Явище спадкового авторитаризму в сучасних політичних системах: історико-політичний аспект

Abstract

Стаття присвячена розкриттю сутності, змісту та варіантам практичної реалізації явища спадкового авторитаризму в політичній практиці сучасних країн з авторитарною формою правління. Актуальність зазначеної теми пояснюється нинішніми кардинальними геополітичними змінами, які пов’язані з посиленням впливу країн з недемократичною формою державного управління на сучасну світову політику. Автор статті зокрема зазначає, що за своєю сутністю спадковий авторитаризм виходить з самої природи авторитарних політичних режимів і є результатом їхньої трансформації. В даному випадку в розумінні спадкового авторитаризму, ключовою виступає категорія передавання у спадок персоніфікованої політичної влади від авторитарного правителя своєму наступнику. У статті також доводиться, що спадковий авторитаризм, не є еволюційною формою розвитку держави, оскільки він не забезпечує якісну спадкоємність влади. Однак, при цьому, спадковий авторитаризм ми не можемо й вважати спонтанним етапом розвитку держави, оскільки він є логічним наслідком суспільно-політичних процесів, які відбуваються в країні, коли політична система потребує змін, однак ці зміни відбуваються під впливом політичної еліти, а не суспільства. В умовах сучасних політичних систем, спадковий авторитаризм був реалізований в Сирії, Азербайджані, Туркменістані. Так виникнення спадкового авторитаризму у Сирії пояснюється необхідністю збереження в цій країні складної владної конструкції, що поєднувала в собі міжобщинні, кланові та сімейні відносин на основі міжособистісних взаємних зобов’язаннях. В умовах Азербайджану спадковий авторитаризм існує, у формі у «спадкової республіки», основу якій заклав перший президент країни Г. Алієв. Щодо спадкового авторитаризму в Туркменістані, то його особливістю є та, що в країні була сформована двовладна система державного управління.  Окрім вищезазначених країн, тенденція спадкового авторитаризму також прослідковується у політичній практиці цілої низки країн пострадянського простору, зокрема в Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Білорусі. На завершення, автор статті, зважаючи на те, що спадковий авторитаризм є новим поняттям в сучасній науці, накреслив напрями його подальшого вивчення та осмислення.