Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка最新文献

{"title":"Значення судового прецеденту для розвитку кримінального законодавства","authors":"Р. Л. Максимович","doi":"10.33766/2524-0323.99.120-130","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.120-130","url":null,"abstract":"Єдність судової практики є надзвичайною важливою в сучасній демократичній і правовій Україні. Найбільш вагомим засобом забезпечення єдності судової практики є Верховний Суд як найвищий cуд у системі судоустрою України. Часто у постановах Верховного Суду по конкретних справах формулюється певне розуміння норми кримінального закону, яке відповідним чином застосовується в подальшому органами досудового розслідування і судами нижчих інстанцій. Важливе значення для кримінального права мають і рішення Конституційного Суду України. За своєю юридичною природою найвища інстанція судової гілки влади має забезпечувати єдність та сталість судової практики всіх судів, які входять до системи судоустрою України, а тому її конституційний статус полягає в безперервності здійснення повноважень від часу прийняття Основного Закону України. Видається, що під судовою практикою в даному контексті варто розуміти певний підсумок судової діяльності, що включає роз’яснення, які надавалися в постановах Пленуму Верховного Суду України, що базуються на чинному законодавстві і рішеннях Верховного Суду по істотних конкректних справах. Розглянуто суть та значення судового прецеденту для розвитку кримінального законодавства. Визначено місце судового прецеденту в правовій системі України. Проаналізовано позиції науковців із зазначеного питання. Зауважено також на питанні єдності судової практики та якості судових рішень, які можуть мати прецедентне значення. Визначено, що належне кримінально-правове регулювання можливе до внесення відповідних змін у кримінальний закон за допомогою судового прецеденту. Указано, що необхідність використання судового прецеденту для регулювання кримінально-правових відносин обумовлена об’єктивною неможливістю досягнення досконалості і повноти регулювання кримінально-правових відносин лише кримінальним законом. Констатовано, що Верховний Суд, зокрема, займається формуванням нових правових позицій, котрі несуть важливе значення у випадку наявності колізії чи прогалин у діючому законодавстві, а не просто є третьою судовою інстанцією, яка переглядає рішення попередніх двох. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126750073","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Вирішення колізій між актами законодавства різної юридичної сили та між правовими висновками (позиціями) Верховного Суду","authors":"Я. О. Берназюк","doi":"10.33766/2524-0323.99.13-26","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.13-26","url":null,"abstract":"Статтю присвячено висвітленню окремих підходів до вирішення колізій між актами законодавства різної юридичної сили та правовими висновками Верховного Суду. На підставі аналізу законодавства та національної судової практики обґрунтовано, що при наявності колізій між актами однакової юридичної сили потрібно застосовувати ієрархічний підхід. Доведено, що він ґрунтується на ієрархічній системі нормативно-правових актів, основу якої складає Основний закон держави – Конституція України, а всі інші закони приймаються на підставі та відповідно до Конституції України і не можуть їй суперечити; водночас підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі та відповідно до законів України. Аргументовано, що у випадку суперечності норм підзаконного акта та норм закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. На підставі аналізу судової практики виявлено, що колізія може виникати між правовими позиціями Верховного Суду у складі різних колегій, палат чи об’єднаної палати, між правовими позиціями касаційних судів, а також касаційного суду та Великої Палати Верховного Суду. Доведено, що причиною виникнення таких колізій може бути неоднаковий підхід судів до тлумачення норм права, що регулюють одні і ті ж самі суспільно-управлінські правовідносини; невідповідність актів законодавства критерію «якості закону», наявність колізій у законодавстві, застосування судами касаційної інстанції неоднакового підходу до вирішення колізій у законодавстві. Обґрунтовано, що для подолання колізії між правовими позиціями Верховного Суду застосовують певні правила, відповідно до яких висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об’єднаної палати – над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду – над висновками об’єднаної палати, палати й колегії суддів.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"89 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122941903","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Нормативне врегулювання освідування як засобу інформаційного забезпечення кримінального провадження","authors":"Є. Д. Лук’янчиков, Б. Є. Лук’янчиков, О. Б. Микитенко","doi":"10.33766/2524-0323.99.112-120","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.112-120","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу процесу нормативного регулювання освідування як одного із засобів інформаційного забезпечення розслідування та формування судових доказів у кримінальному провадженні. Автори досліджують процес становлення, розвитку та нормативного закріплення цього способу отримання інформації про обставини кримінального правопорушення. Проаналізовано також еволюцію розвитку інституту освідування, звернено увагу на те, що на всіх етапах його нормативного врегулювання норми про освідування містилися в одному розділі або в одній статті з оглядом. Це дозволило розглянути освідування як різновид огляду, специфічним об’єктом якого є тіло живої людини, що обумовлює коло завдань, котрі можна вирішувати лише оглядом. Проте у його зміст включено дії, що дозволяли отримувати інформацію в процесі безпосереднього огляду як тіла живої людини, так й інших об’єктів, а також встановлювати психічний стан особи, у якому вона перебувала під час вчинення злочину або після його вчинення (захворіла на божевілля).Зазначено, що для вирішення завдань освідування слідчий наділений правом залучати спеціаліста відповідної галузі знань, у тому числі й медицини. Наголошено, що на певному етапі розвитку законодавства виокремилося два види освідування: слідче та судово-медичне. Перше проводив слідчий, а друге – судово-медичний експерт або лікар. Про результати освідування слідчий складав протокол, судово-медичний експерт – акт, а лікар видавав довідку. Доведено, що в ст. 241 КПК передбачено один вид освідування – слідче, до участі в якому, у разі необхідності, може бути залучений судово-медичний експерт, лікар або інший спеціаліст.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132224273","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Oб’єктивна сторона розбещення неповнолітніх: аналіз теоретичних положень та кримінально-правових засад установлення","authors":"О.В. Письменська","doi":"10.33766/2524-0323.99.146-158","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.146-158","url":null,"abstract":"Статтю присвячено розгляду основних теоретичних положень та кримінально-правових засад установлення об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 156 КК України («Розбещення неповнолітніх»). З’ясовано ознаку, яка є обов’язковою для об’єктивної сторони розбещення неповнолітніх, а саме суспільно небезпечне діяння, що законодавчо визначене у виді розпусних дій. Розкрито зміст ознаки діяння, яке має бути не лише суспільно небезпечним, але протиправним, конкретним, вольовим і свідомим вчинком особи. Ці ознаки екстраполюються на розпусні дії, що супроводжується ілюстрацією відповідних властивостей діяння на прикладах. Установлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КК України, має формальний склад, а отже, вважається закінченим з моменту вчинення розпусних дій. Окрему увагу звернено на значення об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення загалом і розбещення неповнолітніх зокрема, включаючи можливість використання її ознак для розмежування різних складів кримінального правопорушення та встановлення інших елементів складу кримінального правопорушення. Розглянуто ситуацію, за якої розбещення неповнолітніх може вчинятися як продовжуване діяння, утворюючи одиничний злочин, який кваліфікується за відповідною частиною ст. 156 КК України, виключаючи повторність. Доведено, що розбещення неповнолітніх за наявності для того належних умов мо­же бути визнано малозначним діянням відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України. Наведено приклад такої ситуації. Констатовано, що законодавець для описання суспільно небезпечного діяння в ст. 156 КК України використав оціночне поняття розпусти. Однак на сьогодні з урахуванням змін, запроваджених до розділу ІV Особливої частини КК України про кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості, такий підхід потребує внесення коректив. Зміст розпусних дій істотно звузився і може бути нормативно розкритий без використання оціночних понять. \u0000  \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130851026","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Криміналістична класифікація кримінальних правопорушень, пов’язаних із рейдерством, елементи їх криміналістичних характеристик","authors":"В. О. Гусєва","doi":"10.33766/2524-0323.99.242-252","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.242-252","url":null,"abstract":"  \u0000У статті обґрунтовано тезу про те, що проблеми рейдерства залишаються актуальними, незважаючи на політичну ситуацію, адже вони відрізняються високим рівнем суспільною небезпеки. Зокрема визначено, що наслідками протиправного поглинання та захоплення підприємств, сільськогосподарських земель, порушення прав їх засновників, учасників, акціонерів, членів, може стати відсутність перспективних пропозицій співпраці з зарубіжними партнерами щодо побудови взаємовигідних господарських відносин. Урешті-решт таке явище як рейдерство призводитиме не тільки до зниження авторитету українських підприємств, установ, організацій як учасників міжнародних економічних відносин, але й матиме різнопланові негативні прояви в економіко-соціальній сфері життєдіяльності суспільства. На підставі здійсненого аналізу емпіричних даних та положень чинного кримінального законодавства виокремлено групу кримінальних правопорушень, пов’язаних з рейдерством. Наголошено, що побудові групових криміналістичних методик мають передувати здійснення криміналістичної класифікації досліджуваних кримінальних правопорушень, а також елементів їх криміналістичних характеристик. На підставі такої класифікаційної підстави як предмет посягання здійснено криміналістичну класифікацію кримінальних правопорушень, пов’язаних з рейдерством. За результатами здійсненого аналізу слідчої та судової практики розслідування кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено ст. 206-2 Кримінального кодексу України автором виокремлено типові елементи криміналістичної характеристики цього виду злочину та надано їм характеристику. Зокрема визначено, що елементами криміналістичної характеристики протиправного поглинання або захоплення майна підприємств, установ, організацій є обстановка вчинення злочину, спосіб і засоби його вчинення, сліди, особа злочинця. Наголошено, що розглянута проблематика досі залишається малодослідженою, а тому потребує подальших наукових напрацювань з урахуванням потреб правоохоронних і судових органів.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"82 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114733560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Криміналістичне (сигналетичне) 3D-сканування зовнішності людини","authors":"Андрій Коваленко","doi":"10.33766/2524-0323.99.253-263","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.253-263","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню можливостей криміналістичного (сигналетичного) 3D-сканування зовнішності людини. Охарактеризовано 3D-сканування як перспективний метод наочно-предметного фіксування криміналістично значущої інформації. Криміналістичне (сигналетичне) 3D- сканування людини визначено як процес фіксування розмірно-просторових та кольорових характеристик ознак зовнішності людини за допомогою спеціалізованого програмно-апаратного комплексу задля отримання цифрової тривимірної моделі тіла людини чи окремих елементів її зовнішності. Запропоновано та охарактеризовано основні способи сигналетичного 3D- сканування: з використанням методу поліфотограмметричної фотозйомки, з використанням 3D-сканерів загального призначення та вузькоспеціалізованих комплексів для сканування зовнішності людини, наведено переваги й недоліки кожного способу. Наголошено, що в сучасних умовах найбільш реалістичним є 3D-сканування зовнішності людини з використанням безконтактних 3D- сканерів загального призначення. Залежно від конкретного об’єкта виокремлено криміналістичне 3D-сканування обличчя, погруддя, усього тіла людини, окремих частин тіла (анатомічних елементів зовнішності) та супутніх елементів зовнішності, а також сканування живих людей і трупів. Наведено алгоритми 3D-сканування обличчя, погруддя та всього тіла людини. Описано порядок дій для обробки відсканованих сирих даних та створення 3D-моделі елемента зовнішності людини з використанням програмного комплексу Artec Studio 17. Продемонстровано результати експериментального 3D-сканування погруддя та всього тіла людини. Запропоновано можливі напрямки використання криміналістичного (сигналетичного) 3D-сканування людини в практиці розкриття і розслідування кримінальних правопорушень. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"17 2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123277371","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Проблемні питання функціонування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як органу суддівського врядування в Україні","authors":"О. Г. Остапенко, О. П. Сущ","doi":"10.33766/2524-0323.99.62-74","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.62-74","url":null,"abstract":"На підставі аналізу чинних нормативно-правових актів, якими регламентується статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, визначено роль і місце Комісії в системі органів суддівського врядування. Враховуючи проблеми з формуванням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка й дотепер не сформована, та неможливістю реалізації покладених на неї повноважень, встановлено, що сьогодні нагальною проблемою є пошук шляхів для забезпечення створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для вирішення питань відбору суддів і формування незалежного та професійного суддівського корпусу. Вважаємо недоцільною пропозицію членів ВРП утворити Кваліфікаційну палату кадрового забезпечення судової системи з підпорядкуванням ВРП, замість цієї Комісії. Охарактеризовано співвідношення правового статусу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя як органів суддівського врядування, перспективи їх подальшого функціонування для нагального вирішення проблем у сфері кадрової політики. Аналіз повноважень зазначених органів свідчить про їх взаємоузгодженість та взаємну доповнюваність. З’ясовано, що міжнародні стандарти у сфері правосуддя передбачають необхідність утворення органу, який здійснюватиме формування суддівського корпусу, роль якого з урахуванням цих стандартів і міжнародного досвіду функціонування аналогічних органів виконує Вища рада правосуддя, а також реалізацію положень Стратегії щодо забезпечення інституційної самостійності й транспарентності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та опрацювання питання щодо її підпорядкування Вищій раді правосуддя як органу з добору кадрів та кар’єри суддів. Вважаємо за доцільне існування Комісії як самостійного органу суддівського врядування. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122031656","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Юридична відповідальність нотаріусів за правом України в контексті його приналежності до нотаріальної системи латинського типу","authors":"М. Ю. Веселов, Л. С. Ладіна","doi":"10.33766/2524-0323.99.26-40","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.26-40","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу юридичної відповідальності нотаріусів у нотаріальних системах латинського типу з метою запозичення позитивного досвіду для модернізації інституту юридичної відповідальності нотаріусів в Україні. Результатом становлення та формування нотаріату латинського типу була тривала еволюція правових ідей в країнах романо-германської правової системи. Зазначені правові ідеї є результатом розвитку культури і людської цивілізації та цінними здобутками правової науки. Будучи учасницею Міжнародного союзу латинського нотаріату, Україна потребує приведення (національного) законодавства у відповідність до основних ознак латинського нотаріату, у тому числі й у сфері юридичної відповідальності нотаріуса. Зазначено, що нотаріат латинської типу поділяється на нотаріат німецької моделі, нотаріат французької моделі та змішану форма нотаріату. У статті досліджено кожну із видів системи латинського нотаріату. Нотаріат німецької моделі побудований таким чином, що функція нотаріуса має надмірно формалізований характер, оскільки при проведенні консультацій, переговорів, витребуванні необхідних документів і т. ін. (що фактично складає підготовку до нотаріальних дій) нотаріус не бере активної участі. Французька модель латинського нотаріату, на відміну від німецької моделі, характеризується ініціативністю самого нотаріуса з моменту звернення до нього зацікавленої особи та наявністю тісної взаємодії між ними протягом усього часу вчинення нотаріальної дії. Змішана модель поєднує елементи німецької та французької моделей. Вивчаючи особливості юридичної відповідальності в країнах з нотаріальною си­стемою латинського типу, було зроблено висновок про необхідність вдосконалення законодавства України щодо застосування інституту юридичної відповідальності нотаріуса.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125807375","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Цифрова криміналістика й удосконалення системи криміналістичної техніки в Україні","authors":"Р. Л. Степанюк, С. І. Перлін","doi":"10.33766/2524-0323.99.283-284","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.283-284","url":null,"abstract":"З кожним роком зростають потреби правоохоронних органів в ефективних інструментах виявлення, вилучення, дослідження та використання в доказуванні цифрових доказів. У криміналістичній науці останніх десятиліть цифрова криміналістика є одним із найбільш актуальних напрямів розвитку. Цифрова криміналістика (digital forensics) є галуззю судових наук, що являє собою систему наукових методів дослідження цифрових доказів з метою сприяння виявленню та розслідуванню кримінальних правопорушень. Водночас у вітчизняній системі криміналістики відповідні засоби та методи належного місця досі не знайшли. Авторами проаналізовано думки українських науковців щодо місця цифрової криміналістики в системі криміналістичної науки. Обґрунтовано, що в існуючій моделі криміналістики в Україні є нагальна потреба формування окремої галузі криміналістичної техніки, яка включає засоби і методи дослідження цифрових доказів. Це значно спрощує завдання з інтеграції досягнень цифрової криміналістики у вітчизняну систему криміналістики, оскільки, з одного боку, не вимагає перегляду самої системи, а з іншого – дозволяє швидко впровадити більшість відповідних наукових положень і практичних рекомендацій. Зміст розділу криміналістичної техніки, присвяченого криміналістичному дослідженню цифрових доказів, має включати наукові положення цифрової криміналістики як галузі судових наук, адаптованих до реалій вітчизняної правоохоронної практики та криміналістичної теорії. Не варто ототожнювати цифрову криміналістику із застосуванням цифрових технологій у криміналістиці, з методиками розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із комп’ютерною інформацією, або визначати її окремою частиною вітчизняної моделі криміналістики як прикладної юридичної науки та навчальної дисципліни. Цифрова криміналістика є галуззю іншої моделі криміналістики, ніж та, що сформувалась в Україні, тому проблеми їх інтеграції потребують подальших наукових пошуків. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126057321","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Окремі аспекти взаємодії слідчого з експертом та спеціалістом у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану","authors":"Л. В. Максимів","doi":"10.33766/2524-0323.99.262-271","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.262-271","url":null,"abstract":"Стаття присвячена виокремленню окремих аспектів взаємодії слідчого з експертом та спеціалістом у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Актуальність означеної теми полягає в недосконалості чинного законодавства та наявності певних проблем при його застосуванні на практиці. Проаналізовано зміст поняття взаємодії слідчого та експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Запропоновано поняття взаємодії слідчого з експертами та спеціалістами у кримінальному провадженні розуміти як урегульовану нормативно-правовими актами, погоджену діяльність адміністративно незалежних один від одного суб’єктів, ініціатора – слідчого і запрошеного – експерта, спеціаліста для надання допомоги у вирішенні питань, які потребують спеціальних знань у певних галузях, застосування техніко-криміналістичних засобів з метою встановлення істини у кримінальному провадженні, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень. Проаналізовано процесуальні та непроцесуальні форми взаємодії слідчого (дізнавача), з одного боку, та експерта, спеціаліста, з іншого. Наголошено, що з моменту введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, правовідносини у кримінальній процесуальній сфері набувають деяких особливостей, виникають нестандартні ситуації, для вирішення яких потрібно провести певні наукові дослідження і виробити алгоритми дій. Серед актуальних проблем взаємодії слідчого з експертом та спеціалістом виокремлено брак експертів-вибухотехніків (через призов даних фахівців до ЗСУ в порядку мобілізації) та велике навантаження на експертів, котрі проводять молекулярно-генетичні експертизи. Звернено увагу на недосконалість процесуальної регламентації консультацій, пояснень, довідок та висновків спеціаліста у кримінальному провадженні. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127711428","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}