Прикарпатський юридичний вісник最新文献

{"title":"ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРІВ ПІД ЧАС ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА","authors":"О. О. Рубан","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.872","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.872","url":null,"abstract":"Рубан О. О. Окремі аспекти захисту прав кредито­рів під час процедури банкрутства. - Стаття. \u0000Статтю присвячено дослідженню різних аспектів захисту прав кредиторів під час процедури банкрут­ства. Розглянуто питання захисту прав і забезпечення вимог кредиторів. Проаналізовано зміни, які внесені до законодавства про неплатоспроможність (банкрут­ство). Зокрема норми Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначено, що самим Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено укладення ми­рової угоди під час провадження у справі про банкрут­ство, а отже, у такому разі господарські суди повинні керуватися нормами Господарського процесуального кодексу України. На стадії розпорядження майном права кредиторів захищаються за допомогою різно­манітних засобів, зокрема і шляхом обмеження мож­ливостей боржника самостійно розпоряджатися своїм майном. Але під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кре­диторів, на які не поширюється дія мораторію. У статті \u0000визначається, що судова практика керується відповід­ним законодавством і правильно визначає незаконність учинених боржником дій із погашення кредиторської заборгованості в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. \u0000Кодексом України із процедур банкрутства закрі­плено положення, що всі кредитори, а не тільки кон­курсні, можуть оскаржувати договори, укладені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або укладені боржником протягом трьох років перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, якщо такі завдали збитків боржнику чи кредиторам. Раніше в Законі України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей строк був обмежений одним роком. \u0000Доведено, що процедура ліквідації менш ефектив­на, ніж процедура санації, оскільки під час реалізації майнових активів боржника кредитори отримують у п’ять - десять разів менше їхньої балансової вартості. З іншого боку, ліквідація боржника - це крайній спосіб отримання заборгованості.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129148584","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ В УКРАЇНІ","authors":"Д. О. Дмитренко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.874","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.874","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню етапів розвит­ку й становлення правового регулювання робочого часу в Україні. Автор виділяє 7 етапів становлення та розвитку: \u0000 \u0000початок XIX століття - 1861 рік (із першої збірки законів на основі звичаєвого права до скасування крі­пацтва в Російській імперії); \u00001861-1917 роки (зі скасування кріпацтва до фор­мування фабричного законодавства); \u00001917-1940 роки (з приходу до влади більшовиків після Жовтневої революції до введення безперервного виробництва під час Другої Світової війни); \u00001940-1956 роки (з введення безперервного вироб­ництва до його скасування та скасування судової відпо­відальності за самовільне залишення роботи); \u00001956-1971 роки (зі скасування безперервного ви­робництва до прийняття Кодексу Законів про працю УРСР); \u00001971-1991 роки (з прийняття Кодексу Законів про працю УРСР до проголошення Незалеж­ності України); \u00001991 рік - сьогодення (з проголошення Незалеж­ності України до сучасності). \u0000 \u0000Проаналізовано правове регулювання робочого часу протягом кожного періоду. \u0000З’ясовано, що до перших нормативних актів, що ре­гулювали трудові відносини, належить Положення від 24 травня 1835 року «Про відносини між господарями фабричних закладів і робочими людьми, які поступа­ють на роботи за найманням», за яким роботодавець зо­бов’язувався видавати правила внутрішнього трудово­го розпорядку, котрі були розміщені на стінах робочих кімнат або контори фабрики. Проте максимальна три­валість робочого часу була вперше встановлена Зако­ном від 2 червня 1897 року «Про тривалість і розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської та гірни­чої промисловості», яка не повинна була перевищувати 11,5 годин на день і 70 годин на тиждень для повноліт­ніх і 6 годин на день для осіб, які не досягли шістнадця­тирічного віку, з вихідним днем у неділю. Визначено, що з 1940 до 1956 року Наказом, який поширювався на всю територію СРСР, був введений восьмигодинний робочий день і семиденний робочий тиждень із заборо­ною самовільного залишення робітниками й службов­цями підприємств та установ. \u0000Зроблено висновок, що найвизначнішим ета­пом розвитку правового регулювання робочого часу в Україні стало прийняття Кодексу законів про працю 10 грудня 1971 року, який діє на території України до­тепер. На сучасному етапі проводиться активна робота над проєктом нового Трудового Кодексу України, поло­ження якого адаптовані до сучасних умов праці.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"80 6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130768366","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СТАН АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНОЇ ДОКТРИНИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ","authors":"В. А. Медяник","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.876","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.876","url":null,"abstract":"Медяник В. А. Стан адміністративно-право­вого регулювання сучасної доктрини соціальної політики. - Стаття. \u0000У статті проаналізовано основні нормативно-право­ві акти, які регламентують діяльність у напрямі соці­альної політики. Констатовано, що сьогодні законодав­че та нормативно-правове забезпечення соціальної політики перебуває на стадії формування (відсутнє законодавче підґрунтя окремих напрямів діяльності; наявне дублювання одних і тих самих питань у різних законодавчих документах; підзаконні акти в багатьох випадках спотворюють положення окремих законів). Визначено, що основним законом України є її Консти­туція, до основних програмних документів, які визна­чають сучасну стратегію державної соціальної політи­ки на державному рівні, віднесено Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020», Програму діяльності Кабі­нету Міністрів України, наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Стратегічного плану діяльності Міністерства соціальної політики України на 2020 бюджетний рік і два бюджетні пері­оди, що настають за плановим (2021-2022 роки). Тео­ретично обґрунтовано, що наявні програмні документи в напрямку соціальної політики: розвиток соціальної сфери розглядають не як пріоритет, а в контексті реа­лізації європейської інтеграції та подолання економіч­ної кризи; передбачають пріоритети трансформацій у таких галузях соціальної сфери, як: соціальна під­ \u0000  \u0000тримка окремих верств населення; гендерна рівність; інклюзія соціальної сфери: реформа системи охорони здоров’я та освіти. Розвиток інших галузей соціальної сфери першочергового пріоритету не має, хоча держа­вою передбачається фрагментарна реалізація певних заходів; є неузгодженими між собою щодо напрямів розвитку тих чи інших галузей соціальної сфери. Зро­блено висновок, що сьогодні відсутня комплексність та системність у визначенні змісту програмних докумен­тів щодо соціальної політики, не визначено їх ієрархію, недосконалою є науково-теоретична та методологічна розробка стратегії, концепції, планів дій розвитку со­ціальної сфери. Сучасна стратегія державної політики має ґрунтуватися на політичних, економічних, пра­вових і організаційних заходах. Вона повинна бути втілена у програмному документі, в якому мають ці заходи міститися і закріплюватися, а також передба­чати повноваження органів публічної адміністрації з її реалізації.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"202 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124522433","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА 1710 РОКУ ЯК ПЕРШОДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В УКРАЇНІ","authors":"Михайло Тараненко, М. М. Тараненко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.867","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.867","url":null,"abstract":"Тараненко М. Г., Тараненко М. М. Конституція Пилипа Орлика 1710 року як першоджерело розвитку конституціоналізму в Україні. - Стаття. \u0000У статті проаналізовано основні причини розробки першого вітчизняного конституційного акта - Кон­ституції Пилипа Орлика 1710 року (Договори і Поста- новлення прав і вольностей Війська Запорозького), показано сутність цього видатного політико-правового документа, його значення в боротьбі українського на­роду за власну національну державність. Заслуговує на увагу детальне висвітлення реальних умов, у яких опинилася українська козацька еміграція після пораз­ки короля Карла ХІІ в Полтавській битві 1709 року. \u0000  \u0000Після смерті гетьмана І. Мазепи козацьку старшину турбувало вирішення значного кола наболілих пи­тань, що й стало основною причиною розроблення сус­пільного договору між нею та новобраним гетьманом. У проведеному дослідженні доведено, що Конституція 1710 року не була персональним витвором гетьмана в екзилі П. Орлика, а колективною думкою представни­ків першої української політичної еміграції: козацької старшини, запорожців і представників рядового коза­цтва, які виступали проти антидемократичної самодер­жавної форми правління в Україні гетьмана І. Мазепи. Особлива увага приділялася усуненню економічних та корупційних зловживань гетьмана та козацької еліти як одній із найбільш гострих проблем, що потребувала негайного вирішення. У статті детально аналізують­ся преамбула й усі 16 статей Конституції, які за своїм змістом можна об’єднати в 4 окремі розділи: загаль­ноукраїнські завдання, проблеми запорозького коза­цтва, організація державного правління Гетьманщини та заходи проти соціально-економічних зловживань у Гетьманщині. У дослідженні дається оцінка, під­креслюється значення Конституції 1710 року в розвит­ку політико-правової думки України XVIII століття і подальшому будівництві Української козацької респу­бліки. Важливо, що основні положення першого укра­їнського конституційного акта, на відміну від інших тогочасних європейських держав, де панував абсолю­тизм, заклали міцні основи представницького вряду- вання та парламентаризму, створювали широкі мож­ливості для запровадження в Україні республіканської форми правління.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122288491","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОТЕРПІЛІ ВІД ПОСЯГАННЯ НА ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ","authors":"Г. В. Логвинський","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.879","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.879","url":null,"abstract":"Логвинський Г. В. Потерпілі від посягання на за­хисника чи представника особи: кримінально-правове пізнання. - Стаття. \u0000У статті розглянуто поняття та юридичний зміст категорії потерпілих від посягання на захисника чи представника особи. Запропоновано внесення змін до відповідних норм Кримінального кодексу Украї­ни в розділі XVIII Особливої частини. Розділ XVIII Особливої частини Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» містить низку норм, в яких присутній захисник чи представник особи як потерпілий від кримінальних правопорушень. Усім загальним ознакам потерпілого відповідають особи, які можуть бути потерпілими від кримінальних правопорушень, передбачених стаття­ми 398, 400 Кримінального кодексу України, а саме: захисник, представник особи та його близькі родичі. На думку автора, потерпілою від кримінальних пра­вопорушень, передбачених статтями 398, 400 Кримі­нального кодексу України, може бути особа, яка здійс­нює правозахисну діяльність і під якою слід розуміти фізичну особу, котра особисто (за власною ініціативою чи на підставі уповноважувального акту) або як учас­ник відповідної правозахисної організації здійснює діяльність щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів окремих осіб чи груп осіб шляхом сприяння усуненню порушених прав і свобод, їх відновленню та профілактиці таких порушень. Такою особою може бути захисник у кримінальному чи адміністративно­му провадженні, представник (законний представник) підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивіль­ного позивача й відповідача, юридичної особи в цивіль­ному, господарському, кримінальному чи адміністра­тивному провадженнях, окрема особа як член групи чи асоціації щодо сприяння ефективному усуненню всіх порушень прав і основоположних свобод людини або певних груп людей, а також близькі родичі й чле­ни сім’ї особи, яка здійснює правозахисну діяльність. З урахуванням такої пропозиції слід слова «захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’яза­ною з наданням правової допомоги» в статтях 398-400 Кримінального кодексу України замінити на слова «особи, яка здійснює правозахисну діяльність».","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127082814","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"М’ЯКЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ","authors":"Андрій Йосипович Іванський","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.875","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.875","url":null,"abstract":"Іванський А. Й. М’яке право в системі джерел фінансового права України. - Стаття. \u0000У статті розглянуто систему джерел фінансового права України й визначено м’яке право як один із ре­гуляторів фінансових правовідносин. Установлено, що джерела фінансового права - це форми вираження правових приписів через нормативні акти як результат діяльності компетентних органів держави, які вста­новлюють чи санкціонують правові норми, обов’язкові для сторін фінансових правовідносин, що становлять предмет фінансового права. \u0000Визначено, що м’яке право як джерело фінансо­вого права містить рішення, резолюції міжнародних фінансових організацій, що мають рекомендаційний характер, політичні домовленості, які впливають на регулювання фінансових правовідносин і модельне законодавство, котре може бути застосовано в регулю­ванні фінансових правовідносин. \u0000Досліджено, що норма м’якого права, як і внутріш­ньодержавна правова норма, по суті встановлює певну модель чи стандарт відповідної поведінки суб’єктів міжнародного права й без механізму її імплементації на національному рівні є лише фікцією. М’яке пра­во може бути імплементованим до національного законодавства за допомогою матеріальної інкорпора­ції, коли положення вводяться у внутрішньодержавне право через нормативно-правові акти. \u0000Розглянуто, що використання норм м’якого права в регулюванні фінансових правовідносин на \u0000  \u0000національному рівні опосередковано тим, що м’яке право здатне оперативно розв’язувати фінансові про­блеми, що виникають, стимулюючи водночас нор- мотворчу діяльність міжнародних організацій і дер­жав на рівні укладення політичних домовленостей спрощеним механізмом санкціонування, моніторингу й нагляду за дотриманням м’якого права, одночасною гармонізацією фінансового законодавства й збережен­ням суверенітету держави у сфері фінансово-правового регулювання. \u0000Виокремлено варіанти значення актів м’якого пра­ва, які й визначають їхнє місце в європейській системі джерел права, зокрема такі як: необов’язкова допомога під час інтерпретації, обов’язкова допомога під час ін­терпретації та забезпечення послідовної інтерпретації.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"93 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126721756","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЗМІСТ ОБОВ’ЯЗКУ НАЙМОДАВЦЯ З ПЕРЕДАННЯ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ ЗА ДОГОВОРОМ ПРОКАТУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ","authors":"М. П. Тиндик","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.873","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.873","url":null,"abstract":"Тиндик М. П. Зміст обов’язку наймодавця з пе- редання транспортного засобу за договором прокату транспортного засобу. - Стаття. \u0000У статті проведено загальне дослідження й аналіз змісту обов’язку наймодавця з передання транспортного засобу за договором прокату тран­спортного засобу. Досліджено питання щодо яко­сті транспортного засобу в момент передання його наймодавцем наймачеві, строку та місця передан- ня транспортного засобу. \u0000Автор наголошує на тому, що зміст і особливос­ті виконання наймодавцем обов’язку з передання транспортного засобу у прокат зумовлені особли­вістю його предмета. Вимоги до стану окремих видів транспортних засобів, що визначають мож­ливість їх використання, установлені законом. Також особливість цього предмета визначальним чином впливає на строк, місце та спосіб виконан­ня досліджуваного обов’язку наймодавця. \u0000Обґрунтовано положення про те, що передання транспортного засобу за договором прокату тран­спортного засобу може здійснюватися не лише шляхом активних дій наймодавця, прикладом чого може бути каршерінг. \u0000Визначено, що велике значення для належно­го виконання обов’язку наймодавця з передання транспортного засобу в користування наймачеві має строк його виконання. Від строку виконан­ня згаданого обов’язку наймодавцем залежить подальший розвиток правовідносин із прокату транспортного засобу, оскільки саме з моменту передання транспортного засобу в наймача з’яв­ляється можливість його використання та вини­кають відповідні обов’язки у правовідношенні з договору прокату (використовувати транспортний засіб за цільовим призначенням, забезпечувати його збереження в нормальному стані тощо). \u0000Зазначено, що негайна (невідкладна) переда­ча наймодавцем транспортного засобу у прокат є характерною для реального договору прокату транспортного засобу, тоді як у разі консенсу­ального договору строк передання транспортного засобу варто обумовлювати в договорі, оскільки між укладенням договору та переданням тран­спортного засобу в цьому разі все ж таки прохо­дить деякий період часу, хоча незначний, але розумно необхідний для вчинення сторонами відповідних дій. \u0000Зроблено висновок про те, що законом встанов­лено вимоги щодо якості транспортного засобу, який передається в користування за договором прокату. Отже, якщо транспортний засіб не від­повідає нормативно встановленим вимогам до екс­плуатації в частині його технічного стану, комп­лектності, то його якість є неналежною, він не може бути переданий наймодавцем наймачеві за договором прокату, оскільки використання його за цільовим призначенням є неможливим.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"205 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132784133","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПРАВОСУБЪЕКТНОСТИ МЕЖДУНАРОДНЫХ ФИНАНСОВЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ","authors":"Э. Ш. Алекперов","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.883","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.883","url":null,"abstract":"Алекперов Э. Характерные особенности правосу­бъектности международных финансовых организа­ций. - Статья. \u0000Основная цель исследования. Обзор и анализ основ­ных характеристик правосубъектности международ­ных финансовых организаций, а также обобщения рекомендаций и предложений по их дальнейшей дея­тельности. \u0000Методы. В исследовании применялись методы системного и сравнительного анализа. В статье исполь­зованы методы обобщенного анализа, а также различ­ных теорий по проблематике правосубъектности меж­дународных финансовых организаций. \u0000Новизна в статье. В работе анализируется специ­фика правосубъектности международных финансовых институтов. Рассматриваются понятие и содержание международной правосубъектности - характеристи­ки, свойственные субъектам международного права. Автор считает, что механизм неотвратимости ответ­ственности как государств, так и ведущих междуна­родных финансовых институтов за полное соблюдение общепринятых стандартов в области международной \u0000финансовой деятельности должен и дальше совершен­ствоваться, а также нужно продемонстрировать пол­ную объективность в применении этого механизма. \u0000Выводы. Таким образом, международные органи­зации стали наделяться особой правосубъектность, отличной от правосубъектности государств. Право­вая природа международных финансовых институтов основана на общих целях и интересах государств-чле­нов. Эти цели согласованы в договоре о его создании. Другими словами, правовая природа международ­ных финансовых организаций определяется тем, что они действуют как юридические лица, объем кото­рых зависит от учредительных документов этих орга­низаций. По своей правовой природе международными финансовыми организациями являются международ­ные межправительственные организации, которые: от­ражают единство государств; создаются на постоянной основе; устанавливаются договором; стремятся обеспе­чить стабильность международных валютных и фи­нансово-кредитных отношений и развивать сотрудни­чество в этой области; имеют свободу воли, органы управления и правосубъектность в целом; пользуются определенными привилегиями и иммунитетами; несут ответственность в пределах, определенных учредитель­ными документами. \u0000В исследовании также рассмотрены вопросы, связанные с определением понятия и содержания меж­дународной правосубъектности - характеристики, присущие субъектам международного права. Таким образом, международные финансовые учреждения как субъекты международного финансового права имеют право заключать не только правоприменитель­ные акты, но и международные соглашения. В статье рассматриваются особенности этого и других юридиче­ских качеств. \u0000Ключевые слова: международные финансовые организации, международная финансовая деятель­ность, правовой статус, правосубъектность, права и обязанности. \u0000Анотація \u0000Алекперов Е. Характерні особливості правосуб’єк- тності міжнародних фінансових організацій. - Стаття. \u0000Основна мета дослідження. Огляд та аналіз основних характеристик правосуб’єктності міжнарод­них фінансових організацій, а","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116331219","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕДІАЦІЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ","authors":"B. М. Дудник, C. В. Дяченко","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.868","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.868","url":null,"abstract":"Дудник В. М., Дяченко С. В. Медіація в цивільному судочинстві. - Стаття. \u0000Стаття присвячена дослідженню та порівнянню інститутів медіації та врегулювання спору за участю судді. Питання розмежування медіації як альтерна­тивного способу розв’язання конфліктів і врегулюван­ня спору за участі судді стае все більше актуальним. Як свідчить судова практика, окрім судового розгляду справи як традиційного способу розв’язання конфлікту існують інші способи врегулювання спірних відносин між сторонами, зокрема це медіація, яка мае позитив­ну тенденцію застосування в цивільному судочинстві. Проте натепер інститут медіації знаходиться на ста­дії становлення, а його застосування в спорах не мае повноцінного нормативного регулювання. У статті по- рушуеться проблема відсутності законодавчого акта, який чітко визначить основні положення, що стосу­ються здійснення медіації. Хоча розвиток і поширення медіації вплине на процес урегулювання спорів, тому що мае низку переваг перед судовим розглядом справи. Також це сприяе зменшенню навантаження на судові органи, забезпечить ефективність судового розгляду справ, швидкість врегулювання спору. Також проана­лізовано погляди вчених щодо впровадження меді­ації в систему способів розв’язання спорів. Схожою за правовою природою з медіаціею е така процедура, як врегулювання спору за участю судді, через що такі процедури досить часто помилково ототожнюють, тому в статті наведено основні відмінності обох способів розв’язання конфліктів. На підставі аналізу судової практики застосування інститутів медіації та врегу­лювання спору за участю судді доведено, що інститут медіації е повністю самостійною та незалежною при- мирювальною процедурою. Сформульовано висновки, в яких зазначено, що для повного відмежування від ін­ших способів здійснення правосуддя та врегулювання конфліктів процедуру медіації необхідно унормувати в законодавстві України, що сприятиме ефективному розвитку й збільшення тенденції застосування.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"2 3","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120982218","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"АЛГОРИТМИ КВАЛІФІКАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ","authors":"О. В. Ус","doi":"10.32837/pyuv.v0i2.881","DOIUrl":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.881","url":null,"abstract":"Ус О. В. Алгоритми кваліфікації у кримінальному праві. - Стаття. \u0000Стаття присвячена дослідженню алгоритмів ква­ліфікації у кримінальному праві. З’ясовано сутність та зміст алгоритму, алгоритмічних кроків і алго­ритмічного процесу. Встановлено, що алгоритм ква­ліфікації у кримінальному праві - це система дій, модель, програма виконання в певному порядку відповідної послідовності операцій, що визначають процес пошуку результату - встановлення складу кримінально значущого діяння, передбаченого кри­мінальним законом (кримінальне правопорушення; діяння, що не є кримінально протиправним, проте має кримінально-правове значення; посткримінальна поведінка особи). \u0000Доведено, що для вирішення кваліфікаційного завдання алгоритмічний процес як система поступо­вих взаємозумовлених та взаємопов’язаних операцій потребує поступового надання відповідей на питання: «так» чи «ні», що зумовлює подальшу логіку побудо­ви запитань і розв’язання завдання щодо криміналь­но-правової оцінки кримінально значущого діяння. \u0000Обґрунтовано, що алгоритм кваліфікації у кримінальному праві характеризується низкою особ­ливостей, як-от скінченність, дискретність, визначе­ність, масовість (загальність), однозначність, резуль­тативність. \u0000Досліджено відмежування алгоритмів кваліфікації від етапів кваліфікації, що характеризуються сукупні­стю відносно відокремлених, пов’язаних один з одним періодів кримінально-правової оцінки щодо встанов­лення тотожності кримінального юридичного факту складу кримінально значущого діяння та закріплення результатів оцінки у правозастосовному акті, а також від правил кваліфікації, що становлять нормативні приписи, загальновизнані доктринальні положення та роз’яснення вищої судової інстанції, якими має керу­ватися суб’єкт кваліфікації під час обрання криміналь­но-правової норми для кримінально-правової оцінки кримінально значущого діяння. \u0000Запропоновані загальні вимоги побудови алгорит­мів кваліфікації у кримінальному праві.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"226 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116229772","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}