Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки最新文献

{"title":"ОКРЕМІ РИСИ КОНФЛІКТІВ ТА КОНФЛІКТНИХ ПРОВАДЖЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ","authors":"Ігор Близнюк","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.1","url":null,"abstract":"У статті застосовано науково-методологічний підхід до аналізу конфліктних проваджень в адміністративному процесі. Визначено, що конфліктні провадження поширені в адміністративному праві і вони досить часто застосовуються. В більшості випадків конфліктні провадження виникають в результаті конфлікту громадян зі встановленими нормами та приписами Мета роботи. Метою статті є аналіз окремих аспектів конфліктних проваджень, які застосовуються в адміністративному процесі. Розглядається питання про те, що більшість конфліктних проваджень в адміністративному процесі це не конфлікти між суб'єктами, а конфлікт між суб'єктами і встановленими правовими нормами. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу власне конфліктних проваджень та їх результатів з метою удосконалення існуючих методів поділу адміністративних проваджень. Зазначені методи побудовані на новому підході до визначення адміністративних проваджень та їх класифікації Наукова новизна. Доведено, що більшість адміністративних проваджень, які виникають внаслідок порушень громадянами встановлених законодавством норм і правил є конфліктними. При цьому окремі адміністративні провадження починаються як неконфліктні, але внаслідок різних обставин вони можуть перетворюватися у конфліктні. Встановлено, що найбільша частина конфліктних адміністративних проваджень реєструється у сфері публічного порядку та публічної безпеки. Висновки. Зазначається, що поділ адміністративних проваджень на конфлікті та неконфліктні певною мірою сприятиме підвищенню рівня теоретичних досліджень у сфері адміністративного права та адміністративного процесу. Крім того, висвітлення зазначених рис конфліктних проваджень може певною мірою сприяти більш чіткому застосуванню окремих норм адміністративного права у попередженні конфліктів.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"134 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141656415","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАХОДІВ ЗАПОБІГАННЯ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА","authors":"Володимир Буга","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.2","url":null,"abstract":"У статті наголошено, що адміністративні заходи запобігання правопорушенням у сфері будівництва – це заходи адміністративного примусу спрямовані для недопущення протиправних дій і негативних наслідків, або їх мінімізації; переривання протиправної поведінки, припинення розпочатого або вже вчиненого протиправного діяння, що посягає на встановлений порядок будівництва та проведення будівельних робіт; забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки; покарання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Адміністративні примусові заходи у сфері будівництва застосовують для запобігання правопорушенням, недопущення настання негативних наслідків, утворення певної ситуації недопущення протиправних дій; переривання протиправної поведінки, припинення розпочатого або вже вчиненого протиправного діяння, що посягає на встановлений порядок здійснення будівництва та проведення будівельних робіт, забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки; покарання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Адміністративно-попереджувальні заходи запобігання порушенням у сфері будівництва в Україні визначено як діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадських організацій щодо формування у правопорушників законослухняної поведінки, запобігання правопорушенням, що посягають на порядок ведення будівництва (здійснення будівельних робіт тощо), з урахуванням обставин та умов, що негативно впливають на індивідуальну, або групову протиправну поведінку осіб. Адміністративно-попереджувальним заходам запобігання властиві певні особливості, які характеризують їх місце в єдиній системі заходів адміністративного примусу. Суть цих особливостей полягає в тому, що адміністративно-попереджувальні заходи тісно пов’язані із заходами припинення і заходами стягнення. Зв’язок адміністративно-попереджувальних запобіжних заходів із заходами адміністративного припинення виявляється, перш за все, у тому, що вони в багатьох випадках є попередниками заходів адміністративного припинення. У той же час застосування заходів припинення часто передує застосуванню адміністративних стягнень, оскільки забезпечує можливість притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Адміністративні заходи припинення порушень у сфері будівництва визначено як примусове зупинення правопорушень та попередження можливих шкідливих наслідків і забезпечення застосування щодо порушника адміністративних стягнень. Адміністративна відповідальність у сфері будівництва визначено як вид юридичної відповідальності, що полягає у реакції уповноважених правоохоронних, наглядових та контрольно-ревізійних органів внаслідок учинення адміністративних правопорушень у сфері будівництва, у вигляді застосування заходів адміністративного примусу – адміністративних стягнень передбачених, зокрема, ст. 96, 96-1, 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» ","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"123 29","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141656721","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МЕТОДОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ: АПРОКСИМАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ","authors":"Сергій Кривошликов, Олександр Терещук","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.7","url":null,"abstract":"Статтю присвячено пошуку раціональних підходів до формування ефективних методів планування національної безпеки України, з урахуванням провідного зарубіжного досвіду. Проведено компаративне дослідження особливостей адміністративного регулювання планування національної безпеки, у якості бази якого авторами було обрано Велику Британію та США. Компаративне дослідження виявляє різноманіття методологій у сфері стратегічного управління, які застосовуються у двох ведучих державах світу, варіюючи від детально регламентованої адміністративно-юридичної структури до більш гнучкої та консультативної моделі, яка не має чітких законодавчих рамок. Попри відмінності в підходах до імплементації механізмів управління та в очевидну диверсифікацію структури стратегічних документів, фундаментальні принципи розробки стратегічного планування залишаються однаковими. Ключовим елементом стратегічного планування в цих націях є культурна специфіка розвитку відповідних систем, що була сформована протягом тривалого часу. Наголошено на доцільності, з огляду на відсутність в Україні власного історичного досвіду у сфері стратегічного управління та планування в контексті Національної безпеки, аналізу трьох альтернативних стратегій оптимізації національної адміністративної основи: у межах першого методу адміністративно-юридична основа для стратегічного планування розробляється та імплементується у сферу стратегічного управління в інтегральному форматі; в контексті другого методу відбувається створення адміністративно-правового фундаменту, який забезпечує лише часткову регуляцію відповідної системи; третій підхід передбачає конструювання адміністративно-правової бази, яка не встановлює юридичні рамки для універсальної системи стратегічного планування. Акцентовано увагу на потребі аналізу проблематики та перспектив розвитку пов'язаних секторів, які є критично важливими для ефективного формування стратегічного планування в аспекті національної безпеки, включаючи сфери освіти, наукових досліджень, інформаційного середовища та загальнодержавної політики.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"96 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141657941","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ","authors":"Андрій Греку","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.5","url":null,"abstract":"Вступ. Підготовка справи до судового процесу є важливим етапом охорони людських прав та відновлення порушеного права, адже національним законодавством регламентовано право на судовий захист. Через воєнні дії росії на територію нашої держави, процес підготовки справи до судового розгляду ускладнюється. Змінюючи місця дислокації, через загрозу безпеці, деякі справи можуть бути загублені та потребують відновлення. А деякі люди взагалі відмовляються в захисті своїх прав через психологічні та економічні фактори. Тема є дуже актуальною сьогодні, адже етап підготовки процесуального розгляду є важливим та необхідним у судочинстві. Процесуальними кодексами регулюється підготовка справи до судового розгляду. Важливими є внесення змін в законодавство України, підлаштувавши його під воєнний час. Необхідним є дослідження нормативної та теоретичної національної та міжнародної бази. Мета. Метою статті є теоретико-правове дослідження процесуальних аспектів підготовки справи до судового розгляду. Матеріали і методи. Матеріалами теоретичного аналізу є національні та міжнародні наукові праці вчених та нормативна основа. Застосовуються спеціальні та загальнонаукові методи. Окрема сходинка відводиться юридичному методу наукового пізнання. Використано метод аналізу, структурно-функціональний метод, прогнозування, історичний метод, порівняння, узагальнення, опису. Результати. У результаті наукового дослідження та теоретико-правового вивчення джерельної бази внесено пропозицію запровадження авторської методики покращення процесуальних аспектів до судового розгляду справ, у період воєнного часу. Наведено авторську класифікацію принципів процесуального права у підготовці справи до судового розгляду. Узагальнено наукові праці вчених та нормативно-правові джерела. Пояснено важливість медіації, як процедури до судового вирішення спорів. Наголошено на необхідності дослідження міжнародного досвіду та його обміну між працівниками суду для покращення їх роботи. Перспективи. Наукове дослідження аналіз та вивчення процесу підготовки справи до судового розгляду, розкриває основні актуальні проблеми сьогодення та надає можливість і надалі досліджувати авторські пропозиції, зарубіжний досвід та впроваджувати позитивні аспекти в практичну діяльність.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"141 32","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141655975","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОКРЕМІ ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ МАСОВІ ЗАХОДИ У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ","authors":"Роман Свистович","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.8","url":null,"abstract":"У статті здійснюється дослідження загальних положень щодо масових заходів та їх первинних форм. Розкриваються суть масових заходів у первісному суспільстві, а саме виді і форм таких заходів та їх поділ в подальшому на різні масові заходи. Аналізуються відповідно до логічного порядку різні види первинних масових заходів в первісному суспільстві розкривається їх суть Досліджено певні подібності масових заходів з сучасними. Мета роботи – встановити певну кореляцію видів масових заходів, які вперше проводилися в первісному суспільстві та масових заходів, які проводяться сьогодні Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу видів масових заходів у первісному суспільстві та порівняння їх окремих аспектів з сучасними масовими заходами. Наукова новизна. Масові заходи досить поширене явище у людському суспільстві. Роль масових заходів та їх правові наслідки певною мірою є частиною соціуму. Аналіз проведення масових заходів у первісному суспільстві сформульовано вперше. Висновки. Проаналізовано особливості проведення масових заходів у первісному суспільстві та запропоновано їх класифікацію на основі досліджень вчених. Зроблене порівняння щодо проведення масових заходів в первісному суспільстві та в сучасному світі.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"116 23","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141657486","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ У СФЕРІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ ТА УСУНЕННЯ УМОВ ЇХ ВЧИНЕННЯ","authors":"Я. О. Голобородько","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.4","url":null,"abstract":"У науковій статті встановлено, що питання дисципліни та правопорядку у Збройних силах України ще не на належному рівні. Причини нами такого стану перш за все є військова агресія Російської Федерації, досить часті зміни особового складу військових підрозділів, а також відсутність чіткої системи виховання військовослужбовців виявлення і попередження правопорушень. Відповідно фактор військової агресії Російської Федерації та часті зміни особового складу не можуть біти усунутими, проте питання активізації діяльності Військової служби правопорядку стоїть на порядку денному вже декілька років. На жаль, на сьогодні Військова служба правопорядку, яка була утворена у 2002 році не має достатніх важелів впливу на ситуацію з дисципліною, а також адміністративними та кримінальними правопорушеннями. Причинами є те, що Військова служба правопорядку створювалася у період, коли у Збройних силах України існувала досить чітка система військової юстиції, тобто існувала військова прокуратура та система військових судів. Проте у 2012 році зазначена система була зруйнована у зв'язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України. При цьому причиною для знищення системи військової юстиції адміністрація Президента України Януковича на той час назвала причину великого скорочення Збройних сил України та відсутність великої кількість кримінальних правопорушень. Створення Військової служби правопорядку у 2002 році перш за все було спрямоване на виявлення і припинення адміністративних та дисциплінарних правопорушень, а також порушень Правил дорожнього руху водіями військовослужбовцями. До повноважень Військової служби правопорядку не входили питання проведення оперативно-розшукової діяльності та виявлення кримінальних правопорушень, так як зазначені питання були закріплені переважно за системою військової юстиції. У статті обґрунтовано, що на сьогодні у Збройних силах України зросла кількість як адміністративних як і кримінальних правопорушень, тому одним з головних факторів щодо виявлення, попередження та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень має стати Військова служба правопорядку Крім того, проаналізовано різноманітні соціальні психологічні та інші умови, які приводять до вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень військовослужбовців. Зроблено висновок, що на сьогодні перш за все необхідно змінити статус Військової служби правопорядку, та надати їй повноваження військової поліції, як це зроблено у багатьох країнах, наприклад, У Сполучених Штатах Америки, Іспанії, Туреччини та інших. Країн зроблено висновок, що військовослужбовцям Військової служби правопорядку необхідно використовувати нові форми і методи щодо протидії адміністративним та кримінальним правопорушенням у системі Збройних сил України.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"143 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141655962","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УНИКНЕННЯ ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОРУПЦІЙНІ ДІЯННЯ ЗА УМОВ ЮРИДИЧНОЇ ПОМИЛКИ: ДИСКУСІЙНІ АСПЕКТИ","authors":"В.О. Веклич","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.3","url":null,"abstract":"У статті розглянуто різні аспекти доктринального опрацювання дефініції уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за корупційні діяння за умов юридичної помилки. Увагу в контексті цього дослідження було закцентовано на окремих дискусійних особливостях юридичної практичної діяльності, які стосуються законотворчої практики, правотворчої і правозастосовної практики, що у підсумку призводять до уникнення винними особами притягнення до кримінальної відповідальності за корупційні діяння. Було опрацьовано доктринальне розмежування понять уникнення і ухилення від кримінальної відповідальності, а також звільнення і уникнення кримінальної відповідальності за корупційні діяння за умов юридичної помилки задля напрацювання чіткості дефініцій у розглядуваній сфері. Під час дослідження встановлено міжгалузевий характер уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за корупційні діяння, у зв’язку з чим запропоновано подальшу розробку відповідного міжгалузевого правового інституту (передусім в контексті таких галузей права, як кримінальне і кримінально-процесуальне). Загалом, матеріали цього дослідження мають дискусійний характер щодо розробки відповідної проблематики.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"68 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141658466","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ: НАПРЯМИ ТА ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ, ОСНОВНІ ЦІЛІ, МЕТА ТА ПРОБЛЕМИ","authors":"Володимир Заросило, Владислав Чалчинський, Сергій Рибченко","doi":"10.32689/2522-4603.2022.3.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.6","url":null,"abstract":"У статті розглядаються питання розвитку та впровадження електронного урядування в Україні, а також висвітлено основні цілі, шляхи реалізації та проблемні питання. Проаналізовано основні етапи становлення е-урядування починаючи з 2011 року, серед яких виокремлено п’ять основних. Закцентовано увагу на поступальному розвитку електронного урядування та зазначено, що на сучасному етапі розвитку держави більшість із зазначених етапів пройдено, однак все-таки необхідно звернути увагу на окремі аспекти, які знижують ефективність застосування електронного урядування. Серед ключових проблем, що гальмують реалізацію електронного урядування загалом та поширення електронних послуг в Україні, зокрема виділяють такі фактори: недостатня забезпеченість населення ґаджетами, слабке покриття інтернетом окремих територій, шахрайство в мережі, низький рівень володіння цифровими навичками серед населення, зокрема щодо вразливих груп. Сформульовано пропозиції щодо подолання цих перешкод, зокрема через використання таких інструментів: поширення комп'ютерної грамотності серед різних груп населення, залучення ЗМІ до інформаційних кампаній, комп'ютеризація освітніх закладів тощо. Окреслено перспективи подальших дослідження, які полягають у комплексному аналізі проблем та перешкод у реалізації електронного урядування в Україні, розробці рекомендацій щодо вдосконалення наявних електронних сервісів в Україні та вивчення шляхів подолання кіберзлочинності та захисту персональних даних.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":"46 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141658341","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПОКАРАННЯ У МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: МАПУВАННЯ ВИКЛИКІВ НА ШЛЯХУ ДО КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТТЯ","authors":"Едуард Кузьмін","doi":"10.32689/2522-4603.2024.1.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2024.1.2","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню проблематики концептуалізації поняття покарання у міжнародному кримінальному праві та віднаходженню викликів, які наразі існують на шляху до відповідного результату. Визначено роль та місце феномену «міжнародного злочину» в означеному процесі, як такого, який не тільки пронизує переважну більшість аспектів міжнародного кримінального права, а й одночасно знаходиться в тісному взаємозв’язку із «покаранням», суттєво впливаючи на нього, видозмінюючи його внутрішні змістовні характеристики й параметри. Виявлено та систематизовано дві групи сучасних викликів на шляху до концептуалізації покарання у міжнародному кримінальному праві, серед яких чільне місце, з одного боку посідає проблематика «авторитету» та «легітимності» міжнародного кримінального права, «легальності» й «легітимації» міжнародних кримінальних судів і трибуналів, а також «законності» покарання у міжнародному кримінальному праві («зовнішні виклики»), а з іншого – широке коло проблем, пов’язаних із визначенням покарання, його мети, цілей, структури системи покарань, конкретних їх видів, а також інших специфічних нюансів, зосереджених довкола цієї категорії («внутрішні виклики»). Наголошено на перспективності досліджуємої тематики і обґрунтовано доцільність подальшої її наукової розробки з огляду на виявлені тенденції, що формуються («похідний характер», «селективність», «конфронтація»).","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":" 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141371584","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УЧАСТЬ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН В ДЕРЖАВНИХ СПРАВАХ: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ","authors":"Дмитро Неофіта","doi":"10.32689/2522-4603.2024.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32689/2522-4603.2024.1.3","url":null,"abstract":"Стаття розглядає актуальну тему участі іноземних громадян у державних справах, зосереджуючись на їхніх правах та обов'язках в контексті міжнародного права, внутрішнього законодавства країни, а також в аспекті міграційного, цивільного, кримінального та адміністративного права. Зазначено, що іноземці мають право на участь у судочинстві та надає огляд нормативних актів, які регулюють ці питання в Україні, зокрема Цивільний процесуальний кодекс. У тексті йдеться про права та обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні, а також про їхнє стосування до правових норм, які регулюють їхній статус і поведінку в країні. Також розглядаються процедури їхнього участі у судочинстві та умови, за яких суди України можуть розглядати справи з іноземним елементом. Вказано про важливі зміни до законодавства України, які стосуються правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які надавали підтримку у захисті територіальної цілісності та недоторканості України. Ці зміни визнають важливість внеску цих осіб у захист країни та надають їм відповідний правовий статус. У цій статті також йдеться про прийняття норми в законодавстві, яка визнає внесок іноземців у безпеку та захист України в період складних історичних подій. Ця норма вважається сигналом відкритості та готовності України до співпраці з іноземними громадянами і може стимулювати подальшу міжнародну співпрацю та підтримку. Також зазначається, що участь іноземних громадян у державних справах може викликати різноманітні проблеми, такі як розбіжності в розумінні правових норм, що може призвести до конфліктів і непорозумінь. Виявлені проблеми та виклики, пов'язані з участю іноземних громадян в державних справах. Основні проблеми включають: різноманітність розуміння правових норм між іноземцями та місцевими жителями, що може призвести до конфліктів та непорозумінь; перешкоди в доступі до правосуддя через незнання місцевих процедур та недостатню підтримку чи доступ до правового представництва; ускладнення виконання судових рішень для іноземних громадян, особливо якщо вони перебувають за межами країни. Визначено необхідність вжиття комплексу заходів для вирішення проблем, пов'язаних з участю іноземних громадян в державних справах. Сформовано ефективне вирішення цих проблем вимагає комплексного підходу та співпраці між державними органами, правозахисними організаціями та цільовими групами громадян.","PeriodicalId":515394,"journal":{"name":"Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки","volume":" 28","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-06-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141374599","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}