Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка最新文献

{"title":"Соціальний захист осіб, які страждають на психічні захворювання","authors":"Р. В. Колодчина","doi":"10.33766/2524-0323.99.187-196","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.99.187-196","url":null,"abstract":"Статтю присвячено проблемам правового регулювання соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади. Досліджено праці науковців, а також проаналізовано положення законодавчих і підзаконних актів у цій сфері. Запропоновано визначати соціальний захист осіб, які страждають на психічні захворювання, як систему суспільних відносин, що виникають між особами, у яких діагностовано відповідні захворювання, або їхніми опікунами та органами державної влади і місцевого самоврядування. Наголошено, що зазначені суспільні відносини спрямовані на забезпечення державних економічних, соціальних і правових гарантій життєдіяльності вказаних осіб. Визначено систему заходів соціального захисту для осіб, які страждають на психічні захворювання. Указано, що особливі різновиди заходів соціального захисту передбачено для тих осіб, яким встановлено інвалідність унаслідок психічного захворювання. З’ясовано, що законодавство передбачає такі заходи соціального захисту психічно хворих осіб, як призначення державної соціальної допомоги, безоплатне надання медичної допомоги, забезпечення соціальних послуг інвалідам, встановлення квоти для обов’язкового працевлаштування осіб із інвалідністю на підприємствах усіх форм власності. Законодавство встановлює можливість визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування у Державній службі зайнятості України, особливі умови забезпечення житлом, створення підприємств або окремих цехів і дільниць з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями. Обґрунтовано необхідність удосконалення правового регулювання діяльності закладів соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади. Запропоновано визначити правовий статус цих закладів на підставі Типового положення про центри надання соціальних послуг. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"54 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116777917","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВПЛИВ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА ДІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЯК КРАЇНИ-АГРЕСОРА ПРОТИ УКРАЇНИ","authors":"А. М. Кухарчук","doi":"10.33766/2524-0323.98.34-42","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.34-42","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню значення практики Європейського суду з прав людини та агресії російської федерації щодо України з 2014 року й до сьогодні, зокрема і вторгнення російських військ на територію України 24 лютого 2022 року. Зроблено висновок, що дії країни-агресора можна вважати такими, які підпадають під трактування категорії «суспільна небезпека», під яким практика Європейського суду з прав людини розуміє виняткову кризову ситуацію або надзвичайну ситуацію, яка впливає на все населення і становить загрозу для усталеного життя громади, що формує державу. Вторгнення російських військ на територію України стали наслідком виникнення гуманітарних катастроф, знищення об’єктів військової та цивільної інфраструктури, житлових будинків, а основне – порушення права на життя, регламентоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. та Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводже­ння і покарання від 1987 р. Визначено порушення з боку росії основоположного принципу верховенства права та інших, зокрема: принципу незастосування сили або погрози силою по відношенню до України; принципу суверенної рівності держав; принципу рівноправності і самовизначення народів та ін. Акцентовано увагу, що справа «Україна проти Росії (стосовно Криму)» є першою скаргою з серії міждержавних справ України проти росії, яку прийняла до розгляду по суті Велика палата Європейського суду з прав людини. Зроблено висновок, що рішення Європейського суду з прав людини – потужний вплив на дії російської федерації як країни-агресора у міждержавних справах за скаргами України проти Росії й у справах за індивідуальними позовами фізичних та юридичних осіб проти російської федерації у Європейському суді з прав людини.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127868660","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОКРЕМІ ПИТАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ","authors":"В. О. Співак","doi":"10.33766/2524-0323.98.78-89","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.78-89","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано правовий статус військового капелана та відповідність положень нового Закону «Про Службу військового капеланства» чинному законодавству України. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення законодавства України у сфе­рі військового капеланства задля врегулювання відносин у галузі конституційного пра­ва, а саме права на свободу світогляду та віросповідання військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених, відповідно до законів України, військових формувань, Державної прикордонної служби України. Проаналі­зовано необхідність правових та організаційних засад і принципів діяльності Служби військового капеланства. Наголошено на важливості забезпечення соціальних гарантій капеланів, а також духовних і релігійних прав військовослужбовців. Проведено порівняльний аналіз організації підготовки й діяльності зарубіжних військових капеланів та вивчено корисний для України світовий досвід регулювання цього питання. Наголошено, що сьогодні, в умовах повномасштабного вторгнення з боку Російської Федерації, психологічна обстановка у військових колективах потребує заспокоєння. Тому важливим є питання врегулювання законодавством України порядку створення комфортних умов праці капеланів та здійснення ними душпастирської опіки військовослужбовців. При формуванні капеланської служби важливо поєднати патріотичні ідеали з моральними орієнтирами. Симбіоз патріотизму та істиних моральних цінностей здатен сформувати відданого Батьківщині військовослужбовця, готового на самопожертву заради України в боротьбі з агресором. Зроблено висновок, що прийняття Закону України «Про Службу військового капеланства» – це результат вирішення на законодавчому рівні атуальної проблеми державно-церковних відносин. Утім існує потреба в подальшому внормуванні підзаконних актів і врегулюванні багатьох суспільних питань у цій сфері. \u0000  \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"325 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124121285","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНІ СТ. 44-3 КУпАП «ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ЩОДО КАРАНТИНУ ЛЮДЕЙ»","authors":"М. І. Марцун","doi":"10.33766/2524-0323.98.168-177","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.168-177","url":null,"abstract":"Стаття присвячена особливостям провадження у справах про адміністративні проступки щодо порушення правил карантину людей. Специфіка діяльності правоохоронних та інших органів виконавчої влади з виявлення таких правопорушень та притягнення винуватців до адміністративної відповідальності залишається недослідженою. Встановлено перелік органів влади і посадових осіб, які уповноважені складати протоколи про вчинення адміністративних проступків у сфері порушення правил карантину людей. Визначено органи влади, які мають право приймати рішення у справах про подібні адміністративні правопорушення. Зроблено висновок, що норми законодавства про адміністративні правопорушення та галузевого законодавства, яке визначає повноваження органів влади, є неузгодженими. Так Кодекс України про адміністративні правопорушення уповноважує певні органи влади складати протоколи про адміністративні проступки, які полягають у порушенні правил карантину людей. Водночас галузеве законодавство не визначає посадових осіб органів, які мають право складати такі протоколи. Запропоновано низку рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яке ре­гулює провадження у справах про адміністративні проступки у сфері порушення пра­вил карантину людей, а саме: надати право працівникам Національної поліції складати протоколи про адміністративні правопорушення в разі появи особи в громадському місці без засобів індивідуального захисту; визначити конкретних посадових осіб органів охорони здоров’я, які матимуть право складати протоколи про адміністративні проступки у сфері порушення правил карантину людей; встановити в Законі України «Про місцеве самоврядування» права конкретних посадових осіб складати протоколи про такі адміністративні правопорушення; ухвалити на рівні міських та/або сільських рад окреме положення про порядок розгляду протоколів про адміністративні правопорушення; передати повноваження виконавчих комітетів місцевих рад з розгляду справ про адміністративні проступки, які полягають у порушенні правил карантину людей, адміністративним комісіям, сформованим із фахівців у галузі права.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"150 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129126537","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЮРИДИЧНОІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІІ УСРР У 20-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ","authors":"С. В. Васильєв","doi":"10.33766/2524-0323.98.13-25","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.13-25","url":null,"abstract":"Cтаття присвячена проблемам правового регулювання юридичної відповідаль­ності працівників міліції УСРР у 20-х роках ХХ ст. Проблеми діяльності міліції України у вказаний період привертали увагу науковців як у радянські часи, так і після про­голошення незалежності України. Досліджено законодавчі та підзаконні акти, які були чинними у вказаний історичний період. До наукового обігу введено певну кількість архівних документів, які відображають стан дотримання законності в підрозділах ра­дянської міліції у 20-х роках ХХ ст. Умови та підстави кримінальної відповідальності працівників міліції за вчинення службових злочинів на початку досліджуваного періоду визначались на підставі окре­мих постанов Ради Народних Комісарів УСРР. Пізніше набрали чинності кримінальні кодекси УСРР 1922 і 1927 років. Норми цих кодексів містили перелік службових зло­чинів. Відомчі нормативно-правові акти НКВС УСРР передбачали певні особливості кваліфікації правопорушень міліціонерів як злочинів, встановлювали спеціальні умови для призначення їм міри покарання. Умови, порядок і підстави дисциплінарної відповідальності працівників міліції на початку досліджуваного періоду визначались нормами статутів Робітничо-селянської Червоної Армії. Невдовзі було затверджено Дисциплінарний статут радянської ро­бітничо-селянської червоної міліції УСРР від 12 грудня 1923 р. Цей нормативно-пра­вовий акт визначав перелік дисциплінарних правопорушень та заходи стягнення, які міг вжити начальник для покарання підлеглого. Право оскаржувати дисциплінарні стягнення суттєво обмежувалось. Звіти органів управління міліцією, які містяться в архівах, розкривають дані про стан дотримання дисципліни й законності в органах міліції. Показники вчинення дис­циплінарних правопорушень і злочинів працівниками міліції зменшувались протягом досліджуваного періоду. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"805 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131744226","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ США В АМЕРИКАНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ","authors":"В. М. Господаренко","doi":"10.33766/2524-0323.98.271-283","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.271-283","url":null,"abstract":"Стаття присвячена особливостям викладання кримінально-правових дисциплін в університетах США. Сьогодні успішній країні дуже важливо мати якісних фахівців. Особливо вона(країна) потребує добре підготовлених фахівців з юриспруденції, оскільки юристи втілюють у життя кримінально-правову політику держави. Тому так важливо приділити увагу самому процесу підготовки фахівців з права, від якого залежить як компетентність майбутніх юристів, так і якість виконання державної кримінально-правової політики. У статті розглянуто досвід американських університетів у підготовці юристів, тому що юридична освіта Сполучених Штатів є одної із найкращих у світі. І це не дивно, бо США є світовим демократичним лідером. Ним країна стала завдяки якісній юридичній освіті, тому так важливо вивчати американський досвід у цій галузі. Упродовж XVIII – XX віків у США створена своя модель вищої юридичної школи, яка здатна відповідати сучасним освітнім вимогам. Ефективність американської системи правової освіти забезпечується такими факторами: автономією навчальних закладів, вибірковістю і гнучкістю навчальних програм закладів вищої освіти, конкурентним освітнім середовищем, практичною орієнтацією й індивідуалізацією навчального процесу, використанням сучасних освітніх технологій. Усі ці фактори роблять американську юридичну освіту однією з кращих у світі. Центральне місце в процесі академічної підготовки у юридичних школах США посідають форми і методи викладання, спрямовані на формування у студентів професійно необхідних навичок і здібностей (методи проектування, постановки викладання, практика у юридичних клініках, а також розвиток їхніх аналітичних навичок, обговорення прецедентів). Зростаюча значущість юриста в українському суспільстві диктує необхідність розвитку найбільш ефективної системи юридичного навчання. При тому певні позитивні риси американської юридичної освіти можуть бути використані при реформуванні вітчизняної системи підготовки юристів, здатних не тільки захищати права і свободи людей, а ще строго здійснювати публічну юридичну політику. ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132454417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД","authors":"А. А. Нікітін","doi":"10.33766/2524-0323.98.178-189","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.178-189","url":null,"abstract":" Стаття присвячена особливостям визначення правового положення поліції як су­б’єкта сектору безпеки й оборони в розрізі функціонування даного правоохоронного органу тієї чи іншої країни сучасності. Звернена увага на складових сектору безпеки й оборони, де виділені суб’єкти та об’єкти такої діяльності. Подібний підхід надав можливість диференціювати складові сектору безпеки й оборони за функціональним призначенням, де окреме місце приділено саме поліції як правоохоронному органу. Деталізовано правосуб’єктність сил безпеки та сил оборони у складі сектору безпеки й оборони. Здійснено аналіз та дослідження правових засад існування поліції низки європейських країн сучасності, де виділені її функції та завдання з урахуванням сфери діяльності. Здійснено групування функціональної спрямованості та завдань діяльності поліції відповідних держав, що надало можливість виділити групи напрямків діяльності, пов’язаних із захистом публічних та приватних інтересів у контексті превентивної діяльності, виявлення і припинення різного роду правопорушень, надання відповідних соціальних та адміністративних послуг у межах тієї чи іншої сфери суспільного життя. Унаслідок дослідження функцій та відповідних до них завдань поліції в країнах сучасності, у структурі сектору безпеки й оборони встановлено, що даний правоохоронний орган належить у переважній частині до сил безпеки, предметом діяльності якого є захист тих чи інших національних інтересів, одночасно як в окремих країнах підрозділи поліції також наділяються й функціями приналежності їх до сил оборони. Останнє можна пояснити певними особливостями історико-політичного становлення державності в межах відповідної країни, специфіки геополітичного розташування її території, культурою, сусідством з іншими країнами відповідного соціально-політичного ґатунку та іншими факторами. Встановлено, що міжнародне законодавство, яке створює правові засади поліцейської діяльності, відображає тенденції поступальної еволюції від ліберальної до соціальної правової держави, як наслідок формування поліцейського законодавства на шляху до обслуговування громадянського суспільства. Запропоновано здійснити імплементацію кращого досвіду країн сучасності щодо закріплення правового положення поліції в складі сил безпеки сектору безпеки й обо­рони з групуванням функцій і завдань Національної поліції України за викладеними критеріями.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"37 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115924657","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОБЛЕМИ ДОКАЗУВАННЯ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ У ЗЛОЧИНАХ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ І ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ","authors":"А. В. Шульженко","doi":"10.33766/2524-0323.98.261-270","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.261-270","url":null,"abstract":"Стаття присвячена проблемам доказування, що виникають під час розслідування злочинів про порушення законів і звичаїв війни, кількість яких на сьогодні становить понад десять тисяч. Окремої уваги заслуговує об’єктивна сторона статті 438 КК України, яка складається з кількох елементів. Складові об’єктивної сторони пов’язані з результатами дій та бездіяльності з різними категоріями потерпілих, у тому числі військовополоненими, цивільними особами та державою. Крім того, сама об'єктивна сторона визначається не пов'язаними між собою діями. До них належать жорстоке поводження, вбивства, вигнання, примусова праця, вилучення національного майна та використання заборонених засобів ведення війни. Тобто об’єктивна сторона стосується особи, її прав, свобод та окремо матеріальних цінностей держави. У кожному конкретному випадку для вивчення об'єктивної сторони, яка характеризується діянням і його наслідками, виникає потреба в певних спеціальних знаннях. Тому питання, пов'язані з дослідженням окремих елементів суб'єктивної сторони, вивчаються різними судовими експертами. Серед експертиз, які перевіряють наслідки для життя та здоров'я, слід назвати судово-медичну, експертизу трупів, статевого стану, різні види психологічних експертиз: психолого-психіатричну, медико-психологічну, Дослідження наслідків застосува­ння заборонених бойових видів вибухових речовин експертизи. Розграбування національних цінностей пов'язане з оцінкою викрадених речей, яку проводять мистецтвознавці. Виникає питання про доцільність виділення конкретних статей за ознаками окремих елементів об’єктивної сторони з метою спрощення процесу доказування в цій категорії злочинів. У статті детально проаналізовані проблеми, що виникають при дослідженні кожного елемента об’єктивної сторони порушення законів і звичаїв війни, запропонували практичні шляхи їх вирішення.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"103 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126337113","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕНДАВМЕНТУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ДОБРОЧИННОСТІ: ПОТОЧНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ","authors":"М. В. Куляша","doi":"10.33766/2524-0323.98.25-34","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.25-34","url":null,"abstract":"На сучасному етапі одним із альтернативних інструментів залучення коштів для суб’єктів освітньої, наукової, культурної діяльності є створення ендавмент-фондів. Під ендавмент-фондом слід розуміти цільовий фонд, створений для некомерційних цілей, таких як фінансування організацій освіти, культури, медицини тощо. Ендавмент-фонд, як правовий інститут, є схожим на благодійний фонд, водночас його правова природа та механізм використання є дещо відмінними, що робить його унікальним інструментом доброчинності. По-перше, ендавмент являє собою певний капітал, що складається з грошей, цінних паперів, вартості іншого майна, наданого фізичними та/або юридичними особами-благодійниками; по-друге, благодійник набуває фінансової стабільності та інституційної спроможності за допомогою отримання гарантованого пасивного доходу від використання основного капіталу; по-третє, приріст капіталу забезпечується відповідною професійною компанією з управління активами – банком або небанківською фінансовою установою, що визначає пріоритетні напрямки інвестування коштів. Ендавмент-фонди наразі є перспективним інструментом позабюджетної підтримки закладів освіти, науки, охорони здоров’я та культури. Впровадження та поширення такої практики в Україні ще потребує активізації та об’єднання зусиль держави, представників бізнесу і відповідних закладів та установ. \u0000 ","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130978266","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ У ФОРМАТІ DATA SCIENCE","authors":"М. В. Карчевський","doi":"10.33766/2524-0323.98.202-227","DOIUrl":"https://doi.org/10.33766/2524-0323.98.202-227","url":null,"abstract":" У статті запропонований огляд однієї з перших спроб систематизувати статистичні дані щодо протидії злочинності у форматі ві­дтворюваного дослідження за методологією Data Science. Результатом розвідки став інтерактивний довідник «Протидія злочинності в Україні». Довідник представлено у вигляді вебзастосунку, який інтегрує й дає можливість аналізувати дані, що містяться у звітах Офісу Генерального прокурора України та Державної судової адміністрації за 2013–2021 роки. Він містить близько 5 тисяч візуалізацій, дозволяє здійснювати аналіз застосува­ння кримінального законодавства за більше ніж 100 параметрами. Набір даних налічує близько 980 тисяч показників функціонування національної системи кримінальної юстиції. Передбачено окремий режим роботи застосунку, який дозволяє створювати власні візуалізації та набори даних, комбінувати параметри, визначати період спостережень, рівень узагальнення та необхідність обрахунку відносних значень. З використанням запропонованого застосунку здійснено аналіз основних тенденцій протидії злочинності в Україні, які можуть бути охарактеризовані наступним чином: разом із поступовим зменшенням кількості облікованих проваджень, зменшенням кількості засуджених осіб та пом’якшенням покарань, які призначаються, спостерігається недостатня реалізація публічного інтересу в належному функціонуванні системи кримінальної юстиції та недостатність конструктивної професійної комунікації; існують ризики падіння рівня суспільної довіри до соціальних інститутів, які забезпечують дотримання законів, та, як наслідок, зростання злочинності. Визначено, що попередження розвитку встановлених негативних тенденцій та мінімізація відповідних соціальних ризиків передбачає не тільки законотворчу та адміністративну роботу, необхідними також є раціоналізація протидії злочинності та зміна фокусу професійної комунікації у сфери кримінальної юстиції.","PeriodicalId":221503,"journal":{"name":"Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128343305","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}