Nove ukraïnsʹke pravo最新文献

{"title":"ОСОБЛИВОСТІ АРБІТРАЖНОЇ УГОДИ ОНЛАЙН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ","authors":"Сергій Олександрович Кравцов","doi":"10.51989/nul.2023.4.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.18","url":null,"abstract":"Арбітражна угода, як прояв «автономії волі» сторін зовнішньоекономічних контрактів, має відображатися як у частині самого контракту, так і в окремому документі. У традиційному контексті арбітражна угода має укладатися безпосередньо сторонами з фізичною присутністю в місці укладання контракту. Але як міжнародні нормативно-правові акти, так і національне законодавство багатьох країн дозволяють сторонам обирати альтернативні способи укладання контрактів, визначаючи при цьому можливість розгляду потенційних спорів за допомогою онлайн-арбітражу. Як правило, арбітражна угода про онлайн-арбітраж застосовується до договорів електронної торгівлі, але може також бути частиною інших видів традиційних комерційних договорів, коли сторони узгоджують між собою механізми вирішення спорів за допомогою обміну електронними листами за допомогою електронної пошти. У статті здійснюється порівняльно-правовий аналіз доктринальних підходів, національного арбітражного законодавства та правозастосовної практики України та деяких країн світу щодо можливого використання онлайн арбітражної угоди як передумови для ефективного та швидкого розгляду справи, з однієї сторони, і як реалізація автономії волі сторін арбітражного розгляду, які надають перевагу інформаційним технологіям над традиційним вираженням форми арбітражної угоди, з іншої. Саме через призму практичної реалізації даного питання можна з впевненістю стверджувати про його важливість і необхідність у тій чи іншій правовій системі. Одним із основних векторів направленості українського арбітражного законодавства є необхідність впровадження певних елементів діджиталізації, але все- таки існують стримуючі фактори у вигляді відсутності уніфікованого підходу національних судів, які уповноважені розглядати справи щодо дійсності арбітражної угоди. Таким чином, пропонується внесення змін до національного законодавства України (ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») стосовно розширеного тлумачення дефінітивної конструкції «форма арбітражної угоди».","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135884397","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ГАРМОНІЗАЦІЯ ОСВІТИ УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ОСВІТНІМ ПРОСТОРОМ","authors":"Сергій Федорович Константінов","doi":"10.51989/nul.2023.4.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.15","url":null,"abstract":"Статтю присвячено огляду питань уніфікації законодавства України до правової системи Європейського Союзу, де гармонізація освіти є однією з вимог для країн-кандидатів на членство або партнерів. Забезпечення сумісності освітньої системи зі стандартами ЄОП є важливою передумовою для європейської інтеграції та партнерства з країнами ЄС. Одним із ключових напрямів руху до європейського освітнього простору є гармонізація освітніх спеціальностей України з європейськими спеціальностями. Так, гармонізація освітніх спеціальностей України з європейськими стандартами є важливою складовою процесу європейської інтеграції та покращення якості освіти в країні. Це передбачає забезпечення взаємовизнання та порівняльної еквівалентності освітніх програм, підвищення стандартів навчання та вимог до якості знань і навичок студентів. Також зазначається, що серед загальних напрямів адаптації освіти необхідно розглядати шляхи адаптації правничої вищої освіти України до правової системи Європейського Союзу, оскільки адаптація правничої вищої освіти України до правової системи Європейського Союзу є важливою передумовою для розвитку правової держави, гарантії прав і свобод громадян та інтеграції країни в європейський правовий простір. Європейський Союз має свої унікальні правові принципи та стандарти, які необхідно враховувати в процесі навчання майбутніх правників. Акцентується увага на тому, що обов’язковим елементом гармонізації освіти України з європейським освітнім простором є забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Гармонізація підготовки науково-педагогічних працівників передбачає створення спільних стандартів для їх підготовки та кваліфікації. Також зазначається, що підвищення кваліфікації науково- педагогічних працівників також має бути гармонізованим із європейськими стандартами. Це може досягатися через спільні міжнародні програми підвищення кваліфікації, участь у міжнародних наукових конференціях та семінарах, обмін досвідом із колегами з інших країн.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135883321","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УМОВИ ВИКЛЮЧЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗА ВЧИНЕННЯ ДІЯННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Віталій Володимирович Кузнецов, Лариса Олександрівна Кузнецова","doi":"10.51989/nul.2023.4.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.23","url":null,"abstract":"У статті розглянуто особливості нормативного закріплення виключення відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вчинення діяння в умовах воєнного стану. Встановлено, що вперше на нормативному рівні цей правовий інститут запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2124-ІХ, яким діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану передбачено як новий вид виключення відповідальності (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Встановлено, що ця обставина, що виключає протиправність діяння не має назви, але містить певні умови ненастання, зокрема кримінальної відповідальності: період реалізації – вчинення діяння в умовах воєнного стану; відповідний суб’єкт – особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; характер діяльності – вчинення дії чи бездіяльності або (прийняття) рішення; ставлення до наслідків – суб’єкт не міг передбачити негативні наслідки або які охоплюються виправданим ризиком; мета діяльності – для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту. Проведене дослідження правової регламентації виключення відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вчинення діяння в умовах воєнного стану засвідчило про наявність певних недоліків у визначенні його правової природи та окремих ознак. Авторами висловлені певні пропозиції щодо їх усунення. Зроблений висновок, що чинна редакція темпоральної умови обмежує можливість її застосування в інших ситуаціях, коли не оголошується воєнний стан, але існує збройний конфлікт. Запропоновано викласти нову редакцію цієї умови: «вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту». Обґрунтовано, що до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (як умова вказаної обставини) не слід відносити військовослужбовців та правоохоронців, які вже передбачені законодавцем як суб’єкти бойового імунітету. При визначенні такого суб’єкта виключення відповідальності вирішальним повинно стати не конкретна посада в органах державної влади чи місцевого самоврядування, а саме можливість здійснювати владні повноваження або організаційно-розпорядчі функції в установах, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності. Доведено, що характер діяльності таких осіб може бути реалізований лише через дію. Висунута гіпотеза, що суб’єктивне сприйняття відповідною особою негативних наслідків можливе через непрямий умисел або необережність (важливо, що особа не бажає настання таких наслідків). У статті запропоновано цю обставину, що виключає протиправність діяння передбачити в Розділі VIII КК України «Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння».","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135885007","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ШЛЯХИ ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ І ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ НАСЕЛЕННЯ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНА","authors":"Ольга Романівна Скобельська","doi":"10.51989/nul.2023.4.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.12","url":null,"abstract":"У статті здійснено дослідження національного законодавства України та міжнародно-правових аспектів регулювання суспільних відносин, які виникають під час деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Визначено основну проблематику здійснення реінтеграційних та стабілізаційних заходів, необхідних для повернення деокупованих територій у правове поле України. Проаналізовано норми актів законодавства України, що регулюють питання необхідних реінтеграційних заходів, які будуть проведені після звільнення окупованих територій. Здійснено дослідження заходів, які вживаються міжнародною спільнотою для відшкодування Україні збитків, завданих воєнними діями з боку Російської Федерації. Визначено послідовність заходів, які має виконати Українська держава, аби забезпечити придатність звільнених територій до проживання на них населення, здійснення господарської діяльності та забезпечення безпекового середовища як у частині дотримання правопорядку на цих територіях, так і відновлення екологічної стабільності на постраждалих від ведення бойових дій територіях та на територіях, що постраждали від техногенних катастроф, пов’язаних з веденням таких дій. У статті окреслено основні підходи до реінтеграції деокупованих територій, які відображено на сьогодні в актах законодавства України. Розкрито принципи проведення референдумів відповідно до міжнародного права та національного законодавства України. Наведено висновки щодо правової оцінки діяльності органів влади стосовно захисту соціально незахищених верств населення, які потребують підтримки та надання допомоги.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"115 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136038513","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАСОБІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ДЕРЖАВНО- ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В КОСМІЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ","authors":"Сергій Русланович Карпенко","doi":"10.51989/nul.2023.4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.9","url":null,"abstract":"У статті досліджується складний процес формування та реалізації державних засобів адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Доведено, що помітне місце в структурі системи організаційно-правових засад адміністративно-правового регулювання відносин у сфері, що вивчається, належить процедурам реєстрації та сертифікації результатів космічної діяльності, а також надання дозволів на здійснення космічної діяльності, а самі державні засоби адміністративно-правового регулювання, які застосовуються суб’єктами даної діяльності для створення найбільш сприятливих умов для появи та реалізації в подальшому прав власності на результати космічної діяльності, відіграють помітну роль у справі підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Наголошено, що головна мета реалізації державних засобів адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України розкладається на окремі складові компоненти, які вже виступають безпосередніми напрямами діяльності для того чи іншого суб’єкта адміністративно-правового регулювання в зазначеній сфері, визначають його компетенцію, впливають на особливості побудови його організаційної структури. До таких компонентів віднесені: забезпечення найсприятливіших умов для діяльності в космічній сфері зі створення результатів космічної діяльності та забезпечення правового механізму їх законного застосування; ідентифікація, визнання та реєстрація об’єктів космічної діяльності; видача відповідних документів на об’єкти космічної діяльності; поновлення порушених прав і законних інтересів на результати космічної діяльності тощо. Встановлено, що процеси застосування реєстраційних, сертифікаційних та дозвільних засобів проходять послідовний розвиток, де достатньо чітко прослідковуються групи процедурних дій, пов’язаних спільністю досягнення певної проміжної мети, низкою завдань, які для цього розв’язуються та які здійснюються певними суб’єктами у відносно обмежених часових межах. Зроблений висновок про те, що велике значення в справі охорони та захисту прав учасників державно-приватного партнерства в космічній галузі України займають принципи адміністративної процедури, що є тією базою, яка допомагає не схибити як під час правотворчої діяльності, так і в процесі правозастосування.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМОТВОРЧИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ","authors":"Віктор Володимирович Брановицький","doi":"10.51989/nul.2023.4.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.8","url":null,"abstract":"Статтю присвячено визначенню сучасного стану нормативно-правового регулювання механізму реалізації нормотворчих повноважень Президента України та формулюванню шляхів його удосконалення. Для досягнення цієї мети у статті розглянуто передбачений на нормативно-правовому рівні механізм діяльності Президента України із прийняття указів, зупинення дії актів Кабінету Міністрів України, скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим та рішень голів місцевих державних адміністрацій. З’ясовано стан нор- мативно-правової регламентації випадків здійснення і механізму здійснення ним нормот- ворчої ініціативи та реалізації права вето. Проаналізовано нормативно-правове підґрунтя нормотворчої діяльності Президента України і його стан. Обґрунтовано наявність таких про- блем правового регулювання нормотворчої діяльності Президента України, як: відсутність нормативно закріпленого вичерпного переліку його повноважень та визначеної компетенції з нормативно-правового регулювання прямим і непрямим способами; чинність застарілих нормативно-правових актів, які регулюють діяльність уже не функціонуючих при Прези- денті України органів; недостатній рівень розробленості механізму реалізації Президентом нормотворчої ініціативи тощо. Приділено увагу проблемі визначення предметної сфери нор- мотворчої ініціативи уповноваженими на це законодавством суб’єктами. Сформульовано напрями удосконалення реалізації Президентом України функції прямого та непрямого нор- мативно-правового регулювання за допомогою внесення змін і доповнень до законодавства. Наприкінці статті наголошено на необхідності подальшого доопрацювання та вдосконален- ня нормативно-правового базису діяльності Президента України загалом і виконання ним та іншими суб’єктами публічної адміністрації (а також іншими органами публічної влади) функції нормативно-правового регулювання зокрема. Окреслено перспективу подальших досліджень з оптимізації механізму нормативно-правового регулювання в Україні загалом та здійснюваного Президентом України зокрема.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034361","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕТОДИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ","authors":"Юлія Миколаївна Чорноус, Олександр Леонідович Дульський","doi":"10.51989/nul.2023.4.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.25","url":null,"abstract":"Наукова стаття присвячена висвітленню загальної характеристики методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні (на прикладі діяльності слідчого). Наголошено, що особливе місце у криміналістичному забезпеченні посідає методико-криміналістичне забезпечення, адже воно як враховує складники техніко-криміналістичного та тактико-криміналістичного забезпечення, так і має самостійне значення і зміст. Зауважено, що збирання доказів як наскрізний елемент має ключове значення серед завдань криміналістичної методики. Метою статті є надання загальної характеристики методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні (на прикладі діяльності слідчого). Під час аналізу як кримінального процесуального законодавства, так і наукових джерел у галузі кримінального процесуального права і криміналістики авторами було висвітлено такі поняття: «криміналістична методика», «збирання доказів», «слідчий» та ін. Автори зупинилися і на висвітленні чотирирівневої класифікації криміналістичних методик, істотних ознак окремих криміналістичних методик, елементів структури методики розслідування окремих видів (груп) кримінальних правопорушень, етапів розслідування кримінальних правопорушень у криміналістичній методиці. У статті зауважено, що від правильного процесу збирання доказів не лише у кримінальному процесуальному, а і криміналістичному аспекті залежить отримання належних та допустимих доказів, що забезпечує результативність досудового розслідування та загалом кримінального провадження. Автори дійшли висновку, що використання методів і засобів криміналістичної техніки, криміналістичної тактики за конкретних умов, враховуючи загальні положення криміналістичної методики під час збирання фактичних даних (у кримінальному процесуальному аспекті) чи криміналістично значимої інформації (у криміналістичному аспекті), що реалізується у комплексі, становить основний зміст методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034363","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОНЯТТЯ ЖИТЛА У КОНТЕКСТІ ПРИВАТНОПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ","authors":"Ольга Володимирівна Погрібна","doi":"10.51989/nul.2023.4.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.5","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню питання розуміння поняття житла у площині приватноправового регулювання. Зокрема, встановлено, що житло є комплексною суспільною, соціально-економічною та правовою категорією, значущість якої як із позицій задоволення фізіологічних потреб людини та забезпечення її життєдіяльності, так і з позицій дотримання усталених міжнародних стандартів прав людини доволі складно переоцінити. Зроблено висновок про те, що поняття «житло» у житловому праві акумулює у собі поєднання як публічних, так і приватних правових аспектів, пов’язаних із реалізацією конституційного права на житло, що, своєю чергою, обумовлює необхідність наділення категорії житла у площині житлового права не лише економічним, а й глибоким соціальним змістом, пов’язаним із виконанням державою її конституційного обов’язку щодо створення умов, за яких кожен матиме змогу задовольнити свою потребу у житлі. Акцентовано, що встановлення правової природи категорії «житло» слід здійснювати не крізь призму особливостей лише однієї галузі права, а з урахуванням її комплексного міжгалузевого характеру та виняткової значущості житла як соціально-економічної категорії. Доведено необхідність нормативного закріплення максимально чіткого розуміння категорії «житло», у тому числі , як об’єкта права власності, що насамперед зумовлено потребами ідентифікації та юридичної кваліфікації того чи іншого майна як житла, визначення його обсягу та характеристик, правильної економічної оцінки у процесі його цивільного обігу, встановлення меж здійснення правомочностей щодо нього, а також підстав та ефективних способів захисту права власності на житло у випадку його порушення. Встановлено, що розуміння поняття житла, його обсяг та юридичні ознаки у межах вітчизняної правової системи суттєво варіюються в залежності від галузі права, у якій воно знаходить своє застосування, що обумовлюється об’єктивними потребами правового регулювання відповідних відносин. Тому важливим є правильне розуміння категорії житла саме із позицій приватноправових начал, зокрема, у контексті здійснення та захисту права власності, відносини щодо яких у силу своєї виняткової суспільної значущості потребують послідовного та ефективного нормативного упорядкування.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034521","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ РЕЧОВИХ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ЯКІ БУДУТЬ СПОРУДЖЕНІ В МАЙБУТНЬОМУ","authors":"Андрій Олександрович Глущенко","doi":"10.51989/nul.2023.4.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.2","url":null,"abstract":"Питання здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, найчастіше актуалізується під час виникнення договірних відносини із забудовником. Потреба доктринального дослідження цього питання викликана теоретичною та практичною неопрацьованістю проблем, пов’язаних з удосконаленням правового регулювання здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Окрім того, набрання чинності нового закону, що регулює механізм здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, зумовлює проведення детального аналізу відносин для визначення напрямів регулювання, які ще потребують вдосконалення. Метою статті є проведення аналізу законодавчо закріпленого механізму здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому, та напрацювання теоретичних положень щодо удосконалення такого механізму, основою якого має стати узгоджена нормативна база. У статті розглянуті закріплені у законодавстві України, Федеративної Республіки Німеччина та Польщі способи залучення коштів осіб під час нового будівництва. Визначені договірні відносини, які виникають між продавцем та покупцем об’єктів нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Приділена увага проблемним питанням, які постають у разі виникнення договірних відносин із залучення коштів осіб під час нового будівництва. Проведено аналіз законодавства, спрямованого на захист речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому. Зроблено висновок, що в чинному законодавстві недосконалими є способи здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому. Запропоновано теоретичне удосконалення способів здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, з огляду на норми законодавства інших країн.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"218 4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136038233","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗДОРОВ’Я НА ВИПАДОК ХВОРОБИ","authors":"Сергій Станіславович Бакун","doi":"10.51989/nul.2023.4.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.1","url":null,"abstract":"У статті на основі аналізу наукових поглядів та норм чинного законодавства України, які регулюють договірні відносини у сфері страхування, визначено поняття, правову природу договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби та його місце у системі цивільно-правових договорів. Здійснено юридичну характеристику договірної конструкції договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби, визначено права та обов’язки його сторін, процедуру його укладання, виконання та розірвання, обмеження щодо фізичних осіб, які не можуть бути стороною договору, а також правові наслідки порушення умов договору. Встановлено нагальну потребу в оновленні нормативно- правових актів у сфері чинного законодавства України, що регулює відносини страхування здоров’я на випадок хвороби. Наведено аргументи щодо закріплення в нормативно-правових актах обов’язковості договору страхування здоров’я на випадок хвороби для деяких незахищених верств населення у суспільстві у зв’язку з подіями, що мали місце та відбуваються в Україні, а саме всесвітньої пандемії SARS-CoV-2 (короновірусної хвороби – COVID-19), воєнного стану та наслідків війни. Здійснено розмежування договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби від договору медичного страхування (безперервне страхування здоров’я) з урахуванням норм чинного законодавства України та правозастосовної практики. Під договором добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби запропоновано розуміти договір, за яким добровільно та за домовленістю одна сторона (страховик), яка є юридичною особою, що спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку), пов’язаної з життям, здоров’ям та працездатністю, виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Акцентовано увагу на тому, що виявлення правової природи договору, його правових ознак має велике теоретичне і практичне значення, адже це сприяє визначенню співвідношення договору і зобов’язання, встановленню місця договору у системі договірного права. Обґрунтовано, що з точки зору загальної характеристики цивільно-правових зобов’язань добровільне страхування здоров’я на випадок хвороби належить до двосторонніх, взаємних, оплатних, строкових, диспозитивно реальних, алеаторних (ризикових) договорів.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"224 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136037949","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}