АДМІНІСТРАТИВНА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА

Abstract

У статті надано характеристику особливостям здійснення адміністративної правосуб’єктності медичного працівника. Методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Обґрунтовано доцільність розуміння категорії адміністративної деліктоздатності медичного працівника як сукупності норм адміністративного права, що обумовлює обсяг компетенції медичного працівника (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої, власне, він і нестиме відповідальність. Визначено, що концептуальною проблемою адміністративної правосуб’єктності (як правового феномену) та пов’язаних із нею законодавчих дилем є відсутність позитивної норми в законодавстві, яка розкривала б його зміст подібно до визначення, що застосовується до цивільної правосуб’єктності. Запропоновано поділяти права медичних працівників на: конституційні права (повагу до честі та гідності, рівність прав кожної людини (рівноправ’я), право на свободу та особисту недоторканність, свободу думки і слова та ін.), загальні права медичних працівників (право на належні умови професійної діяльності; право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; право на судовий захист та ін.) і спеціальні права медичних працівників (право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики та ін.). Разом з тим запропоновано класифікацію обов’язків медичних працівників за обсягом здійснення медичної практики на: загальні професійні обов’язки медичних працівників та спеціальні обов’язки медичних працівників.