Часопис цивілістики最新文献

{"title":"УКЛАДАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ","authors":"Кривенко Юлія Василівна, Спасова Катерина Іванівна","doi":"10.32837/chc.v0i43.442","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i43.442","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню окремих питань договору підряду. Автори розглянули низку поглядів ученихщодо загальної характеристики договору підряду. Завдяки аналізу нормативно-правових актів, що регулюютьпідрядні відносини, визначені прогалини, на які слід звернути увагу під час укладання та реалізації договорупідряду та які потребують додаткового законодавчого врегулювання. Автори вважають, що дослідження істотних умов договору підряду доцільно розпочати з аналізу предмета, та зазначають, що законодавець не розкриває зміст цього поняття у нормативно-правових актах. У науці також не сформований єдиний підхід до цього питання.Зазначено, що в разі уніфікації підходу до змісту предмета договору підряду учасникам цивільного обігу було бнабагато легше розробляти і погоджувати умови, крім того, це нівелювало би ризики визнання таких договорівнедійсними на основі неузгодження такої істотної умови, як предмет договору. З’ясовано, що предметом дого-вору підряду можуть виступати побутові, особисті потреби фізичних осіб; об’єкти будівництва; проєктно-пошукові роботи; державний підряд.Автори зазначають: для того щоб договір підряду був взаємовигідним сторонам, необхідно приділити особливуувагу його істотним умовам. Така увага при укладенні договору є запорукою захищеності сторін, а також здатна в майбутньому зменшити ризики невиконання зобов’язань. Здебільшого такі суперечки стосуються оплати виконаних підрядником робіт, претензій замовника щодо якості або термінів виконання робіт. При цьому часто сторони оспорюють істотні умови договору. Як правило, більшість конфліктів між сторонами пов’язана з неузгодженістю істотних умов і визнанням договору недійсним. Наразі сторонам договору підряду для мінімізації ризиків зловживання правом з боку контрагента необхідно дуже ретельно підходити до узгодження умов договору. Зокрема, важливе значення мають істотні умови, оскільки їх відсутність у договорі або некоректне формулювання може зумовити визнання договору недійсним. У статті виявлені проблеми, що виникають під час укладення та виконання договору підряду, та запропоновано шляхи їх вирішення.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"27 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132366228","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЧАСОВИЙ АСПЕКТ ЗДІЙСНЕННЯ САМОЗАХИСТУ ЯК СПОСОБУ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА ОСОБИ. ВІДМІННІСТЬ ЙОГО ВІД ОПЕРАТИВНОГО ЗАХИСТУ","authors":"Гуйван Петро Дмитрович","doi":"10.32837/chc.v0i43.438","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i43.438","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню актуального наукового питання про темпоральні чинники застосування такогоспособу охорони суб’єктивного права особи, як самозахист, та відмежуванню його за цією ознакою від спорід-неного захисного повноваження на оперативний вплив на правопорушника. В роботі наголошено на тому, щоохоронне відношення у будь-якому разі виникає після факту порушення, а захист є обов’язковою активною дією, яка має свої часові межі. Строки початку, закінчення та тривалості самозахисту мають значення в разі визначення його своєчасності. Стверджується, що самозахист слід вважати своєчасним за наявності реальної загрози конкретному об’єкту правової охорони. При цьому ознака реальності посягання є визначальною для кваліфікації вказаних превентивних дій як правомірних засобів самозахисту. З’ясована сутність самозахисту, піддана критиці позиція науковців, які ототожнюють самозахист із здійсненням спеціальних передбачених законом вчинків для забезпечення виконання зобов’язання, зокрема притримання чи покладення санкцій на поручителя, або з реалізацією власних повноважень своїми активними діями. Доводиться, що такий підхід є хибним. Негативно автором оцінюється і наукове припущення, що до способів здійснення самозахисту можна віднести самостійне виконання потерпілою особою рішення суду на її користь, не чекаючи відповідних дій виконавчої служби. Також обґрунтовується концепція, згідно з якою час здійснення охоронної дії може бути критерієм її правомірності: заходи самостійної реалізації повноважень щодо захисту цивільних прав можуть визнаватися неналежними з урахуванням їхньої віддаленості від моменту порушення. Значна увага присвячена встановленню відмінностей між способами самозахисту цивільного суб’єктивного права і близьким за сутністю охоронним механізмом застосування до порушника неюрисдикційних оперативних санкцій саме за часовим критерієм. Самозахист здійснюється або до порушення права (превентивні заходи), або під час порушення, й аж ніяк не можна назвати самозахистом дії особи після припинення порушення. Оперативні ж заходи, навпаки, застосовуються, як правило, вже після правопорушення.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124983024","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"EXTRAJUDICIAL INSTITUTIONS IN RESOLUTION OF SPORTS DISPUTES","authors":"Давидова Ірина Віталіївна, Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна","doi":"10.32837/chc.v0i43.446","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i43.446","url":null,"abstract":"The article analyzes extrajudicial instances for resolving sports disputes, identifies their role and advantagesover courts. It is noted that in practice, sports relations cannot exist without disputes, and the latter can take placebetween athletes, on the one hand, and coaches, sports organizations, mediators, etc., on the other hand; betweenathletes (on both sides), or when an individual athlete is not a party to the dispute at all. It is established that the mostcommon disputes today are about objective judging, anti-doping, fair play.As a result of the analysis of literature sources, it was found that in all national federations of Ukraine orassociations (except the Football Federation) such specialized bodies, as a rule, do not exist. The executive bodiesof the federation are empowered to resolve disciplinary disputes, and the powers to review them on appeal arevested in higher governing bodies (for example, congresses, conferences, general meetings). This provokes situationswhere sports disputes are considered by federation leaders who do not have the appropriate legal education, or evenhave a legal education but do not have relevant experience in resolving such disputes, which negatively affects thequality of sports disputes, as often unfair decisions are made or those that contradict the regulations of internationalfederations in certain sports.The work of such an independent international arbitration body as the Court of Arbitration for Sport, which isauthorized to resolve sports or sports-related disputes, is analyzed. These disputes are divided into two groups; GroupI includes commercial disputes arising from contractual relations between professional clubs, between clubs andathletes, sports agents, disputes over the specifics of transfer activities, agreements on the transfer or distributionof television and other media rights, etc., and group II – disciplinary disputes considered by the Court of Arbitrationfor Sport as a court of the first instance or a court of appeal in the case of a dispute between national authorities.It is concluded that to protect the rights and legitimate interests of sports entities, there is an extensivesystem of national and international out-of-court bodies for resolving sports disputes. Despite this, Ukraine has anunderdeveloped system of such bodies, as only the football sphere has an effective mechanism for resolving sportsdisputes at the national level, and therefore there is a significant need to establish a Sports Arbitration Court underthe National Olympic Committee of Ukraine to protect the rights of other sports.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"86 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115858648","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ФУНКЦІЙ ПРИВАТНОПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ І ПОШИРЕННЮ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ЛЮДИНИ, ЛОКАЛІЗАЦІЇ Й ЛІКВІДАЦІЇ ЇХ СПАЛАХІВ ТА ЕПІДЕМІЙ","authors":"Матійко Микола Володимирович","doi":"10.32837/chc.v0i43.439","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i43.439","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню функцій приватноправового регулювання запобігання виникненню і поши-ренню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.За допомогою аналізу практики дії норм приватного та цивільного права досліджено напрями впливу засо-бів регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини. Розглянуто погляди вчених щодо напрямів впливу приватноправового регулювання на суспільні відносини, його ролі та соціального значення. Охарактеризовано прояви функціоналізму в сфері приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини.Проаналізовано думки вчених з приводу диференціації функцій права, функцій приватного права, функційцивільного права, функцій приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.Визначена можливість застосування теоретичних розробок щодо поняття та структури функцій права і функційгалузей до приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.Підкреслено, що взаємозв’язок категорій «функції права» і «функції правового регулювання» не дозволяє кон-струювати останню правову категорію як самостійну. Водночас зроблено припущення, що функції права та функції правового регулювання повинні збігатися за результатом регулювання.Виокремлено та охарактеризовано регулятивну, охоронну, інформаційну, виховну, уповноважувальну функціїприватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізаціїй ліквідації їх спалахів та епідемій. Також зроблене припущення, що оскільки приватне право як наднаціональне утворення без умови опосередкування правом цивільним та міжнародним приватним правом також виконує певні функції (цивілізаційну, основоутворювальну, інтеграційну, ціннісну, системоутворювальну), то зазначені функції теж певною мірою можуть бути властиві й окремим приватноправовим інститутам, зокрема приватно-правовому регулюванню запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації й ліквідації їх спалахів та епідемій.Сформульовано пропозиції щодо подальшого розвитку досліджень функцій цивільного права, функцій приватного права, функцій приватноправового регулювання запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114376548","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН ПЕРЕВЕЗЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ТРАНСПОРТНИХ АГРЕГАТОРІВ","authors":"Омельчук Олександр Сергійович, Бондар Павло Вадимович","doi":"10.32837/chc.v0i43.440","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i43.440","url":null,"abstract":"Об’єктом дослідження виступають відносини між користувачами платформ транспортних агрегаторів тасамими транспортними агрегаторами. У межах статті досліджуються питання місця транспортних агрегаторів усучасних транспортних правовідносинах, функцій транспортних агрегаторів та переваг, які вони надають перевізникам та замовника послуг перевезення.Визначено сутність поняття «агрегатор», з’ясовано переваги останніх перед звичайними рекламними майданчиками. Проаналізовано види агрегаторів, визначено місце транспортних агрегаторів серед інших агрегаторів товарів та послуг. Визначено, що агрегатори не здійснюють пошук постачальників та клієнтів, а використовують IT-рішення, що дозволяють сторонам договору самим знаходити потрібні товари та послуги.Класифіковано транспортні агрегатори за критерієм статусу суб’єктів відносин у сфері перевезень (P2P, B2Pта B2B, тобто між фізичними особами, між суб’єктами підприємництва та юридичними особами, змішані); за сту-пенем доступності виділено загальнодоступні та умовно закриті транспортні агрегатори (такі, що співпрацюють з обмеженим колом компаній); відповідно до видів перевезень запропоновано розрізняти агрегатори авіаційного, залізничного, автомобільного, водного транспорту, універсальні транспортні агрегатори; за критерієм призначення перевезень виділяють агрегатори пасажирських перевезень та вантажно-транспортні біржі. Проаналізовано особливості характеру окремих видів транспортних агрегаторів.Доведено, що найбільш важливим для науки цивільного права критерієм класифікації відповідних транспортних відносин є правовий статус транспортного агрегатора, зміст його прав і обов’язків у відповідних відносинах.Для коректного визначення меж правового статусу транспортного агрегатора проаналізовано завдання та функції конкретних транспортних агрегаторів. Відзначено, що питання визначення юридичного статусу транспортного агрегатора у відносинах надання послуг перевезення пасажирів та вантажу не має однозначного вирішення. У літературі діяльності транспортних агрегаторів надають характер посередницької, інформаційної, комунікаційної, експедиторської діяльності або визначають основною метою транспортних агрегаторів організацію перевезення й оптимізацію перевізного процесу. Відсутність єдності поглядів на суть діяльності транспортних агрегаторів пояснюється неоднорідністю функцій конкретних агрегаторів, отже, ступенем відповідальності за порушення умов договору послуг перевезення.Зроблено висновок, що правовий статус транспортних агрегаторів визначається на договірних засадах долучення користувача до агрегатора та зумовлюється його роллю в безпосередніх відносинах між замовником та виконавцем послуги перевезення. Межі цивільної відповідальності транспортного агрегатора залежать від того, чи є він посередником, надає інформаційні послуги або є безпосереднім виконавцем за договором перевезення.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"208 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-12-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128612202","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА В АВТОРСЬКИХ ПРАВАХ У СКЛАДІ ВІДУМЕРЛОЇ СПАДЩИНИ","authors":"Чупрій Діана Юріївна","doi":"10.32837/chc.v0i42.432","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i42.432","url":null,"abstract":"Чупрій Діана ЮріївнаОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА В АВТОРСЬКИХ ПРАВАХ У СКЛАДІВІДУМЕРЛОЇ СПАДЩИНИСтаття присвячена теоретичним і практичним проблемам інституту відумерлої спадщини за українським зако-нодавством, яку вже майже двадцять років може набувати територіальна громада. Центральне місце в дослі-дженні займають особливості набуття й подальшого здійснення нею авторських прав у складі такої спадщини,позаяк ці об’єкти вирізняються насамперед своєю потенційною значущістю не тільки для окремих суб’єктів, а йдля суспільства в цілому, незважаючи на смерть автора. Попри це, практика набуття територіальною громадоюдосі лишається бідною у зв’язку із, зокрема, досить поверховим нормативним урегулюванням цього питання,низькою культурою використання результатів чужої інтелектуальної творчості, необізнаністю щодо складу віду-мерлої спадщини, а також браком досвіду та механізмів щодо управління такими специфічними правами. Зазна-чене призводить до безсуб’єктності й унеможливлює законне використання громадянами результатів творчостіавтора, який помер без спадкоємців.У статті зазначається, що ефективність такого управління перебуває в прямій залежності від обсягу та специ-фіки правосуб’єктності, компетенції та наявності відповідного досвіду в правонаступника. У межах дослідженняпроведено огляд історії інституту відумерлої спадщини в Україні та проаналізовано законодавство деяких зару-біжних країн, на підставі чого автор дійшов висновку про доцільність повернення до практики набуття відумерлоїспадщини державою. У роботі обґрунтовується, що саме держава буде більш ефективним правонаступникомне тільки в правах інтелектуальної власності, а й у відумерлій спадщині в цілому. Перевага держави як право-наступника у відумерлій спадщині полягає в потенційно необмежених можливостях з управління таким майном,можливості централізованої реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також у здатностіздійснення його розподілу між окремими установами й організаціями, тому необхідно дати державі можливістьспеціально наділяти компетентні державні органи відповідними повноваженнями щодо здійснення та захистутаких прав.Автор пропонує окремо врегулювати особливості такого правонаступництва в межах Закону України«Про авторське право і суміжні права», як це практикується в зарубіжному законодавстві, і визначити орган, якийбуде наділений повноваженнями з управління таким специфічним складником відумерлої спадщини.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"177 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116647178","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ’ЯЗКИ ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ","authors":"Сергієнко Наталія Артурівна","doi":"10.32837/chc.v0i42.436","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i42.436","url":null,"abstract":"Сергієнко Наталія АртурівнаМІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ’ЯЗКИ ВИКОНАВЧОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИУ науковій статті розглянуті міжгалузеві зв’язки виконавчого права України та сімейного права України крізьпризму їх міжгалузевої взаємодії, міжгалузевого взаємного впливу, міжгалузевого правового регулювання таміжгалузевого колізійного регулювання. За основу вказаної структури міжгалузевих зв’язків взято вченняМ.Ю. Челишева про міжгалузеві зв’язки цивільного права, оскільки пропонована цим ученим-юристом структураміжгалузевих зв’язків видається відносно простою та зрозумілою, проте водночас ґрунтовною. Щодо міжгалу-зевої взаємодії виконавчого права України та сімейного права України, то в науковій статті запропоновано,щоб для цілей виконавчого права до кола членів сім’ї відносили фізичних осіб, які відповідають хоча б одномуз наведених критеріїв: 1) перебування в шлюбі (фізична особа належить до членів сім’ї тієї фізичної особи, з якоювона перебуває в шлюбі); 2) кровне споріднення (фізична особа належить до членів сім’ї тієї фізичної особи,з якою вона перебуває в кровному спорідненні); 3) усиновлення, інші форми влаштування дітей-сиріт і дітей, поз-бавлених батьківського піклування (усиновлений уважається членом сім’ї усиновителя, усиновитель уважаєтьсячленом сім’ї усиновлюваного тощо); 4) спільне проживання, а також пов’язаність спільним побутом, наявністьвзаємних прав та обов’язків (наприклад, жінка/чоловік, які спільно проживають, мають спільний побут, взаємніправа й обов’язки, але не перебувають у шлюбі між собою, уважаються членами однією сім’ї – їхньої сім’ї). Щодоміжгалузевої взаємодії виконавчого права України та сімейного права України, то розглянуто прояви взаємноговпливу утворень виконавчого права та сімейного права, зокрема його норм та інститутів. Зокрема, звернутаувага на кореспондування приписів ч. 4 ст. 190 СК України і ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження».Щодо міжгалузевого правового й колізійного регулювання в контексті виконавчого права України та сімейногоправа України розглянуті прямі/опосередковані відсилки в нормах законодавства про виконавче провадженнядо норм сімейного законодавства й навпаки.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"59 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127905211","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЦИФРОВІ ДАНІ ТА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ","authors":"Некіт Катерина Георгіївна","doi":"10.32837/chc.v0i42.433","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i42.433","url":null,"abstract":"Некіт Катерина ГеоргіївнаЦИФРОВІ ДАНІ ТА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІСтаттю присвячено визначенню правової природи новітнього об’єкта цивільних відносин – цифровихданих – і їх співвідношення з категорією «інформація». Проаналізовано можливість поширення правового режимувласності на інформацію як загальну категорію та цифрові дані як особливий вид інформації. Досліджено доктри-нальну дискусію навколо визначення правової природи інформації. Вивчено підходи до визначення поняття йознак інформації. Зроблено висновок, що деякі види інформації в жодному разі не можуть виступати об’єктамиправа власності й узагалі розглядатися як об’єкти цивільного обігу. Водночас на деякі види інформації доцільнопоширити режим права власності, що більшою мірою відповідає потребам інформаційного суспільства. В інфор-маційному суспільстві інформація модифікується й набуває нових характеристик, раніше їй не властивих, щоможе змінити уявлення про її правову природу. Зроблено висновок про необхідність у сучасних умовах розріз-няти поняття інформації та даних. Необхідно відрізняти категорію інформації як знання й цифрових об’єктів, якітільки за формою свого існування є інформацією. Будь-яка інформація є обробленими даними, у суб’єктивномусприйнятті крізь призму особистого досвіду та цінностей така інформація може перетворюватися на знання, щовизначає її характерні властивості як специфічного об’єкта цивільних правовідносин. Разом із тим не будь-якідані підлягають обробці з метою перетворення на інформацію, що має здатність перетворитися на знання. Такзвані цифрові дані є сукупністю символів, цінність яких визначається виключно попитом на них. Такі дані, будучиінформацією лише за формою, а не за змістом, набувають специфічних властивостей. Для них не є характернимиті ознаки, які властиві інформації в її класичному розумінні. Вони не піддаються моральному старінню, не можутьнеобмежено поширюватися, що обумовлено специфікою технологій, можуть бути знищені, мають вичерпнийхарактер і, що вкрай важливо, можуть бути відділені від особи, яка їх передає. Тобто такого роду даними можнарозпоряджатися аналогічно тому, як відбувається розпорядження матеріальними речами. З урахуванням визна-чених у статті властивостей та ознак цифрових даних зроблено висновок про допустимість уважати їх особливогороду безтілесними речами – цифровими речами, або квазіречами. Відповідно, на ці об’єкти може бути поши-рений режим власності, оскільки за своїми властивостями вони відрізняються від інформації в її усталеномурозумінні та наближаються за ознаками до речей матеріального світу.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121861177","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"GENERAL DATA PROTECTION REGULATION (GDPR) ЯК ПОТЕНЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ","authors":"Блохін Максим Юрійович","doi":"10.32837/chc.v0i42.434","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i42.434","url":null,"abstract":"Блохін Максим ЮрійовичGENERAL DATA PROTECTION REGULATION (GDPR) ЯК ПОТЕНЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО ВДОСКОНАЛЕННЯВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХСтаття присвячена питанням захисту персональних даних у мережі Інтернет нормативним актом Європей-ського Союзу – GDPR (General Data Protection Regulation) – і його позитивним сторонам, які можна імплемен-тувати у вітчизняне законодавство з метою його вдосконалення. Так як цей регуляторний акт уже широко вико-ристовується в Європі певний період часу, то відслідкувати рівень його дієвості можна на реальній практицізастосування GDPR країнами-членами Європейського Союзу. Розглянуто передумови виникнення цього законута його прийняття Європейським Союзом, визначено термін «інформаційне суспільства» та його значимість увиникненні цих передумов. Повністю розглянуто сферу дії цього акта та його особливості врегулювання питаньзахисту персональних даних. Проаналізовані дефініції нових понять та інститутів, запропонованих цим норма-тивним актом, такі як контролер даних, обробник даних, суб’єкт даних (особа), спеціальні категорії персональнихданих. Окреслено рамки дії цього нормативного акта (суб’єктні, темпоральні, територіальні тощо). Проведенодослідження особливості структури цього акта (у вигляді, актуальному на момент написання статті). Охарактери-зовано ексклюзивні види прав, які введені цим нормативним актом, такі як право на видалення даних (правона забуття), право на переносимість даних, та інші види прав, передбачені GDPR. Визначено ліміти відповідаль-ності суб’єктів і штрафні санкції, які застосовуються в разі вчинення суб’єктами порушень різних рівнів у сферізахисту персональних даних. Описано роль уповноваженого (офіцера) із захисту даних (або ж DPO). Проаналі-зовано окремі його положення, які заслуговують на особливу увагу. Визначено характерні риси цього акта, яківідрізняють його від інших світових аналогів. Описано процедуру звернення постраждалих осіб з метою захистусвоїх порушених прав та інтересів у сфері захисту персональних даних. Охарактеризовано його значимість длярозвитку світового регулювання інституту захисту персональних даних і всіх суміжних правовідносин.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122703468","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МУЗИЧНИЙ ТВІР ЯК ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА","authors":"Степанець Юрій Леонідович","doi":"10.32837/chc.v0i42.431","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i42.431","url":null,"abstract":"МУЗИЧНИЙ ТВІР ЯК ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІУ статті досліджуються загальні положення про музичний твір як одного з видів у системі об’єктів авторськогоправа, передбаченого нормами права інтелектуальної власності за ЦК України та Законом України «Про автор-ське право і суміжні права». Здійснюється аналіз норм чинного цивільного законодавства України щодо визна-чення ознак музичного твору й формулюється його поняття. Публікація актуалізує питання музичного твору якодного з найбільш затребуваних видів об’єктів авторських прав, який, безспірно, став цінним продуктом діяль-ності людини не тільки з моральної, духовної, а і з економічної точки зору. Виявлено, що невеликий досвід реа-лізації авторського права в Україні дав змогу визначити його основні переваги й недоліки, виправлення яких єважливим завданням законодавця для ефективної роботи всього інституту. З’ясовано, що одним із проблемнихаспектів правового регулювання в музичній індустрії є взаємини між автором-виконавцем і звукозаписуючоюкомпанією (лейблом), оскільки контракти між лейблом та автором музичних творів найчастіше містять складніумови і складаються таким чином, що пересічна людина без спеціальної юридичної освіти може не врахувативсі нюанси. Це призводить до того, що договір укладається на невигідних для виконавця умовах. Узагальнюютьсянаукові дослідження, у яких аналізуються схожі відносини. Розглядаються основні проблеми чинного законодав-ства щодо результатів інтелектуальної діяльності в галузі музики на сучасному етапі, висвітлюються проблемніаспекти правового регулювання особливостей суб’єктного складу авторів музичних творів і взаємин між авто-ром-виконавцем і звукозаписуючою компанією (лейблом), проблеми правової охорони ф захисту авторськихправ. Зроблено висновок, що чинні норми цивільного права є занадто загальними й не враховують усіх нюансіві складнощів організації музичної індустрії в умовах розвитку музичного бізнесу й нових технологій в Україніі світі. На основі системного аналізу положень нормативно-правових актів і їх практичного застосування вне-сено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. Доводиться необхідність залученнядля вдосконалення чинної нормативної бази у сфері шоу-бізнесу, зокрема в розрізі питання щодо музичноготвору, не тільки фахівців у галузі права, а й людей, обізнаних, і тих, які безпосередньо беруть участь в організаціїмузичної індустрії.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"118 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127986302","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}