Litopys Volyni最新文献

{"title":"МАТЕРІАЛЬНІ УМОВИ ДУШПАСТИРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РИМО-КАТОЛИЦЬКОГО ДУХОВЕНСТВА В ТЮРМАХ ВОЛИНІ ТА ГАЛИЧИНИ В 1918–1939 РР.","authors":"Олег Разиграєв","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.05","url":null,"abstract":"У статті розглянуто матеріальні умови душпастирської діяльності римо-католицького духовенства у тюрмах Волині та Галичини між двома світовими війнами. У Другій Речі Посполитій духовна опіка над ув’язненими покладалася на духовенство переважно християнських конфесій, яке було покликане морально підтримати в’язнів у складних життєвих обставинах. У капеланському служінні в пенітенціарних установах міжвоєнної Польщі закономірно домінувало римо-католицьке духовенство. Це зумовлювалося місцем та статусом західної гілки християнства в державі. Душпастирі працювали на контрактній основі, а їхню діяльність регламентували окремі законодавчі акти Другої Речі Посполитої у сфері пенітенціаристики, а також певні норми канонічного права. Капелани звершували богослужіння, виголошували морально-релігійні промови, проводили з в’язнями духовні бесіди, здійснювали реколекції тощо. Матеріальні умови душпастирської діяльності римо-католицького духовенства у тюрмах Волині та Галичини залишалися непростими впродовж усього досліджуваного періоду. Надзвичайно складна ситуація простежувалася у перші роки після завершення Великої війни. У другій половині 1920-х років фінансування душпастирів покращилося. Міністерство юстиції обумовило їхню зарплату фіксованим відсотком від окладу державного службовця. У різні роки міжвоєнного двадцятиліття джерела повідомляють про винагороду римо-католицьких капеланів у розмірі від 12% до 50% окладу неодруженого державного службовця Х ступеня. Зарплата римо-католицьких душпастирів була значно вищою порівняно з винагородою тюремних капеланів греко- католицької та православної конфесій. Духовенство західного християнського обряду припинило своє служіння у пенітенціарних установах Волині з початком Другої світової війни у вересні 1939 р.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"41 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449744","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МОДЕЛІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНІТЕНЦІАРНИМИ УСТАНОВАМИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ","authors":"В’ячеслав Нагорний","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.32","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.32","url":null,"abstract":"У статті розглянуто шість основних моделей публічного управління пенітенціарною системою у світі. Виявлено, що типологія інституційних моделей системи виконання покарань сформована на основі відомчої класифікації, тобто приналежності пенітенціарної системи до певного державного відомства. Виділено такі моделі публічного управління: 1) модель публічного управління, у якій пенітенціарна система підзвітна міністерству внутрішніх справ або подібному відомству; 2) модель публічного управління, у якій пенітенціарна система знаходиться у відомстві міністерства юстиції; 3) модель публічного управління, у якій управління пенітенціарною системою здійснює об’єднане міністерство внутрішніх справ (поліції) та міністерство юстиції; 4) модель публічного управління, у якій керівництво системою виконання покарань здійснює окремий незалежний державний департамент; 5) змішана модель публічного управління, у якій види покарань здійснюються різними відомствами; 6) модель публічного управління, у якій управління пенітенціарною системою здійснюють органи та посадові особи. Проведено емпіричний аналіз та здійснено характеристику інституційних моделей управління Італії, Іспанії, Німеччини, Нідерландів, Данії, Фінляндії, Норвегії. На підставі аналізу виокремлено основні ознаки та відмінності публічного управління. В основу порівняльної характеристики покладено такі критерії: 1) орган державної влади, відповідальний за публічне управління; 2) ступінь передачі управління пенітенціарною системою приватним компаніям; 3) організація пенітенціарної системи; 4) типи/категорії пенітенціарних закладів; 5) показники ефективності публічного управління. Виявлено відмінності у системі виконання покарань за критеріями передачі управління пенітенціарною системою приватним компаніям, організації системи виконання покарань, стратегії, політиці та практиці ресоціалізації в’язнів. Диференціація моделей публічного управління позначається на показниках її ефективності.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"60 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449782","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІДЕОЛОГЕМА «ВОРОГ НАРОДУ» НА СТОРІНКАХ РАДЯНСЬКИХ ПРЕСОВИХ ВИДАНЬ ВОЛИНІ В ПЕРІОД УТВЕРДЖЕННЯ СТАЛІНСЬКОГО ТОТАЛІТАРИЗМУ","authors":"Галина Стародубець","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.14","url":null,"abstract":"У статті йдеться про відображення ідеологеми «ворог народу» на сторінках місцевих газет Волині у період утвердження тут сталінського тоталітаризму (кінець 1920-х – початок 1930-х років), досліджено динаміку використання цього образу в системі більшовицької пропаганди. Указано, що ця штучно сформована ідеологема використовувалася радянською владою як один з інструментів формування віртуального ідеологічного конструкту з метою трансформації його у реальне соціальне середовище. Образ «ворога народу», з одного боку, слугував маркером для соціальної стратифікації радянських громадян за ознакою політичної благонадійності, а з іншого – виступав тлом для найвигіднішої презентації персонажів, які представляли більшовицьку партію. Для утвердження нової радянської ідеології більшовикам необхідно було вдатися до чіткої структуризації суспільства, виокремлення прихильників і противників. «Ворог» стає неминучим атрибутом дихотомного уявлення/представлення реальності в тоталітарному суспільстві. Найбільш критичні й негативні явища спостерігалися в процесі розшарування селянського соціуму, свідомо поділеного на дві антагоністичні категорії. На одному полюсі були так звані бідняки, які є лідерами соціалістичних перетворень на селі, а на іншому – представники заможних верств, які апріорі оголошувалися «чужими», ворогами нової влади. Наголошено, що основним транслятором більшовицької ідеології виступала преса, насамперед місцеві друковані видання. Використовуючи засоби друкованого слова, більшовицька влада сприяла посиленню процесу розшарування селянства: збереженню і зміцненню домінуючих позицій «бідняків» і «середняків» та викриттю «куркулів». Із метою формування негативного образу «ворога народу» у пресі активно послуговувалися «мовою ненависті», яка сприяла нагнітанню у суспільстві атмосфери «класового протистояння», страху і підозрілості та впровадженню у масову свідомість «нової» системи соціальних і політичних уявлень про соціалізм. Спостерігається поступове залучення в офіційний дискурс активно тиражованої на сторінках друкованих видань експресивної лексики з виразно негативними конотаціями, яка фактично перетворилася на мовні кліше.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"93 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139450325","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ","authors":"Тетяна Лушагіна, Олександр Санін","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.25","url":null,"abstract":"У статті розглядаються взаємовідносини Україна – НАТО, які розвиваються достатньо тривалий час. Уточнено, що особлива інтенсивність взаємодії пов’язана саме з повномасштабним вторгненням російської армії. Роль допомоги Альянсу у протистоянні агресору важко переоцінити, тому сьогодні для Української держави дуже важливо зміцнити відносини та співпрацю з державами – учасницями блоку. Метою статті є дослідження специфіки євроатлантичної інтеграції України в умовах російсько-української війни та визначення досягнень і проблем на шляху до отримання членства в НАТО. Для реалізації дослідження використано загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення, абстрагування, порівняння та аналогія) та спеціальні (історичний, соціокультурний) методи пізнання. Відзначено, що, з одного боку, російсько-українська війна допомогла виявити найболючіші прогалини у світовій безпеці, які потребують усунення та вирішення. З іншого боку, повномасштабне вторгнення російської армії сприяло інтенсифікації взаємодії та співпраці України з державами – членами НАТО. Визначено основні напрями довгострокової допомоги Північноатлантичного альянсу Україні: оборонна й економічна сфери, навчання українських військових, сфера медицини та психологічної допомоги, проєкти відбудови та реабілітації у післявоєнний період. Охарактеризовано основні досягнення України в напрямі євроатлантичної інтеграції: створення Контактної групи «Рамштайн», яка узгоджує надання комплексної допомоги Українській державі; створення Ради Україна – НАТО, що передбачає рівноправність України та держав-членів, а також яка є механізмом ухвалення рішень та надання консультацій у кризові моменти; визнання членами НАТО Російської Федерації агресором та загрозою діючому міжнародному правопорядку. Основною перешкодою для України в отриманні статуту члена Організації північноатлантичного договору є війна, під час якої неможливо отримати статус повноправного члена, оскільки члени Північноатлантичного альянсу остерігаються можливості ескалації та можливості бути повноцінно втягнутими у війну, а також через вагання й неготовність зробити політичний крок назустріч Україні в ухваленні рішення про приєднання останньої до НАТО. Таким чином, за період повномасштабної війни Україна досягла значних результатів у підвищенні інтенсивності взаємодії з НАТО, що дає змогу Українській державі ефективно протистояти ворогу. У подальшому доцільно усунути існуючі перешкоди євроатлантичної інтеграції задля досягнення й забезпечення високого рівня стабільності та обороноздатності України.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"79 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139450336","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"«ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА» УКРАЇНИ ТА КРАЇН БАЛТІЇ В ДИНАМІЦІ (1995–2004 РОКИ): ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ","authors":"Юрій Іванович Войтенко","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.18","url":null,"abstract":"У статті визначено, що для розуміння свого становища кожна країна визначає рівень власного розвитку за тими чи іншими критеріями та показниками. Найбільш достовірним є зовнішній моніторинг країни за міжнародно визнаними індексами. Деякі світові (переважно – неурядові) організації, здійснюючи щорічний моніторинг багатьох країн, формують підсумкові звіти, які згодом впливають як на іноземних інвесторів, так і на уряди відповідних країн. Останні ж не можуть ігнорувати відповідні результати своєї держави від легітимних світових організацій. Також оприлюднені рейтинги держави впливають і на її громадян, адже останні у демократичних державах є носієм суверенітету і джерелом влади. Оприлюднені світовими організаціями показники певної держави є своєрідним зовнішнім підсумком діяльності тієї чи іншої влади протягом року її діяльності. По суті, вони є відображенням проведених владою реформ у конкретних галузях, або свідчать про відсутність здійснення таких заходів (найчастіше через бездіяльність) із боку обраних представників. Загалом цей алгоритм дій виглядає так: діяльність влади – результат такої діяльності для держави – моніторинг і визначення відповідного індексу конкретної країни – зовнішні інвестиції або відсутність таких у державу, і знову все йде по колу. У статті здійснено порівняльний аналіз за основними напрямами дослідження України і країн Балтії протягом десятиліття їх незалежності. Хронологічний період визначається у межах від початку першого моніторингу Індексу економічної свободи від Haritage Foundation у 1995 р. і до вступу країн Балтії у НАТО та ЄС у 2004 р. Також кінцевою хронологічною межею для України виступає 2004 р., адже саме у грудні того року під час президентських виборів відбулася Помаранчева революція, яка змінила не лише главу держави, а й форму правління в Україні, що стало результатом політичних домовленостей між головними суб’єктами конфлікту.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"40 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449789","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В РЕЛІГІЙНІЙ СФЕРІ НА ВОЛИНІ В 1944–1991 РР.","authors":"Мирослава Філіпович","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.06","url":null,"abstract":"У дослідженні висвітлено вплив радянської влади на релігійні установи, які діяли на території Волинської області. Здійснено ретроспективний аналіз політики органів радянської влади на Волині у релігійній сфері, висвітлено засоби адміністративного втручання влади в управління церквами, а також реакцію місцевого населення на це. З’ясовано стан, тенденції серед віруючих, їхню діяльність у період тоталітаризму, розкрито особливості діяльності православних церков на Волині. Розкрито специфіку атеїстично-пропагандистської діяльності партійних органів влади. Увагу приділено методам ведення боротьби з релігійними течіями Радою у справах релігій при Раді Міністрів СРСР. Мета статті – на тлі суспільно-політичних та соціокультурних процесів із залученням архівних джерел охарактеризувати регіональні особливості державно-церковних відносин у Волинській області. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі діяльності радянського адміністративного апарату у релігійній сфері на Волині. Зроблено висновок, що, незважаючи на масовість та регулярність заходів, які проводив радянсько-партійний владний апарат, вони були малоефективними та не мали впливу на високу релігійність населення області. Зроблено припущення, що причинами малоефективної діяльності радянських/партійних органів влади були насамперед «поверхневість роботи», а також певна лібералізація влади та послаблення репресивно-каральної системи на населення. Відзначено, що на Волині фіксувався значний відсоток населення, яке й надалі відвідувало культові споруди, дотримувалося релігійної обрядовості, проводило служби поза закритими чи знищеними церквами, а також робилися спроби створення нових релігійних громад та намагання збереження від руйнації існуючих релігійних споруд.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"18 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139450060","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОЛІТИКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ","authors":"Олександра Фурсай","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.27","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.27","url":null,"abstract":"Сьогодні особливої ролі набуває інформаційна сфера як поле взаємодії та протистояння суб’єктів міжнародних відносин. Інформація та масові комунікації дедалі більше стають інструментом впливу. Для акторів у міжнародних відносинах стало очевидним, що комунікації можуть бути самостійним засобом для досягнення мети. Інформаційний простір дав розширені можливості взаємодії людям, державним та недержавним установам, комерційним та некомерційним організаціям. У зв’язку із цим гостро постає питання інформаційної безпеки та розроблення й упровадження інструменту, який дасть змогу ефективно підтримувати рівень захисту та безпеки в інформаційному просторі і не тільки. Наочним прикладом ефективного розвитку інформаційної політики є Європейський Союз. Загальна політика в галузі комунікації та інформації ЄС утілюється через Європейську Комісію, Європейську Раду, Форум інформаційного суспільства ЄС, Генеральний Директорат з інформаційного суспільства, Генеральний Директорат з освіти і культури, а також через інформаційні центри у країнах – членах організації та поза її межами [1]. Слід зазначити, що інформаційна політика Європейського Союзу постійно вдосконалюється. Значна увага приділяється правовим засадам інформаційної безпеки, що передбачає розроблення нормативно-правових актів, активно ведеться робота в напрямі поліпшення законодавства щодо попередження та боротьби з дезінформацією. Держави ЄС спрямовують зусилля на захист інформаційних систем від зовнішнього негативного впливу та створення всіх необхідних умов для належного, безпечного функціонування держави та суспільства. Для України досвід ефективної реалізації політики інформаційної безпеки є особливо важливим, ураховуючи повномасштабне вторгнення Росії, а також як один з інтегруючих факторів України у Європу.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"10 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139450110","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОРМУВАННЯ ТА ПОЧАТОК ГОСПОДАРСЬКО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ ПЛОДООВОЧЕВОЇ КООПЕРАЦІЇ «ПЛОДОСПІЛКА»","authors":"Яна Трояк","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.16","url":null,"abstract":"У статті розглянуто господарську діяльність, напрями діяльності «Плодоспілки» та її організаційну розбудову. Одним із таких напрямів, на яких зосередила увагу сільськогосподарська кооперація, стало плодоовочівництво, тобто садівництво, городництво, виноградарство, бджільництво, але в традиційному селянському господарстві не надавалось серйозного значення цим культурам, оскільки ці галузі часто вважалися другорядними порівняно з тваринництвом. Зроблено узагальнення стосовно ролі управлінського досвіду фахівців «Плодоспілки», завдяки чому став можливим процес трансформації садівництва і городництва з галузей, які мали тривалий час так званий «другорядний характер» і продукти яких задовольняли передусім споживчі потреби селянської родини, у товарні галузі, які набули ринкового характеру. З’ясовано, що власники селянських господарств постійно шукали нових шляхів реалізації власної господарсько- підприємницької ініціативи, яка розповсюджувалася й на пошук нових форм отримання прибутків через реалізацію продукції садівництва та городництва. »Плодоспілка» постійно нарощувала виробничі потужності, здійснюючи низку яд кроків в індустріалізації власної переробної промисловості. Галузі, які довгий час служили лише споживчим інтересам кожного селянина, за умов ефективних заходів із їх інтенсифікації набули виразно ринкового характеру та стали серйозним джерелом прибутку для селянського господарства. Вивчено питання вагомості значення агрокультурної роботи, упровадження якої сприяло переходу селянських господарств від екстенсивного до інтенсивного способу ведення власного господарства. Доведено, що плодово-овочева кооперативна система сприяла забезпеченню ринку продукцією своєї галузі, була посередником між дрібним товаровиробником (власником селянського господарства) і ринком, який формувала і живила.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"2 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139536069","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКІ ЧИННИКИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ","authors":"Михайло Предко","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.33","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.33","url":null,"abstract":"Зазначено, що корупція як зловживання владою з метою одержання приватної вигоди ставить під загрозу верховенство права, послаблює державні інститути та демократію, національну безпеку країни. Автор акцентує увагу на тому, що в переважній більшості досліджень домінують дві тенденції в процесі мінімізації корупційних схем. З одного боку, результативність антикорупційних заходів пов’язують із використанням зарубіжних практик, а з іншого – наголошують на українській унікальності, звертаючи увагу на особливості ментальності, архетипічності тощо. У статті підкреслюється, що в даному разі варто поєднувати ці два підходи з акцентом на соціальні, економічні, політичні та правові перспективи. Копіюючи бездумно «розумні», але чужі рішення, не враховуючи місцевий контекст і реальні потреби України, навряд чи можна досягнути відповідного результату. Зазначено, що ефективність антикорупційної діяльності залежить не лише від певних заходів, а й безпосередньо від контексту, від того середовища, у межах яких вона здійснюється. Причому політико-управлінські механізми протидії корупції визначено як стратегію забезпечення прозорого, відкритого збалансованого розвитку з урахуванням зовнішніх і внутрішніх загроз, із передбаченням їх результативності та необхідного корегування. Установлено, що ефективність боротьби з корупцією залежить як від формування дієвих антикорупційних органів, так і від делегування частини антикорупційних функцій як органам місцевого самоврядування, так і безпосередньо громадам. Зазначено, що механізм антикорупційної діяльності включає такі складники: моніторинг реального стану антикорупційних змін, розроблення якісних критеріїв та інструментів оцінювання; реалізація практичних заходів, спрямованих на нейтралізацію корупційної діяльності; системний аналіз результатів, їх корегування та подальше вдосконалення. При цьому неодмінними профілактичними практиками, з одного боку, є прозорість та відкритість рішень, а з іншого – зменшення «людського чинника» у процесі надання різноманітних дозволів та реалізації контрольних функцій.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"63 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139449728","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ ЩОДО ЕТНІЧНИХ МЕНШИН ЯК ОДИН ІЗ «СЕМИ КРОКІВ» ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ","authors":"Михайло Зан","doi":"10.32782/2305-9389/2023.29.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2305-9389/2023.29.24","url":null,"abstract":"У статті зроблено спробу висвітлення деяких проблемних аспектів нормативно-правого статусу етнічних громад у рамках імплементації Закону України «Про національні меншини (спільноти) в Україні» як однієї із семи вимог до європейської інтеграції України. Констатовано, що зміни до цього Закону були «спровоковані» критичними зауваженнями Венеціанської комісії (червень 2023 р.). Разом із тим зауваження від самих представників етнічних меншин України, зокрема угорців Закарпаття, не були взяті до уваги. Аналіз показує, що найбільш важливих змін та доповнень зазнали положення, що стосуються захисту мовних прав етнічних спільнот України. У новій редакції Закону передбачена можливість використання мов національних меншин (спільнот) у сфері реклами, надання допомоги та захисту жертвам насилля, догляду за громадянами похилого віку тощо. Передбачено спеціалізовані книгарні, утворені для реалізації прав національних меншин, забезпечення супроводу/конферансу під час культурно-мистецьких, розважальних або видовищних заходів. Автор статті звертає увагу на те, що в умовах російсько-української війни закономірно виправданою стала заборона пропаганди й популяризації держави-терориста. Водночас норма законодавства, що стосується (не) використання російської мови, зафіксована занадто жорстко. У таких умовах представники російської етнічної громади Україні стали заручниками ситуації, породженої російською збройною агресією, адже російські національно-культурні товариства на період дії воєнного стану та шість місяців після його припинення чи скасування тимчасово обмежені в реалізації прав і свобод, якими володіють усі інші етнічні громади Україні на підставі Закону України «Про національні меншини (спільноти) України». Констатовано про ляпсус дефініції у доповненому та оновленому Законі України «Про національні меншини (спільноти) України» через вилучення терміна «традиційно» у ст. 1 із метою інклюзивного підходу до всіх етнічних спільнот України та подальше ігнорування цього терміна у ст. ст. 10 та 19. Подібним ляпсусом є використання формулювання «значна частина населення» у ст. 10 (положення 7–12), що є невалідними. Вони потребують заміни шляхом законодавчого закріплення мінімальної квоти чисельності представників етнічних меншин, які компактно проживають у територіальних громадах (до прикладу, як у Словаччині – 15%). Автором рекомендовано врахувати етнополітичний досвід країн Центрально-Східної Європи під час розроблення Концепції державної етнонаціональної політики та подальшої редакції Закону України «Про національні меншини (спільноти) в Україні» у контексті узгодження з мовним, освітнім, партійним і виборчим законодавством України.","PeriodicalId":516161,"journal":{"name":"Litopys Volyni","volume":"87 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-01-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139450116","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}