Інновації в стоматології最新文献

{"title":"ЕЛЕКТРОФОРЕТИЧНА АКТИВНІСТЬ КЛІТИН БУКАЛЬНОГО ЕПІТЕЛІЮ У ДІТЕЙ ПРИ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ НА ТЛІ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ","authors":"С.В. Савчин","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.6","url":null,"abstract":"Протягом останніх років спостерігається зростання захворюваності дітей інфекційним мононуклеозом, спричиненим вірусом Епштейна – Барр. Інфікування організму ЕБВ-вірусною інфекцією супроводжується імуносупресією, ослабленням захисних механізмів слизової оболонки, що сприяє активності патогенності бактеріальної мікрофлори. Висока адгезія мікроорганізмів до епітеліальних поверхонь при інфекційному мононуклеозі слугує підґрунтям для розвитку патологічних процесів в порожнині рота. На тлі зниження місцевого захисту і загальної резистентності організму при інфекційному мононуклеозі створюються умови для розвитку патологічних процесів в тканинах пародонта та порушення формування резистентності емалі. Функціональні порушення гомеостазу порожнини рота та їх зв’язок з стоматологічним статусом у дітей з інфекційним мононуклеозом з’ясовано недостатньо та потребує подальших досліджень з метою впровадження ефективних підходів до їх профілактики. Мета дослідження. Оцінити ЕФАКБЕ у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом при наявності карієсу та хронічного катарального гінгівіту. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 37 дітей віком 7 та 12 років, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, та 32 дитини групи порівняння. У обстежених дітей оцінено поширеність та інтенсивність карієсу, стан тканин пародонта та ЕФАКБЕ. Результати дослідження. Виявлено, що ЕФАКБЕ у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, в середньому становить 20,33±1,07%, що значно нижче щодо дітей групи порівняння – 33,94±1,30%. У дітей 7-річного віку основної групи ЕФАКБЕ становить 1,71±0,33%, у 12-річних дітей зростає у 2,5 раза, відповідно у дітей групи порівняння зростає у 2,63 раза (з 1,31±0,21% до 3,45±0,35%). Аналіз ЕФАКБЕ з урахуванням стоматологічного статусу у дітей з інфекційним мононуклеозом виявив, що в середньому при КПВ=2,99±0,29 зуба ЕФАКБЕ становить 20,33±1,07%. У дітей при КПВ=4,25±0,32 зуба в комплексі з ХКГ спостерігається виражене зниження значення ЕФАКБЕ, в середньому, до 9,64±0,52%. Така тенденція виявлена в обох вікових групах дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом. У 7-річних дітей з інтенсивністю карієсу 2,54±0,29 зуба та ХКГ ЕФАКБЕ нижче на 48,25% відносно показника лише при наявності каріозних уражень, а у дітей 12-річного віку показник ЕФАКБЕ нижчий у 2,21 рази. Висновки. У дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, ЕФАКБЕ знижена, що свідчить про зниження захисних механізмів порожнини рота. Дослідження ЕФАКБЕ у дітей з оцінкою їх значення слугує диференційованому застосуванню засобів профілактики стоматологічних захворювань у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"152 6 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139210677","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВИДОВОГО СКЛАДУ ДЕНТАЛЬНОЇ БІОПЛІВКИ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАНУ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ","authors":"І.І. Заболотна","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.9","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Визначення видового складу планктонної форми дентальної біоплівки у пришийковій області вестибулярної поверхні зубів пацієнтів молодого віку; проведення порівняльного аналізу отриманих результатів у пацієнтів з клиноподібним дефектом, пришийковим карієсом і клінічно інтактними зубами. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 33 карієсрезистентних пацієнта (середній вік 23,90±5,34 роки), які були розподілені на три групи залежно від стану твердих тканин зубів. Матеріалом для мікробіологічного дослідження була планктонна форма дентальної біоплівки, видалена з пришийкової області вестибулярної поверхні клінічно інтактних премолярів. Група І мала підгрупу А, у якій вивчався видовий склад дентальної біоплівки, взятої з поверхонь, що утворюють клиноподібний дефект. Виділені чисті культури мікроорганізмів ідентифікували за морфологічними, тинкторіальними і біохімічними ознаками. Наукова новизна. Було виділено та ідентифіковано 72 штами бактеріальних культур і 11 грибів шести родів і десяти видів. Tаксономічний склад дентальної біоплівки був представлений непатогенною та умовно-патогенною мікрофлорою. У більшості висівів це були грам-позитивні мікроорганізми, коки, аероби і факультативні анаероби. Серед коків домінували бактерії роду Streptococcus, які були визначені у 90,9±2,7% зразків. У пацієнтів з клиноподібним дефектом і інтактними зубами максимальна частота виділення припадала на γ-гемолітичні стрептококи, у пацієнтів з пришийковим карієсом – на α-гемолітичні стрептококи, до яких належить Str.mutans. Частіше дентальна біоплівка була багатокомпонентною, у 37,0% випадків у своєму складі містила гриби роду Candida. Визначені асоціації були переважно аеробними (55,6%). Більша кількість випадків асоціацій була визначена у пацієнтів з пришийковим карієсом. Висновки. Отримані результати важливі для планування індивідуальних лікувально-профілактичних заходів у пацієнтів з пришийковою патологією зубів. Подальше дослідження дентальної біоплівки, а також розуміння впливу на неї сучасних засобів, є одним із актуальних питань, пов’язаним зі стоматологічним здоров`ям молодих людей.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"61 6 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139213193","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СТАН ЛОКАЛЬНОГО ТА СИСТЕМНОГО ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ КАТАРАЛЬНИМ ГІНГІВІТОМ НА ТЛІ ХРОНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТОНЗИЛОГЕННОЇ ІНФЕКЦІЇ","authors":"Ю.А. Бежук","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.4","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Визначити особливості гуморального локального та системного імунітету у хворих з хронічним катаральним гінгівітом на тлі хронічного рекурентного тонзиліту. Матеріали і методи дослідження. Об’єктом дослідження обрано стан показників імунітету ротоглотки та периферичної крові за наявності діагностованих хронічного тонзиліту та патології тканин пародонта. Предмет дослідження – периферична кров, ротоглотковий секрет (РГС). У дослідженні брали участь 40 пацієнтів обох статей віком 18-40 років, з яких групу А склали 20 хворих на хронічний рекурентний тонзиліт на тлі хронічного катарального гінгівіту; група Б – 10 хворих на хронічний рекурентний тонзиліт в стадії клінічної ремісії без патології пародонта. Група В включала 10 практично здорових донорів. Наукова новизна. Наявність високого рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові (група А і Б) дозволяє зробити припущення про те, що імунні комплекси відіграють роль одного з провідних патогенетичних чинників у розвитку катарального гінгівіту і поглиблення цього процесу може відбуватись за рахунок впливу зі сторони піднебінних мигдаликів. Висновки. У пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом на тлі хронічного перебігу тонзиліту встановлено суттєве підвищення в РГС рівня секреторного імуноглобуліну А, інтерферонів α-γ та імунних комплексів, що являється патогенним чинником у розвитку запальних процесів в піднебінних мигдаликах та тканинах пародонта.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"13 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139214211","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОТОПЛЕТИЗМОГРАФІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДУ КОМПАКТОСТЕОТОМІЇ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ПРИ ЦИСТЕКТОМІЇ","authors":"Г.І. Криничних, Сергій Михайлович Шувалов, Сергій Володимитрович Павлов","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.2","url":null,"abstract":"Операція видалення кіст щелеп є однією із найбільш поширених у хірургічній стоматології. Серед амбулаторних втручань вона складає 40,6%. Після проведеного оперативного лікування щелепних кіст залишаються порожнини різних розмірів, які знижують міцність щелепи. Активація кровопостачання тканин кісткової порожнини створює оптимальні умови її регенерації. Метою дослідження є оцінка ефективності удосконалених методик хірургічного лікування кіст фронтальних ділянок щелеп (цистектомія із методом перфорацій та поглиблення) та порівняння результатів із відомою методикою (цистектомія) на основі оцінки тканинної мікроциркуляції з використанням фотоплетизмографічного методу. Матеріали і методи: для проведення дослідження усі пацієнти були поділені на три групи : основна група (25 пацієнтів з кістами фронтальних відділів щелеп, яким застосовували удосконалені методики); група порівняння (лікування 29 пацієнтів з кістами фронтальних відділів щелеп здійснювали за стандартною методикою – цистектомія); контрольна група (21 пацієнт без патологічних уражень фронтальних відділів щелеп). Кровонаповнення судин у післяопераційних ділянках в обох групах протягом трьох днів майже не відрізнялось (126,5 ум.од. – група порівняння; 133,3 ум.од. – основна група). Через п’ять днів після операції простежено різницю у кровонаповненні судин у пацієнтів основної групи (177,4 ум.од.; p<0,05), яким застосовували удосконалену методику лікування, та пацієнтів групи порівняння (162,5 ум.од.; p<0,05). Ефективність удосконаленої методики цистектомії із перфораціями та поглибленням кісткової порожнини визначали за відсотковим співвідношенням показників тканинної мікроциркуляції у пацієнтів основної групи через 10 днів після операції (95,77%) до такого ж показника у пацієнтів групи порівняння (73,68%). Наукова новизна. Вперше проведено порівняння ефективності методик хірургічного лікування кіст щелеп: цистектомії та методу компактостеотомії та поглиблення при цистектомії з використанням фотоплетизмографічного методу. Висновки. Після проведеного дослідження встановлено, що тканинна мікроциркуляція у післяопераційній ділянці при лікуванні кіст фронтальних ділянок щелеп шляхом використання удосконаленої методики цистектомії із перфораціями та поглибленням кісткової порожнини покращується на 29,9% (p < 0,05), у порівнянні із стандартною методикою.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"5 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139209783","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КЛІНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ПАЦІЄНТІВ М. ЛЬВІВ ІЗ ПАРОДОНТИТОМ","authors":"Володимир Пиндус, Н.В. Малех","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.10","url":null,"abstract":"Мета даного дослідження. Дослідження присвячене вивченню стану тканин пародонту у пацієнтів із різним ступенем ураження тканин пародонту. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 63 пацієнти 35-60 років із різним ступенем ураження тканин пародонту які були оглянуті на базі стоматологічної поліклініки № 1 м. Львів. Пацієнтів було поділено були розділені на різні вікові групи: 35-39, 40-49 і 50-60 років. Для оцінки стану тканини пародонту використовували наступні індекси : папілярно-маргінально-альвеолярний індекс PMA %; пробу Шиллера-Писарєва; кровоточивість ясен (індекс Mulleman). Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Використання даних про стан пародонту є ключовим при підготовці методів лікування та профілактики для осіб з різними рівнями ураження. Результати дослідження. Аналізуючи дані, можна зробити декілька спостережень щодо стану тканин пародонту пацієнтів із різним ступенем ураження тканин пародонту. По-перше, звертає на себе увагу відмінність показників між чоловіками і жінками в різних вікових групах. Індекс кровоточивості також демонстрував деякі особливості. Висновки. Використання даних про стан пародонту є ключовим при підготовці методів лікування та профілактики для осіб з різними рівнями ураження. За результатами дослідження можлива адаптація підходів до профілактики та лікування, враховуючи вік та стать пацієнта. З отриманих результатів випливає потреба глибшого вивчення чинників, які впливають на пародонтальні тканини у хворих на пародонтит.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"17 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139212253","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РАННЄ ОРТОДОНТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ВРОДЖЕНИМИ НЕЗРОЩЕННЯМИ ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ","authors":"Валерій Вікторович Філоненко","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.7","url":null,"abstract":"Поширеність зубощелепних аномалії або деформації у дітей з вродженими однобічними та двобічними незрощеннями губи та піднебіння сягає близько 94%. Мета дослідження. Провести аналіз спеціалізованої наукової літератури для узагальнення даних про раннє ортодонтичне лікування дітей з вродженими однобічними незрощеннями губи та піднебіння. Матеріали і методи дослідження. У статті проаналізовано і вивчено сучасну наукову вітчизняну та зарубіжну літературу за останні роки (PubMed), що висвітлює питання ортодонтичного супроводу зазначеної категорії дітей. Результати та їх обговорення. Реабілітація дітей з незрощеннями на різних етапах росту та розвитку вимагає участі мультидисциплінарної команди фахівців різного профілю. Шляхи оптимального лікування дітей з однобічними та двобічними незрощеннями встановити надзвичайно важко. При виявленні незрощень, майбутні батьки потребують негайної консультації спеціалістів, включаючи ортодонта, щодо можливості реабілітації дитини після народження та психологічної підтримки. Для росту та розвитку дитини важливим аспектом є вирішення питання ефективного вигодовування. Передхірургічна ортодонтична підготовка у сучасному розумінні цього поняття бере початок з середини минулого століття. Раннє ортодонтичне лікування дітей з вродженими однобічними та двобічними незрощеннями губи та піднебіння має попередити важкі деформації зубо-щелепного апарату. Метою є створення передумов для правильного росту і формування верхньої щелепи. Найважливіше завдання – нормалізація порушених функцій. Незважаючи на дії мультидисциплінарної команди, у більшості пацієнтів з незрощеннями у період змінного прикусу спостерігається звуження та вкорочення верхньої щелепи. Для усунення деформацій прикусів, отримання задовільного overjet (сагітального перекриття), overbite (вертикального перекриття) та нормалізації трансверзальних розмірів верхньої зубоальвеолярної дуги у більшості випадків проводиться розширення верхньої щелепи (зубної дуги). Висновки. Висока поширеність зубощелепних аномалій та деформацій у дітей з вродженими однобічними та двобічними незрощеннями губи та піднебіння, одночасне поєднання багатьох факторів ризику стоматологічних та загальних захворювань, що впливають на ортодонтичне лікування, зумовлює необхідність розробки та удосконалення існуючих комплексів міждисциплінарного підходу до лікувально-профілактичної допомоги на всіх етапах реабілітації. За відсутності адекватного ортодонтичного супроводу розвиваються стійкі форми зубощелепних деформацій.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"19 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139213077","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЧАСТОТА І ФАКТОРИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ. РЕТРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ","authors":"Альона Романова, А. В. Копчак","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.1","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Провести ретроспективний аналіз результатів відкритої репозиції та остеосинтезу у пацієнтів з травматичними переломами нижньої щелепи, а також визначити частоту, структуру та фактори ризику виникнення післяопераційних ускладнень у хворих цієї категорії. Матеріали та методи дослідження. В дослідження було включено 344 пацієнти з травматичними переломами нижньої щелепи, яким провели хірургічне лікування (остеосинтез). Дані що враховувалися: стать, вік пацієнта, шкідливі звички, супутні соматичні захворювання, часу від моменту травми до госпіталізації та часу перебування хворого в стаціонарі, етіологію та механізм отримання травми, локалізацію перелому, його тип, наявність зубу в щілині перелому, наявність поєднаної травми, хірургічний доступ, спосіб фіксації (тип та кількість фіксаторів), час операції, точність співставлення уламків, наявність та тип післяопераційних ускладнень. Статистичний аналіз передбачав визначення факторів пов’язаних із збільшеним ризиком виникнення ускладнень різного типу. При вивченні розбіжностей за показниками, що мали якісну або напівкількісну природу, використовували критерій χ2 Пірсона. Для аналізу зв’язку ризику виникнення ускладнення для пацієнтів, яким було проведено хірургічне лікування, були побудовані моделі однофакторної логістичної регресії для кожного фактора, який розраховували за допомогою програми EZR (v.1.54). Результати дослідження. Серед пацієнтів, що увійшли в дослідження чоловіки становили 87,7 % (n=293), жінки 12,3 % (n=41). Вік хворих коливався від 18 до 80 років (середній вік 34,7 ± 12,1 років). Шкідливі звички відмічалися у 56,1 % (n=193) пацієнтів. Супутні соматичні захворювання були виявлені в 29,6 % (n=102) випадків. За етіологією переважали ПНЩ внаслідок побиття 57,8 % (n= 193). За локалізацією переважали переломи кута – 30,8 % (n=176), виросткового відростка – 30,6 % (n=175), та тіла – 27,1 % (n=155). Поєднана травма була наявна у 27,5 % (n=92) пацієнтів. Зуби в щілині перелому були наявні в 153 випадків на ділянці кута (86,9 %), 134 ‒ на ділянці тіла (86,5 %) і 52 ‒ на ділянці підборіддя (100 %). Відкриту репозицію уламків проводили із використанням внутрішньо-ротового доступу в 61,3 %. Загальна частота післяопераційних ускладнень склала 11,2 % (n=38). Серед основних типів ускладнень в післяопераційному періоді можна виділити інфекційні гнійно-запальні процеси ‒ 3,6% (n=12), перелом пластини – 1,2 % (n=4), дезоклюзію/порушення прикусу, експозиція пластин та парестезія нижньо-альвеолярного нерву – по 2,1 % (n=7). Статистично значимим фактором ризику виникнення ускладнень після остеосинтезу нижньої щелепи була точність репозиції уламків (ꭓ2=13,73, р=. 00021). Було виділено дві факторні ознаки, які статистично значимо пов’язані з ризиком виникнення ускладнень в післяопераційному періоді ‒ збільшення тривалості оперативного втручання (p=0,03, ВШ=1,13 (95 % ВІ 1,01-1,27)) та зменшення точності репозиції уламків (p=0,0004, ВШ = 0,32 (95 % ВІ (0,172-0,6)). Висновки. Проведене нами ","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139210853","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОТРЕБА В ОРТОПЕДИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ТА ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОПОРНИХ ЗУБІВ У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ МОЛОДОГО ВІКУ","authors":"Оксана Фастовець, О. О. Глазунов","doi":"10.35220/2523-420x/2023.3.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.3.5","url":null,"abstract":"Мета роботи. Визначити потребу в ортопедичному лікуванні та особливості клініко-функціонального стану опорних зубів у хворих на генералізований пародонтит молодого віку. Матеріали та методи дослідження. До спостереження було включено 300 хворих на генералізований пародонтит молодого віку, що звернулися за ортопедичною стоматологічною допомогою. Додатково до клінічного дослідження проводили комп’ютерні томографію та оклюзіографію. Отримані результати опрацьовували статистично. Наукова новизна. Початковий ступінь генералізованого пародонтиту діагностувався в 62,0% спостережень, І ступінь – у 22,0%, ІІ ступінь – у 16,0%; ІІІ ступінь не спостерігали. 73,0% хворих мали дефекти зубних рядів, із яких частка малих дефектів дорівнювала 70,3%, а середніх – 29,7%. За Кеннеді дефекти І класу складали 4,0%, ІІ класу – 9,0%, ІІІ класу – 81,0%, ІV класу – 6,0%. Дефекти зубних рядів ускладнювалися деформаціями в 48,0% хворих. 87,0% дослідних хворих потребували зубного протезування, 66,0% – з приводу дефектів зубних рядів, 21,0% – з приводу дефектів коронкових частин зубів. Незнімного шинування зубів потребували 19,0% досліджених. Потреби у виготовленні знімних конструкцій шин та протезів не виявлено. На момент звернення 23,0% хворих було здійснено зубне протезування, зокрема з елементами шинування, яке в 63,7% випадків характеризувалося помилками та недоліками. Для незнімного шинування, яке мало місце у 12,0% хворих, найчастіше використовувались скловолоконні шини (58,3% серед усіх випадків шинування), 22,2% складали внутрішньокореневі шини та 19,5% – металокерамічні коронкові. У 11,1% випадків шинування можна було говорити про нераціональний вид іммобілізації зубів. У 13,9% хворих, що користувались незнімними шинами, виявлено технічні неточності конструкцій. Згідно з результатами комп’ютерної оклюзіографії, в 100% досліджених встановлено відсутність рівномірного множинного міжзубного контакту в динамічній оклюзії. На оклюзіограмах центричні супраконтакти реєстрували в 37,0% випадків, ексцентричні – в 65,0%. У 22,0% хворих були присутні контакти зубів, які гіпербалансують. В 73,0% випадків спостерігався оклюзійний дисбаланс. Суттєві порушення вектору оклюзійного навантаження зареєстровані в 24,0% спостережень. В ділянках оклюзійного перевантаження відзначалося зниження показників мінеральної щільності альвеолярної кістки. Висновки. Серед хворих на генералізований пародонтит молодого віку найбільша потреба в незнімному протезуванні. Клініко-функціональний стан опорних зубів слід враховувати при плануванні ортопедичного лікування, призначення якого полягає в нормалізації оклюзійних співвідношень та шинуванні рухомих зубів.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"42 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139210938","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"АНАЛІЗ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОТОВОЇ РІДИНИ У ДІТЕЙ З ПРИДУНАВ'Я ПІД ЧАС КОМПЛЕКСНОГО СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ","authors":"М.І. Веліков, С. А. Шнайдер","doi":"10.35220/2523-420x/2023.1.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.1.10","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Оцінити вплив комплексного стоматологічного лікування на біохімічні показники ротової рідини у дітей з регіону Придунав'я. Матеріали і методи. Дослідження було проведено на 97 дітях з регіону Придунав'я у віці 6 років (28 осіб в основній групі та 22 особи в групі порівняння) та 12 років (26 осіб в основній групі та 21 особа в групі порівняння). Діти з групи порівняння отримували санацію порожнини рота та професійну гігієну, тоді як діти з основної групи отримували додатковий комплекс адаптогенів, протизапальних, антиоксидантних, мембраностабілізуючих та ремінералізуючих препаратів.Отримані результати свідчать про те, що розроблений лікувально-профілактичний комплекс, який включав протизапальні, антиоксидантні, мембраностабілізуючі, ремінералізуючі препарати та адаптогени, мав достатньо позитивний вплив на стан здоров'я ротової порожнини у дітей Придунав’я під час комплексного стоматологічного лікування. Зокрема, було виявлено збільшення вмісту мінеральних компонентів, таких як кальцій і фосфор, у ротовій рідині дітей після проведення заходів в основній групі в порівнянні з групою порівняння. Також були виявлені позитивні зміни в біохімічних показниках ротової рідини, зокрема, збільшення активності лізоциму та каталази, та зниження активності уреази та вмісту малонового діальдегіду. Ці зміни свідчать про покращення неспецифічного антимікробного, антиоксидантного захисту, ступеню обсіменіння та рівня перекисного окислення ліпідів в ротовій порожнині дітей. Висновок. Отже, можна зробити висновок, що розроблений лікувально-профілактичний комплекс є ефективним і може бути рекомендований для використання у профілактиці та лікуванні захворювань ротової порожнини у дітей Придунав’я.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123854070","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДУ ФІКСАЦІЇ НЕЗНІМНИХ ОРТОДОНТИЧНИХ РЕТЕЙНЕРІВ","authors":"І. В. Ковач, О.Ю. Біндюгін, Я.В. Лавренюк, О.А. Чеботарь","doi":"10.35220/2523-420x/2023.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2523-420x/2023.1.1","url":null,"abstract":"Необхідність використання незнімних ретейнерів з метою запобігання виникнення рецидиву після проведення активної фази ортодонтичного лікування вже не піддається сумніву з боку професійного ортодонтичного співтовариства останні 50 років. Присутність ретейнерів у ротовій порожнині являє собою доконаний факт і не потребує спеціального наукового обґрунтування. Однак процес фіксації незнімних ретейнерів може становити складність для клініциста. Мета роботи. Профілактика рецидивів ортодонтичного лікування шляхом оптимізації методу фіксації незнімних ретейнерів із застосуванням додаткових матеріалів. Матеріали і методи досліджень. Нами було обстежено 47 пацієнтів на етапі ретенційного періоду після активної фази ортодонтичного лікування. Обстеження пацієнтів включали в себе проведення спеціальних ортодонтичних клінічних тестів: визначення ширини зубної дуги за методом A. Pont та Linder- Harth], довжини фронтального відрізку зубної дуги – за методом G. Korkhaus та Nance. Результати дослідження та їх обговорення. Класичний процес фіксації ортодонтичних незнімних ретейнерів є загальновідомим і вимагає від лікаря ретельного дотримання стандартних кроків з метою забезпечення найякіснішого результату задля стабільності результатів ортодонтичної корекції. Нами було теоретично обґрунтовано і клінічно опрацьовано методику фіксації незнімних ортодонтичних ретейнерів з використанням додаткових матеріалів з метою створення належних умов для протидії виникнення рецидиву в ретенційній фазі ортодонтичного лікування. В роботі наведено кроки та ілюстративні малюнки які демонструють розміщення фіксованого ретейнера від бічного різця до бічного різця на верхній щелепі (UR2 до UL2). Нами розроблено протокол фіксації незнімних ортодонтичних ретейнерів з використанням додаткових матеріалів. Висновки. Запропонована нами методика фіксації незнімних ретейнерів полегшує не лише установку незнімного флекс-ретейнеру, але й мінімізує ризик виникнення чисельних ускладнень в процесі користування ретейнерами завдячуючи саме оптимізації процедури фіксації незнімних ретейнерів із забезпеченням довгострокової стабільності результатів ортодонтичної терапії.","PeriodicalId":273722,"journal":{"name":"Інновації в стоматології","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130313433","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}