Law. State. Technology最新文献

{"title":"АДМІНІСТРАТИВНА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА","authors":"Назар Князевич","doi":"10.32782/lst/2022-1-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2022-1-12","url":null,"abstract":"У статті надано характеристику особливостям здійснення адміністративної правосуб’єктності медичного працівника. Методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Обґрунтовано доцільність розуміння категорії адміністративної деліктоздатності медичного працівника як сукупності норм адміністративного права, що обумовлює обсяг компетенції медичного працівника (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої, власне, він і нестиме відповідальність. Визначено, що концептуальною проблемою адміністративної правосуб’єктності (як правового феномену) та пов’язаних із нею законодавчих дилем є відсутність позитивної норми в законодавстві, яка розкривала б його зміст подібно до визначення, що застосовується до цивільної правосуб’єктності. Запропоновано поділяти права медичних працівників на: конституційні права (повагу до честі та гідності, рівність прав кожної людини (рівноправ’я), право на свободу та особисту недоторканність, свободу думки і слова та ін.), загальні права медичних працівників (право на належні умови професійної діяльності; право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; право на судовий захист та ін.) і спеціальні права медичних працівників (право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики та ін.). Разом з тим запропоновано класифікацію обов’язків медичних працівників за обсягом здійснення медичної практики на: загальні професійні обов’язки медичних працівників та спеціальні обов’язки медичних працівників.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121792300","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУТНІСТЬ ТА СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРИВАТНОЇ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ","authors":"С. А. Костюкевич","doi":"10.32782/lst/2021-4-11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-11","url":null,"abstract":"У статті досліджено сутність та склад адміністративно-правового статусу приватної фізичної особи. Вказано, що питання правового статусу приватної фізичної особи в Україні набуває особливої актуальності, оскільки, з одного боку, наразі існує надто ускладнена надбудова системи органів публічної адміністрації та недосконалість вітчизняного законодавства, з іншого боку, не надаються можливості ефективно реалізувати громадянам та іншим особам їхні права у взаємовідносинах з владними інституціями. Досить високий рівень бюрократизації окремих процесів діяльності органів публічної адміністрації, подекуди невисокий рівень професіоналізму персоналу та неоптимальний рівень адміністративних послуг спричиняють проблеми у взаємовідносинах між громадянами та органами публічної адміністрації. З огляду на вказане вважаємо, що необхідно здійснити наукову розробку адміністративно-правового статусу приватної фізичної особи в контексті останніх реформ та перебудови відносин з владою. У зв’язку з необхідністю дослідження питань, пов’язаних із формуванням статусу приватної фізичної особи та визначенням її місця в системі суб’єктів певної галузі права, у статті звернуто увагу на теоретичні основи такої наукової розробки. Зроблено висновок, що на сучасному етапі відбувається зміна пріоритету у регулюванні адміністративно-правових відносин у бік оптимізації державно-владної діяльності щодо захисту приватних фізичних осіб. Сервісний зміст діяльності органів публічного адміністрування має стати основою для ефективної співпраці державних (владних) інституцій з інституціями громадянського суспільства. Здатність приватної фізичної особи бути активним учасником публічного адміністрування має бути належним чином закріплена нормативно-правовими актами, оскільки занадто розгалужена система адміністративного законодавства не дозволяє повною мірою забезпечити реалізацію прав конкретної приватної фізичної особи.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"343 2","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133939979","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОРЯДОК ІНІЦІАЦІЇ ТА ПОДАННЯ КЛОПОТАННЯ ПРО ЗМІНУ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ","authors":"Юлія Сухомлин, Ірина Дубівка","doi":"10.32782/lst/2021-4-17","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-17","url":null,"abstract":"Мета роботи. Метою статті є дослідження процедури звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді прокурором, слідчим за погодженням з прокурором (а у разі зміни запобіжного заходу – ще й підозрюваним, до якого застосовано запобіжний захід, його захисником), що передує застосуванню будь-якого запобіжного заходу під час досудового розслідування. Результати. Стаття присвячена дослідженню особливостей ініціації клопотань про зміну запобіжного заходу (ст. ст. 200, 201 КПК України). З метою належної реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, а також належного забезпечення інших засад кримінального провадження, зокрема забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, законодавець у ст. 201 КПК України передбачив процесуальну можливість подання клопотання підозрюваним про зміну запобіжного заходу. Варто звернути увагу на те, що клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу відрізняється за змістом від клопотання про обрання запобіжного заходу. Зокрема, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. При цьому до клопотання мають бути додані такі документи: копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; підтвердження того, що підозрюваному надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Висновки. Підставами для застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування є фактичні дані, які свідчать про наявність ситуації, що зумовлює таку необхідність залежно від обставин кримінального провадження. Їх варто відрізняти від підстав до звернення з клопотанням, право на яке породжує право на розгляд та вирішення по суті, тобто: 1) у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про них слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати; 2) обов’язковою умовою при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді передання під нагляд батьків та інших осіб слід визначити наявність у клопотанні відомостей про наявність згоди батьків (інших осіб) та самого неповнолітнього підозрюваного, який передається під нагляд.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"102 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125241458","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДЕЯКІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОМІЧНИКА СУДДІ","authors":"Марія Овсякова","doi":"10.32782/lst/2021-4-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-13","url":null,"abstract":"Кардинально статус помічника судді змінився з ухваленням Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р., згідно з яким помічники суддів втратили статус державних службовців та набули статусу працівників патронатної служби з 18 травня 2018 р. Метою статті є визначення окремих аспектів правового статусу помічника судді в контексті оновлення чинного законодавства. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки таких завдань, як: 1) розкриття правового статусу помічника судді в контексті оновлення чинного законодавства; 2) пошук напрямів удосконалення правового статусу помічника судді в контексті оновлення чинного законодавства. Наукова новизна. У статті виокремлено правові проблеми та напрями удосконалення правового статусу помічника судді в контексті оновлення чинного законодавства. Авторка дійшла висновку, що рада суддів України затвердила нове Положення про помічника судді, яке порівняно з попередньою редакцією більш детально регламентує інтереси самих помічників суддів. Так, Положення містить 25 пунктів щодо: права судді мати додаткового помічника (п. 11); порядку нарахування премій, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень (п. 15, 16, 17); права на додаткову відпустку за особливий характер праці (п. 18); порядку заміщення секретаря судового засідання помічником судді (п. 20) тощо. Ці позиції є, безперечно, позитивною новелою в питаннях прав та обов’язків помічників, проте загалом Положення містить багато питань, вирішення яких стало метою даного дослідження. Зокрема, залишається дискусійним питання щодо доцільності віднесення посади помічника судді до патронатної, а не державної служби. Також недостатньо регламентовано інститут додаткового помічника, питання здійснення помічником судді повноважень секретаря судового засідання. Через скасування у помічників суддів статусу державних службовців вони не підпадають під дію законів «Про запобігання корупції» та «Про очищення влади», що несе в собі великі корупційні ризики. Отже, попри прийняття нового Положення, правовий статус помічника судді все ще потребує додаткового нормативного врегулювання.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"26 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125488244","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"НЕПЕРЕБОРНА СИЛА У ЗАКОНОДАВСТВІ КИТАЮ ТА ЯПОНІЇ: ТЕОРІЯ ТА АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ","authors":"Іванна Анатоліївна Полонка","doi":"10.32782/lst/2021-4-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-3","url":null,"abstract":"Необхідність систематизації різних уявлень про обставини непереборної сили диктується тим, що сучасний період є досить суперечливим і багато у чому кризовим, особливого значення набувають загрози виникнення природно-кліматичних, техногенних катастроф, епідемій та ін. Усі ці фактори наповнюють новим змістом явище непереборної сили та диктують необхідність осмислення та адекватної правової оцінки її обставин у сучасному праві. Попри достатню кількість праць, присвячених дослідженню інституту непереборної сили, необхідно констатувати, що у юридичній літературі так і не сформовано усталеної й повноцінної дефініції цього поняття. Метою представленої роботи є співвідношення реалізованих у далекосхідній правовій сім’ї підходів до розуміння категорії «непереборна сила» для визначення оптимальної правової моделі такого роду обставин у праві України. У процесі дослідження встановлено, що нормативне визначення непереборної сили, яке наведе у Цивільному кодексі України, значною мірою суперечить положенням UNIDROIT і Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. Поза увагою залишається вимога щодо інформаційного діалогу між сторонами за наявності відомостей, які припускають виникнення у майбутньому або реальне існування різного роду перешкод, які можуть стати підставою невиконання умов договору. Дані доповнення могли б допомогти врятувати сторони від потенційних збитків. Для можливого запозичення позитивного світового досвіду щодо врегулювання інституту невинуватого діяння в Україні слід прийняти до уваги норми Договірного права Китаю, які передбачають спеціальні гарантії постійного дотримання сторонами умов, які виникають на основі та відповідно до принципу добросовісності й допомагають забезпечити реальну безпеку кредитора.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121231811","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОЛОЖЕННЯ ЮРИДИЧНОГО ПОЗИТИВІЗМУ ТА СОЦІОЛОГІЧНОГО ТИПУ ПРАВОРОЗУМІННЯ ЯК ПІЗНАВАЛЬНОЇ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЦІННІСНО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ","authors":"М. В. Котенко","doi":"10.32782/lst/2021-4-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-1","url":null,"abstract":"Метою статті є встановлення пізнавального потенціалу положень юридичного позитивізму та соціологічного типу праворозуміння для вивчення ціннісно-правових аспектів інтелектуальної власності. Автором обґрунтовано актуальність наукового пізнання положень юридичного позитивізму та соціологічного типу праворозуміння як пізнавальної основи вивчення ціннісно-правових аспектів інтелектуальної власності. Доведено, що від заснованості наукового дослідження на відповідних положеннях типів праворозуміння залежатимуть в подальшому результати теоретичних досліджень. Методологічною основою роботи є комплекс складників, до яких віднесено: принципи наукового пізнання (всебічності, об’єктивності, гласності, достовірності, системності та ін.), як систему пізнавальних положень, котрі визначають зміст наукового пізнання положень юридичного позитивізму та соціологічного типу правопізнання, їх дослідницький потенціал, забезпечують його цілісність і комплексність, достовірність наукового знання, виступають в якості єдиного можливого засобу забезпечення наукової основи дослідження та приросту нових знань; методологічні підходи (феноменологічний, аксіологічний, герменевтичний та ін.), що визначають пізнавальну стратегію дослідження положень юридичного позитивізму та соціологічного типу правопізнання, їх значення для ціннісного виміру інтелектуальної власності, забезпечують концептуалізацію результатів наукового дослідження; методи наукового дослідження (філософські (світоглядні), загальнонаукові та спеціальні наукові), функціональні можливості яких націлені на вивчення конкретних пізнавальних аспектів положень вказаних типів праворозуміння. Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що стаття є сучасним науковим дослідженням, у якому визначено та охарактеризовано пізнавальний потенціал положень юридичного позитивізму та соціологічного типу правопізнання для вивчення інтелектуальної власності як складової частини правових цінностей. За результатами дослідження обґрунтовано комплекс висновків, в яких відображено, що положення: 1) позитивістського типу праворозуміння характеризують ціннісно-правові аспекти інтелектуальної власності крізь призму її прояву у вигляді системи реально встановлених загальнообов’язкових правил поведінки, що відображають публічний інтерес, що забезпечується державновладним механізмом гарантування та захисту прав суб’єктів права інтелектуальної власності; 2) соціологічного типу сприяють вивченню особливостей зародження, розвитку і функціонування інтелектуальної власності під впливом соціальних факторів, які є невід’ємними і реальними та мають ефективний вплив як на сферу інтелектуальної власності, так і на зміст, характер, результативність її правового забезпечення.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114891974","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я: ДО ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19","authors":"Н. Ю. Королевська","doi":"10.32782/lst/2021-4-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-5","url":null,"abstract":"Метою статті є послідовне втілення конституційних засад соціальної держави в Україні під час вирішення питання щодо гарантування права на охорону здоров’я у частині соціального захисту педагогічних та навчально-педагогічних працівників від коронавірусної хвороби (COVID-19). Надано наукове обґрунтування проєктів законів, які були розроблені автором статті та подані до Верховної Ради України, один з яких був про внесення змін до деяких законів України щодо додаткового фінансового забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реєстр. № 4021-1 від 21.09.2020 року. Інший законопроєкт мав реєстр. № 4022-1 від 22.09.2020 року. Автором резюмовано, що, навіть у разі прийняття цих проєктів законів у запропонованій редакції, усе одно педагогічні та науково-педагогічні працівники, які працюють у державних та / або комунальних закладах освіти, не отримають соціального захисту на такому ж рівні, як і медичні працівники. Однак по відношенню до цієї групи працівників це надасть можливість зменшити відтік кадрів з суспільно важливої професії. Низка соціальних гарантій для педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у державних та / або комунальних закладах освіти, розроблена автором статті та запропонована Парламенту України з огляду на: а) важливість та відповідальність роботи, яку здійснюють працівники закладів освіти в умовах карантинних заходів (слід взяти до уваги, що вони здійснюють навчальну підготовку також і медичних працівників); б) нагальність перегляду оплати праці та соціальних гарантій цих працівників; в) необхідність «нівелювати» підхід, започаткований Міністерством охорони здоров’я України, щодо застосування до цієї групи працівників санкцій у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати і повної відсутності соціальних гарантій, на які вони мали б розраховувати, виконуючи свою нелегку роботу в умовах карантину, що робить її ще й небезпечною для їх життя та здоров’я, а також для життя та здоров’я усіх членів їхньої родини, які проживають разом з ними.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130609432","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИМИ ДАНИМИ: UNCITRAL, ТРАНСКОРДОННИЙ ПРОСТІР ДОВІРИ","authors":"О.Б. Костенко","doi":"10.32782/lst/2021-4-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-10","url":null,"abstract":"Метою статті є огляд правових підходів до реалізації процесів та процедур управління ідентифікаційними даними, аналіз правового регулювання механізмів управління ідентифікаційними даними, опрацювання нових напрямів досліджень, огляд перспективних ідей стосовно правового регулювання управління ідентифікаційними даними на основі матеріалів Комісії ООН з права міжнародної торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Методологія. Робота входить до циклу статей за тематикою проблем правового регулювання сфери управління ідентифікаційними даними. У попередніх дослідженнях розглядалися питання законодавчого регулювання процесів ідентифікації, анонімізації та псевдонімізації ідентифікаційних даних, а також проблеми класифікації та питання категоріально-понятійного апарату в даній сфері. Наразі автор здійснює огляд парадигм правової та технологічної регуляції процедур та процесів управління ідентифікаційними даними, які вивчаються Робочою групою IV (електронна торгівля) Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі, а саме: положень управління ідентифікаційними даними за проєктом Всесвітнього банку, концептуальної моделі управління ідентифікаційними даними на основі eIDAS, трирівневої моделі управління ідентифікаційними даними за пропозиціями Сполучених Штатів Америки, моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Новизна. У даній статті подається огляд моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Дана модель характеризується новизною як в напрямі технічної реалізації, так і в напрямі законодавчого регулювання сфери управління ідентифікаційними даними, в тому числі і в транскордонному режимі. Висновки. Дану модель можливо застосувати як основу систем управління ідентифікаційними даними в електронній торгівлі та громадському секторі. Водночас модель має низку недоліків. Запропоновані в моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі механізми можуть суттєво обмежити право на вільну торгівлю та мати ознаки інструменту тоталітарної системи для впливу на суспільство. Впровадження такої моделі може закласти підґрунтя створення механізму, який в глобальному масштабі значно обмежить права і свободи людини, можливості вільної торгівлі і призведе до необґрунтовано надмірного контролю за будь-якими транзакціями.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133459493","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПЛАГІАТ ТА АКАДЕМІЧНИЙ ПЛАГІАТ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА АКАДЕМІЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ","authors":"Яна Садикова","doi":"10.32782/lst/2021-4-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-7","url":null,"abstract":"Академічна доброчесність представляє собою ті загальні засади здійснення академічної діяльності (навчальної, викладацької, наукової тощо), які мають за мету забезпечення якості освіти та науки, а також формування культури якості освіти академічної спільноти та учасників освітнього процесу. Природа академічної доброчесності зумовлює зміст академічного плагіату як явища, притаманного саме освітньому середовищу. Метою статті є визначення співвідношення таких явищ та понять, як плагіат та академічний плагіат, а також відповідальності за вчинення плагіату та академічного плагіату в цілях розробки внутрішніх положень щодо недопустимості академічної недоброчесності у закладах освіти. Під час роботи над публікацією в основному використовувався герменевтичний підхід, що базується на тлумаченні та інтерпретації нормативно-правових актів та спеціальної юридичної літератури, а також методи порівняння та узагальнення. Наукова новизна полягає у розмежуванні академічного плагіату та плагіату, а також визначенні обмежень у застосуванні відповідальності за здійснення дій, що містять ознаки академічної недоброчесності, зокрема і академічного плагіату. Висновки. Показники оригінальності твору як показники співвідношення авторського тексту до загального обсягу твору не можуть бути єдиними показниками для відображення академічної доброчесності. При оцінці твору щодо плагіату та академічного плагіату слід брати до уваги те, що вимоги щодо академічної доброчесності будуть в повній мірі виконані за умови недопущення плагіату (як і інших порушень) в розумінні законодавства про авторське право, а так само і недопущення академічного плагіату в розумінні законодавства про освіту. При визначенні комплексу критеріїв для оцінки наукового здобутку (результату наукової роботи) має бути чітко встановлено, що це за результат, в якій об’єктивній формі він існує, які переваги та преференції він забезпечує авторові тощо. Відмінність авторської відповідальності від академічної відповідальності полягає у сферах застосування твору. Відповідальність за вчинення дій, що є проявами академічної недоброчесності, лежить у сфері освіти і науки. Заходами відповідальності, що можуть бути застосовані в позасудовому порядку, не повинні бути заходи цивільно-правової відповідальності. Вони не повинні полягати у додаткових заходах матеріального обтяження для особи, яка притягається до відповідальності. Заходи цивільно-правової відповідальності є способами захисту, які представляють собою майнову санкцію за правопорушення, що характеризується покладенням додаткового обов’язку майнового характеру на порушника права. Академічна відповідальність має зводитися до втрати відповідним суб’єктом тих здобутків, які були отримані ним в результаті вчинення дій з порушенням академічної доброчесності, оскільки така відповідальність не пов’язується з обов’язковим порушенням суб’єктивного права особи.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"604 ","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120975956","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЩОДО СУДОВОГО ЗБОРУ ПРИ ВИРІШЕННІ АДМІНІСТРАТИВНИМИ СУДАМИ ЗАЯВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ","authors":"М. В. Кобак, Елучка Казарян","doi":"10.32782/lst/2021-4-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/lst/2021-4-9","url":null,"abstract":"У статті досліджено два проблемних питання щодо оплати судового збору за подання заяв в адміністративних справах під час виконання судового рішення. По-перше, це визначення ставки судового збору за подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду (ст. 383 КАСУ). По-друге, це необхідність оплати судового збору при поданні заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення (ст. 378 КАСУ). Метою дослідження є визначення розбіжностей у законодавчих актах щодо сплати судового збору за подання деяких заяв під час виконання судових рішень, аналіз їх впливу на формування сучасної судової практики та викладення пропозицій для усунення виявлених проблемних питань. Надано характеристику приписів КАСУ та Закону України «Про судовий збір», які регулюють зазначені питання. Наведено приклади із Єдиного державного реєстру судових рішень, які доводять різноманітність підходів суддів у визначенні розміру ставки судового збору, існування взагалі обов’язку його сплати та можливості його повернення вже після розгляду заяв. Наукова новизна дослідження полягає у необхідності виключення документу про сплату судового збору із обов’язкових реквізитів до заяви, яка подається в порядку ст. 383 КАСУ. Запропоновано безоплатний розгляд заяв стосовно зміни чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення в адміністративних справах. Зроблено висновок, що особа повинна сплачувати судовий збір лише перед зверненням до суду. Звертаючись з іншими заявами на будь-якій стадії судового процесу, вона не повинна нічого сплачувати додатково.","PeriodicalId":431987,"journal":{"name":"Law. State. Technology","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-01-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132778862","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}