ПОТРЕБА В ОРТОПЕДИЧНОМУ ЛІКУВАННІ ТА ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОПОРНИХ ЗУБІВ У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ МОЛОДОГО ВІКУ

Abstract

Мета роботи. Визначити потребу в ортопедичному лікуванні та особливості клініко-функціонального стану опорних зубів у хворих на генералізований пародонтит молодого віку. Матеріали та методи дослідження. До спостереження було включено 300 хворих на генералізований пародонтит молодого віку, що звернулися за ортопедичною стоматологічною допомогою. Додатково до клінічного дослідження проводили комп’ютерні томографію та оклюзіографію. Отримані результати опрацьовували статистично. Наукова новизна. Початковий ступінь генералізованого пародонтиту діагностувався в 62,0% спостережень, І ступінь – у 22,0%, ІІ ступінь – у 16,0%; ІІІ ступінь не спостерігали. 73,0% хворих мали дефекти зубних рядів, із яких частка малих дефектів дорівнювала 70,3%, а середніх – 29,7%. За Кеннеді дефекти І класу складали 4,0%, ІІ класу – 9,0%, ІІІ класу – 81,0%, ІV класу – 6,0%. Дефекти зубних рядів ускладнювалися деформаціями в 48,0% хворих. 87,0% дослідних хворих потребували зубного протезування, 66,0% – з приводу дефектів зубних рядів, 21,0% – з приводу дефектів коронкових частин зубів. Незнімного шинування зубів потребували 19,0% досліджених. Потреби у виготовленні знімних конструкцій шин та протезів не виявлено. На момент звернення 23,0% хворих було здійснено зубне протезування, зокрема з елементами шинування, яке в 63,7% випадків характеризувалося помилками та недоліками. Для незнімного шинування, яке мало місце у 12,0% хворих, найчастіше використовувались скловолоконні шини (58,3% серед усіх випадків шинування), 22,2% складали внутрішньокореневі шини та 19,5% – металокерамічні коронкові. У 11,1% випадків шинування можна було говорити про нераціональний вид іммобілізації зубів. У 13,9% хворих, що користувались незнімними шинами, виявлено технічні неточності конструкцій. Згідно з результатами комп’ютерної оклюзіографії, в 100% досліджених встановлено відсутність рівномірного множинного міжзубного контакту в динамічній оклюзії. На оклюзіограмах центричні супраконтакти реєстрували в 37,0% випадків, ексцентричні – в 65,0%. У 22,0% хворих були присутні контакти зубів, які гіпербалансують. В 73,0% випадків спостерігався оклюзійний дисбаланс. Суттєві порушення вектору оклюзійного навантаження зареєстровані в 24,0% спостережень. В ділянках оклюзійного перевантаження відзначалося зниження показників мінеральної щільності альвеолярної кістки. Висновки. Серед хворих на генералізований пародонтит молодого віку найбільша потреба в незнімному протезуванні. Клініко-функціональний стан опорних зубів слід враховувати при плануванні ортопедичного лікування, призначення якого полягає в нормалізації оклюзійних співвідношень та шинуванні рухомих зубів.