Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava最新文献

{"title":"МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ: ІСТОРИЧНИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ТА АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ","authors":"Оксана Віталіївна Баштанник","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.1","url":null,"abstract":"У статті автором обґрунтовується, що дослідження особливостей функціонування політичних інститутів на сьогоднішній день може бути реалізовано через використання широких методологічних орієнтирів, але загальна теорія інституціоналізму залишається пріоритетною для більшості вчених. Історичний інституціоналізм, як дослідницька стратегія нового інституціоналізму, тяжіє більшою мірою до аналізу формалізованих політичних інститутів (таких як органів державної влади), які і до тепер мають вирішальний вплив на політичний процес. Метою дослідження є аналіз можливостей застосування методології історичного інституціоналізму стосовно дослідження особливостей функціонування державно-політичних інститутів різного типу – від вивчення ролі міжнародних організацій в глобальній політиці до трансформаційних процесів у перехідних суспільствах та особливостей розвитку внутрішньодержавних локальних утворень. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що використання методології історичного інституціоналізму в дослідницькому процесі представляє інтерес тим, що відкриває можливості не лише для ретроспективного аналізу політики, але і для виведення закономірностей, які б дозволяли прогнозувати її – що особливо важливо для реалізації публічної політики. Більшою мірою увага вчених в даному аспекті спрямовується на розгляд формалізованих аспектів політики, тих інститутів і процесів політичної системи, що пов’язані з реалізацією державної влади в першу чергу (є функціональними елементами системи державного управління). Але дослідження історичного підґрунтя виникнення і розвитку означених феноменів, пов’язаного із культурними, традиційними, неформальними чинниками (в рамках, наприклад, публічної історії), поглиблює розкриття їх змістовного наповнення і може сприяти досягненню практичних результатів від політичного курсу при впровадженні в дію отриманих висновків.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"74 2","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135475681","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ФІНАНСАМИ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЇХ ВИКОРИСТАННЯМ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Олена Вадимівна Бражко, Світлана Мельсиківна Верительник","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.6","url":null,"abstract":"У статті розглядаються процеси управління публічними фінансами та контролю за їх використанням в період воєнного стану. Підкреслюється, що управління публічними фінансами в умовах воєнного стану принципово відрізняється від звичайних процедур мирного часу. Виділено зміни в законодавчій базі воєнного часу в Україні з метою ефективного реагування на зміни в розподілі та перерозподілі державних фінансів. Надано оцінку стану доходів та видатків за загальним фондом Державного бюджету після запровадження воєнного стану в Україні і виявлено, що найбільший відсоток займають видатки на оборону. Проведено порівняльний аналіз основних фінансових показників державного сектору, зафіксованими до війни, з показниками під час війни. Доведено, що такі різкі зміни стали прямим наслідком воєнних дій на території України, що призвели до скорочення виробництва, зменшення податкових надходжень до всіх рівнів бюджету та збільшення видатків на оборону. Встановлено, що основним напрямом фінансової підтримки в бюджетній сфері сьогодні є зовнішні запозичення. Окреслено обсяг допомоги, наданої Україні міжнародними партнерами з початку війни. Враховано необхідність і потенціал отримання фінансових ресурсів з-за кордону в майбутньому, а також необхідність підтримання позитивного боргового іміджу української держави на міжнародному полі. Виокремлено основні напрями подальшого фінансування бюджетних видатків в умовах воєнного стану. Стверджується, що увага органів державної влади та місцевих громад має бути зосереджена на пошуку шляхів максимального підвищення бюджетної достатності на всіх рівнях. Автор рекомендує місцевій владі відповідно до її повноважень і можливостей, стимулювати малий і середній бізнес до відновлення діяльності та сплати податків, тим самим відроджуючи економічний і фінансовий потенціал місцевих громад. Також зазначається, що одним із пріоритетних питань управління публічними фінансами є зниження майбутніх витрат на обслуговування боргу за рахунок підвищення кредитного рейтингу України та поліпшення доступу до дешевих кредитів. Запропоновано напрями, яким необхідно приділити увагу в умовах воєнного стану, для подальшого фінансування бюджетних видатків.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"30 8","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135475909","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КООРДИНАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА СУСПІЛЬСТВА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ","authors":"Наталія Анатоліївна Липовська, Катерина Олександрівна Сахарова, Олександр Сергійович Шевченко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.4","url":null,"abstract":"Авторами окреслено механізми координації взаємодії держави та суспільства для формування та реалізації сучасної публічної політики в Україні. Обґрунтовано, що структура публічного простору включає безліч акторів, серед яких в демократичному суспільстві постає індивід як основний елемент суспільства, що володіє автономією і незалежністю, здатністю діяти; інститути громадянського суспільства, інші структури публічного управління. На думку авторів, структура українського публічного простору і ступінь розвитку його основних суб’єктів, інститутів і механізмів визначають характер публічної політики і показують можливі напрямки діяльності з розширення форм співробітництва на партнерських засадах, що сприяло б підвищенню керованості суспільства в цілому. Підкреслено, що наукова традиція включення суспільства в якості повноцінного суб’єкта публічної політики як політики цілеспрямованого формулювання і формування спільних ціннісних засад діяльності суспільства в цілому знайшла підтвердження під час повномасштабної війни росії в Україні у вигляді синергетичного поєднання держави та суспільства з метою протидії нечуваним викликам та відсічі збройної агресії. Доведено, що сучасна держава може виконати свою місію тільки на умовах партнерства і співпраці з суспільством, використовуючи державне управління, пом’якшуючи жорсткі форми координації, розширення участі громадян у публічній політиці, включаючи форми публічного представництва в процедурах прийняття публічних рішень, розроблення політичних рішень та їх реалізації за участю суспільства. Визначено, що публічна політика – це процес пошуку можливих механізмів регулювання і контролю, майданчиків для широкого і експертного обговорення, дій по виявленню і декларування потреб населення, його думок щодо політичних рішень, що приймаються на різних рівнях влади, а, з іншого боку, публічна політика є продуктом громадської думки, тобто виявлення та врахування раціональних і оціночних суджень широких верств населення, механізмом підтримки моральних норм, які забезпечують легітимацію влади та її здійснення в публічному просторі.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"21 8","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135480506","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІВ","authors":"Олена Віталіївна Кулешова, Людмила Василівна Міхеєва","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.13","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано стан дослідження проблеми професійної самореалізації педагогів, з’ясовано, що вона має тривалу історію та є одним з ключових питань професійної педагогічної діяльності та розвитку особистості педагогів. Актуальність проблеми професійної самореалізації визначається тим, що незважаючи на значний обсяг досліджень, що проводяться в галузі професійної самореалізації педагогів, все ще існує декілька невирішених аспектів, які варто розглянути детальніше, зокрема: існують психологічні особливості, які можуть впливати на процес самореалізації педагога та її результати. Дослідження цих особливостей може привести до розуміння та розв’язання проблем, з якими зіштовхуються педагоги під час професійної самореалізації. Визначено основні психологічні особливості, що впливають на професійну самореалізацію та включають: мотивацію, самооцінку, емоційний інтелект, толерантність, саморегуляцію, креативність, відповідальність, самостійність, навчання, співпрацю. Охарактеризовано результати досліджень психологічних особливостей професійної самореалізації педагогів. Виявлено, що певна частина педагогів має низькі показники самореалізації, саморегуляції, мотивації професійної діяльності та самооцінки. Це свідчить про проблеми, з якими зіштовхуються ці педагоги, такі як обмеження у самовираженні, незадоволення від роботи, недостатнє відчуття власних досягнень та низька мотивація до саморозвитку. Низький рівень самооцінки, саморегуляції, мотивації та самореалізації обмежує професійний потенціал педагогів та негативно впливає на їхню роботу та особистісний розвиток. Питання професійної самореалізації педагогів потребує подальшого дослідження. Доведено, що врахування психологічних факторів, їх впливу на саморозвиток педагогів та впровадження ефективних методів підтримки та розвитку професійної самореалізації сприятиме покращенню роботи педагогів та навчанню учнів. Результати досліджень підкреслюють важливість підтримки та співпраці в колективі, які сприяють професійній самореалізації педагогів. Створення сприятливого середовища, де педагоги можуть ділитися своїм досвідом, отримувати фідбек та підтримку від колег, позитивно впливає на їхню мотивацію та розвиток.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"29 12","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135475733","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ЗНАНЬ СТЕЙКГОЛДЕРІВ, ЯКІ ЗАЛУЧЕНІ ДО ПРОЦЕСІВ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ОСНОВІ СМАРТ-СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ","authors":"Марина Анатоліївна Сорока","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.9","url":null,"abstract":"У статті визначено актуальні зміни правової основи застосування підходу смарт-спеціалізація, які модернізують відповідні складники алгоритмів взаємодії органів публічного управління та стейкголдерів, зокрема: проведення (за потреби) консультації із суб’єктами публічної регіональної політики, а також представниками стейкголдерів та вигодонабувачів (бенефіціарів) для узгодження позицій; залучення агенції регіонального розвитку, асоціації органів місцевого самоврядування та їх об’єднання, громадські об’єднання, інші суб’єкти регіональної політики, представники стейкголдерів. Виявлено, що участь регіональних стейкголдерів має бути узгоджена з вимогами процесу розробки стратегії і здатністю кожного учасника відповідати цим вимогам. Комплекс знань і навичок стейкхолдерів має забезпечить достатній рівень для успішної підготовки кожного сегменту стратегії регіонального розвитку. Розглянуто кращі практики широкомасштабних та комплексних процесів взаємодії стейкголдерів регіональної смарт-спеціалізації у Європі, які передбачають використання різноманітних форм та видів взаємодії. Визначено елементи і змістовні складники моделі знань, яка має стати основою розроблення освітніх програм підготовки фахівців зі смарт-спеціалізації через здобуття вищої освіти, короткотермінового підвищення кваліфікації, участі в спеціалізованих семінарах і тренінгах, створення груп у месенджерах для обміну між фахівцями інформацією, досвідом і комунікацією тощо, що відповідатиме не лише сьогоднішнім, а й майбутнім вимогам до компетентності учасників розроблення стратегій розвитку на основі смарт-спеціалізації.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135475732","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МИРОТВОРЧИХ СИЛ ООН ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ","authors":"Андрій Миронович Іваницький","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.16","url":null,"abstract":"У статті визначено, що поняття «миротворчість» доцільно тлумачити як діяльність міжнародних міжурядових організацій або окремих держав, а також інших суб’єктів міжнародної політики, яка спрямована на запобігання та врегулювання міжнародних конфліктів як мирними методами, так і з використанням військової сили, застосування якої має бути затверджене рішенням ООН. Окреслено, що сучасна практика ООН включає різноманітні механізми для досягнення міжнародного миру та безпеки, такі як превентивна дипломатія, утвердження миру, підтримання миру, примус до миру та будівництво миру в постконфліктний період. Охарактеризовано основні особливості миротворчих сил ООН («блакитні шоломи»). Визначено особливості проведення миротворчих операцій під егідою ООН. Визначено основні критерії затвердження мандату миротворчої операції. Розглянуто порядок прийняття рішення Радою Безпеки ООН щодо проведення миротворчої операції. Обґрунтовано думку щодо доцільності проведення миротворчої операції під егідою ООН в Україні як способу припинення війни з рф. Підсумовано, що миротворчі сили ООН є одним з механізмів забезпечення міжнародної безпеки, який гарантує підтримку демократичних принципів, сприяє припиненню вогню між сторонами конфлікту, доставці гуманітарної допомоги і створенню умов примирення. Зауважено, що доцільно розробити окремий міжнародний нормативний акт ООН, у якому чітко врегулювати порядок залучення миротворців до збройних конфліктів та їх статус. Зроблено висновок, що залучення миротворців ООН «блакитних шоломів» до воєнних дій в Україні матиме позитивний вплив на подальший хід російсько-української війни за певних умов: 1) надання Радою Безпеки ООН «жорсткого мандату» з можливістю застосування зброї не лише для самозахисту персоналу ООН; 2) надання досить великої кількості особового складу миротворців (близько 50 тисяч); 3) до складу миротворчої місії не повинні входити сили рф та дружніх до неї держав; 4) введення миротворчих сил на окуповані території виключно на вигідних для України умовах.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"23 6","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135477562","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ВИПРАВНО-ТРУДОВОЇ І ТАБІРНОЇ СИСТЕМИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ НА ПОЧАТКУ 1920-Х РР.","authors":"Тетяна Дмитрівна Дем’янчук","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.15","url":null,"abstract":"Період становлення радянської кримінально-виконавчої системи з 1918–1924 рр. можна кваліфікувати, як «революційний» або «система перехідного типу». З перших років утвердження радянської влади, її апологети пропонували саме виправно-трудовий характер кримінально-виконавчої системи. Загальним недоліком радянської кримінально-виконавчої системи на початку 1920-х рр. було те, що одночасно з Народного комісаріату юстиції, в системі якого функціонували виправні установи, відбувалося становлення Народному комісаріату внутрішніх справ, в структурі якого виникали установи для тимчасового утримання осіб, яких підозрювали у вчиненні різного роду порушень. Окрім того, власними місцями відбування покарань володіла Всеросійська надзвичайна комісія Об’єднаного державного політичного управління – це були або тюрми (місця тимчасового утримання підозрюваних осіб) або табори (утримувалися надзвичайно небезпечні злочинці, як правило, політичні). ДОПР поділялись на: а) чоловічі, б) жіночі, в) підслідні, г) строкові, д) пересильні. Обов’язковим атрибутом перебування в ДОПР були виконання трудових повинностей. Основним типом установ відбування покарань в Україні на початку 1920-х рр. стали табори примусових робіт – попередники виправно-трудових колоній, які також організовувалися за гендерним принципом. З жовтня 1920 р. у кожній губернії почали формуватися табори примусових робіт. До початку 1921 р. існувало п’ять типів таборів примусових робіт: табори особливого призначення, концентраційні табори загального типу, виробничі табори, табори для військовополонених та табори-розподільники. Встановлено, що в офіційному діловодстві перших років радянської влади паралельно використовувати поняття «табір примусових робіт», «концентраційний табір», «концентраційний табір примусових робіт», «концентраційний трудовий табір» та ін. З часом утвердився підхід, що в установах, по відношенню до яких застосовували поняття «концентраційний» робота ув’язнених була обов’язковою. Аргументовано, що в першій половині 1920-х рр. основною проблемою установ відбування покарань були відсутність належних санітарних та матеріальних умов утримання ув’язнених, системи медичного забезпечення й дотримання законності.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"32 3","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135476041","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ДИНАМІЧНОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА","authors":"Ірина Василівна Драган, Іван Олександрович Драган","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.3","url":null,"abstract":"В статті розглянуто компетентнісний підхід як один із факторів забезпечення вищого якісного рівня функціонування суб’єкту економіки на основі поєднання професійних знань та умінь, особистісних характеристик та мотиваційних установок, інноваційного образу мислення з практикоорієнтованими діями, спрямованими на підвищення ефективності державної антикризової політики в умовах динамічного зовнішнього середовища. Обґрунтовано модель формування антикризових компетенцій у процесі розробки та реалізації антикризової політики на основі розгляду поведінкових змінних, що впливають на компетентність керівника підприємницьких структур чи фахівця з антикризового управління: влада, рішення, інформація, час, що дало змогу сформулювати професійну, функціональну, інформаційну та комунікаційну компетентність фахівця з антикризового управління. Доведено, що у процесі діагностики зовнішніх та внутрішніх ресурсів економічних суб’єктів найбільш значущими компетенціями є: робота з інформацією, організаційна взаємодія, системність мислення. При виявленні симптомів кризи важливими антикризовими компетенціями є робота з інформацією, стресостійкість, а також відповідальність та своєчасність ухвалення рішення про необхідність проведення змін. Зазначено, що при формулюванні стратегічних альтернатив та вибору найбільш оптимальної стратегії найбільш важливими компетенціями є, наступні: адекватне прийняття рішень, відповідальність та своєчасність змін, креативність та новаторство, а при реалізації програми антикризових заходів на перший план виходять такі антикризові компетенції, як адекватне прийняття рішень, організаційна взаємодія, переконлива комунікація.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"21 3","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135480510","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ","authors":"Дмитро Олександрович Бобронніков, Ірина Аркадіївна Чикаренко","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.2","url":null,"abstract":"У статті відображено результати дослідження нормативно-правових та організаційно-управлінських засад формування та реалізації сучасної енергетичної політики в Україні. Показано, що особливої актуальності питання енергетичної безпеки, енергоефективності та енергозбереження країни набули в умовах збройної агресії рф проти України та введення в дію правового режиму воєнного стану, а також у контексті набуття Україною у червні 2022 року статусу повноправного члена Європейського Союзу. Тому проведення такого дослідження дозволило зробити певні висновки та обґрунтувати шляхи удосконалення вітчизняної законодавчої бази у цій сфері, а також буде сприяти забезпеченню ефективного функціонування енергетичної системи країни у повоєнний період, енергетичній безпеці, розвитку відновлюваних джерел енергії та енергоефективності, виконанню міжнародних зобов’язань в сфері енергозабезпечення й енергозбереження. Показано, що на протязі майже двох десятиріч в Україні розроблялися довгострокові енергетичні стратегії (до 2030 р., до 2035 р.), які з часом втрачали актуальність і чинність, так і не будучи реалізованими у повному обсязі. Вони були нежиттєздатними внаслідок, насамперед, відсутності механізмів та засобів, що стимулюють ініціаторів та розробників енергетичної політики до її успішної реалізації. Запропоновано переглянути останню енергетичну стратегію на предмет її актуалізації з урахуванням сучасних умов та реалій, оскільки кардинальні зміни на світових енергетичних ринках і погіршення стану національної економіки внаслідок війни рф на території України ускладнюють гарантування енергетичної безпеки України. Сучасна енергетична стратегія має містити амбітне стратегічне бачення і систему стратегічних та операційних цілей і завдань, спрямованих на довгостроковий розвиток енергетичного сектора країни у повоєнний період, з урахуванням вимог щодо майбутнього членства України в ЄС, а також визначати дієві антикризові механізми державної енергетичної політики на всіх етапах її реалізації, що забезпечить досягнення задекларованих стратегічних цілей і отримання очікуваних результатів у сфері енергоефективності та енергозбереження.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"32 4","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135476040","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОСТОРОВА ЕТНОДОКТРИНА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ: НОМЕНКЛАТУРА NUTS ЯК АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОСНОВА РЕГІОНІВ КРАЇН-ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ","authors":"Юрій Юрійович Курілов","doi":"10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.4.7","url":null,"abstract":"Дана стаття присвячена висвітленню та осягненню основ регіональної демократії передових (неперефирійних) в сфері впровадження принципу субсидіарності, децентралізації та достатньої територіальної автономії суб’єктів адміністративного поділу країн-членів Європейського Союзу. В роботі використано здебільшого еклектичний метод щодо виявлення регіональних та територіальних основ організації публічних органів влади та публічної служби Іспанії, Італії, Франції, а також інших країн. У визначенні потенціалу регіонів згідно номенклатури NUTS використано історико-етнографічний підхід та метод мапічного моделювання. Для регіонального поділу автором використано карту історичних регіонів України, в основі яка побудована істориками за принципом єдності регіональної ідентичності у вживанні мовних варіацій та виговорення окремих слів, букв та наголосів, що породжує побутову та культурну спільність в історичних регіонах України, природу їх окремого світогляду, та може стати основою етнічного регіоналізму, регіональної децентралізації та запорукою вдалого з’єднання чи виокремлення цих регіонів в рамках номенклатури NUTS1.Для субрегіонального рівня (NUTS2) публічної влади автор здебільшого використовує функціональний метод, який дозволив мапічно розподілити території цього рівня в рамках кордонів історичних регіонів України за принципом територіальної симетрії та функціоналізму публічної служби, правоохоронних органів та судів апеляційної інстанції загальної юрисдикції, який ми можемо побачити, наприклад, як більш-менш територіальну рівнозначність суб’єктів субрегіонального устрою (провінції, райони, департаменти) на картах субрегіонального рівня в Іспанії, Італії та Франції. Карта поділу України на 13 регіонів та 50+-3 субрегіона вже була створена, презентована та проаналізована автором в попередніх роботах. В цій роботі ілюструється та оновлюється дана карта до рівня демонстративної точності у відповідності меж субрегіонів регіональним зовнішнім межам та культурним кордонам історичних регіонів, та внутрішнім межам і пропорціям самих субрегіонів. Досягненням цієї карти та функцій, які приписуються різним територіальним рівням на ній, полягає в тому, що її устрій доволі складний, багаторівневий, повно децентралізований, деконцентрований та є розподіленим у достатній кількості для того, щоб відповідати етностратегічним та етнодоктринальним стандартам та європейським цінностям розвитку демократії в Україні.","PeriodicalId":470443,"journal":{"name":"Dnìprovsʹkij naukovij časopis publìčnogo upravlìnnâ, psihologìï, prava","volume":"84 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135475846","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}