Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка最新文献

{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАРТАПІВ ЯК ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"І. В. Лисенко, О. В. Кузьменко, О. В. Гаєвая","doi":"10.33766/2524-0323.102.185-195","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.185-195","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню теоретико-правової природи стартапів, їх ознак, юридичного алгоритму створення, функціонування, припинення діяльності, з огляду наявності чинних законодавчих норм та доктринальних доробок. Стрімкий технологічний прогрес у світі зумовлює розвиток економічних систем світу, а жорстка конкурентна боротьба між ними обумовлює інноваційний напрям розвитку нашої країни. Протягом останніх двох десятиліть в Україні успішно втілюються в життя нові форми підприємницької діяльності, у т. ч. стартапи, однак у законодавчому блоці змін у цьому напрямі майже не вбачається. Такий стан речей повинен актуалізувати внесення доповнень у чинні законодавчі акти, а також розробку й закріплення нових правових термінів і понять, що сприяло б законодавчому регулюванню всіх інноваційних процесів. Тому запропоновано введення до національного законодавства поняття «стартап», де будуть закладені основні ознаки цього правового явища. Під стартапом зазвичай розуміють зареєстрований у встановленому законом порядку суб’єкт підприємницької діяльності, який пропонує конкурентоздатну інноваційну послугу або продукцію, новостворену або вдосконалену технологію, що сприятиме покращенню певної сфери життєдіяльності людини, але має обмежені ресурси. У роботі обґрунтовано потребу зробити відкритим перелік видів об’єктів права інтелектуальної власності, включивши до частини 1 ст. 420 Цивільного кодексу України такі пункти: «інші інноваційні продукти» та «інші результати інтелектуальної діяльності». Це сприятиме охороні та захисту інноваційних доробок і напрацювань засновників стартапу. Запропоновано перелік притаманних стартапу ознак: спрямованість на розробку продукту або послуги інноваційного характеру; відносно недовгий строк існування з подальшою трансформацією, продажем або припиненням існування; науковий потенціал засновників стартапу, реєстрація стартапу в організаційно-правовій формі фізичної особи підприємця (ФОП) або юридичної особи. Також проведено аналіз організаційно-правових форм підприємницької діяльності та зроблено висновок про те, які з форм найбільш зручні та сприятливі для реєстрації стартапів. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122172560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО ЯК ВОЄННИЙ ЗЛОЧИН: ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ","authors":"К. П. Задоя, О. О. Дудоров","doi":"10.33766/2524-0323.102.90-110","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.90-110","url":null,"abstract":"Статтю присвячено з’ясуванню особливостей криміналізації та кваліфікації сексуального насильства як воєнного злочину за законодавством України. Констатовано неточність останнього в частині криміналізації сексуального насильства як воєнного злочину. Зазначено, що вказане є наслідком того, що ст. 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни», котра покликана у вітчизняній правовій системі криміналізувати воєнні злочини, серйозно відрізняється від ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Проведено порівняльний аналіз положень, з одного боку, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 1949 року як єдиного міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України та який прямо забороняє сексуальне насильство, а також, з іншого, – ст. 8 Римського статуту. З’ясовано, що перший із цих міжнародно-правових документів має вужчу сферу застосування, зважаючи на типи забороненої поведінки, так й інші значимі аспекти – типу збройного конфлікту, статі й кола потерпілих. Визначено переліки обов’язкових для України положень договірного міжнародного гуманітарного права, які імпліцитно забороняють сексуальне насильство у випадках як міжнародних збройних конфліктів, так і збройних конфліктів неміжнародного характеру. Доведено, що правові підстави, які лежать в основі цих заборон, різняться, що має братись до уваги при кримінально-правовій кваліфікації досліджуваного сексуального насильства. Аргументовано положення про те, що норми кримінального закону про відповідальність за «загальнокримінальні» злочини повинні тлумачитись як такі, що не поширюються на випадки, які підпадають під сферу дії ст. 438 КК України. Висвітлено питання, яким чином положення договірного міжнародного гуманітарного права, що забороняють сексуальне насильство, кореспондують із формами злочину «порушення законів та звичаїв війни. Проаналізовано, яким чином проблему криміналізації сексуального насильства як воєнного злочину пропонується вирішувати у проєкті нового Кримінального ко­дексу України. Наведено аргументи на користь вдосконалення ст. 438 КК України з урахуванням «каталогу» воєнних злочинів, закріпленого у ст. 8 Римського статуту.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"134 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121175133","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УЧАСТЬ У МЕДІАЦІЇ АДВОКАТА ТА ПСИХОЛОГА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ","authors":"О. І. Богучарова, І. М. Кравченко","doi":"10.33766/2524-0323.102.229-250","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.229-250","url":null,"abstract":"У статті досліджено особливості кримінального провадження на підставі угод, які обумовлено концепцією відновного правосуддя, а саме процесу, коли всі його сторони – учасники кримінального правопорушення – зустрічаються для сумісного вирішення питань щодо наслідків правопорушення та його впливу на майбутнє. У європейських країнах інститут угод є одним із ефективних альтернативних (позасудових) методів вирішення конфліктів, який покликаний швидко відновити порушені права потерпілих, знизити строки та витрати правосуддя, зберегти державні правові й людські ресурси та запобігти насильству. Як підтвердження актуальності теми дослідження, наведено судову статистику розгляду матеріалів кримінального провадження на підставі угод судами першої інстанції, яка доводить доцільність та своєчасність запровадження в Україні такого правового інституту. Проаналізовано норми міжнародних нормативно-правових актів, вітчизняного законодавства, включаючи норми Закону України «Про медіацію». Досліджено регулювання примирних процедур на підставі медіації як одного з альтернативних інструментів вирішення правових конфліктів. Наведено різні моделі медіації. Також розглянуто проблемність деяких положень щодо застосування угод у кримінальному процесуальному законодавстві України. Окрема увага приділяється визначенню особи, яка може бути медіатором, та її правового статусу в кримінальному провадженні. Розглянуто позиції науковців щодо адвокатів та інших юристів як медіаторів, потерпілих і їхніх представників, захисників, з однієї сторони, та спеціалістів-психологів, соціологів, педагогів тощо з іншої. Констатовано, що запровадження інституту медіації в національному кримінальному суді потребує суспільного сприяння у використанні примирних процедур у кримінальному провадженні, а відтак, і продовження наукового дослідження цього правового інституту. \u0000  \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122172843","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИЯВЛЕННЯ ОЗНАК МОНТУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ АНАЛІЗУ ПОРЯДКУ СЛІДУВАННЯ КАДРІВ ЕКСПЕРТИЗОЮ ВІДЕО-, ЗВУКОЗАПИСУ","authors":"І. В. Носулько","doi":"10.33766/2524-0323.102.279-289","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.279-289","url":null,"abstract":"У сучасному світі, де відео- та аудіозаписи стали повсякденними засобами комунікації, судова експертиза відео-, звукозапису має все більш важливе значення. Це обумовлено тим, що відео- та аудіоматеріали можуть бути використані як докази в судових процесах, але їх правильна інтерпретація та оцінка вимагає високої кваліфікації та досвіду. Монтування відео є поширеним видом обробки, який може бути використаний для створення багатьох типів медіаконтенту, включаючи фільми, рекламні ролики та відеоблоги. Проте монтування також може бути використане для створення не­правдивого медіаконтенту з навмисно помилковою інформацією (дезінформація), наприклад, фальшивих відеограм: з раніше записаної інформації різноманітними видами маніпуляцій (поєднання двох чи більше частин однієї чи більше відеограм тощо) створюється нова відеограма з необхідним трансформуванням оригінального змісту. У статті викладено метод виявлення ознак монтування за допомогою аналізу порядку слідування кадрів без використання спеціального програмного забезпечення. Такий метод базується на аналізі особливостей формування порядку слідування відеокадрів у групі зображень відеограми включно з особливостями створення окремих видів кадрів. Описано особливості трьох типів відеокадрів, їх утворення, а також проаналізовано порядок формування в групи у відеопотоці. Викладено конкретні приклади порядку слідування кадрів, які використовуються в типових кодеках стандартів Moving Picture Experts Group – H.261 та H.264. Запропоновано оптимальний алгоритм встановлення ознак монтування, визначення цих ознак, опираючись на загальні принципи формування порядку слідування кадрів відеограми та особливості кожного виду відеокадру, без використання спеціального програмного забезпечення. Наведені емпіричні приклади вказують на те, що покладатися тільки на виявлені ознаки порушень формування кадрів та їх порядок слідування недостатньо. Тому встановлення істинності фактів наявності монтування у відеограмі та виявлення цих ознак проводиться комплексно з іншими методами аналізу, тобто задля найбільш точного висновку, у результаті дослідження викладається синтез усіх виявлених ознак монтування з використанням якомога більшої кількості методів. Отримані результати можуть бути корисні для розробки автоматизованих систем виявлення фальшивих відео та боротьби з дезінформацією. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127203466","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ХАРАСМЕНТ ЯК ВИД ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ","authors":"Л. М. Загоруй, І. С. Загоруй","doi":"10.33766/2524-0323.102.34-45","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.34-45","url":null,"abstract":"Дискримінація на підставі гендеру в її різних формах і видах має місце в житті кожної країни. Стаття присвячена одному із видів гендерної дискримінації – харасменту. Проблема актуальна й малодосліджена, що обумовлено особливістю даного явища та майже відсутністю правового регулювання і складністю доказування тощо. З огляду на це, проблема харасменту потребує комплексного аналізу як правового явища. Гендерний харасмент може виникати в різних сферах суспільного життя – праця, сім’я, громадський простір, освіта тощо, – там, де є будь-яке підпорядкування та / або потреба перебувати в приміщенні протягом певного часу. Він може бути засобом у булінгу, мобінгу, набувати інших форм психологічного насильства з метою контролю, приниження або зневажання особи через її стать чи гендерну ідентичність. Як психологічне насильство, харасмент доцільно юридично відмежовувати від інших проявів гендерного насильства. Окрім форм, харасмент має різноманітні види й може стосуватися будь-якої особи, незалежно від статі. Акцентовано, що харасмент можна розглядати в широкому та вузькому ро­зумінні, відповідно як порушення недоторканості приватного життя та як сексуальне переслідування, домагання. На підставі аналізу вітчизняного законодавства висновано, що слово «харасмент» не вживається, проте в загальному законі закріплено поняття «сексуальне домагання». Окремо звернено увагу на те, що болючою точкою зіткнення прав людини й харасменту є сфера праці. У трудових правовідносинах він є небезпечним явищем, оскільки для його прояву існує «провокуюча» основа – факт підпорядкування, що­денне перебування працівників в обмеженому просторі, що унеможливлює уникнення небажаних контактів тощо. Для боротьби з гендерним харасментом доцільно вживати заходи на законодавчому рівні (визначення, захист, покарання та профілактика); запроваджувати відповідну політику на підприємствах, в установах та організаціях. Принципово важливу роль у подоланні проявів гендерної дискримінації має відігравати правосвідомість.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116565974","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ","authors":"І. Б. Утєхін","doi":"10.33766/2524-0323.102.216-228","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.216-228","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню питання захисту прав споживачів-фізичних осіб за законодавством України та ЄС. Указано, що потреба захисту прав споживача зумовлена його вразливим становищем серед інших учасників цивільних відносин. Перед законодавцем постає завдання усунути цю нерівність. Зазначено, що захист прав споживачів у цивільному праві слід розуміти в широкому сенсі, через те що він одночасно є споживачем товарів, робіт і послуг. Правове регулювання цих відносин є складним через наявність численних законів. Встановлено, що існують об’єктивні та суб’єктивні причини недосконалості вітчизняного законодавства у сфері захисту прав споживачів. Виявлено недоліки законодавства та запропоновано внесення змін для покращення стану регулювання. Обґрунтовано позицію про необхідність легального визначення принципів «захисту прав споживачів» у законодавстві. Зазначено про необхідність доповнення Цивільного кодексу України положеннями «Про споживчий договір» в окремій Главі. Доведено, що це особлива договірна конструкція, яка має власні кваліфікуючі ознаки. Головною ознакою є те, що він має «споживчий» характер. Його суть – задоволення особистих та майнових потреб споживача-фізичної особи. Споживчий договір охоплює продаж товарів, найм майна, виконання робіт та надання послуг. Він має комплексний характер, на відміну від звичайних мінових договорів (купівлі-продажу, поставки, міни тощо). Визначено, що відповідальність за порушення споживчих договорів відмінне від мінових договорів. Для споживчих договорів існує підвищена відповідальність у сфері надання послуг. Встановлено, що існують юридичні гарантії захисту прав споживачів при виникненні, здійсненні та припиненні їхніх прав. Зазначено, що необхідно визнати в цивільному праві «презумпцію захисту прав споживачів». Вивчено досвід ЄС у вирішені проблем правого захисту прав споживачів. Визначено чотири етапи правового регулювання відносин за участю споживачів у країнах ЄС. Зазначено про особливості кожного з етапів. Розглянуто Закон ЄС «Про права споживачів» 2021 року, встановлено його особливості. Доведено, що правове регулювання відносин за участі споживачів у ЄС відбувається від окремого до загального. При цьому останнє є диференційованим. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"150 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122465952","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОДОВЖЕННЯ, ЗМІНА Й ПРИПИНЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ: ПРОГАЛИНИ, МІЖГАЛУЗЕВІ Й «ВНУТРІШНІ» СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ЇХ ПОДОЛАННЯ","authors":"В. В. Навроцька","doi":"10.33766/2524-0323.102.136-150","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.136-150","url":null,"abstract":"У статті звернено увагу на наявність численних міжгалузевих та «внутрішніх» суперечностей, інших системних недоліків у положеннях вітчизняних Кримінального, Кримінального процесуального кодексу та в Законі України «Про психіатри­чну допомогу» в частині регламентації ними підстав продовження, зміни чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру та порядку застосування цих заходів. Стверджено, що лише констатація таких недоліків без наведення конкретних пропозицій щодо їх подолання на законодавчому рівні не особливо допоможе працівникам органів, котрі ведуть кримінальний процес. Зазначено, що найкращим способом уникнення правозастосовних помилок у ситуаціях, коли положення нормативних актів викладено нечітко та суперечливо, є не розрахунок на слідування тлумаченню відповідних нормативних положень хай навіть із боку суперавторитетних органів чи осіб, а законодавче коректування таких положень. З огляду на це, автором запропоновано низку змін та доповнень до ст. 95 КК України, ст. 514 КПК України та ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу в частині регламентації ними підстав продовження, зміни та припинення примусових заходів медичного характеру. Указані пропозиції спрямовані на уникнення дублювання положень зазначених нормативних актів, належного врахування предмета правового регулювання, узгодження відповідних положень із задекларованою у Кримінальному процесуальному кодексі України засадою диспозитивності, врахування позицій Європейського суду з прав людини й підходів, відображених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де передбачено гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є право на доступ до правосуддя.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"66 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128386470","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ: ПРАВОВІ ПИТАННЯ","authors":"А. М. Білан, С. М. Мельничук","doi":"10.33766/2524-0323.102.24-34","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.24-34","url":null,"abstract":"Статтю присвячено правовим питанням державної міграційної політики сучасної України. Актуалізовано вплив глобальних викликів на формування правових механізмів державної міграційної політики. Наголошено, що міграційні процеси, зумовлені різними факторами, можуть мати для держави як позитивні (соціально-політично-економічний розвиток), так і негативні наслідки (деструктивний вплив на безпековий простір України), що зумовлює необхідність організації та контролю цих процесів за допомогою правових засобів і механізмів. У роботі звернено увагу на те, що поняття «державна міграційна політика» має міждисциплінарний характер і розглядається з позиції теорії управління, демографії, соціології, адміністративного права, економіки та інших галузевих наук, що витребовує методологію, відповідну до предмету дослідження. Встановлено, що державна міграційна політика є стратегічним планом щодо збалансованого впливу на міграційні процеси з метою забезпечення національної безпеки держави. Її зміст корелює з факторами (ризиками, реальними, потенційними чи гібридними загрозами національним інтересам), які виступають детермінантом реакції держави в тій чи іншій сфері. З’ясовано, що формування правового механізму забезпечення державної міграційної політики розпочалося фактично з прийняттям Декларації про державний суверенітет України, однак не набуло системного характеру. Аналіз Концепції державної міграційної політики виявив її декларативний характер і відсутність положень про інституційне забезпечення. Встановлено, що вдосконалення правових механізмів забезпечення державної міграційної політики України, зокрема й прийняття Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року обумовлено ратифікацією Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Виявлено, що міграційні мотиви населення України пов’язані насамперед безпековими аспектами, а глобальні економічні процеси можуть відкрити нові можливості для нашої держави. Констатовано потребу в розробці адекватних кризовим міграційним ситуаціям правових механізмів, які дадуть змогу організовувати міграційні процеси в національних інтересах.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126870592","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ СУДОВОЮ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕКСПЕРТИЗОЮ ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ УНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ","authors":"К. С. Лукавенко","doi":"10.33766/2524-0323.102.268-279","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.268-279","url":null,"abstract":"Унаслідок широкомасштабних воєнних дій російської федерації після 24 лютого 2022 року, які призвели до збитків, ушкоджень і руйнувань у розмірі, за різними підрахунками, на суму від сотень мільярдів до трильйона доларів США, гостро постало питання захисту порушених прав та інтересів постраждалих осіб. Колосальної шкоди зазнали громадяни України, які втратили своїх близьких і рідних та яким заподіяно фізичні страждання, моральну шкоду, майнові (матеріальні) збитки від знищення та ушкодження майна. Обстрілів зазнали об’єкти військової, транспортної, промислової інфраструктури, об’єкти, що забезпечують життєдіяльність населених пунктів різних форм власності. Водночас значних збитків зазнав вітчизняний бізнес. Специфічним аспектом шкоди останнього є не лише прямі втрати від руйнувань та знищень, але й упущена вигода, неможливість отримання доходів у майбутньому, порушення нормальної господарської діяльності, втрата економічних зв’язків, порушення ланок виробництва, зниження капіталізації підприємств. Постановою Кабінету міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено «Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації» (далі – Постанова № 326 від 20 березня 2022 року). Однак нормативний акт не передбачав методики для фіксації заподіяної шкоди та визначення розміру заподіяних збитків. Документ лише зобов’язував державні органи розробити такі методики в шестимісячний строк. У статті на основі вивчення експертної практики та наукових джерел визначено основні методики, за якими, на думку автора, повинні розраховуватися збитки, які завдані бюджету країни, підприємствам та організаціям. Також виділено категорії збитків, розрахунок котрих відносять до завдань судового е ксперта-економіста в розрізі постанови № 326 від 20 березня 2022 року.Зроблено висновок про те, що експертний супровід визначення розміру шкоди та збитків від пошкодження і руйнування будівель, споруд та інших об’єктів інфраструктури внаслідок збройної агресії російської федерації є важливим елементом реалізації механізмів відшкодування понесених втрат, у тому числі за рахунок країни-агресора. \u0000  \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"164 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127399820","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МУНІЦИПАЛЬНА ВЛАДА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ","authors":"Ю. Ю. Бабій","doi":"10.33766/2524-0323.102.13-24","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.102.13-24","url":null,"abstract":"Стаття присвячена конституційно-правовим питанням муніципальної влади сучасної України. Основою цієї роботи стали характерні для сучасної юридичної науки підходи й методи, зокрема філософські, загальнонаукові концептуальні, методологічні підхо­ди, за допомогою яких було сформовано цілісне уявлення про особливості муніципальної влади сучасної України, а також проблемні питання та шляхи їх розв’язання. Також використовувався й інший методологічний інструментарій, витребуваний даною тематикою. Проаналізовано розуміння місцевого самоврядування у вітчизняних нормативних актах та ратифікованому міжнародному документі й виявлено розбіжності щодо його трактування, які слід усунути шляхом внесення змін у національне законодавство з метою приведення його у відповідність до європейських стандартів. Вироблено методологічний підхід, який дав змогу виявити не тільки особливості муніципальної влади сучасної України, але й проблемні питання, які потребують розв’язання. Арґументовано, що муніципальна влада сучасної України є витребуваною часткою публічного інтересу – питаннями місцевого значення, які необхідно вирішити в інтересах місцевого населення. Відповідно, її метою є забезпечення реалізації муніципального інтересу. Ця мета опосередковує завдання, функції, системно-структурну організацію муніципальної влади, повноваження її органів та обсяг муніципального управління. Рекомендовано такий підхід покласти в основу реформування сфери місцевого самоврядування, тому що він забезпечить побудову дієздатної муніципальної влади. Обґрунтовано необхідність нормативно розмежувати частки публічного інтересу між державною та муніципальною владою","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"279 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115821653","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}