Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка最新文献

{"title":"НЕДОТРИМАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ТА ПОРУШЕННЯ ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ: ШЛЯХИ УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ТА ПРОГАЛИН ЗАКОНОДАВСТВА","authors":"М. А. Самбор","doi":"10.33766/2524-0323.100.186-206","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.186-206","url":null,"abstract":"Правова система України перебуває на етапі її становлення, і будь-які трансформаційні дії є цілеспрямованим процесом розбудови та вдосконалення системи права і законодавства України. Наша держава має всі ознаки романо-германської правової системи і належить до сім’ї країн, де основним джерелом права є саме нормативно-правовий акт. Попри таку однозначність, у правове життя активно входить судовий прецедент, впровадження якого у правову систему України відображається і в нормах позитивного права. Незважаючи на джерельну базу правової системи, для суверенної, демократичної, правової і соціальної України важливим є створення умов дотримання прав і свобод, особливо у відношеннях приватних осіб з представниками органів публічної адміністрації щодо застосування заходів державного примусу та юридичної відповідальності, зокрема адміністративної відповідальності. До таких гарантій прав і свобод належить процесуальна форма провадження у справах про адміністративні правопорушення та документування адміністративних правопорушень. Для дієвості механізмів гарантій прав і свобод людини в адміністративно-деліктному провадженні, важливої ролі набуває судова практика розв’язання спорів з суб’єктами публічної адміністрації щодо дотримання відповідної процесуальної форми, як гарантії використання та здійснення прав і свобод учасників такого провадження. У статті детально проаналізована практика національних та міжнародних судів у вказаній категорії справ щодо захисту та відновлення порушених унаслідок недотримання встановленої законом процесуальної форми провадження у справах про адміністративні правопорушення та документування адміністративних правопорушень прав і свобод людини. Досліджено ключові судові рішення, пов’язані із захистом та відновленням прав і свобод людини як учасника адміністративно-деліктного провадження, а також питання застосування напрацьованої судами практики застосування відповідних процесуальних адміністративно-деліктних норм унаслідок їх інтерпретації під призмою дотримання прав і свобод людини. Сформульовані висновки про необхідність рецепції правових позицій судових органів суб’єктами публічної адміністрації, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення та документувати адміністративні правопорушення, а також на цій основі необхідності вдосконалення процесуальної форми для ефективнішого захисту прав і свобод учасників адміністративно-деліктних проваджень. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114897962","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ І ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ: БЕЗПОСЕРЕДНІ ОБ’ЄКТИ, ПРЕДМЕТИ ТА ПОТЕРПІЛІ ВІД ЗЛОЧИНУ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ «JUS IN BELLO»","authors":"A. A. Вознюк, І. В. Жук","doi":"10.33766/2524-0323.100.57-74","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.57-74","url":null,"abstract":"У статті розкрито суспільну небезпеку, безпосередній основний та безпосередні додаткові обов’язкові об’єкти, предмет злочинів, передбачених ст. 438 КК, а також потерпілих від них. У межах загальних положень міжнародного гуманітарного права («jus in bello») розглянуто його джерела – міжнародні договори та правові звичаї, під час аналізу яких звернено увагу на Женевські конвенції, Додаткові протоколи до них, Римський статут Міжнародного кримінального суду, застереження Мартенса. Досліджено проблеми тлумачення термінів «міжнародний збройний конфлікт» і «збройний конфлікт неміжнародного характеру». З-поміж іншого, аргументовано, що обов’язковими ознаками окремих проявів порушення законів і звичаїв війни є наявність предметів цих злочинів та потерпілих від них. Незважаючи на те, що в диспозиції ст. 438 КК згадується лише про національні цінності (як предмет злочину) та військовополонених і цивільне населення (як потерпілих від злочину), види інших предметів воєнних деліктів і потерпілих можна встановити на підставі тлумачення положень ст. 438 КК та відповідних норм МГП. Перелік потерпілих слід визначати залежно від виду збройного конфлікту. Встановлено, що застосування терміна «національні цінності» для позначення предмета злочину, передбаченого ст. 438 КК, забезпечує більш широкий кримінально-правовий захист важливих об’єктів на території України, порівняно з терміном «культурні цінності», кримінально-правова охорона яких забезпечується нормами МГП. Перспективною в контексті подальшої науково-теоретичної розробки є пропозиція диференціювати кримінальну відповідальність за порушення законів і звичаїв війни шляхом виокремлення в самостійних частинах статті посягань на об’єкти, що потребують спеціального (посиленого) захисту. Акцентовано, що сфера дії норм МГП обмежується часом (а можливо, й обстановкою) збройного конфлікту міжнародного або неміжнародного характеру. При всьо­му положення національного регулятивного законодавства щодо визначень збройних конфліктів не збігаються з відповідними положеннями МГП.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"78 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122398431","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО СВІДОЦЬКИЙ ІМУНІТЕТ","authors":"В. В. Матолич","doi":"10.33766/2524-0323.100.136-147","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.136-147","url":null,"abstract":"Забезпечення дотримання прав людини в ході здійснення кримінального провадження є одним з найважливіших завдань держави. Його виконання здійснюється, зокрема, за допомогою удосконалення чинного законодавства шляхом усунення прогалин, колізій, доповнення чинних нормативно-правових актів нормами з метою усунення проблем, що виникають у ході правозастосовної діяльності. Кожен учасник кримінального судочинства має унікальний правовий статус, який визначає його процесуальні права й обов’язки, що, у тому числі, може передбачати певні привілеї. Так законодавець для захисту охоронюваної законом таємниці, з метою забезпечення дотримання загальних засад здійснення кримінального провадження, визначив категорії осіб, які не можуть бути допитані як свідки у кримінальному провадженні. Нещодавно цей перелік було доповнено новою категорією. У статті обґрунтовано, що експерт, як учасник кримінального провадження, не наділений свідоцьким імунітетом і включення його до цього переліку викликатиме труднощі у правозастосовній діяльності. Враховуючи те, що кримінальним процесуальним законом розширено коло учасників кримінального провадження, у статті висвітлено практичні проблеми, що можуть спричинити порушення справедливого балансу між потребою зберегти певні відомості в таємниці та суспільним інтересом у виконанні завдань кримінального провадження. Запропоновано передбачити, що викривачем не може бути адвокат, якщо цим він розкриває адвокатську таємницю. Це слугуватиме додатковою гарантією дотримання права особи на захист. Висвітлено необхідність удосконалення процесуальної форми здійснення звільнення від обов’язку зберігати професійну таємницю, зокрема, запропоновано передбачити можливість надання особі, яка довірила такі відомості, права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтвердити можливість розкриття професійної таємниці безпосередньо перед слідчим суддею. Піддано критиці позицію, відповідно до якої уповноважена особа довірителя може за певних обставин подати заяву про звільнення від обов’язку зберігати професійну таємницю. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129542914","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕНЯ УСПІШНОСТІ ВИПРОБУВАЛЬНИХ ЛАБОРАТОРІЙ","authors":"І. М. Канюка, І. І. Солоненко","doi":"10.33766/2524-0323.100.163-174","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.163-174","url":null,"abstract":"Стаття присвячена висвітленню питання дотримання вимог міжнародних стандартів випробувальними лабораторіями, зокрема у криміналістичних центрах МВС. Досліджено поняття ризику та системи управління ризиками в окремих нормативних актах. Встановлено, що розуміння основних понять різняться, оскільки ризик- менеджмент є багатоаспектним явищем. Проаналізовано i встановлено схожість та відмінність у визначеннях даних понять. Доведено, що ризик існує в будь-якій діяльності людини, організації, установи. Відповідно, керування ризиками повинно бути складовою частиною будь-якої системи управління, яка буде полягатиме в їх ідентифікації, оцінці, аналізі, а також у виборі методів мінімізації їх наслідків. Оскільки діяльність випробувальних лабораторій Експертної служби МВС регламентується вимогами ДСТУ EN ISO/IEC 17025, то проведено аналіз впливу окремих ризиків на достовірність результатів дослідження. Розглянуто особливості проведення моніторингу достовірності результатів дослідження. Доведено, що при плануванні подальшої діяльності необхідно враховувати, що дії щодо ризиків та можливостей повинні бути пропорційними потенційному впливу на достовірність результатів дослідження. Серед основних аспектів, які мають бути враховані, це ціль і стратегія лабораторії. Розглянуто основні принципи, яких потрібно дотримуватися при формуванні системи ризик-менеджменту. Зазначено, що стандарт ДСТУ IEC/ISO 31010:2013 визначає основні переваги від провадження загального оцінювання ризику. Також наведено методи оцінювання ризику. Встановлено, що ризик для кожної лабораторії є індивідуальним, відповідно, використання однакових методів оцінювання ризику чи створення універсальної системи ризик-менеджменту для всіх лабораторій неможливе. Узагальнено, що функціонування ризик-менеджменту в лабораторіях є надзвичайно важливим, але малодослідженим.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127340864","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ КОМБАТАНТІВ ТА НАЙМАНЦІВ","authors":"Н. П. Костюк, I. П. Бахновська","doi":"10.33766/2524-0323.100.126-136","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.126-136","url":null,"abstract":"У статті досліджено правовий статус комбатантів відповідно до норм національного законодавства України і норм міжнародного права. Розмежовано поняття «найманець» і «комбатант». Здійснено порівняльну характеристику законодавства України, міжнародного гуманітарного права щодо запровадження відповідальності за найманство. Наголошено на обов’язковості імплементації норм міжнародного права національне законодавство країн, які ратифікували Женевські конвенції 1949 року. Досліджено національне законодавство, яке закріплює право іноземних громадян та осіб без громадянства укладати контракт зі Збройними Силами України. Указано на вимоги, які встановлено для іноземних громадян та осіб без громадянства, які проходять службу в Інтернаціональному легіоні територіальної оборони України. Визначено, що комбатантами є особи, які воюють під відповідальним командуванням, мають емблеми род військ і служб Збройних Сил, підпорядковуються державі, на стороні якої воюють і несуть перед нею відповідальність, відкрито носять зброю і дотримуються законів і звичаїв війни. Указано, що особливої актуальності у зв’язку з агресивною війною, розв’язаною на території України набувають питання щодо забезпечення дотримання правил ведення війни. Зазначено, що Кримінальний кодекс України містить заохочувальну норму, яка вказує, що звільняються від кримінальної відповідальності, особа, яка брала участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях, якщо вона добровільно до моменту притягнення до кримінальної відповідальності припинила участь у збройному конфлікті, воєнних діях, насильницьких діях та повідомила про це або в інший спосіб сприяла розкриттю злочинів. Це можливість найманцям, які не вчиняли вбивства та інших злочинів, уникнути кримінальної відповідальності добровільно, склавши зброю. Для цього є спеціально створені телефони Служби Безпеки України","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132300284","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ","authors":"К.О. Павшук, А. С. Передерій","doi":"10.33766/2524-0323.100.26-37","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.26-37","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню конституційно-правового регулювання відносин у мовній сфері й встановленню його історичних витоків та сучасних тенденцій. Обґрунтовано ідею необхідності ефективного функціонування інституту державної мови, який виступає засадою конституційного ладу України. У статті з’ясовано конституційні засади мовних відносин в Україні, досліджено конституційно-правовий інститут мов, визначено правові засоби, які регулюють відносини в мовній сфері, встановлено сучасні тенденції ефективного конституційно-правового регулювання мовних відносин. У роботі проаналізовані основні етапи трансформації підходів правового регулювання мовних відносин в України, починаючи з радянських часів і до сьогодення. На підставі цього аналізу встановлено кореляцію між належним правовим регулювання мовних відносин та формуванням національної ідентичності як чинника сучасного українського суспільства. На основі системного вивчення конституційно-правового регулювання мовних відносин в Україні визначено, що мовні відносини є безпосереднім об’єктом конституційно-правового регулювання. Однак, зроблено висновок про специфічність природи таких відносин, тому при здійсненні регулювання є необхідність у використанні не всіх правових засобів одночасно, а лише тих, що здатні ефективно врегулювати приватну та публічну сферу спілкування. Також зроблено висновок, що стабільність конституційного ладу України та безпека від потенційних загроз державності через мовне питання залежить від рівня відповідності конституційно-правового регулювання швидким та якісним змінам суспільних відносин. Причому, фундаментом такого регулювання є необхідність встановлення ефективного співвідношення між державною мовою та мовами національних меншин. Запропоновано внести зміни до норми статті 10 Конституції України, де в частині третій прибрати слово «російської» як мови національної меншини.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129280407","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПРИЗНАЧЕНОСТІ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ ВІЙСЬКОВОЇ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ","authors":"В. С. Бондар","doi":"10.33766/2524-0323.100.207-226","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.207-226","url":null,"abstract":"У статті сформовано групу основних кваліфікуючих ознак військової вогнепальної зброї спеціальної призначеності. Наявність у конкретного екземпляра зброї хоча б однієї з наступних ознак є достатньою підставою для висновку про спеціальну призначеність цієї зброї: - вказівка виробника (розробника) про спеціальне призначення зброї; - можливість ведення автоматичного вогню (чергами); - компонування зброї за схемою «бул пап» або пістолетного типу; - наявність у конструкції зброї пристрою зниження рівня звуку пострілу, передбачена виробником (розробником) можливість установки таких пристроїв; використання у зброї в якості штатних боєприпасів патронів з механічним запиранням порохових газів у гільзі патрона або патронів спеціального призначення з дозвуковою швидкістю польоту кулі. Констатовано, що сьогодні сформувалися два основних способи вирішення задачі зниження рівня звуку пострілу: 1) безпосереднє застосування ПЗРЗП («глушників» у вигляді різних ствольних насадок) зі спеціальною зброєю; 2) застосування ПЗРЗП замкнутого типу у вигляді спеціальних комплексів, з розширенням та запиранням порохових газів у перемінно-замкненому об’ємі ствола, ствольної насадки або спеціального послабленого дозвукового патрона. Зазначено, що внаслідок великої різноманітності конструктивних схем, не завжди військова вогнепальна зброя спеціальної призначеності має яку-небудь із уже зазначених ознак. Існують й інші конструктивні рішення, які також покращують балістичні й тактичні показники зброї. Причому деякі з них можуть застосовуватись у конструкції як бойової, так і мисливської зброї, а також зброї спеціальної призначеності. Зауважено, що в окремих моделях військової вогнепальної зброї спеціальної призначеності використовуються звичайні патрони, як штатні. Сформульовано висновок про те, що використання спеціальних патронів для проведення пострілів зі зброї спеціальної призначеності є додатковою кваліфікуючою ознакою. Систематизовані закономірності утворення слідів на кулях і гільзах, стріляних із військової вогнепальної зброї спеціальної призначеності, направлені на вдосконалення науково-методичного забезпечення експертних досліджень зброї і створюють необхідні передумови для встановлення фактів застосування такої зброї під час учинення злочинів. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"144 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123077674","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ (ЦИФРОВИХ) СЛІДІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ","authors":"Андрій Коваленко","doi":"10.33766/2524-0323.100.226-236","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.226-236","url":null,"abstract":"Cтаття присвячена з’ясуванню сутності та формулюванню поняття електронних (цифрових) слідів кримінального правопорушення. Акцентовано, що розкриття й розслідування кримінальних правопорушень, учинених з використанням ком­п’ютерної техніки, потребує встановлення та фіксування дій, здійснених правопорушником та іншими особами з подібними приладами. Операції правопорушника з комп’ютерною технікою можливо відслідкувати за змінами комп’ютерних даних, що утворюються в пам’яті електронно-обчислювальних машин, котрі, своєю чергою, можна вважати специфічними електронними (цифровими) слідами кримінального правопорушення. Встановлено, що механізм утворення таких слідів пов’язаний зі зміною магнітно-електричних властивостей речовин у запам’ятовуючому пристрої електронно-обчислювального приладу внаслідок виконання заздалегідь закладених алгоритмів та введених користувачем команд. Електронні (цифрові) сліди кримінального правопорушення визначено як комп’ютерні дані, що утворилися або зазнали змін у запам’ятовувальних пристроях електронно-обчислювальної техніки внаслідок дій користувачів, пов’язаних із вчиненням кримінального правопорушення. \u0000На думку автора, названі сліди несуть інформацію про стан та результати роботи певної комп’ютерної системи; не можуть бути безпосередньо сприйняті органами відчуття людини та завжди потребують інтерпретації (перетворення у прийнятну для людини форму) з використанням комп’ютерної техніки; супроводжуються метаданими, тобто додатковою інформацією, що характеризує основні ком­п’ютерні дані; відповідають загальним ознакам документа в його криміналістичному розумінні; містять інформацію, структуровану й закодовану відповідно до певного формату; інформація, яку несуть такі сліди, у більшості випадків може бути повністю відтворена шляхом відображення (копіювання) відповідних комп’ютерних даних; електронні (цифрові) сліди не мають жорсткої прив’язки до носія комп’ютерних даних. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"497 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123896219","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУБ’ЄКТ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я","authors":"Б. В. Коваль","doi":"10.33766/2524-0323.100.175-186","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.175-186","url":null,"abstract":"Cтаттю присвячено характеристиці суб’єктів корупційних правопорушень у сфері охорони здоров’я. Проаналізовано наукові публікації, законодавчі та підзаконні акти, які дозволяють розкрити тему дослідження. Указано, що суб’єкт вчинення корупційних правопорушень у сфері охорони здоров’я має спеціальний характер. Зроблено висновок, що такими суб’єктами можуть бути державні службовці центральних і місцевих органів управління закладами охорони здоров’я. Державні службовці Міністерства охорони здоров’я України та місцевих державних адміністрацій можуть порушити норми антикорупційного законодавства. До суб’єктів корупційних правопорушень у сфері медицини належать службовці органів місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають заклади охорони здоров’я. Також корупційні правопорушення можуть бути вчинені працівниками закладів охорони здоров’я, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. Порушити норми антикорупційного законодавства можуть генеральний директор, директор, головний лікар закладу охорони здоров’я, медичний директор або заступник головного лікаря, завідувач або начальник відокремленого відділення або амбулаторії. Звернено увагу на відсутність однакового визначення посадової особи в різних законодавчих актах. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства для врегулювання питання про визначення переліку осіб, котрі можуть бути суб’єктами корупційних правопорушень у сфері медицини, а саме: закріпити в Основах законодавства про охорону здоров’я орієнтовний перелік працівників закладів охорони здоров’я, які мають статус посадових осіб публічного права. Передбачити сутність організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків посадових осіб у сфері охорони здоров’я","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129956868","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОБЧИСЛЮВАЛЬНЕ КРИМІНОЛОГІЧНЕ АРГУМЕНТУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ","authors":"М. В. Карчевський","doi":"10.33766/2524-0323.100.112-126","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.100.112-126","url":null,"abstract":"Комплекс проблемних питань дослідження злочинності з використанням інформаційних технологій пропонується об’єднати поняттям «обчислювальне кримінологічне аргументування» та визначити його наступним чином: процес обґрунтування положень про злочинність, її причини, особистість злочинця, заходи запобігання, який здійснюється шляхом методологічно послідовного отримання нових знань iз даних, що збираються та обробляються автоматизовано. Наводяться результати реалізованих дослідницьких проєктів, які дають можливість оцінити потенціал обчислювального кримінологічного аргументування: збір та розвідувальний аналіз даних соціальних медіа, використання спеціалізованих відкритих баз даних, моделювання протидії злочинності з використанням штучного суспільства, обчислювальний аналіз змісту законодавства про кримінальну відповідальність, відтворюване дослідження протидії злочинності за методологією data science. Встановлено різницю направленості тенденцій розвитку законодавчого та правозастосовчого рівнів кримінально-правового регулювання: якщо кримінальне законодавство розвивається шляхом збільшення заборон та збільшення санкцій у вигляді позбавлення волі, то практика його застосування демонструє тенденції зменшення кількості засуджених та застосування штрафів частіше ніж позбавлення волі. Спостерігаються недостатня реалізація публічного інтересу в належному функціонуванні системи кримінальної юстиції, а також часткова примітивізація протидії злочинності. Зроблено висновок про те, що застосування обчислювального кримінологічного аргументування в такій ситуації набуває особливої актуальності. Необхідне підвищення ефективності кримінально-правового регулювання як на правозастосовчому, так і на законодавчому рівнях, розвиток протидії злочинності має обов’язково передбачати збір та аналіз якомога більших обсягів даних щодо протидії злочинності. Це забезпечить можливість прийняття керованих даними (data driven) рішень щодо організації протидії злочинності в дер-жаві. Такі рішення, розроблені на підставі великої кількості даних, за методологією, яка забезпечує високий рівень довіри до результатів аналізу, здатні істотно раціоналізувати національний дискурс щодо протидії злочинності. ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125468967","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}