Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences最新文献

{"title":"ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ","authors":"В. Є. Гуменюк","doi":"10.36477/2616-7611-2021-09-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-03","url":null,"abstract":"Статтю присвячено аналізу адміністративно-правового статусу суб’єктів публіч- ного управління у сфері пенсійного забезпечення в Україні Обґрунтовано тезу, що суб’єкти публіч- ного управління у сфері пенсійного забезпечення складають окрему категорію державних органів з особливим адміністративно-правовим статусом та притаманними їм специфічними ознаками: вони здійснюють державно-владний вплив на об’єкти публічного управління; їхньою головною ознакою є наявність у них владних повноважень, які дозволяють втілювати власну волю у формі управлінських рішень; правовою основою їх діяльності в переважній більшості випадків стають норми адміністра- тивного права; у процесі своєї діяльності дані суб’єкти використовують виключно форми та методи публічного управління. Окреслено характер компетенції суб’єктів публічного управління у сфері пен- сійного забезпечення, за обсягом якої вони поділяються на суб’єкти загальної, галузевої та спеціальної (функціональної) компетенції. Встановлено, що суб’єкти загальної компетенції здійснюють адміністративно-правову коорди- націю підконтрольних їм суб’єктів галузевої або спеціальної (функціональної) компетенції, а їхнім завданням є забезпечення реалізації державної політики в окремих сферах публічного управління. Для них публічне управління у сфері пенсійного забезпечення є складовою частиною основної функції щодо забезпечення реалізації державної політики з певних питань. Окреслено коло суб’єктів загаль- ної компетенції щодо публічного управління у сфері пенсійного забезпечення. Підкреслено, що наступ- ний рівень публічного управління у сфері пенсійного забезпечення уособлюється в діяльності суб’єктів галузевої компетенції, головне завдання яких полягає в безпосередньому забезпеченні потреб суспіль- ства у функціонуванні сфери пенсійного забезпечення, і що саме на ці суб’єкти покладаються завдання реалізації державної політики в зазначеній сфері. Визначена особливість цих суб’єктів, їхнє головне завдання, вертикальні правові відносини та відносини прямої підпорядкованості, які складаються між суб’єктами публічного управління і керованими ними об'єктами. Акцентовано увагу на тому, що до групи суб’єктів спеціальної (функціональної) компетенції належать державні органи, що реалізують виконавчу, контрольно-наглядову, регулятивну та реєстраційно-дозвільну функції. і які забезпечують реалізацію державної політики у певній сфері, здійснюють керівництво.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"47 3","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133169307","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОНВЕНЦІЙНА ТА КОНСТИТУЦІЙНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ОБСЯГУ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ПОВІДОМЛЯЄТЬСЯ ОСОБІ ПРО МОТИВИ ЇЇ АРЕШТУ ЧИ ЗАТРИМАННЯ","authors":"А. Б. Медвідь, Ю. О. Гавелко","doi":"10.36477/2616-7611-2021-09-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-06","url":null,"abstract":"У статті здійснюється компаративістьке дослідження вимог щодо обсягу інформації, яка повідомляється особі про мотиви її арешту чи затримання, які встановлені у пункті 2 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та у частині 4 статті 29 Конституції України. Зокрема, вивчається та порівнюється юридичний зміст наявних конвенційних та консти- туційних вимог щодо необхідного обсягу достатньої інформації, яка повинна бути повідомлена особі стосовно правових підстав та фактичних причин позбавлення її свободи у формі як кримінально-про- цесуального, так і адміністративно-процесуального арешту та затримання. У цьому контексті детально аналізуються вказані положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, а також відповідні рішення Європейського суду з прав людини, окремі положення Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі цього робиться висновок, що закріплення у приписі частини 4 статті 29 Конституції України зобов’язання повідомити затриманій чи заарештованій особі саме про мотиви її арешту чи затримання безпосередньо вказує на те, що це повідомлення не може обмежуватися лише повідо- мленням про законодавчі підстави (перелік статей законодавчих актів), згідно з якими здійснюється арешт чи затримання, але й обов’язково повинно містити основні фактичні обставини, що спону- кають (обгрунтовують) такі дії, їх об’єктивні причини. А це за своїм юридичним змістом не тільки встановлює необхідні конституційні первинні гарантії захисту особою права на свободу та особисту недоторканність як у кримінально-процесуальному, так і у адміністративно-процесуальному аспек- тах, але й цілком відповідає правовим позиціям Європейського суду із прав людини щодо необхідного обсягу достатньої інформації, яка повинна бути повідомлена особі, відповідно до пункту 2 статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115272251","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУДОВА ПРАКТИКА ЯК БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ПРОЯВ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА","authors":"М. С. Кельман, Р. М. Кельман","doi":"10.36477/2616-7611-2021-09-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-05","url":null,"abstract":"Мета: дослідження верховенства права як принципу в діяльності судової влади в таких аспектах, як з’ясування витоків ідеї верховенства права, співвідношення концепцій верховенства права і судової влади, аналіз відповідної доктрини в Україні. Методи: діалектичний, герменевтич- ний, прогностичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, метод моделювання, декомпозиції, комплексного аналізу, міжгалузевий метод юридичних досліджень, логічні методи, що були вико- ристані як інструментарій для досягнення поставленої мети. Результати. Застосовуючи принцип верховенства права, суддя має пам’ятати про нього як про глобальну мету правосуддя – панування верховенства права в суспільстві. Вирішення кожного спору й будь-якого правового конфлікту має бути спрямоване на дотримання цього принципу. Обговорення. З практичної позиції верховенство право визначає місце судів у системі публічної влади, яке має засвідчувати не лише реальний розпо- діл влади, а й спроможність судової влади обмежувати дискреційні повноваження законодавчої та виконавчої влади і в такий спосіб гарантувати захист від свавілля. Це можливо лише за умови неза- лежності суду (і процедур правосуддя) від інших гілок влади. Такий підхід до взаємозв’язку поділу влади (традиційно – елементу концепції правової держави) зближує концепції верховенства права та ідеї правової держави в сучасних умовах.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124878088","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ: ВІД МИНУЛОГО ДО СУЧАСНОСТІ","authors":"Д. М. Щеголіхін","doi":"10.36477/2616-7611-2021-09-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-09","url":null,"abstract":"Набрання 01 липня 2020 року чинності Законом України «Про внесення змін до дея- ких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримі- нальних правопорушень» зосередило увагу науковців та практиків на механізмі реалізації положень даного закону у практичній діяльності правоохоронних органів та викликало низку дискусійних питань із зазначеної тематики. Актуальність даної статті зумовлена початком функціонування інституту кримінальних проступків в Україні, у зв’язку з чим виникла необхідність дослідження історичних фак- тів його становлення на території сучасної України, вивчення чинників і передумов, що сприяли такому становленню. Метою статті є здійснення аналізу нормативних актів, якими визначалася процедура здійснення провадження щодо кримінальних проступків, порівняння практичних підходів до даного виду правопорушень у минулому та теперішньому. У статті висвітлено думки окремих вчених, що досліджували питання становлення інституту кримінальних проступків як в незалежній Україні, так і до набуття Україною незалежності. Досліджено розвиток тенденцій до класифікації кримінальних проступків у національному законодавстві. Відслідковано трансформацію певних складів криміналь- них правопорушень у категорію кримінальних проступків. Проаналізовано основні відмінності у підхо- дах до класифікації, кваліфікації та відповідальності за вчинення кримінальних проступків у минулому та у сучасності. Констатовано зв’язок сучасного інституту кримінальних проступків із радянською формою спрощеного провадження, відомого як протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Звернуто увагу на спільні, схожі риси та однакові підходи до визначення та кваліфікації кримінальних проступків. Визначено основні шляхи та перспективи удосконалення інституту кримінальних про- ступків з метою його подальшого успішного функціонування, зменшення навантаження на слідчі та судові органи України. Наголошено на необхідності проведення подальших ґрунтовних досліджень осо- бливостей здійснення кримінального провадження щодо даної категорії кримінальних правопорушень.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129308752","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЩОДО ОБ’ЄКТА СКЛАДУ ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ","authors":"Н. А. Мацура, Ольга Володимирівна Сосніна","doi":"10.36477/2616-7611-2021-09-07","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-07","url":null,"abstract":"Наявність інформаційних технологій створює реальні можливості порушення права людини на таємницю приватного життя людини, яке закріплене в ст. 32 Конституції України. Для забезпечення права недоторканності приватного життя держава встановила кримінальну відпові- дальність за порушення даного права. Однак, незважаючи на існування кримінально-правової охорони права недоторканності приватного життя особи, порушення цього права залишається досить вели- кою проблемою, вирішення якої не втрачає своєї актуальності. У статті досліджується один з еле- ментів складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 182 КК України, а саме порушення недоторканності приватного життя. Метою наукової статті є дослідження проблемних аспектів об’єкта складу кримінального правопорушення, передбаченого диспозицією ст. 182 КК України, роз- криття особливостей кожної з ознак даного елементу цього складу. Відповідно до поставленої мети визначені наступні результати наукового дослідження. По-перше, розкрито зміст поняття приват- ного життя. По-друге, проаналізовані сутнісні риси права на недоторканність приватного життя, зокрема дане право означає надану людині недоторканність інформації про саму себе, відомостей, які становлять її особисту чи сімейну таємницю, і ця недоторканність, водночас, охороняється держа- вою. По-третє, висвітлено погляди науковців щодо предмету порушення недоторканності приват- ного життя. Для досягнення поставленої мети в ході дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Методологічну основу дослідження становлять загальнонауковий, формально-логічний, системно-структурний, теоретичний методи, а також метод збирання й уза- гальнення інформації.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116939816","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}