Problems of World History最新文献

{"title":"Явище спадкового авторитаризму в сучасних політичних системах: історико-політичний аспект","authors":"О.М. Цапко","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-5","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-5","url":null,"abstract":"Стаття присвячена розкриттю сутності, змісту та варіантам практичної реалізації явища спадкового авторитаризму в політичній практиці сучасних країн з авторитарною формою правління. Актуальність зазначеної теми пояснюється нинішніми кардинальними геополітичними змінами, які пов’язані з посиленням впливу країн з недемократичною формою державного управління на сучасну світову політику. Автор статті зокрема зазначає, що за своєю сутністю спадковий авторитаризм виходить з самої природи авторитарних політичних режимів і є результатом їхньої трансформації. В даному випадку в розумінні спадкового авторитаризму, ключовою виступає категорія передавання у спадок персоніфікованої політичної влади від авторитарного правителя своєму наступнику. \u0000У статті також доводиться, що спадковий авторитаризм, не є еволюційною формою розвитку держави, оскільки він не забезпечує якісну спадкоємність влади. Однак, при цьому, спадковий авторитаризм ми не можемо й вважати спонтанним етапом розвитку держави, оскільки він є логічним наслідком суспільно-політичних процесів, які відбуваються в країні, коли політична система потребує змін, однак ці зміни відбуваються під впливом політичної еліти, а не суспільства. \u0000В умовах сучасних політичних систем, спадковий авторитаризм був реалізований в Сирії, Азербайджані, Туркменістані. Так виникнення спадкового авторитаризму у Сирії пояснюється необхідністю збереження в цій країні складної владної конструкції, що поєднувала в собі міжобщинні, кланові та сімейні відносин на основі міжособистісних взаємних зобов’язаннях. В умовах Азербайджану спадковий авторитаризм існує, у формі у «спадкової республіки», основу якій заклав перший президент країни Г. Алієв. Щодо спадкового авторитаризму в Туркменістані, то його особливістю є та, що в країні була сформована двовладна система державного управління.  \u0000Окрім вищезазначених країн, тенденція спадкового авторитаризму також прослідковується у політичній практиці цілої низки країн пострадянського простору, зокрема в Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Білорусі. \u0000На завершення, автор статті, зважаючи на те, що спадковий авторитаризм є новим поняттям в сучасній науці, накреслив напрями його подальшого вивчення та осмислення.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129752","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Resource Policy of the Third Reich in the Reichskommissariat Ukraine: Waste Recycling in 1941-1943","authors":"Tetyana Perga","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-2","url":null,"abstract":"This article explores the assortment and primary methods of waste collection within the Reichskommissariat Ukraine during the occupation by Nazi forces. The Ukrainian occupational press serves as the primary source for this article. It demonstrates that the extraction of various resources and the plundering of material valuables were directed towards supporting the economic and military power of the Third Reich, with waste collection policies being one of its facets. To facilitate this activity in this realm, the Nazis utilized existing infrastructure within the territory of Ukraine, including warehouses, factories, and offices of Soyuzutyl, established on the eve of the Second World War, as well as the infrastructure of the consumer cooperative system. It is shown that the specificity of Ukraine lies in assigning waste collection duties to consumer cooperatives, which transformed into the primary suppliers of various raw materials for the needs of the Third Reich. Local administrations and individual cooperatives actively participated in this endeavor, and special associations were also established. Additionally, the occupying authorities sought to involve schoolchildren and the broader population, developing various incentive systems for this purpose, although the participation of these actors was minimal. The article examines the peculiarities of waste collection propaganda within the territory of the Reichskommissariat Ukraine, which was based on ideological motives such as gratitude for liberation from Soviet rule, as well as economic motives related to the need for waste to produce consumer goods for the local population by enterprises of the Nazi regime. It is argued that primary attention was given to collecting scrap black and colored metals, as well as bones, paper, and rags. The author suggests that the scale of economic plundering of Ukraine was much larger than commonly believed, yet acknowledges that this requires further in-depth research involving a wide range of archival sources.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129729","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Італійсько-радянська нафтова угода 1960 р. у контексті європейської енергетичної безпеки","authors":"О.Б. Дьомін, М.І. Самофатов","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-3","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-3","url":null,"abstract":"11 жовтня 1960 р. між італійською державною енергетичною компанією Ente Nazionale Idrocarburi (ЕНІ) та радянським «Союзнафтоекспортом» було укладено угоду про експорт до Італії партії нафти на 100 млн. дол. США в обмін на труби великого діаметру, машинне устаткування, шини та технічну допомогу. Ця угода, незважаючи на свій суто економічний характер, суттєво вплинула на міжнародну політичну обстановку свого часу. \u0000По-перше, ця угода продемонструвала небезпечну тенденцію до встановлення економічної співпраці між країнами Європейської економічної спільноти та СРСР, незважаючи на приналежність до ворогуючих таборів «холодної війни». Невдовзі після її підписання Європейська економічна спільнота була змушена переглянути свою політику в енергетичній сфері та вперше ввести поняття «енергетична безпека» до офіційних документів. \u0000По-друге, угода між ЕНІ та «Союзнафтоекспортом», в якій ціна нафти була нижче за загальносвітову, слугувала приводом для НАТО заявити про існування радянського плану Soviet Oil Offensive. Згідно тогочасних звітів, СРСР планував експортувати величезні обсяги до країн Західної Європи в обмін на зміну їх політичної позиції на більш нейтральну. В результаті проведених досліджень Економічний комітет НАТО та Конгрес США обмежились виданням рекомендацій щодо продовження вивчення планів СРСР з розширення торгівлі із країнами Західної Європи та встановлення лімітів на імпорт радянської нафти. \u0000По-третє, непрямим наслідком підписання цієї угоди стало утворення Організації країн-експортерів нафти, яка побоювалася демпінгу ціни на нафту через появу нового конкурента. В 1960 р. заснування цієї організації лишилося непоміченим, однак в подальшому вона значно вплинула на розвиток історії останньої третини XX ст. \u0000Таким чином, дослідження обставин підписання італійсько-радянської нафтової угоди 1960 р. дозволяє простежити формування проблеми європейської енергетичної безпеки, яка є актуальною для країн Європейського Союзу і в наш час.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129594","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Конкурс «Євробачення»як інструмент культурної дипломатії","authors":"О.Є. Ходченко, Є.О. Коверська","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-8","url":null,"abstract":"Стаття представляє аналітичну роботу, присвячену практичній реалізації одного з напрямків дипломатії – культурної дипломатії. Цей вид дипломатії використовується урядами країн для досягнення політичних цілей, освітніми установами для розширення бази знань через академічні обміни, незалежними організаціями для демонстрації своїх досягнень та ідей новій аудиторії. За допомогою культурної дипломатії можна реалізувати як короткострокові, так і довгострокові програми культурно-цивілізаційного або інтеграційного спрямування. \u0000Розвиток інформаційних технологій спрощує комунікаційний процес у глобалізованому світі, відкриваючи безцінні можливості для «м’яких» форм впливу. Основу «м’якої сили» складають: культура країни, особливо ті її елементи, які можуть бути привабливими для інших; політичні цінності, якими живе ця країна; її закордонна політика, коли інші сприймають країну як носія певного морального авторитету. Всі ці компоненти формують зовнішній імідж держави на міжнародній арені та створюють у інформаційному просторі образ та уявлення про потенціал країни. \u0000Щорічний телевізійний конкурс естрадної пісні «Євробачення» (Eurovision Song Contest) є вдалим прикладом прояву «м’якої сили» в контексті культурної дипломатії та сучасних міжнародних зв’язків. \u0000Доведено, що «Євробачення», як проект, що має на меті об’єднати всіх членів європейського інтеграційного союзу, вплинуло на встановлення комунікативних зв’язків між державами, на формування іміджу європейських країн в інформаційному просторі, а також стало важливою складовою світових соціокультурних та політико-культурних процесів. І хоча організатори «Євробачення» позиціонують конкурс як майданчик без політики, але він був і залишаєтеся ареною прояву геополітичних симпатій і вдалим проектом реалізації завдань культурної дипломатії. ","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129629","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Збереження світової культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні в умовах війни","authors":"А.Г. Гуменюк","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-7","url":null,"abstract":"Стаття розкриває проблеми збереження світової культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні в умовах повномасштабної війни та російської агресії. Авторка зробила спробу проаналізувати культуру як фактор формування національної ідентичності. Визначила виклики, які постають в культурній сфері держави в умовах війни, до них віднесла такі як недостатнє фінансування, низька оплата праці і загалом нівелювання культури у важливому значенні для населення, народу, нації. \u0000Одним з основних аспектів розвитку культури представлено збереження національної спадщини України, зокрема матеріальних та нематеріальних пам’яток спадщини ЮНЕСКО. У статті досліджено стан в якому стані вони перебувають під час російсько-української війни та проблеми з їх збереження. Розкрито основні етапи розвитку співробітництва України з ЮНЕСКО: 1954-1962 – початковий етап становлення відносин; 1962-1980 – етап розгортання активної співпраці;1980-1990 – етап розширення участі України в програмі діяльності організації. З 1991 р. – етап якісно нових відносин, чому сприяло здобуття незалежності. Важливим кроком стало включення історико-архітектурних та природних об’єктів України до списку світової спадщини ЮНЕСКО. \u0000З 2014 р. ведеться обговорення та вирішення низки актуальних питань щодо стану та перспектив співробітництва ЮНЕСКО у світлі запобігання новим викликам і загрозам, зокрема окупації РФ українських територій. Також постає питання розширення переліку кількості пам’яток. Дано короткий опис основних пам’яток та потенційних об’єктів на включення до переліку світової спадщини ЮНЕСКО. \u0000Зроблено висновок, що завдяки активній державній і суспільній діяльності питання збереження спадщини ЮНЕСКО в Україні є на порядку денному і ця спадщина не тільки збереглась, а й активно поповнюється. Однак Україна ще має активно працювати і в напрямку популяризації українських об’єктів в країні і світі, розвінчувати міфи росіян про нашу спадщину тощо.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129718","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Сучасна Угорщина – шлях від демократії до авторатиризму: історична ретроспектива","authors":"Дмитро Ткач","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-4","url":null,"abstract":"У кінці 1980-х рр., внаслідок оксамитових революцій, політичні системи більшості країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) пройшли значні зміни. Цей процес також зачіпив Угорську Республіку, де зміна суспільного устрою пройшла інтенсивніше і успішніше, ніж у багатьох інших країнах ЦСЄ. \u0000Угорщина, завдяки цим процесам, відзначилася як лідер серед країн ЦСЄ, які досягли значних досягнень у сфері політичної та економічної трансформації. Політична система суспільства зазнала значних змін. Однопартійний режим було замінено плюралістичною політичною системою, яка базувалася на Конституції, зміненій у 1989 р. Була впроваджена парламентсько-президентська система влади, яка надала уряду широкі повноваження і зобов’язала його забезпечувати умови для економічного і демократичного розвитку країни. Також була проведена реформа судової системи, і створений Конституційний Суд. \u0000З 1990 року до 2010 року відбулася значна лібералізація суспільства, але досягнення цих років мали суперечливий та неоднозначний характер. Комерціалізація всіх сфер життя суттєво змінила загальнокультурний контекст, призвела до нових напруженостей у відносинах між різними соціальними групами і різними поколіннями, і певною мірою загострила проблему міжнаціональних відносин. \u0000Все змінилося в 2010 р., коли на виборах в Державні збори до влади прийшла коаліція ФІДЕС-УГП-ХДНП, отримавши конституційну більшість голосів. Ця правоконсервативна коаліція успішно впроваджувала консервативну ідеологію, вміло маніпулювала громадською свідомістю, здійснювала ефективні економічні реформи, посилювала державне управління та реформувала державний сектор, спрямовуючи його к централізації і відновленню консервативних традицій угорської держави. Це також супроводжувалося згортанням демократичних принципів правління та посиленням авторитарних тенденцій. \u0000Внаслідок цих дій, правоконсервативна коаліція зуміла перемогти на виборах до Державних зборів у 2014, 2018 та 2022 роках. Це призвело до того, що багатопартійна система, створена як противага однопартійному тоталітарному режиму, стала двополюсною з домінуючою роллю коаліції ФІДЕС-УГП-ХДНП. \u0000Таким чином країна із усталеними демократичними традиціями перетворилася на державу з авторитарним урядом на чолі із прем’єр-міністром В.Орбаном, якого багато хто в ЄС називає диктатором.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129578","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Діяльність європейських військових місій в ісламських країнах Азії та Північній Африці (остання чверть ХVIII – перша третина ХIХ ст.)","authors":"С.А. Фалько","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-1","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-1","url":null,"abstract":"Історія діяльності європейських військових місій в Азії та Північній Африці наприкінці ХVІІІ – ХІХ ст. у наукових працях істориків представлена фрагментарно. Це був час епохи Просвітництва, Французької революції та наполеонівських війн. \u0000У дослідженні узагальнено діяльність офіційних європейських військових місій в Османській імперії, Єгипті та Ірані на межі ХVІІІ – ХІХ ст. У контексті теми згадуються військові місії в Тунісі та деяких індійських державах. Акцентується увага на тому, що відправка офіцерів на Схід – це перший досвід використання урядами Британії, Франції та Пруссії своїх військових місій у мусульманських країнах. Час виникнення такого способу взаємодії зі східними державами припадає саме на останню третину ХVІІІ ст. – початок ХІХ ст. Означена проблематика вже вивчалася деякими вченими, які досліджують військову історію певних країн. Однак комплексної роботи щодо діяльності європейських офіцерів у Стамбулі, Тегерані, Каїрі та Тунісі на сьогодні ще немає. Методологія узагальнення діяльності офіцерів і сержантів європейських армій у цьому регіоні дозволяє дійти важливих висновків про історію військової модернізації на Сході. Дана стаття також доповнює історію європейського колоніалізму в Азії. \u0000Вивчення означеної теми не могло б відбутися без активної допомоги європейських вчених. Зокрема розвитку досліджуваної проблематики сприяли ґрунтовні наукові джерела, які були надані колегами, та корисні поради професійних істориків. \u0000Дослідження присвячене початковому етапу такого складного і заплутаного військово-політичного процесу, як діяльність офіційних військових місій європейських держав в Азії та Північній Африці. У дослідженні показані різні методи впливу на мусульманські країни завдяки діяльності офіцерів військових місій європейських держав. Шпигунство, амбітні авантюри, латентна торгівля зброєю, прихований вплив на військові реформи азійських країн і зовнішню політику цих держав – це далеко неповний перелік невидимої роботи військових інструкторів, делегованих у кінці ХVIII – на початку ХІХ ст. з європейських столиць в інший культурний світ.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129620","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Батько й син аль-Асади: спільні й відмінні риси державної політики","authors":"А.Л. Зелінський","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-6","url":null,"abstract":"Сирійська президентська династія аль-Асадів є класичним прикладом спадкової диктатури. При цьому державна політика Хафеза аль-Асада і його сина Башара має між собою більше відмінного, ніж спільного. \u0000Алавіт Х. аль-Асад узурпував державну владу Сирії завдяки власним зусиллям і здібностям. Внаслідок сукупності суспільно-політичних і соціально-економічних реформ він перетворив Сирію на державу страху, котра забезпечувала тим, хто її боїться соціальну мобільність і захищеність від злиднів. Водночас, суніти, котрі відмовлялися від політизації ісламу, могли сповідувати свою релігію і займати високі державні посади, а курди, котрі погоджувалися на арабізацію – реалізуватися у бізнесі, бюрократичному апараті чи релігійних структурах. Окрім цього, Х. аль-Асад, шляхом втручання у внутрішні справи Лівану, перетворив Сирію з політичного об’єкту на регіональний політичний суб’єкт, що імпонувало сирійцям. \u0000Б. аль-Асад, котрий отримав президентську владу від батька, не зміг стати його повноцінною заміною. Разом із владою він дістав низку соціально-економічних викликів. Вони загрожували можливості держави забезпечувати населення необхідною кількістю «хліба в обмін на свободу» і вимагали термінового реагування. Б. аль-Асад по суті відмовився піти торованим шляхом поміркованої політичної й економічної лібералізації країни. Він надуживав державним «батогом» щоб приборкати демократичну опозицію та курдський національний рух. Водночас, Б. аль-Асад з тактичних міркувань загравав з сунітськими ісламістами. Нарешті, його провальна ліванська політика стала початком кінця сирійської регіональної суб’єктності. \u0000Громадянська війна, котра стала наслідком державної політики Б. аль-Асада, нічому його не навчила. Зрештою, він віддався на милість іноземних покровителів в особі РФ та Ірану, перетворившись на їхню маріонетку. Слабкість його владних позицій виключає можливість подальшого продовження президентської династії аль-Асадів.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129617","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Українська медієвістика (рання новістика) в особах дослідників: Сергій Плохій у спогадах о. проф. Юрія Мицика","authors":"А.Г. Венгер","doi":"10.46869/2707-6776-2024-25-9","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2024-25-9","url":null,"abstract":"У публікації наведено спогади доктора історичних наук, професора Юрія Мицика про одного зі своїх учнів – професора Гарвардського університету Сергія Плохія. Історики вперше перетнулися в середині 1970-х рр. на історичному факультеті Дніпропетровського державного університету. Юрій Мицик був викладачем кафедри загальної історії, а Сергій Плохій – студентом першого курсу. У спогадах розкриваються обставини знайомства та початку наукової роботи молодого історика під керівництвом Юрія Мицика. Саме з подачі останнього Сергій Плохій почав досліджувати латиномовну історіографію, написав перші наукові розвідки та опублікував статті. Окрім того, професор розповідає про проблеми, які виникли перед його учнем під час вступу до аспірантури,і проте, як йому вдалося їх подолати. \u0000Історик згадує і про підготовку Сергієм Плохієм кандидатської дисертації «Латиномовні твори середини XVII століття як джерело з історії Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр.» в університеті ім. Патріса Лумумби в Москві. \u0000Особливий інтерес становлять сюжети особистих дружніх контактів та міжродинного спілкування істориків. Юрій Мицик розповідає про прихід Сергія Плохія на кафедру загальної історії як викладача, про його зростання, просування кар’єрними сходами та про участь у житті історичного факультету. Про непрості стосунки істориків під час балотування та обрання Сергія Плохія завідувачем кафедри, роботу деканом факультету для іноземних студентів та обставини, за яких він був змушений покинути Дніпропетровський університет. Окрема частина спогадів присвячена закордонним відрядженням Сергія Плохія та враженнями від них, якими він ділився з колегами, про спільну поїздку на міжнародну конференцію в Італію. \u0000Частина спогадів присвячена контактам істориків у часи, коли вони обидва припинили працювати в Дніпропетровському університеті та зустрічалися під час стажування Юрія Мицика в Канаді.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":" 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141129625","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"Історико-політичні аспекти сталого розвитку міжнародного порядку в умовах глобальних трансформацій","authors":"М.В. Фесенко","doi":"10.46869/2707-6776-2023-24-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.46869/2707-6776-2023-24-2","url":null,"abstract":"Розглядаються проблеми та перспективи формування нового міжнародного порядку з точки зору трансформації міжнародної системи. Доведено, що сталий розвиток сучасної міжнародної системи залежить від консолідації міжнародної спільноти та конструктивної співпраці між учасниками міжнародних відносин. Таким чином, необхідно розпочати процес розробки нової моделі управління світом, яка б враховувала умови глобального світу XXI століття. \u0000Доведено необхідність всебічного вивчення складових глобальної кризи світового управління та пошуку механізмів її подолання шляхом консолідації учасників міжнародної системи. Складна криза в різних галузях і на різних рівнях – від локального до глобального – виявляється недієздатною, через відсутність відповідних механізмів, міжнародного співтовариства для подолання кризи глобальної системи, що включає світову кризу. \u0000Таким чином, сучасна криза на глобальному рівні завжди вимагає пошуку засобів та факторів, які забезпечили б стабілізацію соціальних, економічних та політичних відносин, консолідацію соціальних держав та всіх членів міжнародної системи. Сучасна криза глобальної системи не є випадковою, і це природне явище, пов’язане з довготерміновими тенденціями світового політичного та економічного розвитку. \u0000Таким чином, сучасна глобальна системна криза має свої особливості та відмінні риси, пов’язані з процесами глобалізації, регіональної політичної та економічної інтеграції, глобальної міграції тощо. Розвиток кризи прискорився через розпад біполярної міжнародної системи та посилення глобалізації. Очевидно, що подолання кризового розвитку можливе за умови набуття новою міжнародною системою балансу, який би належним чином відповідав характеру глобальних трансформацій. З цієї точки зору зміни в суспільному розвитку зробили проблему міжнародної політичної консолідації надзвичайно актуальною, оскільки вона спрямована на сталий розвиток людства.","PeriodicalId":211354,"journal":{"name":"Problems of World History","volume":"27 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140265311","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}