СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБЛЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Статтю присвячено дослідженню стану наукової розробленості проблеми девіантної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Визначено, що переважна частина кримінологічних досліджень злочинності у сфері діяльності органів та установ виконання покарань має своїм об’єктом протиправну поведінку самих засуджених, у той час як проблема протиправної, зокрема девіантної, поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України комплексного вирішення не отримала. Оглянуто наукові роботи, які стосуються проблем протиправної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, а також наукові праці, присвячені загальним проблемам вивчення та корекції девіантної поведінки. Встановлено, що дослідження вчених у окресленій тематиці переважно присвячені аналізу теоретичних та практичних аспектів запобігання протиправній поведінці персоналу органів й установ виконання покарань; комплексному дослідженню проблем, пов’язаних із запобіганням кримінальним правопорушенням, що вчиняються персоналом виправних колоній України; питанням попередження кримінально караної поведінки серед персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; проблемам виникненням та реалізації на практиці мотивів вчинення кримінальних правопорушень персоналом установ виконання покарань; аналізу проблеми злочинності корупційної спрямованості у пенітенціарній системі України; визначенню детермінант вчинення корупційних правопорушень представниками персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; окремим проблемам професійної деформації персоналу місць позбавлення волі; аналізу проблем насильства в установах виконання покарань України; питанням латентної злочинності в кримінально-виконавчих установах. На основі проведено дослідження, наголошено на необхідності подальшого кримінологічного дослідження проблем девіантної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України задля удосконалення теорії правової науки та правозастосовної практики.