ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ІНФОРМАЦІЙНОМУ НАСИЛЬСТВУ НАД ДІТЬМИ

Abstract

У статті досліджено сучасний стан правового регулювання суспільних відносин щодо розповсюдження інформаційної продукції, що негативно впливає на фізичний, психічний та моральний стан дитини, обґрунтування необхідності вдосконалення системи відповідного правового регулювання та розробка практичних рекомендацій щодо реформування законодавства, як окремого інституту загальної системи протидії інформаційному насильству. Розглянуто сутність поняття інформаційне насильство у вузькому та широкому значенні. Визначено, що обов’язковою ознакою законодавства демократичних країн є встановлення суворих обмежень і заборон на розповсюдження серед дітей і підлітків інформації, що “руйнує моральність” та “порушує їх благополуччя”. Серед механізмів реалізації відповідних обмежень і заборон, які передбачені законом, встановлюється: експертиза інформаційної продукції, введення вікових класифікацій та обмеження щодо часу трансляції “дитячих” і “дорослих передач”, розробка реєстрів, створення спеціальних контрольно-наглядових органів, встановлення суворих заходів відповідальності за незаконний обіг інформаційної продукції. Констатовано що в Україні було прийнято ряд законів щодо запобігання та протидії насильства щодо дітей в сім’ї, в освітніх установах, та попередження сексуального насильства. Разом з тим, про інформаційне насильство та насильство вчинене за допомогою інформаційно комунікаційних засобів в зазначених нормативно-правових актах мова не йде. Тому запропоновано внесення змін і доповнень до Закону України «Про захист суспільної моралі» та інших нормативно-правових актів, удосконалення механізму притягнення до юридичної відповідальності осіб, винних у поширенні інформаційної продукції, що може спричинити інформаційне насильство над дитиною; проведення профілактично розяснювальної роботи як з батьками так і з дитиною; розроблення рекомендацій для медіа-спільноти щодо недопущення розповсюдження інформаційної продукції, яка може завдати шкоди моральному здоров’ю дитини. Проблема порушення прав дитини надзвичайно складна, і вирішувати її необхідно комплексно залучивши до співпраці правоохоронні органи, науковців та громадські організації. Лише усвідомлення того, що небайдужість кожного є запорукою формування морально стійкого молодого покоління, може слугувати умовою віри та сподівання на зміцнення та збереження суспільної моралі у майбутньому.