Culturological Almanac最新文献

{"title":"СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ЗНАННЯ МАЙКЛА ПОЛАНІ: ДИЛЕМА «ДВОХ КУЛЬТУР»","authors":"Тетяна Василівна Легкун","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.23","url":null,"abstract":"Свого часу Імре Лакатос увів поняття дослідницької програми як головної одиниці виміру розвитку наукового знання, який по суті є зміною дослідницьких програм. Це поняття, як і поняття парадигми, є багатозначним. Під дослідницькою програмою І. Лакатос, наприклад, розумів конкретну теорію. Автор зазначав про «декартівську» та «ньютонівську» метафізики як дві альтернативні програми побудови механіки, а також писав про науку в цілому як про глобальну дослідницьку програму. Однак в цій багатозначності та невизначеності вихідного терміну одночасно була скрита проблема виявлення ієрархії дослідницьких програм науки. Правда, для цього був необхідним значно більш диференційований аналіз структур науково знання, ніж той, що був представлений в західній філософії науки. Дослідницька програма розуміється як сукупність і послідовність теорій, пов’язаних основою, яка неперервно розвивається, суспільністю основних ідей і принципів. І. Лакатос розглядає структуру дослідницької програми, наголошуючи, що вона включає в себе жорстке ядро, фундаментальні припущення, правила «позитивної» евристики (що приписують, якими шляхами викласти хід досліджень) і правила «негативної» евристики (що наголошують, яких шляхів потрібно уникати). Ці припущення є умовно незаперечними, а жорстке ядро складається з сукупності конкретно-наукових й онтологічних припущень, що знаходяться в усіх теоріях наукової програми.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"11 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141021263","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТРУДНОЩІ ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ СУЧАСНОСТІ: АПРІОРНІ ТРУДНОЩІ ДЕМОКРАТІЇ ЧИ АПОСТЕРІОРНІ ТРУДНОЩІ ТРАНЗИТУ?","authors":"Алла Гоцалюк","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.22","url":null,"abstract":"Транзитологія як сфера знань про внутрішню логіку та зовнішні особливості й закономірності демократизації нараховує вже понад півстоліття. Найвищий рейтинг респектабельності вона мала в часи розпаду Радянського Союзу і світової системи соціалізму. Тоді концептуальні вердикти і прогнози суспільного розвитку, оприлюднені транзитологією, сприймали як істину в останній інстанції. Такі прогнози здійснювали навіть істотний вплив на динаміку ціноутворення світових торгівельних бірж – зокрема, цінові тренди ф’ючерсів перебували в істотному корелятивному зв’язку з оприлюдненнями чергових прогнозів транзитології. Однак кризовий стан сучасних світопорядкових реалій призвів до докорінних змін: окрім того, що статусне реноме транзитології зазнало відчутного удару, в кризовому стані опинилася сама ідея демократії та її привабливість як взірця суспільного розвитку. За умов, коли недемократичні й відверто авторитарні режими цілком комфортно почувають себе, не зазнають жодних санкцій навіть із боку розвинених демократій і можуть собі дозволити агресію щодо сусідніх країн, популярність вибору на користь демократичного розвитку об’єктивно й закономірно зазнає стрімкого падіння. Такий статус-кво обумовлює низку запитань, які потребують аргументаційно переконливих відповідей. Насамперед йдеться про систематизацію та ієрархізацію причинно-наслідкових зв’язків, які визначають кризовий стан демократичного транзиту сучасності. Іншими словами, що лежить в основі сучасних репутаційних збитків демократії – апріорні недоліки самої демократії чи апостеріорна неспроможність ефективно реалізувати потенціал демократії, її можливості й повноваження?","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"31 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141021781","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КУЛЬТУРА ЯК СИСТЕМА МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ: АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ","authors":"Віталія Віталіївна Готинян-Журавльова, Ірина В’ячеславівна Сумченко","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.40","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.40","url":null,"abstract":"Культура є специфічною формою буття людини, особливим способом вираження діяльності людини, сутності людини, саме тим, що виокремлює її з тваринного світу. Культура є продуктом суспільного розвитку людства і водночас якісною характеристикою людського суспільства. Культура не лише допомагає нам пізнати навколишній світ, а й допомагає сформувати власні переконання, настанови, виробити критерії оцінки матеріальних і духовних цінностей, визначити власну систему цінностей і власні ціннісні орієнтації. Це відбувається завдяки менталітету. Менталітет містить відбиток успадкованих від попередніх поколінь історичних традицій, стилів поведінки, особливостей мислення, світогляду, сприйняття та тлумачення світу, рис національного характеру. Ментальність визначається архетипами та стереотипами певної культури й відображається в її соціокультурних феноменах. Усвідомлення культури власного народу, прийняття менталітету, досвіду попередніх поколінь сприяє патріотичному вихованню, національній обізнаності особистості, консолідації народу. Культура є сукупністю матеріальних і духовних цінностей, які створені людством протягом його існування. По суті, це спосіб виокремлення людини з природи, адже людина взяла до рук палку й побачила в ній не лише знаряддя праці, а й зброю. Використати цю зброю можна було проти хижаків, ворогів або проти родичів. Тим самим руйнувалося природне право на владу найсильнішого. Задля подолання знищення одне одного людству необхідно було знайти щось сильніше за зброю – мораль. Так через систему табу, заповідей формується перша система – цінність людського життя, цінність родини, які з часом стануть основою культури. Отже, культура є способом ставлення людини до природи, суспільства, до самого себе, у процесі якого людина активно пізнає та засвоює створену своїми пращурами культуру, відтворює її, створюючи нове на основі здобутих знань, умінь, навичок, здібностей, засвоєних нею як цінності, враховуючи особливості менталітету. Культура розпізнається у ставленні людини до дійсності, до інших людей, до самого себе, а ставлення людини до культури є важливим не лише для культурного розвитку людини, а й для існування самої культури.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"75 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141018009","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ТЕАТРАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕТРОСПЕКТИВИ КУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ","authors":"Андрій Сендецький","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.48","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.48","url":null,"abstract":"У статті представлено стислий екскурс українсько-польського культурного діалогу у контексті театральних практик. Аналіз окремих аспектів розвитку міжкультурної українсько-польської театральної комунікації є метою наукової розвідки. Історико-компаративний, системний і культурологічний аналізи, ретроспекція й аналітико-синтетичне вивчення фактологічного матеріалу становлять методологічну основу дослідження. Застосування цих методів уможливлює краще виявлення сутності й особливостей трансформацій, які відбулися в міжкультурній театральній комунікації, на прикладі України та Польщі. Звернено увагу на найраніше відомі міжетнічні культурні контакти у сценічній діяльності. Цінним джерелом, яке підтверджує ці міжкультурні зв’язки, є українські інтермедії початку XVII ст. польського діяча вірменського походження Якуба Ґаватовича (Ґавата), котрий народився у багатонаціональному Львові. Зроблено спробу показати сприятливе підґрунтя розвитку польських театрів на етнічній території України. Натомість відповідного релевантного явища на території етнічної Польщі не виявлено. Запропоновано авторський погляд на окремі історико-культурні події українсько-польських театральних комунікацій, опрацьованих під час культурологічного дослідження, що становить новизну наукової роботи. Зроблено висновок, що в українсько-польському культурному діалозі помітний спектр театральних практик, які зумовлені географічним розташуванням, історичним буттям, у деяких аспектах подібним менталітетом цих етносів. Польський театр випереджає український у своєму розвиткові через різні об’єктивні соціально-політичні обставини, а дистанцію у комунікації спричиняє періодична суб’єктивна взаємна упередженість, пов’язана з історико-політичними подіями. У майбутньому буде зосереджено увагу на аналізі сучасного українсько-польського культурного діалогу у галузі театрального мистецтва. Це допоможе простежити тяглість цих взаємин і динаміку комунікацій.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"16 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141020090","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МОК’ЮМЕНТАРІ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ КІНОАВАНГАРДУ: КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ","authors":"Мирослава Анатоліївна Чайка","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.53","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.53","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню особливостей становлення мок’юментарі як жанру кінематографу в історико-культурній проєкції парадигмального розвитку кіноавангарду. Аналізуючи основні чинники і динаміку трансформації кіноавангарду, особливу увагу авторка приділяє демаркації голлівудського кінематографу та «незалежного кіно», кіноавангарду, що характеризується експериментальністю, нестандартними методами зйомки, монтажу та обробки зображення відкриттями, часто виходить за межі традиційних жанрових уявлень. Його суть – революційність, спроба розширити межі можливого у кіноіндустрії. Показано, що згодом ця революційність спадає і кіноавангард через поміркований етап приходить до пізніх рефлексій та пошуків, якщо говорити про ХХ ст., і саме в цей час, 1960-ті рр., з’являється не лише Homo Medialis, а й жанр «мок’юментарі». Його найхарактернішими рисами в кіно є невідповідність форми і змісту, блеф, мікшування фактів і вигадок, єдність непоєднуваного та розділення монолітного, ігрова імітація та пародіювання документального кіно, а це дозволяє дійти висновку, що мок’юментарі відповідає вимогам і нормам постмодерністської естетики. Кінорежисери, які працюють у жанрі мок’юментарі використовують пародії, сатиру та за часту гумор, коментуючи поточні події та ідеї. Наголошено, що мок’юментарі допомагає глядачеві виробити нові візії та підштовхує до відкриття несподіваних смислових контекстів життєвої реальності, коли на зміну бажанню транслювати та пропагувати владний дискурс приходить внутрішня художня інтенція кіно до саморозвитку, детермінована специфікою художньої свідомості. Таким чином мок’юментарі здійснює «кіносоціалізацію» та соціалізацію загалом через демонстрацію тих чи інших зразків поведінки, вчить глядача засвоювати норми та цінності кінокультури, розвиваючи естетичну культуру, перетворює його на співучасника соціальної дійсності через утвердження фіктивності.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"12 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141021555","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОНВЕРГЕНЦІЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ЛЮДСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В СУЧАСНОМУ ФІЛОСОФСЬКОМУ ДИСКУРСІ","authors":"Андрій Васильович Лихацький","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.25","url":null,"abstract":"У статті досліджується глибокий вплив штучного інтелекту (ШІ) на людську ідентичність на початку 21-го століття. Оскільки ШІ дедалі більше інтегрується в різні аспекти повсякденного життя, він кидає виклик традиційним уявленням про людську унікальність і роль у світі. Це дослідження має на меті розглянути філософські дискусії про те, як штучний інтелект змінює наше розуміння самості та свободи дій. Воно зосереджується на переосмисленні людської ідентичності в епоху ШІ, використовуючи аналіз літератури та останніх публікацій у цій галузі. Дискурс навколо штучного інтелекту сьогодні позначений щораз вищою імітацією людських здібностей, як-от емпатія, творчість й ухвалення рішень, розмиваючи межі між людьми й машинами. Ця еволюція спонукає до переосмислення інтелекту, свідомості та людського існування. Для розуміння цих трансформацій проаналізовано ключові внески Ганса Моравеца, Енді Кларка та Кевіна Ворвіка. Концепція «дітей розуму» Моравеца передбачає, що системи штучного інтелекту можуть перевершити людський інтелект, кидаючи виклик нашим уявленням про індивідуальність і свободу дій. Ідея Кларка про «природжених кіборгів» доводить вроджену схильність людини до інтеграції з технологіями, що впливає на наше самосприйняття. Робота Ворвіка про прямі людино-машинні інтерфейси передбачає майбутнє змішаних людських і машинних ідентичностей. У статті також розглядаються етичні та соціальні наслідки ШІ. Обговорюються питання справедливого розподілу технологій ШІ, переоцінки ролі людини, а також потенційні ризики й непередбачувані виклики, пов’язані з інтеграцією ШІ. Розглядається вплив ШІ на ринки праці, комунікаційні, політичні та правові системи, підкреслюється потреба в надійних етичних засадах і політиці. Підкреслюється трансформаційний вплив ШІ на людську ідентичність, суспільні структури, а також на концепцію роботи і мети. Стаття закликає до ретельного вивчення цих змін і розробки етичних меж для подолання викликів, пов’язаних зі штучним інтелектом, з метою побудови майбутнього, яке сприятиме справедливості, рівності та добробуту.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"24 72","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141019799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРИРОДИ ЛЮДИНИ ТА ШТУЧНИХ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ У КІБЕРПРОСТОРІ","authors":"Дар’я Анатоліївна Лись, Світлана Миколаївна Григоренко","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.24","url":null,"abstract":"Звичайні комп'ютери виконують точно передбачувані, рутинні завдання швидше та надійніше ніж люди. Тому має сенс поставити питання, за якими принципами влаштований людський мозок і як він обробляє сенсорну інформацію, що надходить від органів чуття. Розвиток штучних нейронних мереж (ШНМ) слід розглядати саме на цьому етапі. ШНМ імітують принципи організації та обробки даних людського мозку. З погляду цифрових технологій, ШНМ є новими методами вирішення проблем в галузі досліджень штучного інтелекту, які розширюють інструменти моделювання і особливо підходять для складних, неконсервативних задач. Відкриття сучасної нейробіології призводять до революції в стані людини в кіберпросторі та її самооцінки, тобто наші уявлення про суб'єктивність та особистісну ідентичність, про впевненість у собі, свободу волі та контроль дій. Ми не бачимо мозок, а лише тіло, в якому він знаходиться, і тому, не дивно, що ми звично приписуємо особистісні характеристики всій людині, а не тому органу, який насправді їх має. Якщо зануритись в нейробіологічну літературу, можна побачити, що мозок насправді розраховує, думає, відчуває, розпізнає і приймає рішення. Однак, деякі типово людські здібності, наприклад, розпізнавання осіб, створюють великі труднощі для традиційної обробки інформації. Звичайні алгоритми зазнають невдачі, як тільки досягається необхідна якість зображення. Людина без проблем розпізнає обличчя навіть у складних умовах, наприклад, темрява, туман. Також, визначною властивістю нашого мозку є те, що нейронна мережа постійно перебудовується, наприклад, за допомогою процесів навчання у відповідь на зміни умов навколишнього середовища, за допомогою механізмів відновлення після пошкоджень або за допомогою процесів розвитку, які частково детерміновані генетично.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"93 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141021932","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МУЗЕЄЗНАВЧІ СТУДІЇ ІЛАРІОНА СВЄНЦІЦЬКОГО (1905–1930-ТІ РР.)","authors":"Світлана Віталіївна Гаврилюк, Валентина Василівна Надольська","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.36","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.36","url":null,"abstract":"Мета статті – висвітлити музейну діяльність Іларіона Свєнціцького (1876–1956) упродовж 1905–1930-х рр. – ученого-лінгвіста, мистецтвознавця, громадського діяча, багаторічного директора Національного музею у Львові, заснованого в лютому 1905 р. греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким. Підкреслюється, що попри численні публікації, досі є потреба в аналізі музеєзнавчих напрацювань ученого. Розкрито теоретичну й практичну діяльність І. Свєнціцького в галузі музейництва, зокрема, схарактеризовано його наукові праці й виступи, у яких порушуються питання завдань музеїв, розкривається суть й основні етапи становлення музею як культурної установи, робиться огляд зарубіжних та українських музеїв, визначаються нагальні завдання Національного музею у Львові. Увага приділена організації І. Свєнціцьким виставкової й видавничої роботи в очолюваному ним музейному закладі. Зауважено, що І. Свєнціцький був пοпуляризатοрοм розвитку Національного музею у Львові, у щорічних звітах детально документував питання внутрішньої діяльності музею. У статті звернено увагу на заходи I. Свєнціцького з пошуку й вивчення пам’яток. З’ясовано, що науковець проводив активну науково-фондову роботу, систематично поповнюючи музейні збірки пам’ятками українського мистецтва та іншими реліквіями. I. Свєнціцький був активним членом громадської організації «Союз музеїв у Польщі», брав участь у з’їздах представників музеїв Польщі, докладав зусиль до діяльності музейних закладів у Галичині на високому професійному рівні. Доведено, що науковий доробок музейника залишається актуальним для вивчення історії, теорії й практики музейного будівництва в Галичині в першій третині ХХ ст.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"67 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141018045","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІСТОРІЯ ГАМАЛІЇВСЬКОГО (ХАРЛАМПІЇВСЬКОГО) МОНАСТИРЯ (1676- 1795 РР.)","authors":"Ярослава Володимирівна Кулібова","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.14","url":null,"abstract":"У статті детально проаналізовано історію заснування однієї з найнеоднозначніших пам’яток архітектури Лівобережної України – Гамаліївського (Харлампіївського) монастиря. З’ясовано передісторію зародження обителі, описано те, які події слугували поштовхом для створення спочатку невеликої церкви, а згодом великого ансамблю Гамаліївського монастиря, який і досі не має аналогів в архітектурній спадщині України. У роботі комплексно розглянуто постаті, які сприяли заснуванню обителі, були її меценатами та всіляко сприяли культурно-просвітницькому та духовному розвитку. Спростовано думку про те, що Гамаліївський (Харлампіївський) монастир був схожий на Троїцький храм Чернігівського Іллінського монастиря. Визначено роль, яку відіграла в заснуванні обителі одна з найвідоміших родин того часу, з якою й асоціюється монастир, – Іван Ілліч Скоропадський та його дружина Анастасія. Окреслено багатства, які сім’я Скоропадських передала у володіння ансамблю, для того щоб у майбутньому монастир не відчував матеріальних потреб. Детально описано територію та етапи багаторічного будівництва священних споруд на території ансамблю. Висвітлено інформацію про перший перехід Гамаліївського (Харлампіївського) монастиря із жіночого в чоловічий, названо причини та передумови такого рішення. Висвітлено історію Харлампіївської церкви, поруч з якою й поховано родину Скоропадських. Докладно описані наслідки наймаштабнішої пожежі на території Гамаліївського монастиря. Схарактеризовано настоятелів та визначено їх роль у становленні та розвитку обителі. На основі аналізу низки історичних джерел у статті охоплено важливі моменти від заснування до пожежі 1795 року на території ансамблю Гамаліївського монастиря.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"2 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141021299","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДО ПИТАННЯ ВАКЦИНАЦІЇ СВІДКІВ ЄГОВИ В ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ СОVID-19","authors":"Олексій Анатолійович Опарін, Олена Іллівна Предко","doi":"10.31392/cult.alm.2024.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.4","url":null,"abstract":"Релігійна віра та релігійна безпека є невід’ємним складником діяльності релігійних організацій. Пандемія СОVID-19 активізувала уряди багатьох країн світу і привернула увагу до спільнот, які так чи інакше ігнорували заходи безпеки для зниження рівня поширення коронавірусу. Саме тому питання релігійної безпеки щодо діяльності релігійних організацій, зокрема висвітлення специфіки ставлення Свідків Єгови до процесу вакцинації під час пандемії COVID-19, є важливим напрямом для встановлення особливостей реакції релігійних організацій на глобальні виклики. Важливість питання в контексті Свідків Єгови зумовлена тим, що релігійна організація Свідків Єгови згідно з віровченням не використовує медикаменти, які містять активні речовини, виготовлені на основі плазми крові, чи медичні процедури, що пов’язані з переливанням крові. Однак якщо вакцина виготовлена з активних речовин, які дозволені віровченням Свідків Єгови, вакцинація позитивно сприймається релігійною організацією. На початку пандемії окремі види експериментальної вакцини планували розробляти на основі плазми крові, саме цей факт викликав переживання серед вірян Свідків Єгови. В умовах пандемії COVID-19 організація Свідків Єгови показала позитивний приклад, коли керівний орган мотивував вірян пройти повну процедуру вакцинації. Звернення в текстовому та відеоформаті були оприлюднені на офіційному сайті організації разом із прикладами та статистикою про тих вірян, які пройшли вакцинацію. Також представники Свідків Єгови в різних країнах неодноразово давали інтерв’ю і коментарі представникам місцевих ЗМІ. Було відзначено, що Свідки Єгови не є противниками вакцинації, однак наголошують, що рішення щодо прийняття щеплення залежить від особистої позиції людини. На період пандемії заради запобігання поширенню захворювання всі публічні заходи було скасовано та перенесено в онлайн-формат. Так усю місіонерську активність, яка, підкреслимо, є важливим складником богослужебної практики кожного Свідка Єгови, також було скасовано через відсутність безпосередніх контактів. Наведено свідчення окремих вірян, що були прикладом поширення поглядів про корисність вакцинації серед адептів релігійної організації, зокрема приклад позитивного ставлення було відзначено міжнародною організацією UNISEF. Водночас мали місце випадки відмови окремих Свідків Єгови від щеплення, які свою позицію також поширювали в медійному просторі.","PeriodicalId":496561,"journal":{"name":"Culturological Almanac","volume":"79 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141018001","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}