АКСІОЛОГІЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ І САМОІДЕНТИЧНІСТЬ У ПОЕЗІЯХ АНДРЕАСА ҐРИФІУСА

Abstract

У 2023 р. в Україні вперше презентовано творчість Андреаса Ґрифіуса, одного з найвідоміших представників німецького бароко, окремою книжкою, у якій вміщено понад 100 поезій різних жанрів у перекладі українською мовою, що створює передумови для детальнішого дослідження його поетичного універсуму. Мета. У статті висвітлюється проблема аксіологічної ідентичності і самоідентичності в поезіях А. Ґрифіуса, що має створити нову перспективу для осягнення екзистенції поета і проєктується на можливість переосмислення його естетичного і етичного досвіду у сучасних соціокультурних реаліях. Методи дослідження формуються згідно з основними положеннями культурологічного літературознавства та дискурсивного аналізу. Крізь призму культурологічного літературознавства з’ясовується зв’язок між поетичними текстами й різними контекстами, зокрема в аспекті аксіології та ідентичності. Дискурсивний аналіз застосовується для дослідження складників конструювання аксіологічної ідентичності в поетичних текстах А. Ґрифіуса, з’ясування впливу історичних подій, культурних і мистецьких явищ, особистого досвіду автора на формування ціннісної парадигми та її реконструкції в дослідницькій рецепції. Результати. У статті узагальнюються аспекти літературознавчого студіювання знакового для творчості А. Ґрифіуса сонета «Сльози вітчизни» («Tränen des Vaterlandes»), висвітлюються особливості входження цього сонета і перекладів барокової поезії в український культурний простір, зауважується важливий внесок мистецтва бароко в ідентифікацію духовного життя Європи, створення спільної інтелектуальної й художньої культури для європейського континенту. Встановлено, що аксіологічна ідентичність у поезії А. Ґрифіуса конструюється шляхом вираження стійкості в час воєнних руйнувань і бід, імперативності духовних цінностей (вірність вірі, яка зазнає гонінь; уславлення професійних і моральних чеснот; викриття й засудження зовнішньої фальші і душевної ницості). Досить часто возвеличення духовного у творах А. Ґрифіуса поєднується із повчаннями, закликом до праведного життя. Висновки. У поезії А. Ґрифіуса органічно поєднуються типологічні риси бароко й ознаки індивідуального світобачення. Мотивний комплекс поетичних творів формується під впливом історичних подій, культурних і мистецьких явищ ХVII століття. Аксіологічна ідентичність репрезентована множиною християнських, громадянських, національних, етичних і естетичних цінностей. Самоідентичність поета конструюється на перетині катастрофізму буття в часи Тридцятилітньої війни, ціннісної парадигми протестантизму, особистого когнітивного й емоційного досвіду.