Слобожанські мистецькі студії最新文献

{"title":"КУЛЬТУРОТВОРЧА МІСІЯ СПІВАЧКИ ЗОРЯНИ КУШПЛЕР","authors":"Соломія Іванівна Приймак","doi":"10.32782/art/2024.1.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.18","url":null,"abstract":"У статті висвітлено культуротворчу місію всесвітньовідомої оперної та камерної співачки (мецо-сопрано) українського походження (Львів), почесної президентки Галицького музичного товариства, професорки співу в університеті Моцартеум (Зальцбург, Австрія) Зоряни Кушплер. Підкреслено значення громадянської позиції вокалістки, як щодо життєдіяльності, так і щодо творчості. Адже попри те, що Зоряна Ігорівна вже понад 15 років є примадонною європейських оперних театрів, вона вносить значну лепту в популяризацію музики своєї Батьківщини. Обґрунтовано активне пропагування співачкою оперної та пісенної творчості українських композиторів і вітчизняної фольклорної музики. Зокрема, нещодавно Зоряна Кушплер видала унікальний для світової музичної культури альбом “Ukrainian InterMezzo / Українське ІнтерМеццо», який уважається першим таким зразком у світі з українським репертуаром для мецо-сопрано у супроводі оркестру. Окрім того, від початку повномасштабної війни в Україні артистка виконала приблизно 40 благодійних концертів у різних країнах Європи. А також Зоряна Кушплер на постійній основі проводить у рідному Львові майстер-класи для молодих вокалістів, у грудні 2023 р. очолювала журі Всеукраїнського конкурсу молодих вокалістів імені В. Сліпака. Проаналізовано контекст формування творчого стилю співачки. Вокальну майстерність Зоряна Кушплер здобувала під керівництвом батька – відомого співака, народного артиста України та професора кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка Ігоря Кушплера. Саме батьку артистка багато в чому завдячує своїй професійній майстерності, своєму першому успіху на оперній сцені у стінах Львівського національного академічного театру оперу та балету імені С. Крушельницької, багаторічним солістом якого був І. Кушплер. Згодом артистка вдосконалювала вокальний вишкіл у Гамбурзькій вищій школі музики під керівництвом одного із кращих вокальних педагогів, німецько-американської сопрано Юдіти Бекманн, брала участь у майстер-класах іспанської оперної діви Терези Берганци. Виявлено основні вектори культуротворчої місії співачки, які представлені виконавською (участь у різноманітних фестивалях та концертах, запис компакт-дисків з виконанням української музики), педагогічною (проведення майстер-класів для молодих українських вокалістів) та громадською (організація благодійних концертів і гастролей країнами Європи й Америки) практиками.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"100 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140224907","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МІКРОХРОМАТИКА: ПОШУК НОВИХ ЗВУКОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У ФЛЕЙТОВІЙ МУЗИЦІ","authors":"Ярослав Григорович Новосадов","doi":"10.32782/art/2024.1.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.16","url":null,"abstract":"У статті розглянуто мікрохроматику як одну з найбільш популярних технік у музичних композиціях ХХ–ХХІ століть, що вивчає тонові відношення, які виходять за рамки традиційної темперованої системи й охоплюють надзвичайно малий інтервал між звуками. Також розглянуто композиторський внесок у розвиток флейтового мистецтва. У межах статті автором досліджено історичний контекст розвитку мікрохроматики у ХХ столітті, проаналізовано основні принципи мікрохроматичної музики та перспективи подальших досліджень. У галузі дослідження мікрохроматики в сучасному музикознавстві розглянуто праці визначних дослідників, що відомі своїми внесками в теорію музики та питання мікрохроматики. Серед них такі: Д. Стюарт, К. Манкопф, Д. Тимочко, Д. Мандельбаум, а також роботи в контексті виконавства на духових інструментах зарубіжних авторів – Д. Плейфолда, Ж. Оттетера, Й. Кванца, Й. Тромліца, Т. Бьома, Л. Лоренцо, українських – Є. Качмарика, І. Єрмака, Я. Карп’яка. Автором розкрито мікрохроматику як мелізматичну та ладову систему. Детально розглянуто застосування техніки мікрохроматики у виконанні музики на флейті та визначено технічні аспекти та творчі можливості, які відкриває дана техніка для флейтистів. У статті розкриваються методи нестандартного звуковидобування, а також досягнення різноманітних варіантів зміни тембру чи звучання інструмента, створення нових звукових ефектів і їхньої виразності у виконанні. Проблема мікрохроматики володіє широкими можливостями для подальших досліджень, включаючи розвиток нових теоретичних моделей, розроблення нових методів запису й аналізу мікротонових музичних структур тощо. В ціломЗагалом, дослідження мікрохроматики в сучасному музикознавстві відкривають нові горизонти для розуміння музичної творчості та сприяють розвитку новаторських підходів до музичного мистецтва.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"24 41","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140226179","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОРІЄНТАЛЬНІ ОБРАЗИ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ТЕАТРАЛЬНІЙ МУЗИЦІ БАРОКО","authors":"Юлін Лінь","doi":"10.32782/art/2024.1.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.13","url":null,"abstract":"На прикладі музично-театральних творів західноєвропейських композиторів XVII століття розглядається процес діалогу між західноєвропейською і східною культурами на ранньому його етапі. Звертається увага на два умовні вектори розвитку східної тематики в музично-театральному мистецтві Європи в період бароко – близькосхідний і далекосхідний. Проаналізовано комедію-балет Ж.-Б. Люллі та Мольєра «Міщанин-шляхтич» (перший вектор) і оперу Г. Перселла «Королева фей» (другий вектор), які можна вважати одними з перших зразків утілення східних образів у музиці. Досліджено засоби виразності для створення образу Сходу в кожному із творів, визначено стильові параметри східних сцен, їхню драматургічну функцію, семантичне навантаження. На підставі комплексного аналізу з’ясовано, що на ранньому етапі розвитку інтеграційного процесу в музично-театральному мистецтві східні образи створювалися передусім візуальними засобами. Це були декорації, реквізит і костюми. Відома «Турецька церемонія» із четвертого акту комедії-балету Ж.-Б. Люллі сценографічно наближена до східної картини. Водночас композитор зробив спробу надати своїй музиці східного забарвлення, активно використавши ударні інструменти (литаври) та флейту. У створенні музичного образу турків застосовано також принцип характеристики через жанр (марш і молитва). Проте за стилістичними параметрами музична мова «турецьких» номерів відповідає не східному, а барочному стилю. У «Королеві фей» Г. Перселла увагу сконцентровано на аналізі «Китайської сцени» з п’ятого акту опери. Відзначено, що Китай представлено як казкову, райську країну за допомогою декорацій і костюмів, на що вказують розгорнуті ремарки в партитурі. Стосовно музичного втілення образу Китаю з’ясовано, що його характеристика у стильовому відношенні створена також у європейських традиціях. Але смислове навантаження появи на сцені китайця та китаянки як щасливих представників Едему, яким у Європі бачився Китай, нівелює стильову суперечність.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"5 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140226597","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДРАМАТУРГІЧНІ ФУНКЦІЇ КЛАРНЕТА В ОПЕРНІЙ ТВОРЧОСТІ А. САЛЬЄРІ","authors":"Олександр Степанович Теремко","doi":"10.32782/art/2024.1.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.24","url":null,"abstract":"У статті досліджуються драматургічні функції кларнета в оперній творчості видатного австрійського композитора А. Сальєрі. А саме його роль як важливого інструмента в контексті відтворення характерного настрою композитора. Головним аспектом цієї роботи є визначення ролі тембру, конструкції інструмента, функціонал та опис його інтеграції в опери й оркестр композитора. Проведено докладний аналіз оперних творів А. Сальєрі, визначено конкретні епізоди, де кларнет використовується композитором. Цей підхід дозволяє систематично розглядати музичні особливості та їхній вплив на драматургію творів. У статті детально розглянуто різноманітні аспекти використання кларнета в оперних ансамблях, розкрито його внесок у створення емоційного тла, підсилення сценічної динаміки та підтримання сюжетної напруги. Досліджується, як композитор використовує кларнет у різних операх, надаючи інструменту специфічні музичні образи та визначаючи його роль у вираженні глибоких почуттів і конфліктів персонажів. Було проведено, наскільки це можливо, у хронологічній послідовності опис першої появи інструмента в операх “Il ricco d’un giorno” та “Les Danaides” ,де його роль була невеликою та в основному дублюючою. Поступово інструмент починає отримувати окремі партії, невеличкі соло та супроводи в аріях. Також описується одне з найбільших соло, яке написано для арії “Or gli affannosi palpiti” з опери «Фальстаф». Стаття є цінним внеском у розуміння творчості А. Сальєрі, розкриває нові аспекти його оперної музики крізь призму виразності та драматургії кларнета. Ураховано контекст історичного періоду, у якому діяв А. Сальєрі, а також особливості оперного жанру та традицій того часу. Це допомагає зрозуміти, як використання кларнета може бути пов’язане зі специфікою епохи. Проведено аналіз роботи композитора із цим інструментом, запропоноване глибше осмислення його внеску в розвиток оперного жанру та поглиблення музичного розуміння творчості Антоніо Сальєрі.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"2 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140225791","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МИСТЕЦЬКО-ТВОРЧІ ПОСТАТІ ЖИТОМИРСЬКОГО ТРІО БАЯНІСТІВ «ГАРМОНІЯ»","authors":"Олена Сергіївна Рєзнік","doi":"10.32782/art/2024.1.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.19","url":null,"abstract":"Предметом обговорення статті обрано відомий в Україні своєю концертною діяльністю та творчими здобутками колектив – житомирське тріо баяністів «Гармонія». Усвідомлюючи зміни, які зумовлені плинністю часу, авторка статті визначила аспект своєї наукової розвідки з огляду на вимоги сучасного музикознавства – висвітлити мистецько-творчі постаті житомирського тріо баяністів «Гармонія» у контексті особистісних і колективних здобутків мистецької творчості. У результаті вивчення та проведення аналізу різних історичних джерел дослідниця з’ясовує передумови появи нового культурно-історичного явища – житомирського тріо баяністів «Гармонія». Спираючись на інформацію першоджерел, науковиця у здійсненій розвідці розкриває практичний досвід кожного учасника житомирського тріо баяністів «Гармонія»: В.А. Губанова, В.Я. Омельчука, В.М. Богорядова, С.В. Петрука, Б.Ю. Талька, в інтегруючому напрямі педагогічної діяльності в Житомирському музичному фаховому коледжі імені В.С. Косенка. У процесі подання матеріалу статті дослідниця надає відомості про освіту баяністів; установлює початок педагогічної діяльності кожного учасника ансамблю в Житомирському музичному фаховому коледжі імені В.С. Косенка; означує сольні виконавські здобутки музикантів; зауважує широкий спектр колективного музикування баяністів у різних інструментальних ансамблях; відображує особистий внесок кожного із трьох баяністів першого складу колективу у формування та наповнення концертного репертуару тріо баяністів «Гармонія» в аспекті перекладення музичних творів; виявляє високі результати педагогічної діяльності всіх членів колективу в контексті перемог їхніх студентів на всеукраїнських і міжнародних виконавських конкурсах; наголошує на важливості методичної діяльності баяністів із тріо «Гармонія»; зазначає просвітницьку діяльність членів колективу в аспекті концертної діяльності й організації та проведенні фестивалів баянно-акордеонного виконавства та народно-інструментального мистецтва; конкретизує дати змін виконавського складу колективу баяністів; висвітлює професійні здобутки житомирського тріо баяністів «Гармонія» на всеукраїнському та міжнародних конкурсах. Узагальнюючи наукову розвідку, авторка статті встановлює, що рушійною силою, які забезпечують безперервний процес існування житомирського тріо баяністів «Гармонія», є педагогічна діяльність учасників колективу – на зміну викладачу у виконавський склад ансамблю приходить його учень.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"1 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140227642","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ОСВІТИ ДОБИ РЕНЕСАНСУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ВИМІРАХ","authors":"Оксана Богданівна Величко, Ірина Георгіївна Маковецька","doi":"10.32782/art/2024.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.4","url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема розвитку музичної педагогіки в соціокультурному контексті європейського й українського простору доби Ренесансу; відзначено гуманістичні тенденції та прагнення до гармонійного виховання особистості, антропоцентризм, відродження традицій античного мистецтва; підкреслено тісний зв’язок української музичної культури та виховання означеного часового відтинка із загальноєвропейськими тенденціями; визначено специфіку музично-виховного процесу навчальних закладів, у яких систематизувались об’єктивні закономірності виховання та навчання; узагальнено вплив найбільш визначних педагогів і музикантів на становище тогочасного музичного виховання; акцентовано вагому роль музично-педагогічних концепцій Джозеффо Царліно, Яна Амоса Коменського, Миколи Дилецького, Григорія Сковороди й інших учених; подано відомості про деякі музично-педагогічні трактати, які були інспіровані практичним викладацьким досвідом і потребами дидактичного характеру; наголошено на зростанні міжкультурної взаємодії, активному перейманні педагогічного досвіду під час навчання та подорожей українських музикантів до країн Європи. Застосування комплексного методологічного підходу забезпечило поєднання музикознавчого, історичного, аналітичного, системного, джерелознавчого, індуктивного, дедуктивного й інших наукових методів дослідження. Доведено значущість впливу історичних, політичних, релігійних, соціокультурних, географічних та інших параметрів на розвиток музичної культури та педагогіки в означений період. Підкреслено, що впродовж багатьох століть в українському музичному мистецтві найбільш інтенсивно розвивалася вокально-хорова царина, зокрема й у добу Відродження. Доведено, що стильовим орієнтиром тогочасного простору став ренесансно-бароковий (козацький) тип української музичної культури.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"53 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140224189","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕЗАУРУС КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД","authors":"Алла Ігорівна Калашникова","doi":"10.32782/art/2024.1.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.7","url":null,"abstract":"Завданнями статті є обґрунтування поняття «тезаурус концертмейстера» та визначення його складових частин як складної ієрархічної системи. Об’єктом дослідження є професійна діяльність концертмейстера як розгалужена багатоскладова сфера. Предметом – система професійного тезауруса концертмейстера. Методологія дослідження спирається на системний і функціональний методи. Зазначається, що в сучасних умовах концертмейстерський фах є вельми розгалуженим, функціонує в різних умовах. Це вимагає від концертмейстера набуття різних знань, умінь і навичок під час навчання, що становлять його професійний «багаж», а також постійного професійного самовдосконалення та зростання. Беручи до уваги актуальність розроблення понять «музичний тезаурус» і «професійний тезаурус виконавця» у наукових працях (М. Калашник), на позначення комплексу знань, необхідних для концертмейстерського фаху, запропоновано поняття «тезаурус концертмейстера». Під цим поняттям розуміється система знань, яка утворює підґрунтя успішної професійної діяльності концертмейстера. Ця система ієрархічна: її фундамент становить загальний тезаурус, на ньому зростає музичний тезаурус, наступним рівнем можна вважати тезаурус виконавця (піаніста), своєрідною надбудовою є тезаурус концертмейстера. Він охоплює знання щодо: 1) специфіки концертмейстерської діяльності відповідно до сучасних умов функціонування та сфер застосування; 2) професійних шляхів, засобів, умінь і навичок її успішної реалізації в різних умовах і сферах; 3) репертуару відповідно до сфери діяльності та її умов. Кожний з умовно-теоретично виокремлених рівнів тезауруса є багатоскладовим та ієрархічним, компоненти рівнів взаємопов’язані та взаємозумовлені. Як і будь-який тезаурус, тезаурус концертмейстера формується та зберігається у двох формах – усній і письмовій.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"13 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140226696","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МУЗИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ЯК ФОРМА КУЛЬТУРОТВОРЧОЇ ПРАКТИКИ","authors":"Ірина Лаврентіївна Бермес","doi":"10.32782/art/2024.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.1","url":null,"abstract":"У період незалежності культурна політика як консолідуючий механізм українського суспільства набула нового статусу. На державному рівні культура позиціонується як система цінностей і соціальних кодів, які інтегрують суспільство, як ресурс розвитку спільноти, важливий чинник гармонійного розвитку особистості. Відповідно до вимог часу, здійснюється пошук ціннісно-смислових орієнтирів культури, які ведуть до реалізації нових форм культурного життя, зокрема музичного. Це музичні фестивалі. У статті підкреслено, що в сучасних умовах музичні фестивалі є однією з найбільш поширених форм культуротворення як різновиду духовного засвоєння дійсності, де співіснують традиції та новації, а творча діяльність виконавських колективів засвідчує їхню повноправну участь у культурному діалозі. Наголошується, що активізація фестивального руху в період незалежності України зумовлена тим, що ця форма художньої практики якнайкраще виявляє здобутки музичного мистецтва. Саме проведення музичних фестивалів різного рівня (регіонального, усеукраїнського, міжнародного) сприяє творчій взаємодії між композиторами та виконавцями, інтеграції національних і субкультур у єдиний художній процес. Акцентується на суттєвому впливі музичних фестивалів на розвиток національного та світового музичного ринку, репрезентацію широкого кола композиторських творів, формування запиту та пропозиції на ті чи ті художні проєкти. Розглядаються особливості сучасних музичних фестивалів відповідно до соціокультурних обставин і запитів слухацької аудиторії. Підтверджено, що музичний фестивальний рух сприяє залученню до єдиного культурного простору нових форм, жанрів і видів музичного мистецтва. Показано, що його завданням є піднесення культурного рівня української громадськості, підтримка творчих колективів.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"15 3‐4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140224518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕАТРАЛЬНИЙ ХУДОЖНИК ІВАН ГРИГОРОВИЧ КУРОЧКА-АРМАШЕВСЬКИЙ: ЕТАПИ ЖИТТЄВОГО ТА ТВОРЧОГО ШЛЯХУ","authors":"Дмитро Васильович Будянський","doi":"10.32782/art/2024.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.3","url":null,"abstract":"У статті досліджено сутність і особливості театральної сценографії, розглянуто значення та роль художника в роботі над театральною постановкою. Зокрема доведено, що сценографія є одним із ключових елементів театрального дійства, що поглиблює та розширює мистецький вплив вистави та створює для глядачів незабутнє видовище. Сценографія взаємодіє з усіма елементами вистави, як-от акторська майстерність, музика, сценарій і режисура, створює особливу театральну реальність. Цей вид мистецтва сприяє гармонійному синтезу різних художніх компонентів і забезпечує їх взаємодію для досягнення максимальної виразності. Основну увагу зосереджено на життєвій і творчій біографії одного із провідних українських театральних художників ХХ століття, уродженця Сумщини, Івана Григоровича Курочки-Армашевського. Розглянуто найбільш вагомі театральні постановки, оформлені художником у період роботи в Київському оперному театрі. Зазначено, що роботи І. Курочки-Армашевського були відзначені новаторськими пошуками, що увібрали в себе основні риси авангардистського мистецтва першої половини ХХ століття. Експресивність, гармонійне поєднання барв декорацій і костюмів, метафоричність були характерними рисами митця, які особливо яскраво були втілені в його ранніх роботах. У статті представлено процес трансформації поглядів митця на образну мову сценографії під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників. Досліджено маловідомий період життя художника в еміграції, зокрема участь у мистецьких виставках, оформлення вистав українських театрів, розпис культових споруд. У висновках зазначено, що театральний художник відіграє надзвичайно важливу роль у створенні театральної постановки. Наголошено, що вивчення біографії та творчої спадщини видатних представників української сценографії, особливо пов’язаних із малою батьківщиною, є актуальною та важливою мистецтвознавчою проблемою.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"44 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140224578","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСНОВНІ ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ МУЗИЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ КИТАЙСЬКОЇ ТА ЗАХІДНОЇ МУЗИЧНИХ ТРАДИЦІЙ","authors":"Еньї Ден","doi":"10.32782/art/2024.1.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/art/2024.1.5","url":null,"abstract":"У результаті наукового дослідження було виявлено, що еволюція китайської музичної культури відзначається надзвичайною внутрішньою ресурсністю та готовністю до постійного оновлення, надаючи цій культурі унікальної стійкості та самодостатності. Водночас вона виявляє м’яку адаптивність і здатність до еволюції через вплив «інших» культур. Основна увага дослідження була спрямована на вивчення впливу Заходу на китайську музику, що привело до виникнення значного інтересу китайського суспільства до різноманітних музичних напрямів у XXI столітті. Однією із ключових проблем, вивчених у роботі, було визначення ефективних шляхів інтеграції «західного» та «східного» впливів у музиці, які активізували еволюцію китайського музичного мистецтва. У процесі наукового дослідження, присвяченого еволюції китайської музичної культури, виявлено, що ключовим моментом впливу Заходу на музику Китаю став розвиток «Руху самозміцнення». Цей рух, ідеологічно підготовлюючи «Рух шкільних пісень», визначив початок формування нового типу уроків музики та жанру пісень юеге. Зокрема, у результаті аналізу були визначені шляхи впливу музичного мистецтва Заходу на китайську музику через вплив на культуру, освіту та релігію Китаю. Важливу роль у цьому процесі відіграли місіонерські та вокальні школи, які сприяли активній адаптації й усвідомленню західних музичних елементів. Місіонерські школи виконували роль посередника між культурами, сприяли взаєморозумінню й обміну музичними ідеями. Вокальні школи, у свою чергу, акцентували увагу на розвитку вокальної майстерності, що сприяло збагаченню китайського вокального репертуару та його адаптації до західних стандартів. Отже, дослідження виявило важливий внесок місіонерських і вокальних шкіл у процес інтеграції музичного досвіду Заходу в китайську музичну традицію, що сприяло багатогранному розвитку китайського музичного мистецтва в контексті глобального діалогу музичних культур.","PeriodicalId":516254,"journal":{"name":"Слобожанські мистецькі студії","volume":"38 S168","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140224611","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}