Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка最新文献

{"title":"Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування: проблеми кваліфікації","authors":"О. В. Зайцев, В. Р. Філіпенко","doi":"10.33766/2524-0323.101.101-114","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.101-114","url":null,"abstract":"Одним із злочинів у сфері сімейних відносин є злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК України). За час дії КК України ця стаття жодного разу не змінювалась. Однак така стабільність законодавчої регламентації зовсім не указує на її досконалість. Дослідження наукової літератури, вивчення статистичних даних Генеральної прокуратури України та судової практики свідчить про очевидні проблеми кваліфікації, з якими стикаються органи кримінальної юстиції. У статті, з урахуванням доктрини кримінального права і результатів аналізу обвинувальних вироків, які містить Єдиний державний реєстр судових рішень за період з 2010 по 2023 рік (688 вироків), виділено основні проблеми кваліфікації злочину, передбаченого ст. 166 КК України. Наведено аргументи щодо визнання цього злочину кримінальним правопорушенням, пов’язаним із насильством. Звернено увагу на складнощі розмежування від злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України «Домашнє насильство». Зроблено висновок про застосування терміна «закон» у ст. 166 КК у широкому значенні – як закони, так й інші акти чинного законодавства України. Наголошено, що саме відсутність чітких ознак або критеріїв визначення оціночних понять «злісність» і «тяжкі наслідки» спричиняє найбільші помилки під час правозастосування. Наведено додаткові аргументи щодо обґрунтованості відмови від їх використання. На підставі узагальнення судової практики запропоновано визначити у ст. 166 КК конкретні види наслідків цього злочину.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122060965","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Інтеграція смарт-контрактів на основі блокчейну в спортивне право та нова юридична практика","authors":"І. В. Діордіца, А. П. Бегма, А. С. Соловйов","doi":"10.33766/2524-0323.101.61-71","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.61-71","url":null,"abstract":"У статті автори здійснили дослідження процесів інтеграції смарт-контрактів на основі блокчейну в спортивне право в їх теоретичному та практичному сенсі. Актуальність дослідження обумовлена значним збільшенням інтересу до даного питання у фінансово-правовій та інших сферах людської діяльності. Прогнозується, що блокчейн стане критично важливим для всіх фінансових установ, які працюють над автоматизацією бізнес-процесів. Встановлено, що смарт-контракти на основі блокчейну містять такий самий рівень деталізації, як і фізичні контракти, та роблять те, що не може бути реалізовано за допомогою звичайного контракту: виконують такі завдання, як узгодження цін і моніторинг рівня запасів. Дана можливість замінює дорогі ручні зусилля динамічним автоматизованим відстеженням ланцюгів постачання, рівня запасів і витрат, щоб зменшити витрати та збільшити прибуток. При цьому важливими аспектами дослідження стали акценти щодо: 1) переваг смарт-контрактів на основі блокчейну (висока точність і надійність; оновлення в реальному часі; зменшення кількості посередників; нижча вартість; адаптація до різних бізнес-моделей) та 2) недоліків, оскільки дана технологія перебуває на ранніх стадіях впровадження та потребує розвитку в певних напрямах (швидкість обробки та масштабованість; залежність від програмістів; конфіденційність; висока затримка). Доведено, що блокчейн пропонує нові джерела зростання для спортивної індустрії: клуби та спортивні організації можуть удосконалити свої бізнес-моделі, управління квитками та спортсменами може стати все більш оптимізованим і дозволить командам отримувати нові джерела доходу за допомогою токенів фанатів, цифрових сувенірів і монетизації даних. Визначено найактуальніші випадки використання технології блокчейн у спортивній екосистемі, зокрема: фан-токени та залучення фанів; NFT-токени; квитки на ігри; токенізація майбутніх спортсменів і платежі в криптовалюті; управління даними та результативністю спортсмена; тестування на наркотики; потокове передавання; ставки блокчейн. Установлено, що цивілізований світ потребує розвинене спортивне криптопартнерство.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115403162","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Кримінальні правопорушення, які посягають на біологічну безпеку України","authors":"Олександр Шамсутдінов","doi":"10.33766/2524-0323.101.309-323","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.309-323","url":null,"abstract":"У статті досліджено нове для вітчизняної кримінально-правової доктрини питання кримінально-правової охорони біологічної безпеки України. Запропоновано авторську концепцію об’єднання в єдину систему кримінальних правопорушень, які посягають на біологічну безпеку України, зокрема суспільні відносини у сфері забезпечення біологічної безпеки України розглядати як родовий об’єкт таких кримінальних правопорушень. Визначено зміст понять «біологічна безпека» та «загрози біологічного походження (біозагрози)». Запропоновано поділяти біозагрози за спрямованістю на безпосередні та опосередковані. Окреслено види людської діяльності, яка є біологічно небезпечною, та сформульовано визначення кримінальних правопорушень проти біологічної безпеки. Вироблено єдиний критерій – створювану протиправним діянням загрозу біологічного походження для об’єкта кримінально-правової охорони, на підставі якого виокремлено в Особливій частині Кримінального кодексу України конкретні склади кримінальних правопорушень, котрі можна віднести до посягань на біологічну безпеку України. Відповідно до спрямованості біозагроз посягання на біологічну безпеку України згруповано у кримінальні правопорушення, що формують безпосередні (ст.ст. 113, 130, 131, 133, 142, 247, 251, 325, 326, 439, 441 КК України) та опосередковані біозагрози (ст.ст. 236; 237; 239; 241; 242; 243; 253; 261; 440; ч. 2 ст. 268 КК України). Кожну групу кримінальних правопорушень проти біологічної безпеки, залежно від характеру посягань, умовно поділено на три підгрупи, проаналізовано їх склади. Наведені авторські визначення понять «зараження» і «забруднення». Висловлено застереження, що з усіх виділених кримінальних правопорушень лише деякі є безумовними посяганнями на біологічну безпеку України, а решта поєднують у собі суспільно небезпечний вплив на людину чи довкілля за допомогою як біологічних, так і фізичних, хімічних та інших чинників. Зроблено висновок, що Кримінальний кодекс України не забезпечує повною мірою кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері забезпечення біологічної безпеки України, запропоновано конкретні напрямки криміналізації небезпечних генетичних маніпуляцій, що створюють біологічні загрози.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126377849","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Проблема визначеності адміністративно-правового статусу центральних державних архівів України","authors":"А. В. Хромов","doi":"10.33766/2524-0323.101.196-205","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.196-205","url":null,"abstract":"У статті порушено питання про те, що в умовах воєнної агресії росії проти України та правового режиму воєнного стану в державі вкрай важливим є забезпечення належного урядування та ефективного адміністрування роботи державних інституцій. Особливо актуальним це є для системи центральних державних архівів, які поєднують у собі функціонал культурних інституцій, органів влади та архівних установ. Для дослідження адміністративно-правового статусу центральних державних архівів, визначення проблемних питань їх належного адміністрування та шляхів розвитку в статті використано загальні наукові та спеціально-юридичні методи: описання та аналізу, хронологічний (історичний), порівняльно-правовий, формально-юридичний та логіко-юридичний.У статті вказано, що система державних архівів України станом на початок 2023 року включає майже півсотні крупних центральних, обласних та галузевих державних архівів, а також сотні архівних відділів районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, наукових установ тощо. Оптимізація системи центральних державних архівів з 9 до 7 установ була зумовлена викликами воєнного часу, скороченням фінансування державного сектору в цілому та архівної галузі зокрема. Підготовка до затвердження положень новоутворених центральних державних архівів вчергове виділило наявність колізій права у сфері організації роботи персоналу центральних держархівів та вказало на відсутність правової визначеності організаційно-правової форми цих інституцій. Встановлено, що після ухвалення в 2015 році Закону України «Про державну службу» не було забезпечено приведення у відповідність до національних законодавчих новел нормативно-правових актів архівного законодавства, що спричинило появу колізійних норм та невизначеності в адміністративно-правовому статусі центральних державних архівів України. Констатовано, що колізію між нормами двох спеціальних законів, що регулюють функціонування архівів та державної служби відповідно, доцільно усунути, внісши зміни до підзаконних актів у галузі архівної справи.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"53 4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123711692","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Особливості проведення допитів у розслідуванні злочинів, учинених злочинними спільнотами","authors":"В. С. Бондар","doi":"10.33766/2524-0323.101.248-268","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.248-268","url":null,"abstract":"У статті висвітлено актуальні теоретичні й практичні процесуальні, організаційні та методичні проблеми проведення допитів у розслідуванні злочинів, учинених злочинними спільнотами. Визначено специфіку проведення допитів у розслідуванні злочинів, учинених злочинними спільнотами. Зауважено, що вибір тактичних прийомів повинен визначатися на підставі оцінки вихідної інформації, наявної в розпорядженні уповноваженого оперативного підрозділу на початку реалізації про: предмет злочинного посягання; спосіб вчинення злочину; встановлені в процесі оперативно-розшукового документування факти кримінально-протиправної діяльності розроблюваних осіб; наявність співучасників тощо. Доведено, що на вибір тактики допиту при розслідуванні злочинів, учинених злочинними спільнотами, впливають певні закономірності, які мають прояв під час проведення допитів, котрі об’єднано в три групи: -закономірності, пов’язані з особливостями процесу доказування при допитах підозрюваних у злочинах, вчинених злочинними спільнотами; -закономірності, які впливають на тактичні особливості, що враховуються при допитах під час кримінального провадження; -закономірності, які мають прояв в особливостях поведінки всіх учасників злочину під час досудового слідства, що визначають тактику допиту під час розслідування злочинів, вчинених злочинними спільнотами. Сформульовано рекомендації щодо збирання інформації про членів злочинної спільноти на підготовчому етапі допиту та найбільш раціонального застосування тактичних прийомів при проведенні даної слідчої (розшукової) дії за участю членів злочинної спільноти. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127267226","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Проблеми практики вилучення органами досудового розслідування речей і документів у суб’єктів господарювання","authors":"В. В. Лисенко","doi":"10.33766/2524-0323.101.269-287","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.269-287","url":null,"abstract":"На основі аналізу судової практики в статті проаналізовано особливості механізмів вилучення в суб’єктів господарювання речей і документів органами досудового розслідування. Виокремлено найбільш поширені недоліки в організації такої діяльності, з огляду на зміст клопотань, що надаються органами досудового розслідування до слідчого судді для отримання дозволів на тимчасовий доступ до речей і документів, проведення обшуків, вилучення майна та його арешту. Розглянуто зміст окремих заходів забезпечення кримінального провадження та слідчих (розшукових) дій з метою отримання для доказового процесу необхідної інформації, що міститься, зокрема, у документах бухгалтерського обліку та податкової звітності. Наголошено на необхідності чітко розуміти, який документообіг використовує у своїй діяльності суб’єкт господарювання та які документи підлягають вилученню. Такий перелік документів залежить від виду кримінального правопорушення, способу його вчинення та приховування слідів злочину, досвіду ведення фінансово-господарських операцій, злочинного досвіду тощо. Важливим є належне оформлення клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів чи на проведення обшуку та точного й повного відображення у клопотанні переліку документів, що підлягають вилученню. Звернено увагу на необхідність повернення власнику (суб’єкту господарювання) майна, яке було, зокрема, вилучено в ході обшуку та не зазначено в клопотанні про дозвіл на його проведення. Аналіз судової практики засвідчив, що слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу чи дозволу на проведення обшуку, якщо клопотання не містить указівок, до яких конкретно документів сторона обвинувачення бажає отримати тимчасовий доступ чи які хоче вилучити в ході обшуку. Головною помилкою органів досудового розслідування є те, що в клопотанні не вказаний конкретний перелік первинних, бухгалтерських документів, щодо яких звертаються до суду про надання тимчасового доступу чи їх вилучення. Визначені особливості тимчасового доступу до електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем, що перебувають у розпорядженні суб’єктів господарювання та виділені недоліки щодо оформлення процесуальних документів.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133440809","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Гендерні аспекти звільнення чоловіків та жінок від відбування покарання з випробуванням","authors":"О. В. Одинцова","doi":"10.33766/2524-0323.101.174-184","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.174-184","url":null,"abstract":"Статтю присвячено гендерним аспектам звільнення чоловіків та жінок від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 79 КК України) в контексті вітчизняного законодавства у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 № 2866-ІV, Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI) та проєкту нового Кримінального кодексу. На підставі аналізу положень зазначених законів щодо поняття дискримінації за ознакою статі та форм дискримінації авторкою наведено аргументи на користь відсутності дискримінації за ознакою статі щодо чоловіків, які мають дітей до семи років, при звільненні їх від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України. Наявність у чоловіка дитини віком до семи років сама собою може знижувати істотним чином суспільну небезпечність чоловіка значно рідше в порівнянні з матерями дітей того ж віку, що обумовлено психофізичними й соціальними особливостями останніх. Тому факт наявності в чоловіка дитини віком до семи років має враховуватись судом у комплексі з іншими даними, про які йдеться в ч. 1 ст. 75 КК України; стосовно жінок робити це не обов’язково, що і передбачено ч. 1 ст. 79 КК України. У вітчизняному кримінальному законодавстві тривалий час діяли і поки що діють специфічні кримінально-правові інститути щодо жінок, сформувалось певне сприйняття ст.ст. 75, 79 КК України: сам факт того, що жінка є матір’ю дитини до семи років, розглядається як обставина, що істотно знижує її суспільну небезпечність. З огляду на це,  автор не виключає того, що інший, незвичний для вітчизняної практики підхід до реалізації гендерної рівності чоловіків і жінок, реалізований у проєкті нового КК України, може провокувати ситуації, коли суди будуть ігнорувати ті психофізичні й соціальні особливості жінок та чоловіків, які б мали б враховуватись, з огляду на відмінності у їхній біологічній природі.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"174 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133342844","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Давання показань особою, відносно якої ведеться провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру з огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини","authors":"В. В. Навроцька","doi":"10.33766/2524-0323.101.164-173","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.164-173","url":null,"abstract":"У статті констатовано, що одним із прикладів необґрунтованого обмеження права на захист осіб, відносно яких ведеться провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, є те, що, згідно з чинним КПК України, їм не забезпечується право давати показання (за винятком обмежено осудних). Указано, що такий підхід вітчизняного законодавця суперечить відповідним положенням Загальної декларації прав людини та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Захист осіб з психічними захворюваннями та покращення психіатричної допомоги», щодо яких особи із психічними розладами також мають право на визнання їх правосуб’єктності і вони вправі не лише бути присутніми й брати участь у судовому засіданні, але й бути вислуханими особисто за будь-якого розгляду. Зазначено, що відповідна правова регламентація не узгоджується також із низкою рішень Європейського суду з прав людини. Стверджено, що не будь-який психічний розлад позбавляє можливості сприймати та відтворювати факти й події. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при певному стані психіки може зберігати можливість формальної оцінки подій та їх розуміння навіть за відсутності здатності керувати своїм діянням. Обґрунтовано твердження про можливість використання показань цих учасників процесу, які цілком узгоджуються з положеннями КПК України про умови проведення слідчих дій за їхньою обов’язковою участю в ході судового засідання. Констатовано, що показання цього учасника, а також особи, відносно якої ведеться провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру та яка не є підозрюваним /обвинуваченим, повинні розглядатися як джерело доказів. Відтак зроблено висновок про необхідність законодавчого коригування та доповнення положення ч. 1 ст. 95 КПК України.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"21 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129157604","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Висновок спеціаліста в інформаційному забезпеченні кримінального провадження","authors":"Є. Д. Лук’янчиков, Б. Є. Лук’янчиков, О. Б. Микитенко","doi":"10.33766/2524-0323.101.131-141","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.131-141","url":null,"abstract":"Статтю присвячено аналізу нормативного регулювання процесу використання спеціальних знань при формуванні судових доказів. Акцентовано, що запровадження у кримінальне провадження такого джерела доказів як висновок спеціаліста пов’язано з рядом невизначених питань, що стосуються вимог до особи, яка може залучатися як спеціаліст, форми і змісту процесуального документу, яким буде призначатися дослідження спеціалістом, форми і змісту висновку спеціаліста. Досліджено також еволюцію розвитку інституту спеціальних знань, звернено увагу на поступове розширення форм використання спеціальних знань у кримінальному провадженні та їх нормативне закріплення у відповідних статтях КПК. Проведено порівняльний аналіз таких джерел доказів, як висновок спеціаліста і висновок експерта. Це дозволило констатувати умови, за яких висновок спеціаліста може відповідати висновку експерта, що в кінцевому результаті дозволило поставити під сумнів необхідність та доцільність запровадження нового джерела доказів у чинному КПК України. Зазначено, що висновок спеціаліста не може відповідати висновку експерта, оскільки інші вимоги до одержання цих процесуальних документів, які становлять їх процесуальну форму, мають певні відмінності. Запропоновано дозволити проведення експертизи до внесення відомостей в ЄРДР якщо це необхідно для встановлення підстав до початку досудового розслідування.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133852618","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Суб’єкт колабораційної діяльності (теоретико-прикладний аналіз)","authors":"І. Б. Медицький","doi":"10.33766/2524-0323.101.141-152","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.141-152","url":null,"abstract":"Статтю присвячено поліваріантності тлумачення норми про колабораційну діяльність у частині суб’єктного складу. Наведено аргументи на користь визнання громадянина України суб’єктом колабораційної діяльності (чч. 4, 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України), що відповідатиме цілям прийняття відповідних змін до кримінального закону та потребам правозастосування. Наголошено, що характеристика суб’єктного складу колабораційної діяльності є неповною без врахування його додаткових рис при: впровадженні стандартів освіти держави-агресора (ч. 3); провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором (ч. 4); зайнятті в незаконних органах влади посад, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, а також посад у незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території (чч. 5, 7 ст. 111-1 КК України). Обґрунтовано, що обов’язковою ознакою спеціального суб’єкта (ч. 4 ст. 111-1 КК) виступатиме державна реєстрація факту провадження ним господарської діяльності, незалежно від того, де і за яких умов вона відбувається. Обстоюється думка, що відповідальність за зайняття посад у незаконних судових і правоохоронних органах повинна передбачати наявність у суб’єкта відповідних організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. У протилежному випадку суспільна небезпечність такої протиправної поведінки (визначена санкцією) не буде співвідноситися із її характером (змістом) та наслідками. Останні, хоча і виведені за межі ч. 7 ст. 111-1 КК, перебувають у безпосередньому взаємозв’язку зі здійсненням правосуддя чи наданням правоохоронних послуг.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121124115","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}