ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПІДОЗРОЮ НА ЛОКАЛЬНИЙ АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ

Abstract

Вступ. Локальний алергічний риніт (ЛАР) – це недостатньо діагностована хвороба, яка уражає дітей і дорослих з різних куточків світу, характеризується швидким прогресуванням симптомів і погіршує якість життя. ЛАР характеризується розвитком Th2-імунної відповіді у слизовій оболонці носової порожнини, місцевою сенсибілізацією до інгаляційних алергенів, а відтак – наявністю на- зальних симптомів алергічного риніту у пацієнтів з негативними шкірними приктестами і специфічними IgE до інгаляційних алергенів у сироватці крові. Симптоми і ступінь тяжкості ЛАР є різними – від легкого до помірно-тяжкого. Фахівці вважають, що ЛАР є окремим фенотипом алергічного риніту, а не його початковим станом. Незважаючи на широку поширеність цього фенотипу риніту серед дорослих і те, що близько 36% дорослих пацієнтів з ЛАР повідомляють про її початок у дитинстві, в літературі є недостатньо даних щодо маніфестації і протікання ЛАР у дітей і підлітків. Такі пацієнти позитивно відповідають на назальні провокаційні тести, які на сьогодні вважаються «золотим стандартом» діагностики ЛАР. Окрім цього, немає стандартизованих протоколів з клінічними характеристиками і методами діагностики, в т.ч. – диференційної діагностики цього виду риніту в дитячій популяції. Матеріали та методи. У статті викладені результати дослідження, які проводились з метою визначення клініко-лабораторних особливостей дітей групи ризику ЛАР. У дослідженні брали участь 73 дитини молодшого шкільного віку (6-11 років) з проявами риніту і негативними результатами ШПТ до поширених інгаляційних алергенів, які обирались з когорти 432 дітей відповідного віку. Збір анамнестичних даних і клінічний огляд проводили- ся безпосередньо під час консультативного прийому, деякі дані було отримано ретроспективно у результаті роботи з історіями хвороб та амбулаторними картами пацієнтів. Для оцінки тяжкості носових симптомів використовували візуальну аналогову шкалу (ВАШ) 10 см. Відповідно, риніт класифікували як «легкий» (ВАШ: 0-30 см), «середній» (ВАШ: 30-70 см) або «тяжкий» (ВАШ >70 см). Вимірювання фракційного оксиду азоту (FeNO) у повітрі, що видихається, проводили з використанням електрохімічного аналізатора NioxVero® (Circassia). Результати та їх обговорення. За результатами візуальної аналогової шкали (ВАШ) визначено, що у 58,9% дітей були прояви риніту легкого ступеня (ВАШ: 17,7±6,65 мм), у 38,4% середнього ступеня (ВАШ: 46,1±10,1 мм) і 2,6% – тяжкого ступеня (ВАШ: 72,0±1,00 мм). Виявлено, що ускладнений по атопії сімейний анамнез мали 74,0% дітей, а клінічні прояви атопії після народження мали 21,9% дітей. Маніфестація клінічної симптоматики почалась у віці 4,11±0,93 роки; часті ГРЗ, що супроводжувались обструктивним синдромом, були у 83,6% дітей. Дослідження оксиду азоту в повітрі, що видихається, було вищим за вікову норму у 23 (31,5%) дітей. Визначено також зміни в показниках загального аналізу крові та назоцитограми, які демонстрували високу ймо- вірність формування еозинофільного запального процесу. Таким чином, у більшості дітей групи дослідження були виявлені анамнестичні та клініко- лабораторні особливості, які дозволили їх віднести до групи ризику ЛАР. Висновки. Описані результати досліджень вказують лише на припущення щодо наявності ЛАР у дітей, яке вимагає проведення назальних провокаційних тестів чи визначення локальних специфічних IgE до алергенів у назальному секреті. Однак вже на підставі початкових результатів наших досліджень можна зробити висновки, що ЛАР є серйозною недооціненою проблемою серед дітей молодшого шкільного віку в Україні. Невчасна діагностика, неадекватна терапевтична тактика ведення таких дітей можуть призвести до розвитку тяжкої алергопатології. Тому пошук ранніх маркерів і на їх підставі виокремлення групи ризику формування ЛАР у дитячій популяції є необхідним.