Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування最新文献

{"title":"ПРОЦЕС ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ КОНФЛІКТАМИ","authors":"Ольга Гарафонова, Роман Стаднійчук","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.3","url":null,"abstract":"У статті досліджено процес інституціоналізації управління соціальними конфліктами. Соціальні конфлікти – це процеси, спрямовані на зміну суспільних рішень або прийняття нових рішень. У більшості випадків мета полягає в тому, щоб створити дії уряду для соціального регулювання, адміністративні процеси, правила або норми, які впорядковують діяльність і втручання державних суб’єктів, а також приватних суб’єктів, таких як діяльність видобувних галузей. Таким чином, державні рішення або державна політика є основними причинами суперечок, що виникають через конфлікти. Значну частину виробничого циклу публічної політики перетинають публічні суперечки за активної участі ЗМІ та комунікаційних платформ. У відкритих і демократичних суспільствах публічний простір є сенсом існування уряду, тому обговорення відбувається у відкритому світлі. Навпаки, в авторитарних суспільствах обговорення пригнічується, суперечки замовчуються, а конфлікти завершуються насильством. Однак усіх цих зусиль і розвитку виявилося недостатньо, щоб повернути назад, перенаправити та трансформувати процеси складних, інтенсивних, повторюваних конфліктів, які вкорінені в справжніх процесах розвитку та соціального співіснування. Це дає нам підказку про те, що над конфліктами потрібно працювати паралельно, терміново сприяючи соціальному співіснуванню, повазі та демократичним практикам. Тоді ми можемо прагнути до державної політики трансформації конфліктів, яка є результатом аналітичного, рефлексивного та консенсусного процесу – і, отже, з довірою – щодо того, як вести діалог і організовувати себе як країну, щоб безпосередньо впливати на проблеми та структурні причини які продовжують породжувати соціальні конфлікти.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130710224","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ У ЄВРОПЕЙСЬКЕ НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ","authors":"Т. О. Бойко, О. С. Гаврилюк","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.2","url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема формування екологічної компетентності в учнів та роль закладів середньої освіти в цьому процесі. Аналіз Державних стандартів початкової та базової середньої освіти показав, що формування екологічної компетентності має ґрунтуватись на формуванні розуміння необхідності раціонального природокористування, дотриманні правил природоохоронної поведінки, дотриманні заходів щодо збереження природи з метою забезпечення сталого розвитку сучасного суспільства. Встановлено, що загальним підсумком екологічної освіти та виховання є формування екологічної компетентності в учнів, тобто стійких знань, умінь та практичних навичок у площині взаємодії людини з навколишнім середовищем, широкого спектру понять «раціональне природокористування», а також формування стійкої свідомої поведінки екологічної ощадливості, здатності у повсякденному житті приймати рішення, направлені на зменшення екологічного тиску на природні ресурси. З’ясовано, що формування екологічної компетенції в закладах середньої освіти в контексті інтеграції у Європейське навчальне середовище є процесом багатогранним та різноступеневим. Першою ланкою у формуванні екологоцентричного світогляду належить формальній та неформальній шкільній освіті з залученням громадських організацій, екологічно орієнтованих виробників, закладів вищої освіти, установами природно-заповідного фонду задля обміну досвідом, практичними напрацюваннями, інформаційними ресурсами тощо. Таким чином будуть враховані три важливі системи: базова середня освіта, знання прикладного соціоекологічного спрямування, спеціалізовані еколого-економічні знання, що забезпечить виконання завдань національної політики євроінтеграції. Виявлено, що для досягнення мети керівникам закладів середньої освіти необхідно осучаснити роботу кількох напрямів. Має відбутись ефективна перебудова внутрішньої системи забезпечення якості освіти, забезпечення усіх учасників навчального процесу адекватною матеріально-технічною базою, контролювати впровадження нових інтерактивних методів роботи педагогів, забезпечення навчання школярів з особливими освітніми потребами, здійснювати комплексний контроль та оцінку результатів впровадження екологічної освіти та виховання. Підсумком змін в освіті має стати зміна укладу життя, відмова від звичного надмірного споживання та формування соціалізованої, екологічно свідомої особистості.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"118 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126904626","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТРАНСФОРМАЦІЯ БАЗОВИХ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ДЕРЖАВНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ НОВІТНЬОГО СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ","authors":"Наталія Олегівна Базиляк","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.1","url":null,"abstract":"У статті визначено, що базові засади соціокультурного розвитку є вагомим внеском у формування новітньої державної гуманітарної політики. В теорії та практиці публічного управління головною метою соціокультурного розвитку вважається формування гармонійно розвиненої особистості, а цілями державної гуманітарної політики є зміцнення громадянської ідентичності, створення умов виховання громадян, збереження історичної та культурної спадщини та її використання для виховання та громадянської освіти. З’ясовано, що соціокультурний простір країни, основні ідеї якого сформульовані та є лише однією з багатьох гуманітарних напрямків, що входять до складу багатовимірної та одночасно, інтегральної державної гуманітарної політики. Тому, формування цих засад означає, що у системі державного управління гуманітарним розвитком країни з’явилася об’єктивно необхідна інтегральна, комплексна державна стратегія гуманітарного розвитку як стратегія розвитку людського потенціалу, сучасна соціально-гуманітарна трансформація держави. Доведено, що Україна перманентно знаходилася у просторі гуманітарної нестабільності, що є інтегральною, інтегративною оцінкою сучасного рівня соціокультурного розвитку країни, її соціально-гуманітарної життєздатності. Потрібно визнати що існує сучасна вимога повністю переламати негативні гуманітарні тенденції та актуалізувати розвиток соціокультурного потенціалу суспільства. Сьогодні в країні існує криза системи виховання громадян, морального контролю, криза масової культури, сучасної моделі громадянської освіти та громадського здоров’я. Проаналізовано, що незважаючи на низку зрушень щодо позитивних факторів у гуманітарній політиці кризові тренди соціокультурних процесів зберігають основні негативні інтегративні характеристики. Одним із безлічі індикаторів характеристик гуманітарної кризи є той факт, що держава за всіма основними показниками характеризує негативні тенденції соціокультурного розвитку, займає вкрай низькі рейтингові позиції в серед країн Європейського Союзу. Обґрунтовано, що ще одним свідченням та формою гуманітарної кризи в державі є той факт, що багато кількісних та якісних параметрів соціокультурного розвитку, насамперед, що характеризують духовно-моральний, ментальний, соціально-психологічний стан соціуму, а також індикатори девіантної поведінки перевищують науково-обґрунтовані гранично-критичні, порогові значення. Сьогодні необхідним є створення умов для реалізації кожною людиною його творчого потенціалу, забезпечення доступу громадян до знань, інформації, культурних цінностей та благ.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120959493","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРАВА ВЛАСНИКА У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РИНКОМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ","authors":"О. П. Масюк, О. В. Заїка","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.7","url":null,"abstract":"До війни українська влада активно почала запроваджує такі моделі публічного управління, як «накопичувальна пенсія – сировинні та фондові біржі – інвестиції в національний агросектор». Ця стаття спирається на ідею, що для успіху цієї сфери державного управління необхідно вирішити фундаментальні проблеми у сфері прав власності, які виникли під час приватизації та будуть впливати на життя в нашій країні у мирний час. Для досягнення дослідницької мети ми вирішували наступні завдання. Ми проаналізували основні принципи розвитку систем захисту прав власників цінних паперів, визначили ситуацію в Україні та законодавстві та визначили перспективність гармонізації використання прав власності на публічному рівні. Обрана тема визначила набір методів дослідження. Ми використали ретроспективний аналіз для осмислення системи державного управління ринком цінних паперів (соціальна нерівність). Опис поточної ситуації у відносинах між державою та власниками на основі нормативного аналізу. Висновки за результатами дослідження. По-перше, недоліки приватизації державних підприємств в Україні вплинули на перехід у приватну власність квазіеліти державних та інших соціальних інститутів. По-друге, статистика правопорушень на ринку цінних паперів свідчить про ігнорування мажоритарними акціонерами прав міноритарних акціонерів, що негативно позначилося на всіх учасниках виробництва матеріальних благ. По-третє, диспропорція прав власності на фондовому ринку призводить до дискримінації малих власників (squeeze-out), які обмежені у своїх можливостях володіти власністю та засобами виробництва. Тому керівникам відповідних органів державної влади варто звернути увагу на якість надання адміністративних послуг для всіх власників, незалежно від рівня достатку та соціального статусу.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"57 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130158510","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПСЕВДОРЕФЕРЕНДУМ ПРО ПРИЄДНАННЯ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНОЇ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ: ЗАКОНОДАВЧЕ ПІДҐРУНТЯ ПРОВЕДЕННЯ ТА ФЕЙКОВІ РЕЗУЛЬТАТИ","authors":"І. П. Лопушинський, В. І. Клюцевський, О. М. Момоток","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.5","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано законодавче підґрунтя проведення в Україні всеукраїнського та місцевих референдумів; з’ясовано, що Конституція України закріплює положення про те, що для проведення всеукраїнського референдуму є певні умови (референдум призначає Верховна Рада України або Президент України, або він відбувається за народною ініціативою). Крім того, питання про зміну території України розглядається виключно на всеукраїнському референдумі; доведено, що у зв’язку із втратою чинності Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» наразі проведення в Україні місцевих референдумів не уявляється можливим, оскільки новий закон парламентом досі не ухвалено, хоча у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт «Про місцевий референдум», показано, що «референдуми» на тимчасово окупованих територіях України є незаконними, а отже, не мають жодної юридичної сили; проаналізовано «практику» проведення країною-агресором «референдумів» в Автономній Республіці Крим (2014 р.) та в Донецькій і Луганській областях України (2014 р.); описано підготовку та хід проведення псевдореферендуму в Херсонській області; відслідковано, що проведення «референдуму» на Херсонщині так звана «влада» планувала ще з самого початку окупації області, водночас він постійно відкладався, насамперед через потужний громадський спротив жителів регіону; доведено, що так званий «референдум» про приєднання до РФ, проведений на Херсонщині, не відповідав ні міжнародному, ні українському, ні російському законодавству, його наслідки не визнає жодна країна цивілізованого світу; показано, що всіх учасників псевдореферендуму на території Херсонської області буде покарано відповідно до чинного законодавства України, за всіма такими фактами поліція області вже відкрила кримінальні провадження за статтями Кримінального кодексу України «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», «Державна зрада» та «Колабораційна діяльність».","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116254926","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ОГЛЯДУ НА ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ УКРАЇНИ","authors":"К. П. Луцька","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.6","url":null,"abstract":"Метою статті передбачено розкрити теоретико-правові засади висвітлення проблем корупції в органах державної влади з огляду на євроінтеграційні процеси. Виділено основні форми корупційних злочинів в органах державної влади. Визначено, що проблема корупції в органах державної влади є широко поширеною та потребує негайного вирішення з огляду на євроінтеграційний курс України, оскільки важливою рекомендацією Європейської Комісії щодо заявки України на вступ до Європейського Союзу є посилення боротьби з корупцією, особливо на високому рівні шляхом реформування системи державного управління в Україні. З’ясовано, що Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про засади державної антикорупційної політики на 2021–2025 роки», метою якого є досягнення значного прогресу у запобіганні та протидії корупції та забезпечення злагодженої та системної антикорупційної діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні. Визначено, що ухвалення антикорупційної стратегії та її належна реалізація дасть змогу знизити рівень корупції в Україні, зокрема шляхом усунення або мінімізації корупційних ризиків та зменшення кількості корупційних та пов’язаних з корупцією злочинів, зокрема у сфері державного управління. Розглянуто основні принципи антикорупційної політики України на 2021-2025 роки. Визначено, що подолавши корупцію в органах державної влади, Україна зможе відповідати вимогам демократичної конституції та соціальної держави, що передбачено Основним законом. Структурні реформи в процесі набуття Україною повноправного членства в ЄС неможливі через неефективність національного механізму антикорупційної політики, тому доцільно реалізувати на практиці основні шляхи вирішення проблем антикорупційної стратегії України з огляду на євроінтеграційний вектор розвитку.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"60 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124005944","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ СИСЕМИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ","authors":"О. С. Клименко","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.4","url":null,"abstract":"У статті досліджено перспективи реформування системи судово-медичної експертизи України. Під час розгляду основних новел законодавства проаналізовано правові, організаційні та фінансові основи судово-медичної діяльності, зокрема трансформації спеціалізованих експертних установ та аналізу здійснення багаторічної практики роботи судово-медичних експертів. Під час дослідження визначено, що судово-медичний експерт є основним суб’єктом здійснення судово-медичної діяльності. Повноваженнями щодо проведення судово-медичної експертизи, наділені спеціалізовані судово-експертні установи, зокрема бюро судово-медичної експертизи, які наразі відноситься до об’єктів комунальної власності. Проаналізувавши практику проведення судово-медичних експертиз виявлено, що за деякими спеціальностями відсутня альтернатива призначення експертизи до приватного експерта і навіть до іншої установи у тому числі здійснення судово-медичної експертизи. Встановлено, що у процесі реформування передбачається проведення експертизи науково-дослідними установами судових експертиз, судово-медичними та судово-психіатричними установами при Міністерстві охорони здоров’я України. Доведено, що однією з найголовніших проблем у системі судово-медичних експертиз є потрійне підпорядкування спеціалізованих судово-експертних установ. Все це призводить до збільшення бюрократичної складової, перекладання відповідальності в прийнятті рішень та безпорадності щодо затвердження документів які регламентують роботу. Досліджуючи новели перезавантаження системи судово-медичної експертизи в Україні виявлені ключові аспекти, що полягають в оновлені статусу судово-експертних установ. Також ініціюються ряд питань відносно навчання та підготовки кадрів працівників сфери судово-медичної експертизи та врегулювання належної оплати праці експертів в залежності від кваліфікації, навантаження, складності. Основною метою реформування системи судово-медичної експертизи в Україні є забезпечення незалежності судово-медичних експертів; відокремлення судово-медичних експертиз від будь-якого впливу місцевих органів влади; оптимальний цільовий розподіл фінансування; своєчасне впровадження в практику науково-технічних досягнень галузі; розподіл та оптимізація навантажень серед установ судово-медичної експертизи регіонального та субрегіонального рівнів тощо.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130773824","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕХАНІЗМИ УЗГОДЖЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ЗАІНТЕРЕСОВАНИХ СТОРІН У ВИРОБЛЕННІ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ","authors":"Т. В. Парфенюк","doi":"10.32851/tnv-pub.2023.1.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.10","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано механізми узгодження інтересів заінтересованих сторін у виробленні публічної політики в енергетичній сфері України та визначено напрями їх оптимізації у контексті російсько-української війни. Зазначено, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року актуалізувало нові виклики для вітчизняної енергетичної політики не лише на національному, але й на глобальному рівні. Це актуалізує необхідність формування принципово нової вітчизняної енергетичної політики – причому як у контексті продовження інтеграції України до європейської енергетичної системи, розвитку відновлювальних джерел енергії, так і впровадження новітніх механізмів узгодження інтересів заінтересованих сторін у прийнятті політико-управлінських рішень у сфері енергетики України. Показано, що на сьогодні в Україні ключовими механізмами узгодження інтересів у виробленні публічної енергетичної політики є законодавчі механізми; механізми регулювання та координації; ринкові механізми; механізми партнерства та громадський діалог й консультації. Доведено, що ключові завдання нової енергетичної політики в Україні пов’язані з необхідністю забезпечення стійкої та безперебійної роботи національної енергетичної системи, а також ліквідації залежності від російських енергоресурсів. Визначено, що основними напрямами оптимізації механізмів узгодження інтересів при цьому можуть стати розвиток відновлюваної енергетики; розширення співпраці та узгодження інтересів з європейськими країнами; підвищення транспарентності та удосконалення механізмів контролю; розвиток національних енергетичних проектів, диверсифікація джерел постачання енергоресурсів та енергоефективність. Реалізація вищезазначених ініціатив сприятиме формуванню в Україні ефективної енергетичної політики, що у загальному підсумку забезпечить повноцінну реалізацію національних та суспільних інтересів.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132648186","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я СЕРЕД СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ","authors":"Іван Євстахійович Рибчич","doi":"10.32851/tnv-pub.2022.6.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.6.2","url":null,"abstract":"У статті дослідженою що індивідуальне здоров’я є соціально значущим феноменом, за рівнем і станом якого судять про благополуччя суспільства. Сьогодні дедалі очевидніше простежується тривожна тенденція у реалізації державної політики у соціально-гуманітарній сфері щодо погіршення стану здоров’я студентської молоді, а також дорослого населення. Значна кількість студентської молоді мають відхилення у стані фізичного та психічного здоров’я, багато студентів потребують стаціонарного лікування, а також викладачі мають хронічні захворювання. Погіршення стану здоров’я відбувається на фоні низької рухової активності, гіподинамія серед студентської молоді на сучасному етапі в Україні досягла великого значення. Доведено, що головним джерелом збереження та зміцнення ресурсів індивідуального здоров’я є систематична рухова активність протягом усього життя. Збільшення поширення серед студентської молоді куріння, вживання алкоголю та наркотиків, захоплення комп’ютерними іграми, недостатня рухова активність свідчать про низький рівень культури здоров’я, а також неефективність існуючих форм фізичного виховання. Саме фізичне виховання в закладах вищої освіти у форматі реалізації державної політики в соціально-гуманітарній сфері покликані формувати потребу студентства в збереженні здоров’я, систематичних заняттях фізичною культурою та масовим спортом. З’ясовано, що при вирішенні завдань, пов’язаних із формуванням культури здоров’я особистості на різних етапах вікового розвитку, є доцільним звернення до системи фізичного виховання, що охоплює різні заклади вищої освіти, в межах яких можна вирішувати завдання навчання, виховання та розвитку студентської молоді, дорослого населення в аспекті залучення їх до здорового способу життя, формування мотивації здоров’я, навчання навичок фізкультурно-оздоровчої діяльності. Сьогодні утверджується соціальний феномен, котрий виражається у зацікавленості студентської молоді в збереженні здоров’я як основи активного довголіття, матеріального благополуччя, успіхів у професійній діяльності. Усвідомлено, що сьогодні існують протиріччя між провідними цінностями здорового способу життя і відсутністю вмотивованої потреби більшості населення у систематичних заняттях фізичною культурою та масовим спортом, невідповідність проголошуваних цілей фізичного виховання та реальних можливостей їх здійснення для студентської молоді та необхідність комплексного формування здорового способу життя. Незважаючи на те, що з кожним роком все більше людей відвідують оздоровчі центри, систематичні заняття фізичною культурою та масовим спортом серед студентської молоді ще не набули ознак стійкої та цілісної системи, що має стати головним завданням для формування та реалізації державної політики у соціально-гуманітарній сфері.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114491666","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ","authors":"Н. О. Черевко","doi":"10.32851/tnv-pub.2022.6.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.6.4","url":null,"abstract":"Європейськоорієнтований розвиток українського суспільства, його демократизація, успіхи у подоланні наслідків кризових явищ в усіх сферах суспільного життя залежать від результативності й ефективності державного управління з системних позицій на загальнодержавному й регіональному рівнях реалізації. Обґрунтована сконцентрованість уваги суб’єктів державного управління в Україні на війни обумовила наслідки негативного характеру, що знайшло прояв у падінні доходів населення, зниженні рівня та якості життя, посиленні негативних тенденцій у сфері трудової міграції, що суттєво знижує інвестиційно-інноваційну активність й загальний потенціал економічного зростання країни. Така ситуація вимагає переосмислення підходів до державного управління, яке попри декларування реформ все ще характеризується достатньо високим ступенем централізації в сфері прийняття рішень щодо вирішення місцевих проблем. Перед війною в Україні про це свідчили низький рівень довіри та оцінка ефективності діяльності органів влади з боку населення. Роль держави в регулюванні трудових відносин надзвичайно важлива. Практика свідчить, що роботодавці з метою зниження витрат виробництва прагнуть до збереження, навіть до зниження рівня оплати праці, до економії на умовах і безпеці праці, скорочення робочих місць за рахунок досягнень науково-технічного прогресу. А наймані працівники прагнуть до підвищення заробітної плати, до безпеки і поліпшення умов праці, збереження робочих місць і т.д. У цих умовах саме законодавчі і виконавчі органи державної влади повинні забезпечити раціональне поєднання інтересів працівників та роботодавців. Рівень справедливості розподілу доходів у суспільстві визначається соціальною сутністю (типом) держави, а якість партнерства — ступенем участі працівників в управлінні. Метою роботи є дослідження сутності та принципів трудових відносин в Україні.","PeriodicalId":166549,"journal":{"name":"Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129033353","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}