
{"title":"Хірургія біліарних стриктур при хронічному панкреатиті","authors":"В. Г. Ярешко, Ю. О. Міхеєв, В. Д. Скрипко, О. Ф. Шпиленко","doi":"10.11603/2414-4533.2021.4.12479","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета роботи: визначити оптимальні терміни виконання операції для профілактики біліарної стриктури при хронічному панкреатиті, оптимальний вид втручання на жовчних протоках, оптимальну комбінацію операції на жовчних протоках та на підшлунковій залозі, встановити показання для останніх.\nМатеріали і методи. Ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів, оперованих із діагнозом хронічний панкреатит з 2001 до 2020 р. Біліарні стриктури діагностували при механічній жовтяниці та при дилатації гепатикохоледоха ≥10 мм. Біліарні стриктури підтверджували за допомогою інтраопераційної холангіографії. Виконували холедоходуоденостомію, гепатикоентеро-, холедохоентеростомію, трансдуоденальну папілосфінктеротомію, дуоденозберігальні резекції головки підшлункової залози. Ефективність операцій оцінена за відсутністю холангіту/механічної жовтяниці при спостереженні. Статистичний аналіз виконували з допомогою IBM SPSS Version27. Для аналізу категоріальних даних застосовували χ² Пірсона, точний критерій Фішера. Рівень статистичної значущості встановлено на рівні p<0,05.\nРезультати досліджень та їх обговорення. Відсутність рецидиву біліарних стриктур спостерігали у 85,7 % пацієнтів. Рецидив біліарних стриктур (холангіт/жовтяниця) спостерігали у 8 пацієнтів (14,3 %). Ознаки рецидиву виявлено: в групі, де використовували трансдуоденальну папілосфінктеротомію у 33,3 %, у 16,7 % пацієнтів з холедоходуоденостомію, у 9,7 % хворих з дуоденозберігальними резекціями головки підшлункової залози. Щодо останніх, то цим хворим резекційну декомпресію доповнювали фенестрацією холедоха в резекційну порожнину. Біліарні стриктури спостерігали у 18,8 % пацієнтів із тривалістю симптомів до 3 років та у 33,8 % – більше 3 років.","PeriodicalId":411721,"journal":{"name":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-02-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12479","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Хірургія біліарних стриктур при хронічному панкреатиті
Мета роботи: визначити оптимальні терміни виконання операції для профілактики біліарної стриктури при хронічному панкреатиті, оптимальний вид втручання на жовчних протоках, оптимальну комбінацію операції на жовчних протоках та на підшлунковій залозі, встановити показання для останніх.
Матеріали і методи. Ретроспективний аналіз історій хвороби пацієнтів, оперованих із діагнозом хронічний панкреатит з 2001 до 2020 р. Біліарні стриктури діагностували при механічній жовтяниці та при дилатації гепатикохоледоха ≥10 мм. Біліарні стриктури підтверджували за допомогою інтраопераційної холангіографії. Виконували холедоходуоденостомію, гепатикоентеро-, холедохоентеростомію, трансдуоденальну папілосфінктеротомію, дуоденозберігальні резекції головки підшлункової залози. Ефективність операцій оцінена за відсутністю холангіту/механічної жовтяниці при спостереженні. Статистичний аналіз виконували з допомогою IBM SPSS Version27. Для аналізу категоріальних даних застосовували χ² Пірсона, точний критерій Фішера. Рівень статистичної значущості встановлено на рівні p<0,05.
Результати досліджень та їх обговорення. Відсутність рецидиву біліарних стриктур спостерігали у 85,7 % пацієнтів. Рецидив біліарних стриктур (холангіт/жовтяниця) спостерігали у 8 пацієнтів (14,3 %). Ознаки рецидиву виявлено: в групі, де використовували трансдуоденальну папілосфінктеротомію у 33,3 %, у 16,7 % пацієнтів з холедоходуоденостомію, у 9,7 % хворих з дуоденозберігальними резекціями головки підшлункової залози. Щодо останніх, то цим хворим резекційну декомпресію доповнювали фенестрацією холедоха в резекційну порожнину. Біліарні стриктури спостерігали у 18,8 % пацієнтів із тривалістю симптомів до 3 років та у 33,8 % – більше 3 років.