South archive (philological sciences)最新文献

{"title":"ДОМІНАНТНІ РИСИ РОМАНУ «СЯЙВО» СТІВЕНА КІНГА ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ","authors":"Марина Дмитрівна Альошина","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2024-96-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2024-96-6","url":null,"abstract":"Проблема домінантних рис індивідуального стилю Кінга, реалізація атмосфери страху і жаху в літературних творах стали об’єктом досліджень у галузі лінгвостилістики та перекладу. Мета статті – дослідити домінантні риси індивідуального стилю Стівена Кінга та їх відтворення в перекладі українською мовою. У роботі використано такі методи дослідження: метод суцільної вибірки (для виокремлення лексичних елементів), методи генералізації та систематизації (для систематизації зібраної вибірки та її подальшого аналізу) та порівняльний метод. Стівен Кінг використовує різні техніки, щоб зробити мовлення своїх персонажів емоційно забарвленим та експресивним. Стівен Кінг використовує жаргон, сленг, тропи, щоб наблизити мовлення своїх персонажів ближче до повсякденного мовлення людей, диференціюючи їх за віком, професією, соціальним станом та походженням. У своєму романі Стівен Кінг детально описує те, що відчувають його персонажі. Використовуючи розмовну мову, незавершені речення, Кінг показує емоційну та психологічну атмосферу. Обірвані фрази, недосказані слова стимулюють уяву читача. На синтаксичному рівні Кінг використовує обірвані фрази, неправильні граматичні конструкції. Аналіз показав, що перекладач використовував адаптацію, компенсацію та кальку, щоб передати психологічну напругу та описи у романі. Перекладач використав стратегію одомашнення, щоб передати розмовну мову персонажів Стівена Кінга. Перекладач використав формальний відповідник, адаптацію, компенсацію та конкретизацію. Часом перекладач пом’якшував чи нейтралізував тональність висловлювань, але всі домінантні риси індивідуального стилю Стівена Кінга були збережені для цільового читача. Отже, відтворення домінантних рис індивідуального стилю Стівена Кінга вимагає особливого підходу від перекладача, щоб адекватно передати їх під час перекладу. Серед домінантних рис стилю Кінга можна виділити: метафори, епітети, порівняння, повторення, розмовну мову. Вибір способу передачі домінантних рис перекладачем безпосередньо впливає на рецепцію читачем. Процес збору даних базувався на романі Стівена Кінга «Сяйво» та його українському перекладі.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":" 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140383712","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОНЦЕПТ КВІТКИ В РОМАНІ “КОХАНЕЦЬ ЛЕДІ ЧАТТЕРЛЕЙ” Д. Г. ЛОУРЕНСА","authors":"Іванна Девдюк, Тетяна Миколаївна Гуляк","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2024-96-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2024-96-2","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню концепту квітки в романі Девіда Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей». Попри те, що окремі аспекти заявленої теми вже частково висвітлювались в українському та зарубіжному літературознавстві, спеціальних досліджень немає, що зумовлює актуальність поданої розвідки. Мета статті – визначити особливості актуалізації та функціонування концепту квітки в романі «Коханець леді Чаттерлей». Увагу зосереджено на аналізі поняття квітки у проєкції філософської концепції Лоуренса; дослідженні специфіки художньої репрезентації образів квітів у творі; характеристиці провідних персонажів роману у світлі квіткової образності. Методи. Для реалізації завдань використовуємо принципи концептуального, герменевтичного, функціонально-семантичного підходів. Результати. Дослідження підтвердило, що концепт квітки виступає важливим смисловим конструктом у творі, за допомогою якого Д. Лоуренс репрезентує власні світоглядно-філософські й естетичні візії. Основними ознаками концепту квітки визначено яскравість, повноту, зрілість, досконалість, ніжність, гармонію, короткочасність та ін. Вказані характеристики відповідають авторській концепції квітки як найвищого вираження життя, його апогею. У людському бутті цей винятковий стан досягається в єдності з природою через любовно-тілесне єднання чоловіка і жінки – протилежностей, які доповнюють і збагачують одна одну. В авторському підході до репрезентації образів квітів простежуються дві чітко виражені тенденції. З одного боку, спостерігаємо тяжіння до антропоморфізації квітів, їхнього олюднення, з іншого – до ототожнення персонажів із квітами чи їхніми елементами. Одухотворений світ квітів виступає для Констанції і Мелорза метафоричним провідником на їхньому шляху до осягнення повноти буття. Такий підхід створює візуальну та символічну збіжність між людиною і природою, демонструючи їхню внутрішню співвіднесеність та взаємозалежність. Висновки. Отож, квіти в Лоуренса виходять за межі своєї фізичності, щоб стати платформою для розвитку емоцій і почуттів персонажів. Вони не лише оточують головних героїв ззовні, але й мають сутнісний вплив на їхню ідентичність.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":" 589","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140382909","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ДИСКУРСИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІНТЕРВ’Ю У СУЧАСНОМУ МЕДІАПРОСТОРІ","authors":"Мирослава Миколаївна Кірієнко","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2024-96-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2024-96-4","url":null,"abstract":"Мета статті. Робота присвячена дослідженню поняття «інтерв’ю», його основних жанрових особливостей та дискурсивних ознак. Методи. Дослідження виконане з використанням певних методів: аналізу лексикографічних джерел і словникових дефініцій, методу дискурсного аналізу, методу прагмалінгвістичного аналізу. Результати. В умовах стрімкого науково-технічного прогресу провідним типом дискурсу є телевізійний дискурс. Телевізійний дискурс значно впливає на розвиток сучасного суспільства, оскільки формує світогляд його членів. Медіа впливають на сприйняття дійсності і є основним джерелом стандартів і норм поведінки завдяки використанню різноманітних стратегій і тактик мовленнєвого впливу і маніпулювання. Як один із поширених різновидів масмедійного дискурсу інтерв’ю відіграє важливу і значущу роль у виконанні соціально спрямованого завдання, уможливлюючи отримання аудиторією суспільно значущої інформації. У статті досліджуються особливості одного з найпоширеніших жанрів сучасного медіапростору – інтерв’ю, який відіграє важливу роль у виконанні соціально орієнтованих завдань. Саме інтерв’ю дає можливість глядачам та слухачам отримати оригінальну змістовну інформацію. У статті також представлено осмислення жанрових особливостей інтерв’ю, окреслено семантику терміна, висвітлено сучасні підходи до класифікації його модифікацій. Значну увагу авторка приділяє висвітленню інтерв’ю як дискурсивної практики з властивою їй структурою, способом організації та соціальним функціонуванням. Висновки. Розглянуті у статті жанрові особливості та дискурсивні ознаки телевізійного ток-шоу сприяють формуванню своєрідного гармонійного простору, що являє собою інформаційно-розважальну взаємодію, спрямовану не лише на отримання певної інформації, а й на передачу її аудиторії в усній формі через систему телевізійного мовлення.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":" September","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140383470","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РОЛЬ СТРУКТУРАЛІЗМУ В КОНТЕКСТІ ЛІНГВІСТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ","authors":"Оксана Дмитрівна Мельничук","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-93-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-4","url":null,"abstract":"Структуралізм як метод пізнання узагальнює структурні методи з метою систематизації знання, його математизації та моделювання в межах загальної методології. Вивчення структуралізму розпочалося у Франції у результаті низки досліджень, що були здійснені у соціальних та гуманітарних науках у 1950-х – 1970-х рр. Структуралісти прагнули зрозуміти людську культуру та досвід у межах системи знаків, що керуються правилами утворення значення або цінностей у різних контекстах: лінгвістичному, соціальному, літературному та культурному. Лінгвістика як філологічна наука започатковує структурні методи у межах семіології, які згодом проникають у наратологію, теорію тексту та дискурсу з опертям на праці Ф. де Соссюра, К. Леві-Строса, М. Фуко та не втрачають своєї актуальності у сучасних лінгвістичних студіях. Мета статті – проаналізувати етапи розвитку структуралізму у лінгвістиці. Методи охоплюють такі загальнонаукові підходи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція та метод формалізації. Результати пов’язані з виокремленням трьох аспектів розвитку або осмислення структуралізму у лінгвістичній науці: як загального методу гуманітарних наук, значення як структурного феномену та семіологією Ф. де Соссюра у зв’язку з мовною діяльністю. Висновки. У підсумку здійсненого теоретичного аналізу було встановлено, що згідно з виокремленими аспектами структуралізму у лінгвістиці, його роль є визначальною не тільки у контексті структурної, а й когнітивної методології у лінгвістиці. Окрім того, структуралізм як загальний метод гуманітарних наук стає загальним принципом, що спонукає розвиток цієї філософської концепції у напрямі вивчення не тільки структур мови, а й мислення. Суто лінгвістичними рисами є те, що структуралізм досліджує функціювання основних одиниць та зв’язків у мові, які характеризують утворення лексичного значення через набір визначених правил і операцій у відносно замкненій та обов’язково структурованій системі. Перспективною є розробка теорій когнітивної лінгвістики, які не заперечують наявність семантичної або лексичної структури, а навпаки, тлумачать її у зв’язку зі свідомістю та психічною діяльністю людини.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130118441","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МОДЕЛІ ОНОМАСТИЧНОГО КОНСТРУЮВАННЯ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ","authors":"Людмила Євгеніївна Рибачківська","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-93-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-5","url":null,"abstract":"Мета – сконструювати моделі творення відонімних похідних на чотирьох ступенях деривації в українській мові; охарактеризувати словотвірні значення, а також способи творення. Методи дослідження. Для реалізації мети розроблено новий основоцентричний підхід до вивчення словотвірних гнізд з вершинами-онімами в українській мові, використано такі методи та прийоми, як: описовий, структурний, словотвірний аналіз, метод словотвірного моделювання. Структурний метод, зокрема його методика за безпосередніми складниками, показав, що словотвірне гніздо є організованим комплексом спільнокореневих одиниць, в якому найпростішим утворенням є словотвірна пара, складнішим – словотвірний ланцюжок та словотвірна парадигма. Результати. Розроблено новий oсновoцентричний підхід до вивчення словотвірних гнізд з вершинами-онімами в українській мові. Змодельовано словотвірні гнізда і систематизовано похідні лексеми за ступенями деривації; представлено структуру словотвірного гнізда та виявлено способи творення дериватів з вершинами-онімами в українській мові; сконструйовано моделі творення онімних похідних на чотирьох ступенях деривації. Висновки. В українській мові було виділено найпродуктивніші моделі утворення дериватів від іменників з вершинами-oнімами на чотирьох ступенях деривації, а саме: [˽ ← ˽˄], [˽ ← ˽˄], [˽ ← ˽˄ ← ˽], [˽ ← ˽˄ ← ˽˄] та [˽ ← ˽˄ ← ˽ ← ˽˄]. Провідним способом творення дериватів в аналізованих словотвірних гніздах в українській мові є афіксальний, серед підспособів якого домінує суфіксальний, префіксальний та ще й префіксально-суфіксальний. Менш продуктивним способом є словоскладання (спосіб творення слів, який полягає у морфологічному з’єднанні двох або більше основ чи цілих слів або їх скорочень), інші способи словотворення відображено мінімально. Також більше тих словотвірних гнізд, похідні яких розташовані на двох ступенях деривації. Найбільшу кількість дериватів для всіх гнізд містить перший ступінь похідності за рахунок творення іменникових та прикметникових похідних.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130043124","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТИПОЛОГІЯ ПИСЬМЕННИКІВ «КУЛЬТУРНОГО ПОГРАНИЧЧЯ»","authors":"Вікторія Володимирівна Ланова","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-93-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-6","url":null,"abstract":"Сучасний світ з його динамізмом та мобільністю впливає на картографію творчого простору, в межах якого особливе місце посідає покоління нових письменників «культурного пограниччя». Зберігаючи культурні коди, успадковані ними під час народження, вони продукують якісно новий тип творчості, який є більш відкритим стосовно зовнішніх чинників та максимально інклюзивним з точки зору світоглядних орієнтирів. Мета – описати парадигму видів письменників, творчим простором яких є культурне перехрестя, беручи до уваги низку чинників, серед яких інваріантними є приналежність авторів до постколоніального дискурсу, причини їхньої міграції, а також їхня мовна та культурна самоідентифікація. Методи. Використання культурно-історичного методу зумовлене необхідністю усвідомити закономірності становлення мультикультурної прози в контексті соціально-історичного розвитку. Порівняльно-типологічний метод застосовано з метою дослідження типології письменників «культурного пограниччя». Особлива увага в процесі дослідження мультикультурної прози приділяється постколоніальним та імагологічним студіям, теоретичний апарат яких використовується під час аналізу характеру творчості письменників «культурного пограниччя». Імагологічний метод уможливлює дослідження національних етнообразів, а також категорій своє/інше. Результати. У нашій роботі окреслено стратегії ідентифікації та типологізації видів письменників, які створюють тексти на перехресті різних, а інколи й діаметрально протилежних культурних та літературних традицій. За фактом приналежності до постколоніального дискурсу письменники «культурного пограниччя» поділяються на: 1) власне постколоніальних письменників, які фактично є вихідцями з колишніх імперіалістичних країн; 2) письменників з амбівалентною ідентичністю, мультикультурність творчості яких не пов’язана з розпадом колоніальних систем або їхніми наслідками. Своєю чергою за фокусом уваги до «своєї» або «чужої» культури постколоніальні письменники поділяються на дві групи – мультикультуральних та інтеркультуральних. Натомість, розподіл амбівалентних письменників на дві категорії – гібридних та транскультурних – пов’язаний з причинами їхньої міграції. Висновки. Дослідження творчості мультикультурних авторів є суттєвим викликом сучасності, адже в науковому дискурсі на сьогодні немає такої типології письменників «культурного пограниччя», яка б враховувала всі чинники, що впливають на природу творчості таких авторів. Розроблені нами критерії ідентифікації письменників «культурного пограниччя», а також типи міжкультурної взаємодії, репрезентовані в їхніх текстах, допоможуть у подальшому дослідженні творчості письменників, які розташовані на перехресті культурних та літературних традицій.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122792328","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"АКСІОЛОГІЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ І САМОІДЕНТИЧНІСТЬ У ПОЕЗІЯХ АНДРЕАСА ҐРИФІУСА","authors":"Галина Володимирівна Бітківська","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-93-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-3","url":null,"abstract":"У 2023 р. в Україні вперше презентовано творчість Андреаса Ґрифіуса, одного з найвідоміших представників німецького бароко, окремою книжкою, у якій вміщено понад 100 поезій різних жанрів у перекладі українською мовою, що створює передумови для детальнішого дослідження його поетичного універсуму. Мета. У статті висвітлюється проблема аксіологічної ідентичності і самоідентичності в поезіях А. Ґрифіуса, що має створити нову перспективу для осягнення екзистенції поета і проєктується на можливість переосмислення його естетичного і етичного досвіду у сучасних соціокультурних реаліях. Методи дослідження формуються згідно з основними положеннями культурологічного літературознавства та дискурсивного аналізу. Крізь призму культурологічного літературознавства з’ясовується зв’язок між поетичними текстами й різними контекстами, зокрема в аспекті аксіології та ідентичності. Дискурсивний аналіз застосовується для дослідження складників конструювання аксіологічної ідентичності в поетичних текстах А. Ґрифіуса, з’ясування впливу історичних подій, культурних і мистецьких явищ, особистого досвіду автора на формування ціннісної парадигми та її реконструкції в дослідницькій рецепції. Результати. У статті узагальнюються аспекти літературознавчого студіювання знакового для творчості А. Ґрифіуса сонета «Сльози вітчизни» («Tränen des Vaterlandes»), висвітлюються особливості входження цього сонета і перекладів барокової поезії в український культурний простір, зауважується важливий внесок мистецтва бароко в ідентифікацію духовного життя Європи, створення спільної інтелектуальної й художньої культури для європейського континенту. Встановлено, що аксіологічна ідентичність у поезії А. Ґрифіуса конструюється шляхом вираження стійкості в час воєнних руйнувань і бід, імперативності духовних цінностей (вірність вірі, яка зазнає гонінь; уславлення професійних і моральних чеснот; викриття й засудження зовнішньої фальші і душевної ницості). Досить часто возвеличення духовного у творах А. Ґрифіуса поєднується із повчаннями, закликом до праведного життя. Висновки. У поезії А. Ґрифіуса органічно поєднуються типологічні риси бароко й ознаки індивідуального світобачення. Мотивний комплекс поетичних творів формується під впливом історичних подій, культурних і мистецьких явищ ХVII століття. Аксіологічна ідентичність репрезентована множиною християнських, громадянських, національних, етичних і естетичних цінностей. Самоідентичність поета конструюється на перетині катастрофізму буття в часи Тридцятилітньої війни, ціннісної парадигми протестантизму, особистого когнітивного й емоційного досвіду.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132682314","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКІ МІЖМОВНІ ОМОНІМИ З ВІДНОШЕННЯМ СЕМАНТИЧНОГО ВКЛЮЧЕННЯ","authors":"Дмитро Вікторович Щербина","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-93-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-2","url":null,"abstract":"Мета цієї статті – дослідження семантичних особливостей українсько-білоруських міжмовних омонімів із відношенням семантичного включення. Методи: теоретичний метод (формулювання дефініції поняття «міжмовні омоніми»), компонентний аналіз (розщеплення значень слів на окремі семи залежно від диференційних ознак), зіставний метод у поєднанні з методами математичної теорії множин (добір, класифікація і систематизація фактичного матеріалу), структурно-семантичний метод (визначення різновиду семантичної трансформації міжмовних омонімів), описовий метод (опис семантичних особливостей дібраних українсько-білоруських омонімів. Результати. У ході дослідження з’ясовано, що українсько-білоруські міжмовні омоніми-дієслова з відношенням семантичного включення найчастіше називають різноманітні дії (фізичні та емоційні), рідше – стан чи перехід з одного стану в інший. Непохідна іменникова омонімічна лексика, охоплена семантичним включенням, описує здебільшого предмети, їхні складники, речовини та місця. Багатозначність іменників на позначення істот спричинена поєднанням в одному слові кількох сем або розвитком переносних значень. Іменники, твірні для дієслів чи похідні від них, називають переважно стан, наслідок дії, процес або предмет. Співвіднесені омонімічні прикметники, пов’язані семантичним включенням, головно окреслюють зовнішні та внутрішні характеристики. Прислівники, утворені від прикметників, зазвичай теж зберігають відношення семантичного включення й утворюють омонімічні пари. Висновки. Отже, проаналізувавши значеннєві особливості українсько-білоруських міжмовних омонімів, охоплених семантичним включенням, можемо констатувати, що воно виникає внаслідок асиметричного розвитку семантичної структури етимологічно споріднених слів і спостерігається в тих випадках, коли український моносемант відповідає білоруському полісемантові, білоруський моносемант відповідає українському полісемантові, зіставлені полісеманти різняться кількістю лексико-семантичних варіантів та переносних значень, а також коли одна з лексем має ширше значення або значення однієї з них видове, а другої – родове (за умови, що лексема з вужчим чи видовим значенням не має інших, притаманних тільки їй, сем).","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129518550","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПСИХОАНАЛІТИЧНИЙ КОД ТРАВМИ ГЕРОЇНІ РОМАНУ С. ПРОЦЮКА «РУЙНУВАННЯ ЛЯЛЬКИ»","authors":"Анна Євгеніївна Черниш","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-93-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-1","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу психологічної травми героїні, репрезентованої у романі С. Процюка «Руйнування ляльки». Твір українського письменника розкриває важливі питання психологічного становлення й ідентичності особистості у пострадянський період, обтяженої соціальними та індивідуальними травмами. Художнє моделювання знаків психоаналізу (травма, трансмісія травм, проєкції травм, простір мовчання і нелюбові, деструктивні почуття й емоції, корпус навʼязливих думок тощо) дає змогу потрактовувати твір С. Процюка романом травми, що піддається продуктивному аналізу у психоаналітичному вимірі. Мета – визначити художні маркери психологічної деструкції і складники психотравми у героїні роману С. Процюка «Руйнування ляльки». Методи: шляхом аналізу тексту роману із застосуванням психоаналітичного методу зʼясовано специфіку художнього моделювання й особливості поетикального зображення травми як ключового ідентитента у психотипажі головної героїні, що позначається на формозмістовій єдності твору. Результати. Встановлено, що травма є результатом впливу багатьох факторів на процес психічного становлення й ідентичності Анни Сороченко. Ключовими деструктами психіки героїні роману визначено низку негативних впливів, зокрема несприятливі умови психоідентичності у радянський період, авторитарне батьківське виховання, атмосферу мовчання, травму нелюбові, шлюбний конфлікт, руйнування здорових моральних і сімейних цінностей, патологічне світосприйняття тощо. Чинниками психологічної травми героїні твору С. Процюка виступають дезорієнтація у світоставних імперативах, наслідки тиску тоталітарної ідеології, консервативне й авторитарне виховання, байдужість і прохолода у взаєминах із батьками, простір мовчання, брак батьківської любові й уваги, соціальна невлаштованість, тривожність і настороженість, апатичність. Деструктивні установки, крах здорових міжособистісних стосунків, викривлені фрейми поведінки, повсякчасні проєкції і переноси травми нелюбові посутньо травматизували героїню роману «Руйнування ляльки». Висновки. Відсутність позитивного прикладу здорових сімейних стосунків, стриманість батьків у спілкуванні між собою та з донькою, тиск Ляльки як комплексу деструктивних чинників, тривале психічне напруження, стан індиферентності спровокували появу психічної броні та агнозії у персонажа як вагомих чинників психологічної травматизації. Невроз, психічне напруження, необхідність стримування, самостишування і самоконтролю, настороженість призвели до психічного двоєдушшя героїні, гранично близького до психічної патології. Постійне психічне напруження, надмірна тривожність, невротичність негативно спроєктувалося на особистісну, психологічну, соціальну ідентичності Анни Сороченко.","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133826766","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"АКТУАЛІЗАЦІЯ КОМП’ЮТЕРНОГО СЛЕНҐУ В МОВІ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАНЬ","authors":"Дарія Володимирівна Польовик","doi":"10.32999/ksu2663-2691/2023-92-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-92-5","url":null,"abstract":"Мета. У статті будуть визначені особливості та розвиток комп’ютерного сленґу в сучасному світі. Метою розвідки є аналіз найуживаніших сленґізмів іншомовного походження, які зафіксовані в мові газет «Газета по-українськи», «День», «Україна молода», кирилицею, які використовуються в комп’ютерному середовищі, визначити їх значення та походження, а також розглянути особливості їх уживання в різних країнах і культурах. У результаті дослідження носії мови матимуть можливість отримати більш повне розуміння термінології, пов’язаної з комп’ютерами й інтернетом, збагатити свій словниковий запас у цій галузі. Методи. У роботі досліджується вживання комп’ютерних сленґізмів у мові українських видань. Для виявлення й аналізу таких сленґових висловів застосовуються різноманітні методи, а саме: методи текстово-інтерпретаційного аналізу, дискурсивного аналізу, статистичного аналізу та методи прагмалінгвістики. Результати. Основним здобутком комп’ютерних сленґізмів є створення спеціалізованої лексики, що дозволяє користувачам комп’ютерів швидко й ефективно комунікувати один з одним за допомогою скорочень, абревіатур та інших технічних термінів. Комп’ютерні сленґізми є важливою частиною мовлення в інтернеті та технологічних сферах, оскільки допомагають економити час і спрощувати процес комунікації. Вони відбивають швидкі зміни в технологічній сфері та відображають нові технології, пристрої та програми. Вони допомагають людям легше розуміти ці технології та спілкуватися, що сприяє розвитку технічного дискурсу й інновацій. Загалом компʼютерні сленґізми є важливим інструментом комунікації в цифровому світі, що дозволяє користувачам швидко й ефективно обговорювати технічні питання й інформацію, пов’язану з комп’ютерами й інтернетом. Актуальним є міркування про компʼютерні сленґізми в тому, що вони відображають еволюцію мови в епоху комп’ютеризації, відкривають нові можливості для спілкування в онлайн-середовищі. Уживання комп’ютерних сленґізмів забезпечує швидке й ефективне спілкування між людьми, які мають спільний досвід використання комп’ютерів та інтернету. Окрім того, компʼютерні сленґізми дозволяють ефективно виражати складні технічні терміни та поняття, які інакше було б важко передати звичайною мовою. Тому компʼютерні сленґізми можуть бути корисні як для професіоналів, так і для новачків у галузі комп’ютерної техніки й інформаційних технологій. Висновки. Зроблено висновки, що журналісти активно вживають у текстах українських газет «Газета по-українськи», «День», «Україна молода» сленґізми іншомовного походження, відтворені кирилицею. Дослідження показують, що використання комп’ютерної лексики в повсякденному мовленні стає все більш поширеним. Незважаючи на те, що такі слова можуть бути незрозумілими для деяких носіїв мови, вони дозволяють збільшити точність і швидкість передачі інформації у спілкуванні між фахівцями в цій галузі. Використання комп’ютерних технологій сприяє покращенню якості та швидкості перекладу, а також допомагає зберігати інформацію в електр","PeriodicalId":228414,"journal":{"name":"South archive (philological sciences)","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117213032","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}