INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL最新文献

{"title":"Комплексний огляд дифузної низькодиференційованої астроцитоми: характеристика, молекулярна класифікація і хірургічне лікування","authors":"Dipak Chaulagain, V. Smolanka, A. Smolanka","doi":"10.22141/2224-0713.18.4.2022.957","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.4.2022.957","url":null,"abstract":"Дифузна астроцитома (ДА) — це рідкісна низькодиференційована астроцитома з високою клітинною диференціацією, повільним ростом і великою інфільтрацією сусідніх ділянок мозку. Незважаючи на те, що Всесвітня організація охорони здоров’я класифікує їх як дифузні астроцитоми ІІ ступеня, ці новоутворення в дітей клінічно і молекулярно відрізняються від таких у дорослих. Вони рідко переходять до ураження вищого ступеня і рідко мають мутацію IDH. ДА найчастіше зустрічаються в молодих людей, хоча також можуть виникнути в молодшій популяції і в людей похилого віку. Їх можна виявити всюди в мозку, але найчастіше вони зустрічаються в півкулях головного мозку — «мисленнєвому» відділі. Краї дифузної астроцитоми мають тенденцію розширюватися в оточуючі нормальні тканини головного мозку, на що вказує термін. Судоми і мігрені часто є першими симптомами цієї пухлини, як і параліч однієї сторони тіла (геміпарез). У цій статті ми обговорюємо клінічні, гістологічні й молекулярні характеристики дифузної астроцитоми ІІ ступеня, наголошуючи на її діагностичних критеріях, поширеності в ділянках мозку, найбільш поширених молекулярних характеристиках і способах скринінгу, а також вплив хірургічної резекції ДА на лікування.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"63 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"84061974","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Клінічна оцінка ефективності нейропротекторної терапії в дітей з порушеннями мовленнєвого й когнітивного розвитку","authors":"L.G. Kyrylova, O.O. Miroshnykov","doi":"10.22141/2224-0713.18.4.2022.954","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.4.2022.954","url":null,"abstract":"Актуальність. Пошук нових методів нейропротекторної і нейрометаболічної терапії у дітей з розладами нейророзвитку є важливим завданням сучасної дитячої неврології. До перспективних засобів впливу на когнітивні й мовленнєві функції у дітей з розладами аутистичного спектра належить, зокрема, Когнітіум. Мета: оцінити клінічну ефективність застосування засобу Когнітіум у дітей з розладами нейророзвитку, що супроводжуються порушеннями когнітивного й мовленнєвого розвитку, та оцінити вплив його застосування за допомогою клінічних і об’єктивних методів дослідження. Матеріали та методи. У дослідження було включено 50 дітей з порушеннями когнітивного й мовленнєвого розвитку віком від 2 до 7 років (середній вік 4,3 ± 2,2 року). Обстежені діти були розподілені на дві групи: I група (основна) — діти від 2 до 7 років, які отримували засіб Когнітіум протягом 60 днів (30 осіб); II група (група порівняння) — діти від 2 до 7 років, які не отримували засіб Когнітіум (20 осіб). Усім дітям було проведено загальноклінічне й неврологічне обстеження, відеоелектроенцефалографічний моніторинг, тестування за шкалами Autism Treatment Evaluation Checklist (АТЕС) і Global clinical impression (CGI-I). Також 10 дітям було проведено магнітно-резонансну томографію головного мозку і магнітно-резонансну (МР) трактографію до початку і після закінчення лікування. Результати. Після курсу лікування проведено оцінювання за шкалою CGI-I, згідно з якою у 83,3 % дітей зміни в результаті лікування оцінені як позитивні, при цьому в 13,3 % дітей відзначалося дуже значне покращання, у 46,7 % — значне покращання, у 23,3 % — мінімальне покращання. Лише у 5 дітей (16,7 %) не відзначено жодних позитивних змін у результаті лікування. За шкалою ATEC у дітей основної групи було виявлено зменшення кількості балів за субшкалами I (мовлення і комунікативні функції) і III (сенсорні й когнітивні функції), а також загальної кількості балів, що свідчить про покращання мовленнєвих і когнітивних навичок після проведеного курсу лікування. За результатами МР-трактографії в обстежених відзначалося збільшення середніх показників фракційної анізотропії і вимірюваного коефіцієнту дифузії в передніх і задніх відділах дугоподібного тракту домінантної півкулі, що свідчить про покращання мієлінізації центрів Брока і Верніке, а також обох гачкоподібних трактів, які відповідають за розвиток когнітивних функцій. Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що нейропротекторний засіб Когнітіум доцільно призначати дітям віком від 2 років з метою покращання когнітивного й мовленнєвого розвитку в комплексі з іншими лікувально-корекційними заходами на термін не менше ніж 60 днів.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"596 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86505359","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Історія планування та будівництва в Одесі лікарні для нервовохворих — так званого Панкеєвського корпусу. Частина 1","authors":"O. Stoyanov, A. Son","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.944","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.944","url":null,"abstract":"У статті описана історія планування та будівництва психоневрологічної лікарні в Одесі, яка була споруджена на пожертвування поміщиці Г.С. Панкеєвої на спомин про доньку, яка наклала на себе руки у 1906 році. Описано особливості проєктування так званого Панкеєвського корпусу у стилі ретроспективізму за активної участі С.С. Налбандова спільно з міським архітектором Ф.П. Нестурхом у період з 1910 по 1914 р. Будівництво здійснено на ділянці, виділеній міською думою у районі Слобідки-Романівки поряд із новою окружною лікарнею. Відразу після будівництва споруда була перепрофільована під лазарет на період Першої світової війни, після чого занепала. Значних ушкоджень з частковим руйнуванням корпус отримав у період австро-німецької окупації Одеси через вибухи артилерійських складів. Тільки з 1923 року після реконструкції Панкеєвський корпус почав працювати за профілем. У 1930 р. сюди перейшла кафедра нервових хвороб, з’явилися нове обладнання, фізіотерапія, лабораторії, бібліотека. Однак через 18 років, у період німецько-румунської окупації (1941–1944 рр.) будівля була захоплена румунською військовою частиною. Наведено деякі факти щодо порятунку наукової кафедральної бібліотеки.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"8 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"89111054","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Рефрактерна атипова тригемінальна невралгія, асоційована з реактивованою герпесвірусною інфекцією: патогенетичний зв’язок і ефективність комбінованого противірусного лікування","authors":"D. Maltsev, V. Fedirko","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.940","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.940","url":null,"abstract":"Актуальність. На сьогодні утвердилися уявлення щодо асоціації рефрактерної атипової тригемінальної невралгії (РАТН) з герпесвірусними інфекціями, причому реалізуються різні механізми ураження ЦНС. Мета: діагностика герпесвірусних інфекцій при РАТН з оцінкою зв’язків між болем і мікробним агентом та вивченням ефективності противірусного лікування. Матеріали та методи. Терапію пройшли 95 осіб з РАТН (досліджувана група, ДГ). 31 хворий відмовився від лікування (контрольна група 1, КГ1). КГ2 — 32 здорові особи аналогічного віку і статі. Противірусна терапія: валацикловір 3 г/добу, рекомбінантний α2b-інтерферон 3 млн МО п/шк 1 раз на 2 доби 2 міс. Проводилася ПЛР лейкоцитів крові (HSV-1/2, VZV, EBV, CMV, HHV-6, HHV-7, HHV-8), визначалися сироваткові концентрації IgM, IgA, IgG до HSV-1/2, VZV (ІФА). Проводилася оцінка імунного статусу (проточна цитофлуориметрія, ІФА). Результати. Реактивована герпесвірусна інфекція — в 87 % випадків (р < 0,05; Z < Z0,05), VZV — у 33 %, HSV-1/2 — 23 %, EBV — 26 %, СMV — 7 %, HHV-6 — 25 %, HHV-7 — 42 %, HHV-8 — 2 % випадків. Відзначалися zoster (17 %) і herpes sine herpete (23 %), VZV-васкулопатія церебральних артерій (16 %), скроневий медіанний склероз (27 %), автоімунний енцефаліт (19 %), VZV-псевдопухлина (3 %), розсіяний склероз (21 %), цервікогенний біль (8 %), HHV-7-менінгомієліт (5 %), нейроваскулярний конфлікт (17 %), вірусний синусит (13 %), тромбоз кавернозного синуса (6 % випадків). Діагностовані мінорні імунодефіцити (85 % випадків; р < 0,05; Z < Z0,05): IgE (30 %), IgG1 (17 %), IgA (14 %), IgM (18 %), мієлопероксидази (21 %), NK (23 %), NKT (28 %), CD4+ Т-клітин (13 % випадків). Лікування ефективне щодо герпесвірусної інфекції (77 %) та болю (61 %) (р < 0,05; Z < Z0,05), малоефективне — щодо імунодефіцитів (26 % випадків; р > 0,05; Z > Z0,05). Висновки. РАТН асоційована з герпесвірусними інфекціями, які реактивуються у зв’язку з мінорними імунодефіцитами, а лікування валацикловіром та α2b-інтерфероном пригнічує герпесвіруси та зменшує інтенсивність болю.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"228 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86971114","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"COVID-19 і хвороба Паркінсона","authors":"I.M. Karaban, T.V. Hasiuk, N.V. Karasevych","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.943","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.943","url":null,"abstract":"Значущий вплив пандемії тяжкого гострого респіраторного синдрому 2, спричиненого коронавірусом COVID-19, що став викликом для лікарів усього світу, не зміг оминути хронічне обтяжуюче захворювання для людської популяції — хворобу Паркінсона (ХП). Оскільки якість життя пацієнтів з ХП неухильно знижується, вивчення цього питання набуває особливо важливого значення в період захворювання на COVID-19 у пацієнтів з ХП. На сьогодні ці виклики становлять суть сучасних наукових досліджень. Гостра потреба у висвітленні причин посилення симптоматики паркінсонізму у пацієнтів із SARS-CoV-2 та можливі шляхи вдосконалення лікування є актуальними для клінічної неврології.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"7 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82278147","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Депресія, тривога і порушення сну: як вийти із замкненого кола","authors":"S.H. Burchynskyi","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.950","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.950","url":null,"abstract":"Статтю присвячено питанням лікування тривожних розладів, а також депресії. Приділено увагу порушенням сну при депресивних станах. Підкреслена ефективність тразодону — першого (і єдиного в Україні) антидепресанту, що є представником групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Даний препарат є класичним представником концепції мультимодальних препаратів. Він поєднує снодійну й анксіолітичну дії при призначенні в малих дозах. При використанні великих доз тразодон починає працювати як антидепресант.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"16 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91107044","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Вегетативна дизрегуляція в патогенезі церебральної ангіодистонії та хронічної ішемії мозку","authors":"O. Stoyanov, V.Y. Kalashnikov, R. S. Vastyanov, A. Son, O.A. Kolesnik, S.M. Oleinik","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.941","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.941","url":null,"abstract":"Вегетативні дисфункції (ВД) ініціюють цереброваскулярні захворювання та призводять до їх клінічної реалізації. Авторами доведено, що найчастішим проявом ВД є церебральна ангіодистонія (ЦАД), яка може існувати самостійно або супроводжувати інші порушення вегетативної регуляції, у першу чергу впливати на церебральну гемодинаміку. У роботі було оцінено стан вегетативної системи при ЦАД на тлі ВД або хронічної ішемії мозку (ХІМ). Встановлено, що цефалгії є ключовим проявом ЦАД, яка є облігатною до ХІМ. У всіх групах пацієнтів переважав патологічний вегетативний тонус, а інтенсивність цефалгій наростала на тлі симпатикотонії, що можна трактувати як підвищення ерготропності та полегшення розвитку больового синдрому. Зміни фаз викликаних шкірних симпатичних потенціалів були характерними для дисфункції надсегментарних відділів вегетативної нервової системи (ВНС), виснаження ерготропного функціонування з погіршенням проявів ЦАД. ВД беруть участь у реалізації, втручаються у розвиток, супроводжують клінічний перебіг ЦАД в умовах функціонального або структурного ураження мозку в процесі розвитку ХІМ. ЦАД є облігатною патологією при ВД та ХІМ. ВД активно впливають на стан усіх відомих регуляторних контурів мозкового кровотоку, а також на вазомоторні центри, що призводить до порушення тонусу та реактивності церебральних судин. Результати досліджень мають сприяти оптимізації лікувальної тактики при ХІМ з урахуванням індивідуальних особливостей стану ВНС, реактивності мозкового кровотоку.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"476 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"89422251","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Клінічні особливості лікування фокальної резистентної епілепсії","authors":"I.I. Goranskyi, V.N. Hertsev, M.I. Sergeeva","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.951","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.951","url":null,"abstract":"У результаті проведеного інформаційного пошуку встановлено, що лише для деяких комбінацій протиепілептичних препаратів доведена їх ефективність при специфічних типах епілепсії/нападів, чітких і остаточних доказів щодо ефективних комбінацій протиепілептичних засобів, зокрема із застосуванням лакосаміду, що ґрунтуються на засадах доказової медицини, у наш час не існує. Використання лакосаміду для додаткового лікування в дорослих з резистентною фокальною епілепсією при тривалому лікуванні є ефективним і зазвичай добре переноситься.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"9 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88375450","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Пілоцитарна астроцитома: огляд літератури","authors":"Dipak Chaulagain, V. Smolanka, A. Smolanka","doi":"10.22141/2224-0713.18.3.2022.942","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.3.2022.942","url":null,"abstract":"Пілоцитарна астроцитома (ПА) — це часта назва доброякісної пухлини мозку, яка виростає з астроцитів, клітин, що підтримують неврологічну систему. Гарві Кушинг уперше продемонстрував пілоцитарну астроцитому у 1931 році на основі серії астроцитом мозочка. Гліоми, віднесені ВООЗ до I ступеня, мають сприятливий прогноз, і пілоцитарні астроцитоми належать до цієї категорії. У осіб, які брали участь у даному дослідженні, відзначалися симптоми дефіциту функції черепно-мозкових нервів, а також симптоми атаксії та ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску. Через зв’язок між розташуванням, розміром пухлини та наявністю супутньої гідроцефалії симптоми та ознаки ПА найчастіше спостерігаються через багато місяців. Найбільш частими симптомами є головний біль, нудота, нечіткість зору, блювання, дискомфорт у спині, підвищення внутрішньочерепного тиску та диплопія. Гістопатологічно ПА має низький або помірний рівень клітинності і складається з клітин з довгими біполярними (волосоподібними) відростками та подовженими і цитологічно м’якими ядрами, а також з ділянок з пухкою, мультиполярною (подібною до протоплазматичних астроцитів) текстурою, що складається з клітин з м’якими округло-овальними ядрами та численними короткими цитоплазматичними розширеннями. Ці ділянки багаті на волокна Розенталя. Найпоширенішим методом лікування ПА є операція з видалення пухлини. Прогноз, як правило, сприятливий, якщо пухлина повністю видалена. Якщо хірургічне втручання неможливе через розташування пухлини, дітям старшого віку та дорослим може бути корисно променеве лікування, щоб допомогти усунути будь-які залишки пухлинних клітин. Іноді використовуються хіміотерапія або інші форми таргетної терапії.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88601652","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Автосомно-рецесивна кінцівково-поясна м’язова дистрофія типу 2А: огляд літератури та клінічні спостереження","authors":"L.G. Kyrylova, O.O. Miroshnykov, O.O. Yuzva, L. Silaeva, L. Tkachuk, O.V. Beregela, M.V. Filozop","doi":"10.22141/2224-0713.18.2.2022.938","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.2.2022.938","url":null,"abstract":"У статті наведено два клінічні випадки пацієнток з автосомно-рецесивною кінцівково-поясною м’язовою дистрофією типу 2А (LGMD2A). Дана форма м’язової дистрофії проявляється поступовою появою проксимальної м’язової слабкості у кінцівках та атрофічними змінами м’язів плечей, верхніх кінцівок і стегон. Обидві пацієнтки мали підвищений рівень креатинфосфокінази (КФК) та мутації c5050delA в гені CAPN3. Тип 2А — найпоширеніша форма кінцівково-поясної м’язової дистрофії, що становить близько 30 % усіх випадків. LGMD2A викликається мутаціями гена, що кодує білок кальпаїн 3, і характеризується селективною атрофією та слабкістю м’язів проксимальних відділів кінцівок та м’язів верхнього і нижнього поясу. Вік появи м’язової слабкості надзвичайно мінливий: найчастіше від 8 до 15 років, хоча може коливатися в межах від 2 до 50 років. Запідозрити діагноз можна за результатами клінічного огляду та біопсії м’язів. Аналіз крові на рівень креатинкінази в сироватці крові зазвичай показує його підвищення, що свідчить про дистрофічний процес у м’язах. Діагноз повинен бути підтверджений шляхом виявлення мутації гена кальпаїну 3, що проводиться у зразку дезоксирибонуклеїнової кислоти в аналізі крові. На сьогодні не існує спеціальних методів лікування кінцівково-поясної м’язової дистрофії, проте ретельний менеджмент симптомів захворювання може поліпшити якість життя людини.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"10 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"81367125","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}