Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin最新文献

{"title":"ЛЬВІВСЬКИЙ ШЛЯХЕТСЬКИЙ СУД (1783 – 1855): ОРГАНІЗАЦІЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Ігор СМУТОК, Ігор ЗАВАЛЬНЮК","doi":"10.24919/2519-058x.28.287556","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287556","url":null,"abstract":"Мета дослідження – здійснити інституційний аналіз діяльності Львівського шляхетського суду у контексті його виникнення, функціонування, організації роботи. Методологія дослідження базується на принципах історизму, верифікації, а також використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (просопографічних, історико-типологічних, історико-системних) методів. Наукова новизна: висвітлена історія створення і функціонування Львівського шляхетського суду. Проаналізовано урядовий апарат через призму розподілу обов’язків та добору урядовців, окреслено компетенції діяльності суду; з’ясовано правові засади його функціонування. Висновки: Львівський шляхетський суд постав як складова частина нової судової системи, що формувалася у перші десятиліття на теренах Галичини після входження її до складу Австрійської імперії. Львівський шляхетський суд розпочав діяльність у 1783 р. У німецькомовній версії за ним закріпилася назва Landrecht in Lemberg, у польськомовні – “sąd szlachecki”, у латиномовній – “Forum nobilium”. Суд мав розвинутий судово-урядницький апарат, що забезпечував його роботу. Керівний склад був представлений головою і радниками. Поточний документообіг забезпечували численний штат секретарів, протоколістів тощо. Його юрисдикція поширювалася на усю Галичину, а зі створенням аналогічних судів у Станіславові і Тарнові обмежилася територією Бережанського, Жовківського, Золочівського, Львівського, Перемишльського, Самбірського округів. У кожному з округів суд мав своє представництво, що складалося з коморників, таксаторів, інспекторів. Урядовці суду за етнічною, соціальною і конфесійною приналежністю творили строкату групу. Вочевидь, їх добирали, керуючись передовсім професійними якостями. Львівський шляхетський суд розглядав майнові суперечки, де однією зі сторін була шляхта. Насамперед це були власники доміній, однак не відмовляв у розгляді справ “вільній” шляхті. Окремі інституції, територіальні громади також могли звертатися до Львівського шляхетського суду. Правова діяльність суду опиралася на австрійське законодавство, з 1812 р. це був цивільний кодекс. Процесуальні питання також регулювалися окремим нормативним документом. Для організації роботи окремих працівників суд видавав власні нормативні документи. Ключові слова: Львівський шляхетський суд, Landrechte in Lemberg, Forum Nobilium,судочинство у Галичині у ХІХ ст., галицьке суспільство ХІХ ст.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966447","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОБОРОВИЙ РЕЄСТР ДРОГОБИЦЬКОГО ПОВІТУ 1511 РОКУ","authors":"Роман ПУЙДА, Олег ЗАВЕРУХА","doi":"10.24919/2519-058x.28.287555","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287555","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проаналізувати та опублікувати поборовий реєстр Дрогобциького староства 1511 р. як історичне джерело. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму та джерелознавчих методах, зокрема методі внутрішньої критики джерел, а також на вимогах археографії. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в історичній науці публікується поборовий реєстр Дрогобицького повіту 1511 року й аналізується як історичне джерело. Висновки. Отже, поборовий реєстр Перемишльської і Сяноцької земель 1511 р. зберігається у фонді “Archiwum Skarbu Koronnego” Головного Архіву давніх актів у Варшаві. Він увійшов до так званої “Księgi Poborowej”, котра поза тим містить інші поборові реєстри та фіскально-звітні документи за період з 1501 по 1589 р. Поява цього документу пов’язана з нападами татар і волохів (молдаван), що спонукала королівський уряд збирати податки для військового захисту підвладних територій. З огляду на це вальний Сейм в Пйотркові 7 лютого 1511 р. ухвалив збирання державного побору (“contributio publicarum”), який, по суті, був продовженням “вярдункового” побору (“contributio fertonum”), але мав збиратися впродовж двох років. Збирачем цього податку у Руському воєводстві був шляхтич Добеслав Хмелецький. Під час збирання побору здійснювалася письмова фіксація його розмірів та господарських “одиниць”, які виступали платниками: лани (селянські господарства, містилися на такій умовній одиниці виміру землі як дворище (лан), котре займало від 22 до 40 і більше гектарів орної землі і лук), млини, корчми, попівства. З поборового реєстру випливає, що в Дрогобицькому повіті, крім передмістя Дрогобича, було 40 сіл. Вони займали 328 ланів і півлану (з них королівських – 150 ланів, шляхетських – 178 і півлану). На території повіту на той час діяло 12 корчем, серед них і одна корчма-пивоварня. У реєстрі 1511 р. зафіксовано 15 млинів, з них 8 були вальниками (фолюшами), а також 25 попівств, що дає підстави говорити про існування такої ж кількості православних парафій Перемишльської єпархії Київської православної митрополії. Загальна кількість зібраних 1511 р. податків із поселень Дрогобицького повіту становила понад 164 марки (гривні). Ключові слова: поборовий реєстр, Перемишльська земля, Дрогобицький повіт, ДобеславХмелецький, дворище (лан), корчма, млин, попівство.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966600","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЧАСОПИС “WIADOMOŚCI KLUBOWE KRAKOWSKIEGO KLUBU AUTOMOBILOWEGO” (1929 – 1939) ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО","authors":"Людмила БЕЛІНСЬКА, Андрій АНОХІН","doi":"10.24919/2519-058x.28.287540","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287540","url":null,"abstract":"Мета дослідження – здійснити археографічний аналіз газети “Wiadomości Klubowe Krakowskiego Klubu Automobilowego” (1929 – 1939). Наукова новизна. Уперше здійснено аналіз газети “Wiadomości Klubowe Krakowskiego Klubu Automobilowego” як історичного джерела, показано її цінність для дослідження історії громадських організацій у сфері автомобільного спорту і туризму в міжвоєнній Польщі. Методологія дослідження ґрунтується на джерелознавчих методах, зокрема методі внутрішньої критики джерел, а також на вимогах археографії. Висновки. Отже, “Wiadomości…” (1929 – 1939) є надзвичайно цінним джерелом до історії ККА та автомобільно-туристичної сфери міжвоєнної Польщі. Публікації газети можна поділити на декілька тематичних напрямів. Одним із ключових був той, що розкривав структуру і особливості функціонування ККА як громадської організації: управління, членство, напрями діяльності. Велика частина інформації на сторінках “Wiadomości…” присвячена автомобільному спорту, насамперед змаганням різного рівня і діяльності спортивної комісії ККА. Детально описуються ключові для ККА змагання: “Зимова поїздка до Закопаного”, “Трекові перегони” на стадіоні в Закопаному, “Татрянські перегони”. Розповідається про причини занепаду деяких з цих заходів і спробу ККА організувати трекові (кільцеві) перегони у Кракові. У газеті висвітлювалася участь членів ККА у змаганнях, організованих іншими автоклубами Польщі та зарубіжних країн. Члени ККА неодноразово здобували перемоги, зокрема славилися такі спортсмени: Адам Потоцький Ян Ріппер, Станіслав Голуй. Значну кількість матеріалів і заміток у газеті присвячено автомобільному туризму загалом та діяльності туристичної комісії і туристичного бюро ККА зокрема. У газеті описувалося й товариське життя клубу: відкриті лекції, танцювальні вечори, спільні святкування тощо. Увагу редакції привертали питання співпраці ККА з автоклубами Італії, Чехословаччини, Угорщини. “Wiadomości…” є цінним джерелом до історії розбудови автомобільних шляхів у міжвоєнній Польщі, формування правил дорожнього руху. У газеті висвітлювалася й проблема реорганізації системи автомобільних клубів Польщі у другій половині 1930-х рр. Ключові слова: Краківський Клуб Автомобільний, “Wiadomości Klubowe Krakowskiego KlubuAutomobilowego”, Антоній Потоцький, Пьотр Ростворовський, автомобілізм","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967150","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІНІЦІАТИВА ВСТАНОВЛЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ КОНТАКТІВ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ НАРОДНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ І АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ","authors":"Парвана МУСТАФАЗАДЕ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287554","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287554","url":null,"abstract":"Метою статті є висвітленні питання історії дипломатичних відносин між урядами Української Народної Республіки та Азербайджанської Демократичної Республіки в період між 1918 – 1920 рр., а таклж визначення активної ролі Василя Кужима і Юсіфа Везірова. Методологія дослідження базується на використанні історично-хронологічного та порівняльного методу. Для дослідження окремих історичних подій за історіографічними джерелами використовувалися також індуктивний і дедуктивний методи. Метод аналізу сприяв розумінню міжнародної ситуації вказаного періоду та ролі азербайджано-українських відносин. Наукова новизна статті пов'язана з тим, що у ній на основі української і азербайджанської історіографії, а також деяких архівних відомостей Державного Архіву Азербайджанської Республіки, вивчається історія дипломатичних відносин Азербайджанської Демократичної Республіки та Української Народної Республіки (1918 – 1920) через призму діяльності їх представників в умовах тогочасної складної політичної ситуації. Якщо раніше вказаний період досліджувався у контексті відносин України та Закавказьких республік, то в цій статті є спроба дати оцінку рівню зближення України і Азербайджану. Висновки. Головною причиною проблеми розвитку дипломатичних відносин була недостатність фінансових коштів та присутність зовнішньої загрози, а саме більшовицької, яка проявлялася у бажані радянської влади підкорити інші держави та ліквідувати їхню незалежність. Незважаючи на ці перепони, дипломатичні відносини між Українською Народною Республікою та першою Азербайджанською Республікою (1918 – 1920) були дружніми і водночас мали стратегічну спрямованість. Азербайджанські студенти навчалис в українських ЗВО, українці, які проживали переважно в Муганській області Азербайджану, мали офіційного представника, тобто могли звертатися до уряду Азербайджану при будь-яких обставинах, що стосувалися їх прав та обов’язків. Ключові слова: Азербайджанська Демократична Республіка, Українська НароднаРеспубліка, дипломат, парламент, Юсіф Бей Везіров, Василь Кужим.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966757","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РАДЯНСЬКА МІФОТВОРЧІСТЬ У СТАЛІНСЬКУ ЕПОХУ: КОНСТРУЮВАННЯ МІФУ ПРО “ВОЗЗ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ”","authors":"Геннадій ВАСИЛЬЧУК, Віктор ДРОЗДОВ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287542","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287542","url":null,"abstract":"Метою статті є дослідження процесу конструювання міфу про “возз’єднання українського народу” в сталінський період, його місця і ролі у системі радянської міфології та впливу на історичну пам’ять населення анексованих українських територій. Методологія дослідження. Стаття ґрунтується на сучасних методологічних підходах, які розглядають міф у взаємозв’язку з політичною ідеологією, підкреслюючи його роль у консолідації та мобілізації спільноти, формуванні ідентичності й колективної пам’яті на основі сконструйованих наративів, що передають певні значення, цінності й ідеали. Методологічною основою дослідницького пошуку стали історико-генетичний, історико-системний та історико-порівняльний методи, а також методи історіографічного аналізу і критичного дискурс-аналізу. Наукова новизна статті полягає у тому, що автори вперше розглядають ідею “возз’єднання українського народу” як радянський міф, який складав основу радянської версії історичного минулого приєднаних українських територій. Висновки. Приєднання нових українських територій у 1939 – 1940 рр. потребувало легітимації радянського режиму. Сконструйований радянський міф підтверджував історичне право на ці землі та інтерпретував радянські воєнні кампанії як місію визволення пригноблених народів, які бажали возз’єднатися з Радянською Україною. Упродовж радянсько-німецької війни в основу міфу була покладена ідея “возз’єднання українського народу”, яка розглядалася як альтернатива концепту “соборної і незалежної України”. Міф мав сформувати у населення уявлення про можливість об’єднання українських земель лише в складі Радянського Союзу й під заступництвом російського народу. Крім легітимаційної, він виконував ідентифікаційну, консолідаційну й мобілізаційну функції, використувався як інструмент боротьби з українським визвольним рухом та уніатською церквою. Масштабна ритуалізація міфу у 1949 р. свідчила про його остаточне утвердження в радянській міфологічній системі. Ключові слова: міфотворчість, радянська ідеологія, Україна, сталінізм","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967154","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПАРАЛЕЛІ В ІНДОІРАНСЬКОМУ ТА ДАВНЬОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ МІФОЛОГІЧНОМУ МОДЕЛЮВАННІ СВІТУ (СОЛЯРНИЙ АСПЕКТ)","authors":"Микола ТУПЧІЄНКО, Олександр ШАМРАЙ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287560","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287560","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у комплексному дослідженні паралелей формування солярного аспекту міфологічного моделювання світу в індоіранських народів і давніх слов’ян як амбівалентного за своєю природою світоглядного явища. Цей образ дохристиянських вірувань слов’ян невіддільним компонентом увійшов до системи народного двовір’я і до сьогодні проявляється у календарній, поховальній, весільній поезії і обрядовості, у сакральній та соціокультурній термінології населення сучасної України. Це дослідження покликане розкрити особливості формування та місце солярної моделі світу в дохристиянських віруваннях слов’ян. \u0000Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та всебічності у поєднанні з використанням загальнонаукових методів – аналізу, синтезу, абстрагування. Специфіка теми дослідження та використаних джерел зумовили міждисциплінарне застосування таких методів, як історичний, порівняльної лінгвістики, структурної антропології, порівняльної міфології, етнографічної аналогії, а також семіотичного і герменевтичного. Сприйняття культури як вторинної моделювальної системи, де окремі її складові становлять фрагменти культурного тексту, що складається з окремих кодів, які розкривають своє значення лише в контекстному прочитанні у межах тексту та взаємодії з іншими текстами, зумовило залучення всієї сукупності згаданих методів. Це уможливило простеження еволюції формування міфологічних уявлень, здійснення аналізу соціальних, релігійних, обрядових термінів, розкриття первинного значення елементів поховальної обрядовості, врешті реконструювання солярної моделі міфологічної будови світу у давніх індоіранців та слов’ян. Така реконструкція має метафізичний характер, основою якої є інтерпретація міфу та його обрядових похідних. Водночас, репрезентуючи етноісторичну проблематику, автори, враховуючи застереження К. Івангородського, намагалися бути максимально обережними у висновках, “оскільки минуле є підступним порадником для бачення сучасного образу” (Ivanhorodskyi, 2018, p. 149), незважаючи на те, що сучасне постмодерне тлумачення людини розглядає її як витвір усіх попередніх епох.\u0000Наукова новизна дослідження полягає у виділенні солярної моделі будови міфологічного простору у давніх індоіранців та слов’ян, що набувала особливого значення у контексті реалізації основного “закону” в обох етнокультурних традиціях. \u0000Висновки. У результаті проведеного дослідження можна констатувати, що образ сонця, який представлений в його різних проявах, був і в індоіранській, і в давньослов’янській міфологічних системах однією зі значущих, а можливо, і найважливішою моделлю всесвіту, в якій реалізувався основний «закон» обох етно- та соціокультурних утворень, що виражалася через комплементарно замінювані культурні символи. Така близькість індоіранських і слов’янських уявлень про моделювання світу в дохристиянський період була обумовлена, з одного боку, більш-менш спільною міфологічною індоєвропейською спадщиною, архетипічністю природи цих уявлень, а з іншого, тр","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966599","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОЛІТИКА ТУРЕЧЧИНИ ЩОДО ВРЕГУЛЮВАННЯ “КУРДСЬКОГО ПИТАННЯ” У КОНТЕКСТІ ВИКОНАННЯ КОПЕНГАГЕНСЬКИХ КРИТЕРІЇВ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ ст.)","authors":"Оксана МЕМІШ, Андрій КАСЯН","doi":"10.24919/2519-058x.28.287553","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287553","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано основні етапи євроінтеграційного процесу в Туреччині, еволюцію Туреччини у питанні відповідності Копенгагенським критеріям, а також основні заходи турецького уряду щодо виконання Копенгагенських критеріїв для здобуття повноправного членства в ЄС з кінця 1990-х – у 2000-х рр. Метою наших пошуків є дослідити спроби врегулювання керівництвом Туреччини “курдського питання” у контексті виконання Копенгагенських критеріїв, які стали дієвою альтернативою традиційному силовому сценарію його розв’язання. Ключовими в цьому контексті виступають економічні та правові критерії. З 1990-х рр. і дотепер турецьким урядом втілюється у життя низка економічних, політичних і соціальних проєктів, що мають на меті розв’язання “курдського питання” шляхом успішної інтеграції жителів Південно-Східної Анатолії до турецького соціуму, а також подолання нерівномірного соціально-економічного розвитку регіонів країни. Методологічною основою дослідження є принципи історизму, науковості, міждисциплінарності, ціннісний підхід та використання загальнонаукових (аналізу, синтезу й узагальнення) методів. У результаті проведення наукового аналізу, здійсненого із залученням численних оригінальних джерел автори дійшли таких висновків: з урахуванням досвіду проведення реформ 2000 – 2010-х рр. стає очевидно, що в разі продовження євроінтеграційних устремлінь Туреччини курдське питання можна розв’язати лише у довгостроковій перспективі шляхом підвищення рівня добробуту та освіти серед населення Південно-Східної Анатолії, створення розвиненої мережі закладів охорони здоров’я, сучасної інфраструктури регіону, забезпечення реального доступу населення до роботи органів місцевої влади, формування правоохоронної системи, яка б функціонувала на основі принципів соціальної справедливості та рівності всіх перед законом. Ключові слова: Туреччина, Європейський союз (ЄС), Європейське економічне співтовариство(ЄЕС), євроінтеграція, Копенгагенські критерії, “курдське питання”, Південно-СхіднаАнатолія, Робітнича партія Курдистану (РПК), Проєкт Південно-Східної Анатолії (GüneydoğuAnadolu Projesi, GAP).","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135966756","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФАЛЕРИСТИЧНІ ЗДОБУТКИ УКРАЇНСЬКИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ (1917 – 1921) ТА ЇХ ВПЛИВ НА СУЧАСНУ ФАЛЕРИСТИКУ","authors":"Вадим МАШТАЛІР, Сергій МИСЬКО","doi":"10.24919/2519-058x.28.287550","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287550","url":null,"abstract":"Збройні сили як важливий інститут держави не може існувати без військових традицій, що згуртовують та об’єднують навколо себе єдиною спільною метою – захисту Батьківщини. Будь-яка армія світу завжди зберігає військові традиції попередніх поколінь та плекає славетні подвиги своїх пращурів, що є гарантованою ознакою функціонування військового підрозділу різної ланки. Український визвольний рух 1917 – 1921 рр. та його перебіг зумовили розвиток такої соціально-гуманітарної складової, як заохочення особового складу українських воїнів за здійснення героїчних вчинків у боротьбі за незалежну Україну. Своєю назвою, зовнішнім виглядом та елементами оздоблення нагороди того періоду надихнули сучасних митців-дослідників до їх втілення в сучасну фалеристику Збройних Сил України. З цією метою протягом визначеного періоду було започатковано певні кроки з розвитку власної нагородної системи, проте через тогочасні військово-політичні події уповні реалізувати напрацювання не вдалося. Мета дослідження полягає у з’ясуванні становлення, розвитку та функціонування нагородної системи, яка сформувалася у період Визвольних змагань 1917 – 1921 рр., та її подальший вплив на формування сучасної фалеристики Збройних Сил України. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, системності та науковості. У ході дослідження було використано історико-системний підхід і прийоми макроісторичного аналізу. Наукова новизна полягає в актуалізації вивчення питання започаткування і розвитку нагород для відзначення солдат та старшин власних збройних сил часів Визвольних змагань 1917 – 1921 рр., визначення прикладів запозичення елементів оздоблення проєктів нагород Визвольних змагань 1917 – 1921 рр. та їх застосування у дизайні військових нагород сучасних Збройних Сил України, здійснення правонаступництва військових і фалеристичних традицій у ході становлення та формування сучасної фалеристики Збройних Сил України, введення до наукового обігу нових джерел. Висновки. Попри складну воєнно-політичну й економічну обстановку, триваючу збройну боротьбу на всій території тогочасної України у період Визвольних змагань 1917 – 1921 рр. було зроблено вагомі кроки зі створення та впровадження української нагородної системи. Можна вважати, що саме у цей період вона набула ознак офіційних державних інституцій, затверджених на законодавчому рівні, що започаткувало формування перших зразків нагород. Відзнаки, а також ескізи нереалізованих проєктів нагород часів Визвольних змагань 1917 – 1921 рр. стали прототипами багатьох українських відзнак, орденів, медалей та загалом української військової фалеристики, які були втілені вже в наші дні й знайшли відображення у сучасній фалеристиці Збройних Сил України, що підтверджує наслідування військових традицій. Ключові слова: фалеристична спадщина, правонаступництво нагородної справи, нагороднасправа, наслідування військових традицій","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967148","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РОСІЙСЬКИЙ ІМПЕРСЬКИЙ ЕКСПАНСІОНІЗМ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСНОВНИКІВ МАРКСИЗМУ","authors":"Микола ДОРОШКО, Юлія ЦИРФА","doi":"10.24919/2519-058x.28.287547","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287547","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проведення всебічного аналізу праць Карла Маркса і Фрідріха Енгельса про історичні обставини формування експансіоністського зовнішньополітичного курсу Московії – Росії: праць основоположників марксизму, наявність яких ретельно приховувалась владою комуністичного СССР, позаяк у них містилась нищівна критика зовнішньої політики російських державних утворень у ХІІІ – ХІХ ст., спрямована на досягнення світового панування. Методологія дослідження заснована на принципах історизму, системності, авторської об’єктивності, використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у всебічному дослідженні творів К. Маркса і Ф. Енгельса про зовнішню політику Московії – Росії, аналіз якої дав змогу їх авторам з’ясувати історичні витоки московського експансіонізму і передбачити агресивну поведінку Росії на міжнародній арені на століття уперед. Висновки. Всебічний аналіз замовчуваних і критикованих у комуністичному СССР творів Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, в яких основоположники марксизму досліджують витоки, зміст, інструментарій і наслідки реалізації зовнішньополітичної стратегії Московії – Росії у ХІІІ – ХІХ ст., допроваджує дослідника до науково об’єктивних, але вкрай неприємних для радянського тоталітарного режиму висновків про політику імперської експансії, що засновники Московії – Росії запозичили у ханів Золотої Орди. Ба більше, К. Маркс і Ф. Енгельс дають науково виважену оцінку зовнішньополітичної доктрини російських державних утворень, головною метою якої є досягнення світового панування. У цьому контексті висновки основоположників марксизму щодо імперської сутності Росії є вкрай важливими і актуальними, позаяк дають відповідь на ключове питання міжнародної політики сьогодення: чому Російська Федерація є головним порушником усталених норм міжнародного права й чому її влада прагне повернення Росії статусу “великої” держави. Ключові слова: марксизм, Московія, Росія, імперська політика, експансіонізм, світовепанування.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967404","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПЕРЕДУМОВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНЮВАНОСТІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ І КРАЇНАХ БАЛТІЇ: ПОЛІТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ (1990 – 2004)","authors":"Віталій КОЦУР, Юрій ВОЙТЕНКО","doi":"10.24919/2519-058x.28.287548","DOIUrl":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287548","url":null,"abstract":"Метою статті є дослідження процесу змінюваності влади в результаті парламентських та президентських виборів в Україні і країнах Балтії під впливом наслідків від непопулярних реформ у соціально-економічній сфері протягом першого десятиліття їх незалежності. Методологія дослідження полягає у використанні різного інструментарію для досягнення мети. До нього належать: історико-компаративне зіставлення результатів виборів у досліджуваних країнах для визначення їх політичних особливостей в перехідний період; динаміки, за допомогою якого було розглянуто кількісні та якісні політичні зміни у цих країнах протягом першого десятиліття незалежності; синхронний, який використовувався для аналізу результатів виборів у досліджуваних країнах паралельно, в один й той самий період; політологічного аналізу, який сприяв чіткому розумінню партійної архітектури у парламентах і особливостей формування виконавчої влади у зазначених країнах. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в науковому дискурсі визначено результати виборів в Україні і країнах Балтії у перше десятиліття незалежності через призму підтримки правих і правоцентристських, а також лівих і лівоцентристських партій після проведення ними реформ в умовах транзиту. Висновки. У досліджені визначено, що в українській політичній моделі, згідно з якою президент мав ключове право на формування уряду, політики лівого сегменту, критикуючи дії глави держави в умовах переходу від планової до ринкової економіки, отримували більшість мандатів як за мажоритарною складовою, так згодом і за списками політичних партій. У Латвії та Естонії електоральні симпатії були протилежними українським, адже у них виборці схилялися до підтримки саме правих і правоцентристських політиків, котрі в умовах парламентських форм правління формували уряди, що більш ефективно здійснювали перехід своїх країн до ринку. Литовський досвід змінюваності влади у 1990-х рр. є особливим, адже на кожних наступних виборах перемога діставалася опозиції, що більше нагадувало своєрідний “електоральний маятник”. Ключові слова: лівоцентристи, правоцентристи, партія, вибори, транзит, президент","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135967147","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}