Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences最新文献

{"title":"ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕКОНАННЯ СУДДІ","authors":"І. Р. Серкевич, Ю. О. Лісіцина","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-08","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-08","url":null,"abstract":"У статті досліджено психологічні особливості внутрішнього переконання судді. Зазначено, що саме мова є основою судової діяльності загалом та судді зокрема. Суддівська діяльність є вершиною юридичної сфери, у тому сенсі, що саме суддя в останній інстанції оцінює всі обставини справи й ухвалює рішення (апеляційна, касаційна та наглядова інстанції – це також діяльність судді). По суті, суддя є посадовою особою, призначеною на посаду в установленому порядку, що здійснює правосуддя від імені держави. Діяльність судді регламентується законом і підпорядкована закону, у зв’язку із чим не допускається впливати на діяльність судді в будь-який спосіб. судове рішення спричинює низку наслідків для учасників кримінального судочинства, часто негативних, що накладає додаткове емоційне навантаження на аналізований процес. Зауважено, що судове рішення завжди має бути у правовому полі, але при цьому законодавчо закріплено, що суддя ухвалює рішення на підставі свого внутрішнього переконання, що вимагає звести до єдиного знаменника особистісні фактори та норми закону. Вимога всебічного, повного й об’єктивного розгляду всієї сукупності причин справи корелює з особистісними причинами: рівнем правосвідомості, життєвим досвідом, інтелектуальною сферою. Під час ухвалення рішення суддя має вирішити всі суперечності й усунути можливі сумніви. Наголошено, що внутрішнє переконання виступає морально-психологічною гарантією правосуддя, що сприяє виконанню виховної ролі кримінального процесу, оскільки детермінує прийняття процесуальних рішень, вчинення практичних дій відповідно до своєї совісті, моральних та етичних імперативів. Внутрішнє переконання має ґрунтуватися не на абстрактній думці, а на оцінці кожного з доказів та всієї їх сукупності. Тобто внутрішнє переконання судді потрібно розглядати як систему елементів, що утворюють певне складне явище, а саме: індивідуальні знання, якими суддя володів до моменту оцінки доказів; процес пізнання інформації, представлених чи отриманих суддею доказів (інформації); усвідомлення суддею ступеня своєї незалежності; емоційний стан судді щодо доказів; вольовий стимул, що спонукає суддю до передбачених у кримінально-процесуальному законі практичних дій; зовнішня обґрунтованість та аргументованість прийнятого рішення у процесуальних актах тощо. З огляду на це, зроблено висновок, що внутрішнє переконання – це суб’єктивно-об’єктивна категорія. Суб’єктивна сторона полягає в тому, що, по-перше, це суто індивідуальний результат пізнавальної діяльності конкретної людини. Переконання – якісно особливий стан свідомості, який за своєю природою не може бути отриманий ззовні у готовому вигляді, не може бути колективним, оскільки він обов’язково має бути винесений самим суб’єктом.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123188399","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОНВЕРГЕНЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ","authors":"Максим Олегович Ткалич, Денис Володимирович Фєдосов","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-03","url":null,"abstract":"У статті досліджено особливості співвідношення національного та міжнародного права у Великобританії, Польщі та Україні, із врахуванням конституційних положень і практики Європейського суду з прав людини. Принципи співвідношення національного та міжнародного права закріплені в джерелах конституційного права відповідних країн та міжнародних нормативно-правових актах. Автори, зокрема, досліджують прояви кризових явищ у Великій Британії щодо визнання і застосування міжнародно-правових актів і винесених на їх підставі рішень Європейського суду з прав людини. Встановлено, що у минулому Великобританія неодноразово критикувала рішення Європейського суду з прав людини та допускала прийняття відповідних змін до внутрішнього законодавства, з метою невиконання окремих рішень зазначеного суду. Проте, на сьогоднішній день, у Великій Британії підготовлено законопроект «Білль про права», який дозволить британській владі не вважати постанови Європейського суду з прав людини обов’язковими до виконання. Автори звертають увагу на те, що позиція Великої Британії у досліджуваній сфері може завдати шкоди як діяльності ЄСПЛ зокрема, так і міжнародному правопорядку загалом. Встановлено, що Республіка Польща, незважаючи на принцип верховенства права Європейського Співтовариства та закріпленого в Конституції пріоритету міжнародного законодавства, в Конституційному суді намагається визнати невідповідність європейського законодавства власній Конституції. Автори проаналізували аргументи Польщі щодо неконституційності Європейської конвенції про захист прав людини в частині визнання компетенції Європейського суду з прав людини відносно оцінки законності вибору суддів Конституційного трибуналу. Автори статті наголошують, що в Європі, зокрема у досліджуваних країнах, існують розбіжності у відношенні міграційних, судових та інших питаннях. Робиться висновок про доцільність подальшої інтеграції України до європейської спільноти, а також необхідності використання міжнародного права з метою припинення та покарання військової агресії з метою збільшення довіри до міжнародного права інших європейських країн.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130372384","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНОМУ НАСИЛЬСТВУ НАД ДІТЬМИ","authors":"Н. Б. Новицька, В. А. Миколаєць, Т. О. Мацелик","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-04","url":null,"abstract":"У статті досліджено сучасний стан правового регулювання суспільних відносин щодо розповсюдження інформаційної продукції, що негативно впливає на фізичний, психічний та моральний стан дитини, обґрунтування необхідності вдосконалення системи відповідного правового регулювання та розробка практичних рекомендацій щодо реформування законодавства, як окремого інституту загальної системи протидії інформаційному насильству. Розглянуто сутність поняття інформаційне насильство у вузькому та широкому значенні. Визначено, що обов’язковою ознакою законодавства демократичних країн є встановлення суворих обмежень і заборон на розповсюдження серед дітей і підлітків інформації, що “руйнує моральність” та “порушує їх благополуччя”. Серед механізмів реалізації відповідних обмежень і заборон, які передбачені законом, встановлюється: експертиза інформаційної продукції, введення вікових класифікацій та обмеження щодо часу трансляції “дитячих” і “дорослих передач”, розробка реєстрів, створення спеціальних контрольно-наглядових органів, встановлення суворих заходів відповідальності за незаконний обіг інформаційної продукції. Констатовано що в Україні було прийнято ряд законів щодо запобігання та протидії насильства щодо дітей в сім’ї, в освітніх установах, та попередження сексуального насильства. Разом з тим, про інформаційне насильство та насильство вчинене за допомогою інформаційно комунікаційних засобів в зазначених нормативно-правових актах мова не йде. Тому запропоновано внесення змін і доповнень до Закону України «Про захист суспільної моралі» та інших нормативно-правових актів, удосконалення механізму притягнення до юридичної відповідальності осіб, винних у поширенні інформаційної продукції, що може спричинити інформаційне насильство над дитиною; проведення профілактично розяснювальної роботи як з батьками так і з дитиною; розроблення рекомендацій для медіа-спільноти щодо недопущення розповсюдження інформаційної продукції, яка може завдати шкоди моральному здоров’ю дитини. Проблема порушення прав дитини надзвичайно складна, і вирішувати її необхідно комплексно залучивши до співпраці правоохоронні органи, науковців та громадські організації. Лише усвідомлення того, що небайдужість кожного є запорукою формування морально стійкого молодого покоління, може слугувати умовою віри та сподівання на зміцнення та збереження суспільної моралі у майбутньому.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"127 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122485745","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АГРОБІЗНЕСУ","authors":"І. В. Ковальчук, О. Г. Курчин","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-04","url":null,"abstract":"Тенденції розвитку сільського господарства та його важливість для економіки України відображено в напрямах досліджень у сфері аграрного права, що має вплив на зростаючий інтерес наукової спільноти до аграрно-правових питань. В умовах напруженого світового ринку, незважаючи на численні міжнародні домовленості, державна підтримка національного сільськогосподарського виробника в більшості розвинених країн стабільно зростає. Україна, економіка якої органічно і нероз- ривно пов’язана із сільським господарством, також гостро потребує доопрацювання, переоцінки сис- теми державної підтримки сільського господарства, поглибленого аналізу правової основи її надання, визначення шляхів поліпшення і подальшого розвитку аграрного законодавства в цьому напрямі. Слід зазначити, що законодавство у сфері державної підтримки села є відносно молодим, оскільки з’явилося тільки з набуттям українською державою незалежності. Необхідність регулювання цих відносин виникла, коли сільське господарство почало працювати на комерційній основі, покладаючись на закони ринкової економіки, але потребуючи спеціальних цілеспрямованих дій держав для їх сталого розвитку. Фактично поява правового регулювання державної підтримки сільського господарства пов’язана зі змінами в економічній сфері української держави. Однак, незважаючи на важливість цього взаємозв’язку, законодавче положення про державну під- тримку сільського господарства має низку характерних недоліків. Перш за все вони проявляються в тому, що аграрне законодавство України про державну підтримку сільського господарства тепер є одним із найдинамічніших складників правової системи нашої держави. Підвищена мінливість норма- тивних вимог у цій області збільшує нестабільність і не дозволяє досягти основної мети впровадження протекціоністських заходів – створення сприятливих умов для ведення сільськогосподарської діяль- ності та забезпечення захисту прав та інтересів вітчизняних суб’єктів агробізнесу. Неструктуроване і розрізнене сільськогосподарське законодавство про державну підтримку в поєднанні з підвищеною динамічністю загострюють проблеми його практичного застосування. Масштабна судова практика з надання державної підтримки сільського господарства розкриває додаткові правові питання, які потребують свого теоретичного, правового і законодавчого вирішення.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"132 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122765492","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ АКТІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ","authors":"В. О. Резніченко","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-05","url":null,"abstract":"У статті сформовано поняття публічного адміністрування виробництва та обігу лікарських засобів. Наголошено, що багато проблем в сфері вищої освіти пов’язані з недосконалою системою публічного адміністрування, саме цим і зумовлена актуальніть дослідження видання інди- відуальних актів як інструменту публічного адміністрування забезпечення вищої юридичної освіти в Україні. Визначено, що видання індивідуальних актів є найбільш поширеним способом реалізації адміністративних повноважень органів публічної адміністрації. Обґрунтовано, що індивідуальний акт – це інструмент публічного адміністрування, який видається суб’єктом публічного адміністру- вання з метою врегулювання конкретної життєвої ситуації. Сформовано авторський перелік інди- відуальних актів у сфері забезпечення вищої освіти на основі актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти та науки, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та керівників закладів вищої освіти. Надано авторське визначення понять «індивідуальні акти у сфері забезпечення вищої освіти». З’ясовано, що видання індивідуальних актів є близьким до нормативного, але не тотожне йому. Відмінність між ними полягає в тому, що індивідуальні акти встановлюють, змінюють або припиняють конкретні правовідносини. Вони відрізняються від норма- тивних тим, що звернені до конкретних суб’єктів управлінських відносин і їхня дія припиняється після здійснення встановлених у них прав і обов’язків, тобто після одноразового їх застосування. Зроблено висновок, що індивідуальні акти у сфері забезпечення вищої освіти є найбільш поширеним способом реалізації суб’єктами публічної адміністрації владної компетенції щодо забезпечення конституцій- ного права громадян України на отримання вищої освіти, забезпечення публічного інтересу держави і суспільства у цій сфері, сутність їх полягає в тому, що вони встановлюють, змінюють або припиня- ють конкретні адміністративні правовідносини та звернені до конкретних суб’єктів і об’єктів адмі- ністративно-правового регулювання вищої освіти, їх дія припиняється після здійснення встановлених у них суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, тобто після одноразового їх застосування.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123472270","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗАКОННІСТЬ ТА ОБҐРУНТОВАНІСТЬ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЯК ГАРАНТІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД СПРАВЕДЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ","authors":"І. В. Завальнюк","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-09","url":null,"abstract":"У статті досліджено конституційно-правові категорії законності та обґрунтова- ності судового рішення як гарантії реалізації засад справедливості судового розгляду в Україні. Наго- лошено, що вимоги, які пред’являються до судового рішення, служать конституційною гарантією вирішення проблеми в рамках закону, захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, від- новлення порушеного права і законності, гарантією здійснення правосуддя, тобто однією з найваж- ливіших гарантій становлення правової держави. Зазначено, що тільки за умови дотримання судом усіх вимог, встановлених в законі щодо правомірності винесеного судового рішення, можна гово- рити про виконання конституційно закріплених завдань судочинства і правосуддя. Констатовано, що вимоги, які пред’являються до судового рішення, якщо зважати на їхню конституційно-правову суть призначення, визначаються рядом положень: система етичних, моральних засад, що характери- зують правосуб’єктність і судові рішення як її акти; цілі й завдання судочинства; функції, які вико- нують судові рішення. Визначено, що законність і обґрунтованість – це не тільки вимоги до судового рішення, а й основні його властивості. Зроблено висновок, що виконання судами всіх вимог закону, що пред’являються до судових рішень, є неодмінною умовою їх ефективності в справі захисту прав і охо- ронюваних законом інтересів громадян, інших суб’єктів, попередження правопорушень. Обґрунтовано, що під час здійснення правосуддя зазначені вимоги не можуть існувати окремо одне від одного. Зако- нодавець пов’язує ці поняття воєдино, а їх роздільне застосування є необхідним виключно в інтересах практики. Винесене судове рішення повинно відповідати нормам процесуального права, при наявності необхідних реквізитів, закріплених законодавством України. Визначено, що завданнями судочинства є правильний і своєчасний розгляд та вирішення справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів громадян, прав та інтересів України. Наголошено, що судове рішення можна вважати тим ідеалом, за допомогою якого здійснюється захист і відновлення порушених або оспорюваних прав вищевказаних суб’єктів. Наголошено, що сьогодні якість складених і оформлених судових рішень знаходиться на досить низькому рівні, оскільки у багатьох перевірених рішеннях суду знайдено орфографічні, пунктуаційні, граматичні, лексичні та стилістичні помилки. Доведено, що якість судового рішення визначається сукупністю істотних властивостей, що дозволяє говорити про рішення суду як про вольовий, індивідуально визначений процесуальний акт, прийнятий судом, що носить державний владний характер і виноситься в письмовій формі. Зроблено висновок, що в ідеалі справедливість і об’єктивність як вимоги до судового рішення повинні збігатися у своєму прояві, адже будь-яка об’єктивність має бути справедливою.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115828268","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІСУ ЯК ОСНОВНОГО РЕСУРСУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА","authors":"А. М. Соцький","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-07","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-07","url":null,"abstract":"Ліс є ресурсно-сировинним та рослинно-ягідним постачальником, що потребує захисту держави та урегулювання його використання. Саме ці та багато інших питань лежать у правовій площині, і лісові відносини урегульовується нормами права. Зазначено, що біологічні, хімічні та інші характеристики природних об’єктів не завжди автома- тично приймаються юриспруденцією, право формує поняття природних об’єктів, керуючись своїми критеріями, і поняття ці можуть збігатися, проте можуть і відрізнятись. Саме тому не варто зако- нодавцю уникати правових колізій за допомогою використання схожих термінів, оскільки ця практика сприяє виникненню ще більшої плутанини і виникненню нових правових колізій. Поняття «земельна ділянка» та «земля» в більшості випадків охоплюють не лише простір над та під земною поверхнею, але й розташований у межах цього простору ґрунтовий покрив. Водночас, можливі ситуації, коли терміни «земельна ділянка», «земля» не будуть охоплювати ґрунт. У випадку, коли ґрунтовий покрив буде вилучено із природного середовища, тобто ґрунт перестане утворю- вати ґрунтовий покрив і буде поміщений, наприклад, у горщик із квіткою, він не буде охоплюватися ні поняттям «земля», ні «земельна ділянка», і відносини, об’єктом яких буде ґрунт у горщику, не будуть належати до предмету земельного права. Зазначено, що ліс – це природний, відтворюваний об’єкт природи, елемент екологічної системи, що складається з дерев, чагарників, іншої лісової рослинності, що зростає на землі; джерело одержання деревини та іншої лісової продукції, він виконує кліматорегулюючі, захисні, водоохоронні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції, які впливають одна на одну та на довкілля. Ліс як об’єкт природи має такі ознаки: об’єкт рослинного світу, зареєстрований у державних лісо- облікових документах як ліс, об’єкт власності, управління, використання та охорони; біологічна, біо- фізична, природна і кібернетична, економічна система; відтворюваний об’єкт природи; складається з деревно-чагарникової та трав’янистої рослинності, що зростає на землі; виробляє різноманітні сиро- винні ресурси; впливає на навколишнє природне середовище.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"38 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126167036","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ АНТИМОНОПОЛЬНО-КОНКУРЕНТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ","authors":"Н. О. Галушка, О. Д. Клебан","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-03","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню особливостей і проблем регулювання конкуренції в Україні та Європейському Союзі в контексті євроінтеграції нашої держави. Здійснено комплексний аналіз конкурентного законодавства України, зокрема, етапи його станов- лення, специфіку вітчизняного конкурентного законодавства, систематизацію загальних та спеці- альних правових норм щодо захисту конкуренції, вдосконалення та підвищення ефективності впливу конкурентного законодавства, в тому числі шляхом поліпшення практики його застосування та приве- дення до європейських стандартів. Під час дослідження конкурентної політики Європейського Союзу відзначено, що принцип вільної конкуренції є основоположним в його діяльності, а конкурентна полі- тика країн Європейського Союзу характеризується єдністю норм регулювання конкуренції. Звернено увагу на те, що Україна послідовно приводить власне законодавство у відповідність до положень права Європейського Союзу та бере на себе зобов’язання щодо подальшої імплементації відповідних положень до європейського законодавства. У висновках автори звертають увагу на те, що нашій країні необхідно вдосконалити регулятивні норми відповідно до європейських стандартів. Після підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, що передбачає обмежені строки реалізації відповідних вимог, державні органи діяли досить оперативно, було вдосконалено/прийнято кілька законодавчих актів. Проте реформування конкурент- ного законодавства України триває, і, крім того, потрібно не лише прийняти нормативно-правові акти, а й створити необхідні умови для діяльності відповідних органів без політичного втручання зацікавлених сторін. Водночас запозичення певних норм Європейського Союзу повинно відбуватися з урахуванням специфіки українського ринку. І, що головне, попри позитивні зміни, ефективність право- вого регулювання антимонопольно-конкурентних відносин в основному залежить від правозастосов- ної практики.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134253768","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА","authors":"Т. С. Подорожна, О. С. Котуха","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-10","url":null,"abstract":"У статті досліджено принцип правової визначеності, його реалізацію у процесі захисту прав і свобод людини та громадянина. Зазначено, що в широкому розумінні принцип правової визначеності є сукупністю вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового становища людини шляхом удосконалення процесів правотворчості і правозастосування. При цьому для сучасної конституційної держави найвищим досягненням має стати довіра громадян до самої держави та її інститутів. Така довіра може ґрунтуватися тільки на гармонійній взаємодії правової визначеності чинного законодав- ства та аналогічної його дії на практиці. Дотримання принципу правової визначеності чітко позна- чає межі діяльності державної влади, максимально домагається прозорості у відносинах держави й людини, тим самим забезпечуючи дотримання прав і свобод людини та громадянина. Наголошено на тому, що в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верхо- венства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов’язковим для сторін і не може переглядатися. Зроблено висновок про те, що ідея та поняття «правова визначе- ність» є досить складною, багатогранною, різноаспектною категорією як для правової доктрини, так і для юридичної практики. Правова визначеність є універсальним принципом у всіх сферах юри- дичної діяльності. Це постає з того, що, по-перше, у законотворчій сфері правова визначеність є ключовим критерієм якості та основною метою цього виду діяльності; по-друге, правова визначе- ність є найважливішим інструментом і засобом у процесі реалізації конституційного контролю орга- нами правосуддя. Вищий судовий орган конституційного контролю неодноразово встановлював, що невизначеність норм права сама собою неконституційна, адже дає можливість правозастосовникові зловживати своїм становищем, по-різному тлумачити норми права залежно від власного інтересу, ставить суб’єктів права в нерівні умови.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"59 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127774610","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІНСТИТУТ ПРЕФЕКТА В УКРАЇНІ: МІЖ ВИКЛИКАМИ ТА ПЕРСПЕКТИВАМИ (НА ОСНОВІ НАУКОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДУМКИ)","authors":"А. Г. Соломаха","doi":"10.36477/2616-7611-2021-10-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-06","url":null,"abstract":"У статті аналізується актуальність імплементації інституту префекта в Україні в контексті проведення реформи децентралізації, що є органічною частиною більшої адміністративно- територіальної реформи. У статті обґрунтовується теза про те, що, незважаючи на необґрунто- вану критику введення в правову систему інституту префекта, основною роботою останнього має бути лише надання консультацій ОМС та узгодження підготовлених рішень виключно з точки зору відповідності Конституції та українським законам. Таким чином, якщо депутати територіальної громади затвердять певне рішення, яке прямо звужує або порушує права і свободи громадян, префект як представник центральної влади має втрутитися в ситуацію. Автор статті погоджується, що за введення інституту префекта необхідно ґрунтовно пропи- сати його рівновіддаленість від політичних сил як держслужбовця, а також незмінність на тлі сис- тематичних змін президентів або урядів. Водночас важливо змістовніше прописати конституційну підзвітність інституту префектів. Так, зважаючи на актуальні на 2020/2021 рр. законотворчі іні- ціативи з цього питання, всі свої рішення префект повинен узгоджувати і в Офісі Президента, і в Кабміні окремо. Дискусійним залишається питання конституційності призначення префекта. Так, серед консти- туційних повноважень функцій Президента такої можливості наразі немає, відповідно, якщо пре- фект має координувати зв’язок виконавчої влади з владою місцевою, то більш логічно було б підпо- рядкувати префектури лише Кабінету Міністрів, як і всі органи виконавчої влади. На кінець 2021 р. вітчизняна законодавча база не оперує правовим обґрунтуванням функцій, переліку повноважень, міри правової відповідальності, механіки роботи та моніторингу законності та конституційності рішень місцевої влади. У статті наголошується, що саме прийняття спеціалізованого законодавства, що уможливить появу та діяльність інституту префекта, які мають бути ефективною та релевантною альтернати- вою місцевим державним адміністраціям, що нині теж перебувають у стані реформування.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-11-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131592560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}