Immunology and Allergology: Science and Practice最新文献

{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІМУНОМОДУЛЯТОРІВ У ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА АВТОІМУННІ ЗАХВОРЮВАННЯ: ФОКУС НА ЕКСТРАКТИ БІОЛОГІЧНИХ ТКАНИН (КРІОЕКСТРАКТ ПЛАЦЕНТИ ТА КРІОЕКСТРАКТ СЕЛЕЗІНКИ)","authors":"F. Hladkykh","doi":"10.37321/immunology.2023.4-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-04","url":null,"abstract":"Актуальність. Імуномодулятори – це засоби, що діють на імунну систему залежно від її вихідного стану, підвищуючи знижені (імуностимулятори) або знижуючи підвищені (імуносупресори) показники імунного статусу. При автоімунних захворюваннях функціональна та структурна цілісність певних клітин, органів і тканин втрачається через хронічні імунні реакції проти клітин, органів і тканин організму. При органоспецифічних автоімунних захворюваннях імунну реакцію викликають автореактивні імунні клітини (В- і Т-лімфоцити), які обмежені певними органами. Важливими органоспецифічними автоімунними захворюваннями є розсіяний склероз, хвороба Крона, діабет I типу, автоімунний тиреоїдит, автоімунний міокардит та ін. \u0000Мета роботи: узагальнити сучасні відомості про імуномодулятори, їх класифікацію та місце у лікуванні автоімунних захворювань а також підсумувати відомості про біологічні властивості та технологію отримання кріоекстрактів плаценти та селезінки за даними відкритих джерел інформації. \u0000Матеріали і методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar, в яких висвітлювались відомості про імуномодулятори, їх класифікацію та місце у лікуванні автоімунних захворювань. На першому етапі проводили пошук літературних джерел за ключовими словами: імуномодулятори, імуносупресори, імуностимулятори, кріоекстракт плаценти, кріоекстракт селезінки. На другому етапі вивчались резюме статей та виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на відповідність критеріям включення до списку літератури та релевантність досліджень. \u0000Результати та їх обговорення. В даний час основною метою досліджень автоімунних хвороб є пошук більш ефективних підходів до їх лікування. Існуючі методи терапії можуть полегшити лише деякі автоімунні симптоми, але не мають специфічності, і їх потрібно призначати на тривалий період. Сучасним стандартом лікування більшості автоімунних захворювань є імуносупресивні препарати, такі як кортикостероїди. Імунодепресантам притаманні побічні ефекти, включаючи ризик важких інфекцій та потенціювання раку. Біопрепарати, зазвичай антитіла, спрямовані на конкретний компонент імунної системи, лише починають використовуватися для лікування певних груп пацієнтів з автоімунними захворюваннями. Це багатообіцяючий крок до більш безпечної терапії, однак ефективність біологічних препаратів ще вивчається. Ендогенні імуномодулятори – це олігопептиди, що активують імунну систему за рахунок посилення проліферації та стимуляції функції імунних клітин. Основною перешкодою для більш широкого використання біологічних препаратів у клінічній практиці є нетривалий строк їх зберігання у функціонально повноцінному стані. Використання низьких температур у процесі переробки біологічної сировини сприяє повнішому руйнуванню клітин та їх мембран і, зрештою, виходу у розчин біологічно активних речовин. Екстракт плаценти являє со","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"54 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139893806","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІМУНОМОДУЛЯТОРІВ У ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА АВТОІМУННІ ЗАХВОРЮВАННЯ: ФОКУС НА ЕКСТРАКТИ БІОЛОГІЧНИХ ТКАНИН (КРІОЕКСТРАКТ ПЛАЦЕНТИ ТА КРІОЕКСТРАКТ СЕЛЕЗІНКИ)","authors":"F. Hladkykh","doi":"10.37321/immunology.2023.4-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-04","url":null,"abstract":"Актуальність. Імуномодулятори – це засоби, що діють на імунну систему залежно від її вихідного стану, підвищуючи знижені (імуностимулятори) або знижуючи підвищені (імуносупресори) показники імунного статусу. При автоімунних захворюваннях функціональна та структурна цілісність певних клітин, органів і тканин втрачається через хронічні імунні реакції проти клітин, органів і тканин організму. При органоспецифічних автоімунних захворюваннях імунну реакцію викликають автореактивні імунні клітини (В- і Т-лімфоцити), які обмежені певними органами. Важливими органоспецифічними автоімунними захворюваннями є розсіяний склероз, хвороба Крона, діабет I типу, автоімунний тиреоїдит, автоімунний міокардит та ін. \u0000Мета роботи: узагальнити сучасні відомості про імуномодулятори, їх класифікацію та місце у лікуванні автоімунних захворювань а також підсумувати відомості про біологічні властивості та технологію отримання кріоекстрактів плаценти та селезінки за даними відкритих джерел інформації. \u0000Матеріали і методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar, в яких висвітлювались відомості про імуномодулятори, їх класифікацію та місце у лікуванні автоімунних захворювань. На першому етапі проводили пошук літературних джерел за ключовими словами: імуномодулятори, імуносупресори, імуностимулятори, кріоекстракт плаценти, кріоекстракт селезінки. На другому етапі вивчались резюме статей та виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на відповідність критеріям включення до списку літератури та релевантність досліджень. \u0000Результати та їх обговорення. В даний час основною метою досліджень автоімунних хвороб є пошук більш ефективних підходів до їх лікування. Існуючі методи терапії можуть полегшити лише деякі автоімунні симптоми, але не мають специфічності, і їх потрібно призначати на тривалий період. Сучасним стандартом лікування більшості автоімунних захворювань є імуносупресивні препарати, такі як кортикостероїди. Імунодепресантам притаманні побічні ефекти, включаючи ризик важких інфекцій та потенціювання раку. Біопрепарати, зазвичай антитіла, спрямовані на конкретний компонент імунної системи, лише починають використовуватися для лікування певних груп пацієнтів з автоімунними захворюваннями. Це багатообіцяючий крок до більш безпечної терапії, однак ефективність біологічних препаратів ще вивчається. Ендогенні імуномодулятори – це олігопептиди, що активують імунну систему за рахунок посилення проліферації та стимуляції функції імунних клітин. Основною перешкодою для більш широкого використання біологічних препаратів у клінічній практиці є нетривалий строк їх зберігання у функціонально повноцінному стані. Використання низьких температур у процесі переробки біологічної сировини сприяє повнішому руйнуванню клітин та їх мембран і, зрештою, виходу у розчин біологічно активних речовин. Екстракт плаценти являє со","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"11 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139897264","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІМУНОГЕНЕТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПАЦІЄНТІВ З НЕСИНДРОМНИМИ ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ РОЗВИТКУ ОБЛИЧЧЯ","authors":"L. Turova, Nataliia Rymarovych","doi":"10.37321/immunology.2023.4-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-05","url":null,"abstract":"В еру молекулярно-генетичних технологій вивчаються детермінанти поліморфних варіантів генів, що корелюють як з синдромальними формами вроджених вад розвитку, так і з несиндромальними вродженими дефектами. Досліджуються кандидатні гени, що асоціюються з процесами запалення, загоєння, та впливають на реабілітаційний потенціал пацієнтів після хірургічних і ортодонтологічних втручань. В умовах війни, дана тема набуває ще більшої актуальності в Україні, бо імуногенетичний портрет пацієнта допоможе визначити найбільш оптимальну, персоналізовану тактику лікування, та стане предиктором ефективності реабілітаційного потенціалу після інвазивних втручань. Кожна патологія має свій генетичний та метаболічний портрет. У пацієнтів з вродженими вадами розвитку зростає тяжкість основного захворювання та погіршується прогноз, що необхідно враховувати при діагностиці та лікуванні. Такі патологічні стани потребують значного збільшення медичних ресурсів, їх лікування вимагає мультидсциплінарного підходу з урахуванням імуно- та фармакогенетичного, метаболічного портрету, що корелюють з можливістю та ефективністю реабілітаційного потенціалу даної когорти пацієнтів.","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"37 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139897373","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕЛАТОНІН ТА МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ У ПАЦІЄНТІВ КОМОРБІДНОГО ПРОФІЛЮ","authors":"N. Kozak, Bohdan Kozak","doi":"10.37321/immunology.2023.4-06","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-06","url":null,"abstract":"У статті наведено огляд новітніх результатів клінічних досліджень по застосуванню плейотропного гормону мелатоніну у пацієнтів різного терапевтичного профілю та з коморбідністю. Приведені дані про застосування мелатоніну для нормалізації сну, покращення емоційної сфери, а також як препарату, що чинить протизапальний, імуномодулюючий та антиоксидантний ефекти.","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"1115 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139894084","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПІДОЗРОЮ НА ЛОКАЛЬНИЙ АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ","authors":"Nina Lakomska, Olena Sharikadze, Svitlana Zubchenko","doi":"10.37321/immunology.2023.4-07","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-07","url":null,"abstract":"Вступ. Локальний алергічний риніт (ЛАР) – це недостатньо діагностована хвороба, яка уражає дітей і дорослих з різних куточків світу, характеризується швидким прогресуванням симптомів і погіршує якість життя. ЛАР характеризується розвитком Th2-імунної відповіді у слизовій оболонці носової порожнини, місцевою сенсибілізацією до інгаляційних алергенів, а відтак – наявністю на- зальних симптомів алергічного риніту у пацієнтів з негативними шкірними приктестами і специфічними IgE до інгаляційних алергенів у сироватці крові. Симптоми і ступінь тяжкості ЛАР є різними – від легкого до помірно-тяжкого. Фахівці вважають, що ЛАР є окремим фенотипом алергічного риніту, а не його початковим станом. Незважаючи на широку поширеність цього фенотипу риніту серед дорослих і те, що близько 36% дорослих пацієнтів з ЛАР повідомляють про її початок у дитинстві, в літературі є недостатньо даних щодо маніфестації і протікання ЛАР у дітей і підлітків. Такі пацієнти позитивно відповідають на назальні провокаційні тести, які на сьогодні вважаються «золотим стандартом» діагностики ЛАР. Окрім цього, немає стандартизованих протоколів з клінічними характеристиками і методами діагностики, в т.ч. – диференційної діагностики цього виду риніту в дитячій популяції. \u0000Матеріали та методи. У статті викладені результати дослідження, які проводились з метою визначення клініко-лабораторних особливостей дітей групи ризику ЛАР. У дослідженні брали участь 73 дитини молодшого шкільного віку (6-11 років) з проявами риніту і негативними результатами ШПТ до поширених інгаляційних алергенів, які обирались з когорти 432 дітей відповідного віку. Збір анамнестичних даних і клінічний огляд проводили- ся безпосередньо під час консультативного прийому, деякі дані було отримано ретроспективно у результаті роботи з історіями хвороб та амбулаторними картами пацієнтів. Для оцінки тяжкості носових симптомів використовували візуальну аналогову шкалу (ВАШ) 10 см. Відповідно, риніт класифікували як «легкий» (ВАШ: 0-30 см), «середній» (ВАШ: 30-70 см) або «тяжкий» (ВАШ >70 см). Вимірювання фракційного оксиду азоту (FeNO) у повітрі, що видихається, проводили з використанням електрохімічного аналізатора NioxVero® (Circassia). \u0000Результати та їх обговорення. За результатами візуальної аналогової шкали (ВАШ) визначено, що у 58,9% дітей були прояви риніту легкого ступеня (ВАШ: 17,7±6,65 мм), у 38,4% середнього ступеня (ВАШ: 46,1±10,1 мм) і 2,6% – тяжкого ступеня (ВАШ: 72,0±1,00 мм). Виявлено, що ускладнений по атопії сімейний анамнез мали 74,0% дітей, а клінічні прояви атопії після народження мали 21,9% дітей. Маніфестація клінічної симптоматики почалась у віці 4,11±0,93 роки; часті ГРЗ, що супроводжувались обструктивним синдромом, були у 83,6% дітей. Дослідження оксиду азоту в повітрі, що видихається, було вищим за вікову норму у 23 (31,5%) дітей. Визначено також зміни в показниках загального аналізу крові та назоцитограми, які демонстрували високу ймо- вірність формування еозинофільного запального процесу. Таким чи","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"27 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139893455","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПІДОЗРОЮ НА ЛОКАЛЬНИЙ АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ","authors":"Nina Lakomska, Olena Sharikadze, Svitlana Zubchenko","doi":"10.37321/immunology.2023.4-07","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-07","url":null,"abstract":"Вступ. Локальний алергічний риніт (ЛАР) – це недостатньо діагностована хвороба, яка уражає дітей і дорослих з різних куточків світу, характеризується швидким прогресуванням симптомів і погіршує якість життя. ЛАР характеризується розвитком Th2-імунної відповіді у слизовій оболонці носової порожнини, місцевою сенсибілізацією до інгаляційних алергенів, а відтак – наявністю на- зальних симптомів алергічного риніту у пацієнтів з негативними шкірними приктестами і специфічними IgE до інгаляційних алергенів у сироватці крові. Симптоми і ступінь тяжкості ЛАР є різними – від легкого до помірно-тяжкого. Фахівці вважають, що ЛАР є окремим фенотипом алергічного риніту, а не його початковим станом. Незважаючи на широку поширеність цього фенотипу риніту серед дорослих і те, що близько 36% дорослих пацієнтів з ЛАР повідомляють про її початок у дитинстві, в літературі є недостатньо даних щодо маніфестації і протікання ЛАР у дітей і підлітків. Такі пацієнти позитивно відповідають на назальні провокаційні тести, які на сьогодні вважаються «золотим стандартом» діагностики ЛАР. Окрім цього, немає стандартизованих протоколів з клінічними характеристиками і методами діагностики, в т.ч. – диференційної діагностики цього виду риніту в дитячій популяції. \u0000Матеріали та методи. У статті викладені результати дослідження, які проводились з метою визначення клініко-лабораторних особливостей дітей групи ризику ЛАР. У дослідженні брали участь 73 дитини молодшого шкільного віку (6-11 років) з проявами риніту і негативними результатами ШПТ до поширених інгаляційних алергенів, які обирались з когорти 432 дітей відповідного віку. Збір анамнестичних даних і клінічний огляд проводили- ся безпосередньо під час консультативного прийому, деякі дані було отримано ретроспективно у результаті роботи з історіями хвороб та амбулаторними картами пацієнтів. Для оцінки тяжкості носових симптомів використовували візуальну аналогову шкалу (ВАШ) 10 см. Відповідно, риніт класифікували як «легкий» (ВАШ: 0-30 см), «середній» (ВАШ: 30-70 см) або «тяжкий» (ВАШ >70 см). Вимірювання фракційного оксиду азоту (FeNO) у повітрі, що видихається, проводили з використанням електрохімічного аналізатора NioxVero® (Circassia). \u0000Результати та їх обговорення. За результатами візуальної аналогової шкали (ВАШ) визначено, що у 58,9% дітей були прояви риніту легкого ступеня (ВАШ: 17,7±6,65 мм), у 38,4% середнього ступеня (ВАШ: 46,1±10,1 мм) і 2,6% – тяжкого ступеня (ВАШ: 72,0±1,00 мм). Виявлено, що ускладнений по атопії сімейний анамнез мали 74,0% дітей, а клінічні прояви атопії після народження мали 21,9% дітей. Маніфестація клінічної симптоматики почалась у віці 4,11±0,93 роки; часті ГРЗ, що супроводжувались обструктивним синдромом, були у 83,6% дітей. Дослідження оксиду азоту в повітрі, що видихається, було вищим за вікову норму у 23 (31,5%) дітей. Визначено також зміни в показниках загального аналізу крові та назоцитограми, які демонстрували високу ймо- вірність формування еозинофільного запального процесу. Таким чи","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"51 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139896770","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"FEATURES OF IMMUNOLOGICAL CHANGES IN INFERTILITY DIAGNOSIS","authors":"Volodymyr D. Babadzhan, Yelyzaveta Byrka, Anastasiia Kliepova, Albina Solovei, Anastasiia Yaresko","doi":"10.37321/immunology.2023.4-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-01","url":null,"abstract":"The aim. To study and summarize modern immunological methods of laboratory diagnosis of the causes of infertility. \u0000Materials and methods. An analytical review and analysis of the scientific literature in recent years, covering the study of immunological causes of infertility and, accordingly, the use of immunological methods of diagnosis and treatment of infertility. \u0000Results and discussion. Infertility treatment is an urgent medical problem because, according to the WHO, every sixth person faces this problem during their lifetime. Immunological aspects play an important role in infertility and account for 5% of infertility among men and women. In cases where the cause of infertility cannot be explained by the presence of specific organic signs in a couple, the identification of immunological mechanisms of infertility becomes more crucial. The immunological causes of infertility are still underestimated, as the mother’s immune system plays a major role in the successful implantation of the embryo and the carrying of a pregnancy. The relevant areas of immunological research are HLA typing to determine the immunological «compatibility» of couples, the study of the role of antisperm antibodies (ASA) in the development of infertility, and the use of exosomes as biomarkers of reproductive system diseases that may be the cause of infertility. In accordance with the material reviewed, we have identified the main areas of research into the causes, diagnosis, and treatment of infertility, which require further detailed study for the successful overcoming of infertility in the future. \u0000Conclusion. We have reviewed the articles that included materials on the study of immunological methods of infertility research and identified three currently relevant methods for identifying the causes and diagnosis of this disease, which continue to require thorough study to solve the problems of infertility. Carriage of the HLA-DQA1*5 allele can be used as a marker of the degree of HLA-DQA1 compatibility of a couple, as well as the use of some exosome markers, such as endometriosis-specific exosome characteristics such as miR-214-3p, EVLGMNP1, AFAP1-AS1. There is also no doubt that there is a high correlation between elevated levels of ASA and female infertility, so special attention should be paid to ASA in the diagnosis of male infertility.","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"2 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139896963","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІМУНОГЕНЕТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПАЦІЄНТІВ З НЕСИНДРОМНИМИ ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ РОЗВИТКУ ОБЛИЧЧЯ","authors":"L. Turova, Nataliia Rymarovych","doi":"10.37321/immunology.2023.4-05","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-05","url":null,"abstract":"В еру молекулярно-генетичних технологій вивчаються детермінанти поліморфних варіантів генів, що корелюють як з синдромальними формами вроджених вад розвитку, так і з несиндромальними вродженими дефектами. Досліджуються кандидатні гени, що асоціюються з процесами запалення, загоєння, та впливають на реабілітаційний потенціал пацієнтів після хірургічних і ортодонтологічних втручань. В умовах війни, дана тема набуває ще більшої актуальності в Україні, бо імуногенетичний портрет пацієнта допоможе визначити найбільш оптимальну, персоналізовану тактику лікування, та стане предиктором ефективності реабілітаційного потенціалу після інвазивних втручань. Кожна патологія має свій генетичний та метаболічний портрет. У пацієнтів з вродженими вадами розвитку зростає тяжкість основного захворювання та погіршується прогноз, що необхідно враховувати при діагностиці та лікуванні. Такі патологічні стани потребують значного збільшення медичних ресурсів, їх лікування вимагає мультидсциплінарного підходу з урахуванням імуно- та фармакогенетичного, метаболічного портрету, що корелюють з можливістю та ефективністю реабілітаційного потенціалу даної когорти пацієнтів.","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"332 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139894022","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"IMMUNOLOGICAL FEATURES OF COVID-19 IN PATIENTS WITH NEUROPSYCHIATRIC SYMPTOMS AND HHV-6-INFECTION","authors":"Олена Миколаївна Надіжко, Svitlana Zubchenko","doi":"10.37321/immunology.2023.4-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-02","url":null,"abstract":"SARS-CoV-2 infection in most cases is characterised by mild symptoms of fever, tiredness and dry cough. Coronaviruses can also induce cognitive, emotional, neurovegetative and behavioral dysregulation due to direct neurological injury through hypoxic damage and neuroinvasion. Most SARS-CoV-2 infections resolve within two weeks. However, the infection, which is characterized by neurological and neuropsychiatric symptoms, may last longer than 12 weeks. This phenomenon has been termed as Long COVID (LC) – a multisystemic condition, associated with acute phase disease severities. Several hypotheses for its pathogenesis have been suggested, including immune dysregulation with or without reactivation of herpesviruses. The inflammation is central to pathogenesis of psychiatric symptoms in COVID-19 patients, which is often associated with presence of neural autoantibodies. \u0000The following changes are established of innate immunity in patients with SARS-CoV-2 infection and long COVID: 1) cytokine storm, which manifests itself in high concentration of proinflammatory cytokines and chemokines (IFN-β, IFN-λ1, IFN-γ, CXCL9, CXCL10, IL-8, IL-1α/β, IP-10, MCP-1); 2) elevated level C-reactive protein; 3) decreased number of NK, NKT cells and its exhaustion; 4) lower expression of NKG2C, upregulation of checkpoint receptors (LAG3, TIGIT and TIM3) on NK cells; 5) poor interacting between monocytes, infectious agents and Tolllike receptor (TLR) ligands; 6) reinforced products of thromboxane-A2, resulting in increased platelet aggregation, which mediate thrombus formation. It was also found in such patients the changes of adaptive immunity: 1) T cell alterations, including exhausted T cells; 2) reduced CD4+ and CD8+ effector memory cell numbers, which mainly express PD-1, CTLA-4, TIGIT and Tim-3; 3) a lack of naive T and B cells; 4) increases in the numbers of IL-4- and IL-6-secreting CD4+ T cells; 5) higher expression of cytotoxic granules (GrA, GrB, perforin) on CD8+ T cells. \u0000The exact mechanisms underlying the immune response after SARS-CoV-2 infection remain unclear. The count of helper T cells, regulatory T cells and memory T cells are all diminished in severe COVID- 19 cases, though Th1 and Th2 cytokine levels remain high. T cell activation (indicated by CD38 and HLA-DR) occur during severe COVID-19. Besides, T cells are overactivated in COVID-19 patients, leading to cytokine storm, and decreased Treg cells are a reason for severe disease. A subset of T cell expressed at the same time both: T cell immunoglobulin and mucin domain-3 (Tim-3) and programmed death-1 (PD-1). \u0000The overproduction of several inflammatory cytokines, overactivated and exhausted T cells, overstimulation of immune system and loss of self-tolerance alone can cause the production of autoantibodies. In addition, are activated the extrafollicular B cells in conjunction with autoantibody-secreting B cells. As seen in COVID-19 patients with autoantibodies and autoreactive CD4+ and CD8+ cells, pr","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"55 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139897524","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ТЕРАПІЇ ПСОРІАЗУ ЕКСИМЕРНИМ ЛАЗЕРОМ 308 НМ","authors":"A. Kurchenko, Olha Mankivska, Halyna Fedoruk, Kostiantyn Kurchenko","doi":"10.37321/immunology.2023.4-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.37321/immunology.2023.4-03","url":null,"abstract":"У цьому дослідницькому огляді ми визначили, що при терапії псоріазу ексимерним лазером було визначено три основні протоколи: протокол MED, протокол індурації і протокол MBD. Показано, що це ефективний варіант лікування в комбінованій терапії з місцевими засобами, а також варіант лі- кування псоріазу, стійкого до системного лікування. Ексимер-лазер залишається чудовим варіантом лікування псоріазу, і його слід розглядати як додатковий варіант лікування місцевих або системних засобів.","PeriodicalId":516971,"journal":{"name":"Immunology and Allergology: Science and Practice","volume":"1053 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139894085","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}