Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences最新文献

{"title":"ПРОБЛЕМИ ТА НЕДОЛІКИ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА","authors":"І. М. Жаровська","doi":"10.36477/2616-7611-2022-12-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-12-02","url":null,"abstract":"В статті аналізуються питання реалізації норм міжнародного гуманітарного права як права ведення збройних конфліктів. Особливу увагу присвячено проблемним аспектам міжнародного гуманітарного права та тенденціям новітніх необхідних змін. Констатовано суттєве значення наукової доктрини, котра покликана визначити існуючі недоліки правового регулювання норм права та вказати на майбутні необхідні тенденції розвитку. Мотивовано, що трансформація соціальної, політичної та економічної реальності зумовлюють потребу систематичного перегляду та оновлення правового регулювання права війни. Виокремлено комплекс проблем, що супроводжують норми міжнародного гуманітарного права на сучасному етапі розвитку нормативної системи: проблеми реалізації принципу пропорційності; проблеми неефективності норм міжнародного гуманітарного права; наявність відносин військового характеру, що не врегульовані нормами права; прогалини у правовому регулюванні, у зв’язку з модернізацію та новітністю деяких соціальних явищ. Аргументовано, що причини невдачі МГП полягають не в тому, що правил недостатньо, а в тому, що механізми реалізації іноді виявляються дефектними за своєю суттю, а найчастіше неефективними через різні теоретичні та практичні проблеми. Використано комплексну методологію, особливо репрезентативною є авторське дослідження поведінки дітей на прикладі воєнних дій, що здійснюються Росією на території України у 2022 році.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127251826","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВЧОРАШНЯ/СЬОГОДНІШНЯ ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА КРЕМЛЯ (НА ПРИКЛАДІ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАКОРДОННИХ ПУБЛІКАЦІЙ В ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯХ)","authors":"Н. Ф. Басій, М. І. Коник","doi":"10.36477/2616-7611-2022-12-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-12-01","url":null,"abstract":"Століттями інформація була одним із ефективних видів зброї, оскільки чітко виконувала своє завдання: впливала на людську свідомість та маніпулювала громадською думкою. Сьогодні, завдяки новітнім технологіям та соціальним медіа, така інформація ще простіше знаходить свою аудиторію й ефективно впливає на неї, що спряє відповідно ефективному введенню інформаційної війни. У публікації окреслено результати дослідження сутності інформаційної війни вітчизняними та закордонними дослідниками. Представлено визначення “інформаційна війна»; здійснено історичний екскурс щодо використання її основних інструментів та стратегій у 20-х рр. ХХ ст. та на початку ХХІ ст.; сформульовано основні наративи ведення інформаційної війни як на міжнародній арені, так і серед власного населення. Визначено загальний огляд реалізації та функціонування інформаційної війни РФ та її наслідки для української державності. Окреслено головні інструменти та репрезентовано методи інформаційної війни у медіа: пропаганда, дезінформація, маніпуляція та ін. Авторами здійснено аналіз окремих виступів очільника та пропагандистів Кремля. Продемонстровано основні чинники, які можуть дати опір інформаційній війні росіян – медіаграмотність та критичне мислення, зокрема, серед української громадськості. Проаналізовано діяльність окремих інституцій, міжнародних платформ, проєктів, які сьогодні проводять ефективну протидію інформаційній війні в Україні. Здійснено порівняльний аналіз ведення інформаційної війни Кремля проти українського та грузинського народів, зокрема, після початку російсько-української війни 2022 р. Щодо практичного значення результатів дослідження: важливо, аби напрацьований матеріал був врахований у формування навчальних програм з історії вітчизняної й міжнародної журналістики та медіаграмотності у вищих навчальних закладах.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"153 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115260508","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСОБА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШНИКА, ЯКИЙ ВЧИНЯЄ ВВЕЗЕННЯ, ВИГОТОВЛЕННЯ, ЗБУТ І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПОРНОГРАФІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ В УКРАЇНІ","authors":"В. В. Варфоломєєв","doi":"10.36477/2616-7611-2022-12-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-12-05","url":null,"abstract":"В статті розглядається структура особи, яка вчиняє ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів в Україні. Вказується, що ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів в Україні є достатньо «молодим» кримінальним правопорушенням, що можна пояснити особливостями механізму його вчинення та змістом самого діяння. Необхідність використання інформаційних технологій вимагає від суб’єктів наявності певних знань та навичок, які дозволяють реалізовувати протиправний умисел та забезпечувати латентність своїх діянь. Доводиться, що в основі більшої частини розглядуваних суспільно небезпечних діянь закладений корисливий мотив. Детермінуючим фактором кримінальних правопорушень проти моральності взагалі і розглядуваного діяння зокрема є ексцес дорослішання. Звертається увага на те, що іноземці часто є співучасниками досліджуваного кримінального правопорушення, що обумовлено їх транскордонним кримінально протиправним співробітництвом. Однак оскільки виготовлення порнографічних матеріалів має враховувати менталітет та інтереси споживачів, частіше таке діяння вчиняють громадяни країни. Посягання на моральність у сфері статевих стосунків характеризується низьким рівнем соціальної відповідальності, обумовленим відсутністю належного виховання. Врахування цього фактору є важливим з точки зору криміналістичної тактики допиту суб’єктів кримінального правопорушення, передбаченого ст. 301 КК України. Підсумовується, що суб’єкт, який вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ст. 301 КК України, здебільшого, характеризується такими ознаками як: 1) деградація особистості із руйнуванням сімейних цінностей; 2) деформація правової свідомості; 3) трансформація моральних устоїв; 4) превалювання адаптаційного механізму відтворення ціннісних орієнтирів над провідним; 5) переоцінка набутків соціалізації.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"1 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126873045","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЩОДО ЗАКОНОДАВЧОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ПРАВОВОГО ЗМІСТУ ТА СТРОКІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАТРИМАННЯ І ДОСТАВЛЕННЯ ПОРУШНИКА ЯК ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ОСОБИ","authors":"А. Б. Медвідь, Ю. О. Гавелко","doi":"10.36477/2616-7611-2022-12-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-12-04","url":null,"abstract":"У статті здійснюється дослідження вітчизняної законодавчої регламентації правового змісту, максимальних допустимих строків та співвідношення застосування адміністративного затримання та адміністративного доставлення порушника, як примусових заходів обмеження свободи особи. Зокрема, вивчається та досліджується юридичний зміст наявних конвенційних та конституційних гарантій щодо допустимих заходів обмеження права людини на свободу та особисту недоторканність у формі адміністративно-процесуальних заходів. У цьому контексті досліджуються положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини третьої статті 29 Конституції України, відповідні рішення Європейського суду з прав людини, юридичні позиції Конституційного Суду України, окремі положення Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі цього робиться висновок, щодо доцільності доповнення частини першої статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення приписами, які б чітко регламентували момент початку і завершення доставлення порушника та його максимально допустиму тривалість. Також, потрібно внестизміни до частини першої статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та доповнити її другим реченням, у якому, за аналогією до статті 209 Кримінального процесуального кодексу України, закріпити момент затримання особи. На думку авторів запропоновані зміни усунуть існуючу на даний час невизначеність у вирішенні питання, чіткого встановлення часу доставлення порушника та нівелюють можливість зловживань з боку відповідних органів в частині, що стосується порушення допустимого строку обмеження права особи на свободу при застосуванні адміністративного затримання. А це є необхідною гарантією забезпечення принципу юридичної визначеності та «якості закону», особливо коли йдеться про позбавлення свободи людини, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128520958","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МІСЦЕ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЩО ЗАПОДІЯНА ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ","authors":"В. Р. Нестор","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-06","url":null,"abstract":"Для поновлення майнових прав постраждалих від бойових дій, пов’язаних з відсіччю і стримуванням збройної агресії Російської Федерації, та одержання ними відшкодування за втрати особистого характеру у законодавство України має бути запроваджений комплексний компенсаційний механізм, який має діяти, забезпечуючи постраждалим швидке, адекватне та реальне відшкодування, незважаючи на те, що першопричиною жертв та руйнувань на території України є вчинені військово-політичним керівництвом та військовими формуваннями держави-агресора геноцид та інші злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. У законопроектах, поданих для врегулювання питань відновлення прав або надання компенсацій постраждалим від наслідків повномасштабного вторгнення держави-агресора, органи місцевого самоврядування планується уповноважити як на виконання організаційно-технічних функцій, пов’язаних з визначенням наявності права на компенсацію та її розміру, так й на прийняття остаточних рішень питання про виплату суми компенсації. Аргументами на підтримку цього бачення місця органів місцевого самоврядування у післявоєнному компенсаційному механізмі є, зокрема: 1) найкраща з-поміж адміністративних органів обізнаність місцевого самоврядування з умовами життєдіяльності відповідних територіальних громад, що, насамперед, включає довоєнний стан житлового фонду; 2) те, що, переважно, саме у населених пунктах під юрисдикцією органу місцевого самоврядування відбуватиметься практичне відновлення довоєнного становища постраждалих, що у будь-якому випадку вимагатиме знань фахівців органів місцевого самоврядування, зокрема, про принципові шляхи розвитку, планування, забудови та іншого використання території конкретного населеного пункту; 3) принцип субсидіарності, за яким у взаємодії між різними рівнями в ієрархічній системі управління, за якої вищий рівень приймає нові рішення тільки за умови їх вищої ефективності, ніж відповідні рішення нижчого рівня. Ця модель не повною мірою відповідає зарубіжному досвіду. Зокрема, в Іраку прийняття рішення щодо компенсації покладається на підкомітети з питань компенсації жертвам бойових дій, військових помилок та терористичних актів, які є урядовими виконавчими органами, які діють на території кожного населеного пункту. У США посадовою особою, яка уповноважена на прийняття рішень з питань виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок актів міждержавного тероризму, у США є спеціальний розпорядник Фонду для жертв державного тероризму, якого призначає американський федеральний уряд. Однак, незалучення місцевих органів влади до виконавчих функцій у рамках компенсаційного механізму можна пояснити, насамперед, обмеженими наслідками державного тероризму на території США, що дозволяє покласти усунення або пом’якшення його наслідків для постраждалих на єдину урядову установу. В Ізраїлі для одержання компенсаційних виплат постраждалий від терористичних актів та бойових дій має звернутись до Компенсаційного фонду Податкової адміністрації Ізр","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123082345","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПІДКУП ЯК СПОСІБ МАНІПУЛЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ ОФІЦІЙНИХ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ","authors":"І. В. Одинець","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-07","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-07","url":null,"abstract":"У статті розглядається підкуп як спосіб маніпулювання результатами офіційних змагань (ст. 369-3 КК України). Вказану проблему охарактеризовано з точки зору положень Конвенції Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями, Закону України від 03.11.2015 № 743-VIII «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань», а також КК України. Установлено, що вказівка у цьому міжнародному документі на мету отримання будь-якої неправомірної вигоди для себе або інших осіб ідентифікує підкуп у спорті як спосіб маніпулювання. Виявлено ознаки підкупу, що визначені у регулятивному законодавстві України. До них віднесено такі: 1) підкуп – самостійна форма корупційного правопорушення, що впливає на результати офіційних спортивних змагань; 2) предмет підкупу – гроші, цінні папери, інше майно, послуги майнового характеру, інші вигоди і переваги; 3) підкуп включає лише надання вигод та переваг, не охоплюючи пропозицію та обіцянку надати неправомірну вигоду; 4) підкуп виражається лише в активних діях, тобто охоплює лише надання вигод і переваг та не включає їх одержання; 5) суб’єктом підкупу є особа, наділена загальними ознаками, а адресантом підкупу – спеціальний потерплий (спортсмени, особи допоміжного спортивного персоналу, які беруть участь у спортивному змаганні, посадові особи у сфері спорту); 6) підкуп може вважатися закінченим злочином з моменту отримання суб’єктом неправомірної вигоди, незалежно від того, чи відбулося реальне маніпулювання спортивними змаганнями. Встановлено та охарактеризовано ознаки підкупу у ч. 1 ст. 369-3 КК України: 1) загальнокримінальний, а не корупційний характер підкупу; 2) це спосіб дії (впливу на результати офіційних спортивних змагань); 3) передбачає лише активну поведінку суб’єкта; 4) включає лише надання неправомірної вигоди, а не пропозицію та обіцянку її надання; 5) предмет – неправомірна вигода; 6) суб’єкт – загальний.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121600667","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБЛЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ","authors":"І. Р. Серажим","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-09","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню стану наукової розробленості проблеми девіантної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Визначено, що переважна частина кримінологічних досліджень злочинності у сфері діяльності органів та установ виконання покарань має своїм об’єктом протиправну поведінку самих засуджених, у той час як проблема протиправної, зокрема девіантної, поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України комплексного вирішення не отримала. Оглянуто наукові роботи, які стосуються проблем протиправної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також наукові праці, присвячені загальним проблемам вивчення та корекції девіантної поведінки. Встановлено, що дослідження вчених у окресленій тематиці переважно присвячені аналізу теоретичних та практичних аспектів запобігання протиправній поведінці персоналу органів й установ виконання покарань; комплексному дослідженню проблем, пов’язаних із запобіганням кримінальним правопорушенням, що вчиняються персоналом виправних колоній України; питанням попередження кримінально караної поведінки серед персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; проблемам виникненням та реалізації на практиці мотивів вчинення кримінальних правопорушень персоналом установ виконання покарань; аналізу проблеми злочинності корупційної спрямованості у пенітенціарній системі України; визначенню детермінант вчинення корупційних правопорушень представниками персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; окремим проблемам професійної деформації персоналу місць позбавлення волі; аналізу проблем насильства в установах виконання покарань України; питанням латентної злочинності в кримінально-виконавчих установах. На основі проведено дослідження, наголошено на необхідності подальшого кримінологічного дослідження проблем девіантної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України задля удосконалення теорії правової науки та правозастосовної практики.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130769994","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВЕРХОВЕНСТВО КОНСТИТУЦІЇ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ПРИНЦИП ПРАВОПОРЯДКУ У НОРМАТИВІСТСЬКІЙ ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ","authors":"Ю. В. Гоцуляк, О. Г. Турченко","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-05","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанням дослідження феномену конституції як фундаментального принципу правопорядку у позитивістській правовій традиції. Авторами обґрунтовується, що конституція це не просто нормативна категорія, це закономірний результат розгортання атрибуту ієрархії у правовій реальності. На основі дослідження нормативного вчення Г. Кельзена робиться резюме, що правова реальність вимагає вертикальних зв’язків, щоб правові приписи могли отримати щонайменше у свідомості обов’язкового характеру. Ієрархічність права не може передбачати безкінечності підпорядкування однієї норми іншій, вона вимагає дискретності, завершеності. Констатується, що у державно-правовому бутті конкретний вимір засадничої норми – це Конституція, але завдяки обґрунтуванню Г. Кельзена стає зрозумілою дійсна цінність такого правового феномену. Конституція стає підставою для існування решти норм, вихідним началом, як формальним, так і ментальним. Через аналіз вчення Кельзена про засадничу норму авторами пояснюється особливе положення конституції у правосвідомості людини, оскільки навіть не будучи суттєво зануреною у її зміст, вона все одно до неї апелює як до чогось первісного, вихідного. Авторами аргументується положення, що мінливість суспільних відносин потребує гнучкості у створенні нових норм і зміні старих, але, щоб правова система не впала у суцільний релятивізм виникає потреба у стабільному факторі, що задає вектор розгортання правових змістів у соціальній реальності. Таким фактором зрештою і слугує конституція. У статті доводиться, що конституція завжди має онтологічну основу, яка концентрується у певних результатах людської екзистенції, зокрема, у звичаї як первинному регуляторі суспільних відносин. В залежності від осередку правового змісту (мораль, релігія, комунікація, свідомість тощо) наповнюється конституційна форма.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"29 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128056942","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВА ДЕРЖАВА ЯК НЕОБХІДНА УМОВА РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"М. С. Кельман, О. С. Котуха, Р. Є. Гентош","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-01","url":null,"abstract":"Громадянське суспільство – це сукупність недержавних організацій та інститутів, які є представницьким органом волі та інтересів громадян. Це ніщо інше як «третій сектор» суспільства, що паралельно існує і трансформується поряд з державними інституціями та бізнесом. Елементами громадянського суспільства є різні об'єднання та спілки (професійні, творчі, спортивні, конфесійні, тощо), що охоплюють практично всі сфери суспільного життя. Обґрунтовано, що громадянське суспільство виникає як відносно незалежна від держави сфера суспільного життя, що здатна до самоорганізації, \"роздержавлення\" низки суспільних відносин. Доведено, що основними рисами громадянського суспільства є наявність демократичної правової самобутності, самоврядування індивідів, спілок та об’єднань громадян, правовий захист державної, комунальної та приватної форм власності, доступні механізми контролю суспільства за діяльністю органів публічної влади, а також багатоманіття соціальних ініціатив. Аргументовано, що розвиток інститутів конституційного права, полягає не тільки у закріпленні основоположних прав і свобод членів громадянського суспільства, але й у наданні громадянам інструментарію впливу на державну владу. Основоположними чинниками громадянського суспільства є: свобода особистої ініціативи, самостійність громадян у здобутті засобів існування. Зроблено висновок, що ефективна взаємодія громадянського суспільства та держави можлива лише в правовій державі, що гарантує незалежність інститутів громадянського суспільства від впливу державних органів та органів публічної влади, та, водночас, регламентує здатність громадянського суспільства впливати на прийняття рішень органами публічної влади. Дієвість принципу верховенства права – є основоположним чинником належного функціонування інститутів громадянського суспільства у правовій державі.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"55 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129273235","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"«ЗАБОРОНА» ЯК ПОНЯТІЙНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ","authors":"А. С. Токарська, С. М. Кельман, Р. М. Кельман","doi":"10.36477/2616-7611-2022-11-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.36477/2616-7611-2022-11-02","url":null,"abstract":"Аналіз ключового терміна в сучасній літературі цілком зневажений. Тим більше за всіма доступними джерелами уніфікованого варіанту використовуваної категорії у сучасній правознавчій теорії. Хоча водночас не можна стверджувати і про повну відсутність уваги до поняття «заборона». Обґрунтовано, що поняття заборона постає визначальним чинником правового дискурсу. Потреба удосконалення наукових ідей для правозастосовної практики стосується заборони як одного із методів правового регулювання, а також диференціювання меж заборон, які регламентують відносини в інших галузях права (житлове, митне, сільськогосподарське, підприємницьке, сімейне, трудове та ін.). Доведено, що термінологічна недостатність дефініції «заборона» підтверджує неоднозначність її семантики, виявленої у філософському, лінгвістичному, правовому, психологічному та ін. дискурсах. Це свідчить про величезну потенційну змістову сутність функціонального поняття. Отже, оцінювати заборону лише із кримінально-правових чи з філософських позицій у процесі законотворчої чи правозастосовної діяльності не достатньо. Щоб визначити позитивні довгострокові наслідки заборонних заходів, виправданим у застосуванні є комплексний підхід оцінювання нормативності запропонованих заборон. Зроблено висновок, що табу піддаються просторово-темпоральним трансформаціям та оцінкам. Прийнятні зміни заборон часткові (тимчасові) як засоби для поліпшення морально-психологічної атмосфери у суспільстві (колективі). Від обмежень очікують і позитивних стимулів. Проблематика міжгалузевого функціонування заборон та їхня уніфікованість – це важлива масштабна робота, яка очікує свого перспективного розвитку для сфери правового регулювання.","PeriodicalId":305375,"journal":{"name":"Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126199909","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}