Oftalmologicheskii zhurnal最新文献

{"title":"Gyrus atrophy of the choroid and retina. A case presentation","authors":"Leopoldo Garduño Vieyra, Raúl Rúa Martínez, Natalia Rodriguez Mena, Gladys Villalobos Alonso","doi":"10.31288/oftalmolzh202326364","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202326364","url":null,"abstract":"Gyrus atrophy is a rare autosomal recessive hereditary disease secondary to a mutation of the OAT gene on chromosome 10 which results in a deficiency of the mitochondrial enzyme ornithine aminotransferase that causes a 20-fold increase in serum concentrations of the amino acid ornithine. The disease is characterized by atrophic choroid and retinal patches that begin in the peripheral retina in the first decade and later spread centrally to the macular area, causing cystic changes and posterior subcapsular cataracts.\u0000The clinical picture is characterized by night blindness, constriction of the visual field and finally decreased central vision and blindness. In this article, we present the case of a 53-year-old woman with no significant hereditary antecedents who presented a decrease in visual acuity after several months of evolution.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44138876","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Нейродегенеративні зміни сітківки щурів з хронічною формою епілептичного синдрому за умови застосування ніацин-оксіетилідендифосфонатогерманату (МІГУ-4)","authors":"Нора Джавад Аль-Надаві, Валентин Кресюн","doi":"10.31288/oftalmolzh202322630","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202322630","url":null,"abstract":"Актуальність. Епілепсія супроводжується нейродегенеративними змінами в тому числі з боку сітківки. Визначення механізмів порушень з боку сітківки за умови моделювання експериментального епілептичного синдрому дає змогу розробляти нові підходи до фармакологічної корекції зору.   \u0000Метою роботи є вивчення морфологічних характеристик сітківки ока щурів із хронічним епілептичним синдромом, викликаним уведеннями пентиленететразолу (ПТЗ), а також особливостей морфології сітківки за умови застосування ніацин-оксіетилідендифосфонатогерманату (МІГУ-4).\u0000Матеріал і методи. У щурів лінії Вістар викликали хронічний епілептичний синдром уведеннями ПТЗ в дозі 35,0 мг/кг, в/очер протягом трьох тижнів. Щурам із розвиненими генералізованими судомами протягом чотирьох тижнів уводили МІГУ-4 в дозах 5,0 і 25,0 мг/кг, в/очер, після чого здійснювали евтаназію та досліджували морфологічні характеристики зрізів сітківки ока, забарвлених гематоксилин-еозином.\u0000Результати. Визначено, що в щурів із розвиненим кіндлінгом у гангліонарному шарі щільність клітин була у 2,14 раза нижчою (р<0,05), у внутрішньому та зовнішньому ядерних шарах на 41,0% і на 19,0% відповідно меншою (р<0,05) порівняно з контрольною групою. На тлі застосування МІГУ-4 (25,0 мг/кг, в/очер) щільність клітин гангліонарного шару на 38,0% перевищувала відповідний показник у групі контролю (р<0,05). Щільність клітин у внутрішньому ядерному шарі перевищувала таку в контрольній групі на 30,5% (р<0,05). У зовнішньому ядерному шарі щільність клітин не відрізнялася статистично від контрольної в групах із застосуванням МІГУ-4 в обох досліджуваних дозах (5,0 і 25,0 мг/кг, в/очер, р>0,05).\u0000Висновок. Модель ПТЗ-індукований хронічний епілептичний синдром супроводжується нейродегенеративними змінами сітківки ока. Курсове застосування МІГУ-4 викликає нейропротекторну дію на моделі ПТЗ-індукованої ретинопатії.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45372829","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Effect of tear osmolarity on postoperative refractive error after cataract surgery","authors":"Anete Kursīte, G. Laganovska","doi":"10.31288/oftalmolzh202321115","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202321115","url":null,"abstract":"Purpose: To analyze the effects of tear osmolarity on postoperative refractive error and patient satisfaction after cataract surgery.\u0000Methods: The patients were divided into two groups based on the tear osmolarity (group Nr 1-normal tear osmolarity, <310 mOsm/L; group Nr 2-hyperosmolar, >310 mOsm/L). Preoperative and postoperative (1 month after surgery) visual acuities (VAs), refractions, and best corrected VAs (BCVAs) were measured. The postoperative refractive error was measured as the spherical equivalent (SE) (SE = sphere + [0.5 × cylinder]). The postoperative VA, BCVA, and SE were compared between groups.\u0000Results: Eighty-one patients were included in the study (group Nr 1=40 patients and group Nr 2=41 patients). The hyperosmolar group had a statistically significant higher postoperative refractive error (p<0.01, mean SE for group Nr 1=0.284; mean SE for group Nr 2=0.604) and lower VA after surgery (p<0.01, mean VA for group Nr 1=0.891; mean VA for group Nr 2=0.762).\u0000Conclusions: Increased tear osmolarity can affect the planned outcome of cataract surgery as an unexpected refractive error. Measuring tear osmolarity before routine cataract surgery would help achieve accurate results and improve postoperative patient satisfaction.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43198880","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Comparing the effectiveness of brolucizumab therapy alone versus that combined with subthreshold micropulse laser exposure in the treatment of diabetic macular edema","authors":"AO Giyasova, N. Yangieva","doi":"10.31288/oftalmolzh202321620","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202321620","url":null,"abstract":"Background: Diabetic retinopathy (DR) is a major cause of blindness in working-age individuals in the developed countries. Studies have found that diabetic macular edema (DME) is a major cause of visual impairment in patients with diabetes mellitus (DM). Vascular endothelial growth factor (VEGF) plays an important role in the pathogenesis of DME.\u0000Material and Methods: Eighty-two patients (153 eyes) with DME were divided into two treatment groups. Group 1 (37 patients, 68 eyes) was treated with injections of the anti-VEGF agent brolucizumab according to the one plus pro re nata (PRN) regimen (once plus as needed) only, whereas group 2 (45 patients, 85 eyes) received a combination of “one plus PRN” brolucizumab therapy with subthreshold micropulse laser exposure (SMPLE). Before and after treatment, a comprehensive ophthalmological examination was performed, including the best-corrected visual acuity (BCVA) and the height of retinal edema in the central fovea as assessed by optical coherence tomography. The parameters were assessed at 1, 3, 6 and 12 months after treatment.\u0000Results: The percentage of patients with no need for additional anti-VEGF injections was substantially higher in the combined therapy group than in the monotherapy group (68.5% versus 12%, respectively, p <0.001).\u0000Conclusion: The combination treatment (intravitreal brolucizumab combined with SMPLE) for DME was effective in 68.5% of cases within 12 months. In this way, a steady resorption of DME is accomplished through antivasoproliferative and prolonged effects of brolucizumab and the SMPLE session.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69355801","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Памяті професора Станіслава Андрійовича Якименко","authors":"Ольга Джигалюк","doi":"10.31288/oftalmolzh202326566","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202326566","url":null,"abstract":"Станіслав Андрійович Якименко народився 3 вересня 1938 року у с. Рижавка Уманського району Черкаської області. В 1955 року після закінчення Рижавської середньої школи вступив до Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. А в 1957 був переведений до новоствореного Тернопільського медичного інституту, який закінчив у 1961 році і за власним бажанням вибрав направлення на роботу в Узбекистан, де в 1961-1968 роках працював у Кокандському протитрахеоматозному диспансері.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44032870","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Персистуючий синдром сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії та віддалені функціональні результати","authors":"С. Ю. Могілевський, Марія Жовтоштан, О. В. Бушуєва","doi":"10.31288/oftalmolzh202311926","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202311926","url":null,"abstract":"Актуальність. Для корекції аметропій використовують методи рефракційної хірургії, з яких Laser In Situ Keratomileusis (LASIK) у 80%–85% – процедура вибору. Синдром сухого ока (ССО) – найчастіше ускладнення LASIK, частота якого сягає 20% через 6 місяців після втручання. Персистуючий ССО після LASIK здатний викликати гіперплазію епітелію, що може бути пов’язана з міопічним рефракційним регресом.Мета: дослідити вплив персистуючого синдрому сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії на віддалені функціональні результати.Матеріали й методи. Спостерігали за 65 пацієнтами (130 очей), яких поділили на 2 групи залежно від методу ексимерлазерної корекції (ЕЛК) – LASIK і FemtoLASIK. 40 людей (80 очей) – контрольна група. Пацієнтам перед операцією і протягом спостереження аналізували маніфестну рефракцію, кератотопографію, AS-ОСТ, сльозопродукцію, стабільність слізної плівки, профарбовування очної поверхні. Термін спостереження – 6 місяців.Результати. У пацієнтів з діагностованим ССО спостерігався міопічний регрес у межах 0,5±0,1 D. Його частота серед усіх пацієнтів – 10,7% через 6 місяців після ЕЛК. У них спостерігалося потовщення епітелію на 7,9±0,25 мкм у центральній ділянці, у зоні 5–7 мм потовщення епітелію було 2±0,3 мкм, посилювалася іррегулярність рогівки під час виміру іррегулярності рогівки (CIM – Corneal Irregularity Measurement) на кератотопограмі, що зросла до 3,01±0,12 мкм, і ступінь профарбовування поверхні ока підвищився з 0,22±0,08 до 2,3±0,08. Серед пацієнтів, які не мали ССО, не відмічали рефракційного регресу, профарбовування поверхні в термін 6 місяців після ЕЛК міопії, СІМ був у межах 0,49–1,68 мкм. Товщина епітелію в центрі перевищувала периферичну не більше ніж на 2,5±0,3 мкм. Маніфестна рефракція коливалася в межах +0,12±0,1 D. Висновки. Виявлено 10,7% серед усіх пацієнтів із персистуючим ССО після ЕЛК міопії, у яких зафіксували рефракційний регрес у межах 0,5±0,1 D. Потовщення епітелію в центрі рогівки після ЕЛК у пацієнтів без ССО менше на 37,5%, ніж у пацієнтів із персистуючим ССО. Товщина епітелію рогівки менша при міопії на 6,4%, ніж за відсутності аметропій. Кератотопографічні дані виявляють нерегулярний астигматизм при ССО, який знижує якість зору, і пов’язані зі змінами товщини епітелію, рефракційним регресом після ЕЛК міопії. Профарбовування поверхні рогівки – доказ пошкодження епітелію рогівки при персистуючому ССО після ЕЛК міопії.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46589159","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Рівень лактоферину в сльозі хворих на хронічний кон'юнктивіт та вплив очних крапель «Лакто» в комплексному лікуванні цієї патології","authors":"Галина Дрожжина, Лілія Рязанова, Наталя Храменко, Л. М. Величко","doi":"10.31288/oftalmolzh202313945","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202313945","url":null,"abstract":"Актуальність. Лактоферин (ЛФ) – негемовий залізозв'язуючий хелатуючий глікопротеїн сімейства трансферинів. Він є природним компонентом слізної плівки, здійснює бактериостатичну, бактеріоцідну, фунгіцидну, противірусну та антиоксидантну функції, завдяки яким забезпечує захист поверхні ока від інфекцій. Встановлено, що при деяких хворобах ока вміст ЛФ в сльозі знижується. Однак при хронічному кон'юнктивіті (ХК) рівень ЛФ в сльозі не досліджений.\u0000Мета: визначити рівень лактоферину в сльозі хворих хронічним кон'юнктивітом та оцінити вплив очних крапель «Лакто» в комплексному лікуванні цих пацієнтів.\u0000Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 11 пацієнтів (17 очей) з ХК, віком від 27 до 68 років з тривалістю захворювання 3,5-7 місяців. Офтальмологічне обстеження включало: біомікроскопію бульбарної кон’юнктиви та рогівки з флуоресцеїновим тестом (оцінка за Bijsterveld), визначення чутливості рогівки, основної сльозопродукції (тест Ширмера II), мікробіологічне дослідження кон’юнктиви. Хворі з ХК отримували місцево: розчин антисептика, сльозозамінник з гіалуроновою кислотою без консервантів по 4 рази на добу, очні краплі «Лакто» 2 рази на добу протягом місяця. Вміст лактоферину в сльозі визначали до призначення «Лакто» та на 30 добу його застосування методом твердофазного імуноферментного аналізу.\u0000Результати. Після застосування «Лакто» досліджено 7 пацієнтів (11 очей), Вміст лактоферину в сльозі хворих з ХК становив 1,37 (±0,4) мг/мл з 95% ДІ (1,16-1,58). На всіх очах після застосування «Лакто» зростання мікрофлори виявлено не було. Відсутність скарг спостерігалась у 6 з 7 хворих. Показники тесту Ширмера II достовірно не змінилися, покращення чутливості рогівки відмічено на 6 очах. При вихідному рівні ЛФ 1,65 (±0,45) мг/мл після застосування очних крапель «Лакто» рівень ЛФ знижувався та дорівнював 1,05 (±0,33) мг/мл (р=0,04). При вихідному рівні ЛФ 1,52 (±0,21) він підвищувався і складав 2,03 (±0,41) мг/мл (р=0,04), У хворих з ХК з низьким вихідним рівнем ЛФ 0,85 (±0,17) після застосування «Лакто» він підвищувався до 1,18 (±0,27) мг/мл (р=0,07).\u0000Висновки. Встановлено імуномоделюючий ефект очних крапель «Лакто», який полягає в тому, що чим нижче був вихідний рівень лактофрину в сльозі, тим більшою мірою він підвищувався, досягаючи рівня, необхідного для нормалізації мікрофлори в кон'юнктивальній порожнині.\u0000Після застосування очних крапель «Лакто» протягом 30 діб у складі комплексної терапії ХК встановлено сануючий ефект препарату, що підтверджує відсутність зростання мікрофлори та скарг у всіх пацієнтів.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42898319","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Periocular basal cell carcinoma of the eyelids – review","authors":"Z. Pridavkova, A. Furdová, K. Kapitánová, Rastislav Vida, P. Žiak, I. Popov","doi":"10.31288/oftalmolzh202316767","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202316767","url":null,"abstract":"Introduction. Basal cell carcinoma is the most common tumour of the eyelids and periocular region throughout the world. BCC represents 90 % of malignant tumours of the eyelids, predominantly in the male population. The incidence is higher in age over 60. Over 50% of BCC of the periocular region initially occur on the lower lid and inner angle.\u0000Research objectives. Literature review of the epidemiology, aetiopathogenesis, clinical attributes, diagnostics, treatment histopathology, recurrence, prognostic factors, and management of BCC.\u0000Core of work. Standardised incidence of diagnosis C44 in the period 1997–2012 in Slovakia ranged from 35.05 to 73.9 cases per 100,000 inhabitants. The histopathological examination is essential. The first consideration for treatment of periocular BCC is radical surgical excision using Mohs micrographic technique. We can consider the apoptotic index, the expression of Bcl-2, as an unexplained prognostic factor of BCC recurrence.\u0000Conclusion. Increased attention must be given to periocular malignant tumours. Functional and aesthetic outcome in patients is important after clear excisions and reconstruction should be carefully considered. Radical exenteration is considered in the case of orbital invasion of high-risk aggressive BCC.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45441573","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Ефективність хірургічного лікування неоваскулярної глаукоми із застосуванням anti-VEGF препаратів","authors":"Уляна Сидорчук, І. В. Новицький","doi":"10.31288/oftalmolzh2023138","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh2023138","url":null,"abstract":"Актуальність. Вторинна неоваскулярна глаукома (НВГ) належить до рефрактерних глауком із низькою ефективністю хірургічного лікування.\u0000Мета. Порівняти ефективність трабекулоектомії з формуванням фільтраційного каналу (ТЕ) та імплантації шунту Ex-PRESS у хірургічному лікуванні НВГ із застосуванням anti-VEGF препаратів.\u0000Матеріал і методи. Прооперовано 32 пацієнти (32 ока) з НВГ. Середній вік пацієнтів – 65,2±10,1 років. Причиною НВГ у 22 випадках був цукровий діабет, у 10 випадках – тромбоз центральної вени сітківки або її гілки.\u0000У першій групі (23 пацієнти) проведено модифіковану нами ТЕ, у другій групі (9 пацієнтів) – операцію з імплантації міні-шунту Ex-PRESS. Показанням до операції була некомпенсація (більше ніж 26 мм рт. ст.) внутрішньоочного тиску (ВОТ) на максимальній гіпотензивній терапії. За 3–5 днів до операції проводилася інтравітреальна ін’єкція ранібізумабу в дозі 0,5 мг.\u0000Результати. Через 3–5 днів після інтраокулярної ін’єкції ранібізумабу відмічена повна або часткова редукція новоутворених судин райдужки. ВОТ у всіх прооперованих хворих до операції становив 30,9±7,1, на 7-ий день після операції ‒ 17,0±3,6, а через 12 міс. ‒ 22,1±2,9 мм рт. ст. При цьому в групі з ТЕ ВОТ до операції був 31,3±8,4 мм рт. ст., через 7 днів ‒ 16,7±3,7 мм рт. ст., а через 12 міс. ‒ 21,6±2,5 мм рт. ст., у групі з Ex-PRESS до операції – 30,0±1,7 мм рт. ст., через 7 днів – 18,0±3,2 мм рт. ст., а через 12 міс. ‒ 23,3±2,3 мм рт. ст.\u0000Кількість гіпотензивних препаратів, які використовували всі пацієнти до операції, становила 2,4±0,7, через 1 міс. після операції ‒ 1,3±0,6. У групі з ТЕ вона становила до операції 2,4±0,8, а через 1 міс. після операції – 1,0±0,6, у групі з Ex-PRESS до операції – 2,6±0,5, а через 1 міс. ‒ 1,5±0,7.\u0000Висновки. Розроблена нами модифікація ТЕ з формуванням фільтраційного каналу в комбінації з передопераційним інтраокулярним уведенням ранібізумабу в дозі 0,5 мг є ефективним хірургічним втручанням у разі НВГ, за ефективністю не поступається імплантації шунту Ex-PRESS із передопераційним інтраокулярним уведенням ранібізумабу.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47848653","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Ідіопатичні розриви макули, етіологія та патогенез, класифікація, актуальні методики лікування (огляд літератури)","authors":"Зоя Анатоліївна Розанова, І. П. Довгань, Інес Буаллагуї, Микола Уманець","doi":"10.31288/oftalmolzh202315260","DOIUrl":"https://doi.org/10.31288/oftalmolzh202315260","url":null,"abstract":"В огляді висвітлено розділ вітреоретинальної хірургії – хірургічне лікування ідіопатичних розривів макули (ІРМ). Метою огляду є оцінювання сучасних методик лікування ІРМ і прогностичний аналіз закриття розривів у післяопераційний період. ІРМ є анатомічним дефектом фовеолярної ділянки сітківки ока, що призводить до зниження центрального зору. У роботі розглянуто питання етіології та патогенезу, класифікації, історичні аспекти методів хірургічного лікування й сучасні підходи до лікування ІРМ. Основну роль у розвитку патології відіграють тангенціальні вітреомакулярні тракції. Класифікація розривів макули ґрунтується на даних біомікроскопії та ОКТ-сканування. Аналіз літературних джерел свідчить, що вітреоретинальна хірургія має значний арсенал методик лікування ідіопатичних розривів макули різного діаметра, однак відсутній єдиний підхід до вибору найбільш оптимальної техніки закриття розривів. Сьогодні доцільним є застосування фовеозберігаючих методик, які дають змогу уникнути певних морфологічних і функціональних змін, характерних для класичного пілінгу внутрішньої межової мембрани.","PeriodicalId":19419,"journal":{"name":"Oftalmologicheskii zhurnal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41888579","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}