Vìstnik stomatologìï最新文献

{"title":"ТРІЩИНИ ТА ПЕРЕЛОМИ ЗУБІВ ЯК НАСЛІДОК НЕПРАВИЛЬНОГО ВИБОРУ МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ","authors":"О.В. Бульбук, О.І. Бульбук, М.М. Рожко, Б.Л. Пелехан, Л.І. Пелехан","doi":"10.35220/2078-8916-2023-47-1.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2023-47-1.21","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Вивчити та проаналізувати проблему утворення тріщин та переломів зубів в наслідок неправильного вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів. Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та сформованих завдань дослідження було проведено ряд клінічних та експериментальних досліджень. Клінічне дослідження було спрямоване на вивчення та аналіз ускладнень, що виникають після стоматологічного лікування дефектів твердих тканин зубів. Експериментальне дослідження включало в себе механіко-математичне моделювання контактної взаємодії реставрації з тканинами зуба. Об’єктом дослідження був напружено-деформований стан композиції «зуб-пломба» або «зуб-вкладка» з урахуванням контактної взаємодії твердих тканин зуба з пломбою (вкладкою). Досліджували поведінку кусково-однорідної пружної композиції під дією жорсткого штампу, яка моделює поведінку відновленого зуба під дією жувального навантаження. Наукова новизна. На підставі механіко-математичного моделювання контактної взаємодії реставрації з тканинами зуба нами встановлено, що для забезпечення міцності товщина стінки пошкодженого зуба повинна задовольняти умову h ≥ 0,175D. Із зменшенням товщини стінки коронки, у тканинах зуба виникають більші кільцеві напруження, темпи зростання кільцевих напружень підвищуються при зростанні коефі- цієнта Пуассона реставраційного матеріалу, і тим стрімкіше, чим більша величина дефекту. Обгрунтовано, що великі осьові напруження, які виникають у нелікованих зубах із дефектами твердих тканин зуба, призводять до їхніх переломів. Побудована механіко-математична модель контактної взаємодії реставрації з твердими тканинами зуба справджується у випадках більшого оклюзійного навантаження, що сприймає сама реставрація. Чим більший об’єм дефекту, тим більш чутлива відновлена структура до фізико-механічних характеристик реставрації, тим важливіший вибір матеріалу. Доведено, що старіння реставраційного матеріалу призводить до збільшення еквівалентних напружень у тканинах зуба, знижуючи міцність реставрації. Проведені нами дослідження, дозволяють констатувати, що помилки на етапі вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів призводять до клінічних ситуацій із несприятливим прогнозом для таких зубів аж до їхньої втрати.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"61 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136095080","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИТАНОВИХ ПЛАСТИН ДЛЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПРИ ВІДКРИТОМУ ПЕРЕЛОМІ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ З НАЯВНІСТЮ ЗУБА В ЩІЛИНІ ПЕРЕЛОМУ","authors":"Я.М. Мазурик, В.О. Маланчук","doi":"10.35220/2078-8916-2023-47-1.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2023-47-1.17","url":null,"abstract":"Мета роботи. Визначити твердість та пружність титанових пластин до кісткової тканини і покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому. Матеріали та методи. Рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.02.2022 по 01.08.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60. I група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи котрий проходить поперечно через лунку зуба, характеризується розташуванням площини перелому приблизно по всій лінії і через верхівку кореня. II група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи котрий проходить косо через лунку зуба. III група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи дотично до лунки зубу. Наукова новизна: визначення вибору форми титанової пластини та оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Основою успіху є вибір титанової пластини для досягнення мінімального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В моделі було враховано відстань найближчих до щілини перелому гвинтів, чим покращили фіксацію пластини на нижній щелепі. Таким чином, при достатньо точному співставленні уламків та наявності щільного контакту між ними пластина 1.5 мм змогла забезпечити стабільність до умов, що відповідають жуванню. За наявності діастазу між уламками НЩ одна пластина даної форми забезпечує достатню стабільність при жувальних навантаженнях при наявності самонарізаючих 5 гвинтів. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи «Нижня щелепа-пластина» в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136095068","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СТАН ТВЕРДИХ ТКАНИН ТИМЧАСОВИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ","authors":"Н.І. Смоляр, М.Ю. Лесіцький","doi":"10.35220/2078-8916-2023-47-1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2023-47-1.1","url":null,"abstract":"Стан твердих тканин тимчасових зубів суттєво впливає на розвиток зубощелепної системи дитини. Каріозні ураження жувальних та апроксимальних поверхонь тимчасових зубів, передчасне видалення є причинами не лише формування зубощелепних аномалій та деформацій, але й порушення функцій жування та мови, що призводить до зниження самооцінки і порушення адаптації дитини в соціумі та є негативним фактором при формуванні її особистості. Усе це обумовлює необхідність проведення профілактичних заходів та своєчасного лікування карієсу молочних зубів. Мета дослідження. Вивчення поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Матеріал та методи дослідження. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 720 дітей віком 6-12 років м. Львова. Оцінку ураженості карієсом тимчасових зубів проводили згідно наступних показників: поширеності (у %) та інтенсивність карієсу за показником кп. Характер прикусу оцінювали за класифікаціями Енгля Е. (1889) та Калвеліса Д.А. Наукова новизна. У даному дослідженні було вивчено ураженість карієсом тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Встановлено, що, в середньому, поширеність та інтенсиність карієсу тимчасових зубів у дітей із ЗЩА достовірно вищі порівняно із дітьми без ЗЩА. У результаті аналізу індексу інтенсивності карієсу поверхонь зубів виявлено, що, в середньому, на одну дитину із ЗЩА припадає 6,73 поверхні зуба, тоді як на одну дитину без ЗЩА – 4,29 поверхні зуба. На одну дитину із ЗЩА припадає, в середньому, 0,98 тимчасового зуба з ускладненим карієсом, тоді як на одну дитину без ЗЩА – на 78,18 %. Кількість передчасно видалених тимчасових зубів, в середньому, складало 0,26 тимчасового зуба, на одну дитину із ЗЩА та 0,07 зуба на одну дитину без ЗЩА. Висновки. Таким чином, отримані дані свідчать, що існує взаємозв’язок між наявністю карієсу тимчасових зубів та формуванням зубощелепних аномалій у дітей у ранньому та пізньому змінному прикусі, а також необхідності мотивації батьків до збереження стоматологічного здоров'я дітей. Схильність дитини до карієсу тимчасових зубів, може свідчити і про можливу схильність до формування зубощелепних аномалій в силу наявності порушення мінерального обміну в цілому організмі, зокрема в екосистемі порожнини рота, що обумовлює актуальність подальших досліджень.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"32 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135215125","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ КІСТКИ ДЛЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПРИ ВІДКРИТОМУ ПЕРЕЛОМІ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ З НАЯВНІСТЮ ЗУБА В ЩІЛИНІ ПЕРЕЛОМУ","authors":"Я.М. Мазурик, В.О. Маланчук","doi":"10.35220/2078-8916-2022-46-4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2022-46-4.9","url":null,"abstract":"Мета роботи: покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому визначити твердість та пружність кісткової тканини. Матеріали та методи: Клінічні методи обстеження(об’єктивне обстеження), рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. В лікуванні було використано пристрій для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.01.2022 по 01.06.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60 I група. У 40 пацієнтів з діагнозом: У 10 пацієнтів односторонній перелом кута нижньої щелепи виявлено (I група). У 20 пацієнтів двосторонній перелом кута нижньої щелепи (II група). У 10 пацієнтів подвійний перелом нижньої щелепи (III група). Позитивний симптом прямого та не прямого навантаження в ділянках перелому відмічалось у всіх 60 пацієнтів. Наукова новизна: визначення оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Міцність кісткової тканини залишається дуже варіабельною тому, якщо зуб залишається в ділянці перелому нижньої щелепи він використовується, як опора та покращує фіксацію відломків, що в свою чергу зменшує ризик попаданню ротової рідини в рану і при цьому відбувається краща консолідація відломків. Основою успіху є досягнення максимального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В нормі межа міцності кортикального шару нижньої щелепи на стиск становить 120–200 МПа, а на розтяг є дещо меншою. Ще меншою є міцність кортикальної кістки на кручення, її визначають на рівні 90–100 МПа. Ускладнення відбулись у 4 пацієнтах при збережені зубів в лінії перелому. А саме 2 зубів (37,48), де хід лінії перелому проходить через лунку зуба та 2 зуба (36,47) лінія перелому проходить косо через лунку зуба. Зуби були проліковані ендодонтично після травми без розриву судинно-нервового пучка. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи фіксатор-кістка в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"263 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135638586","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РЕЗУЛЬТАТИ ЦИТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ НА ТЛІ РІЗНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ","authors":"Ю.Ю. Яров","doi":"10.35220/2078-8916-2022-46-4.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2022-46-4.7","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Цитологічне дослідження інтенсивності та тривалості фаз раневого процесу у хворих на генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості з нормо-, гіпер- та гіпореактивністю організму після проведення за показаннями клаптевої операції. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 216 пацієнтів віком від 45 до 55 років з діагнозом генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості. В залежності від стану реактивності організму хворі були розподілені на три групи: перша – нормореакція (132 особи); друга – гіперреакція (46 осіб); третя – гіпореакція (38 осіб). Хворим за показаннями виконували клаптеву операцію. Забір крові проводили після хірургічного втручання на 1-у, 4-у, 6-у та 9-у добу. Фази перебігу раневого процесу визначали за допомогою цитологічного дослідження методом мазків-відбитків. Наукова новизна. Результати цитологічного дослідження показали, що для хворих на генералізований пародонтит при нормореактивності організму після проведення хірургічного втручання характерним є загоєння рани з трьома періодами клітинної реакції: період початкових дегенеративних змін (1-а доба), запалення з активною гранулоцитарною і макрофагальною реакціями (4-а доба) і наростання репаративних процесів (6-а доба). При гіперреактивності організму більш активно розвивалася і довше тривала гранулоцитарна реакція, тому пізніше з'являлися клітинні ознаки регенерації (9-а доба). При гіпореактивності організму пізніше наступала і була затяжною гранулоцитарна реакція, тому пізніше з'являлися клітинні ознаки регенерації (9-та доба). Висновки. Приведення фаз раневого процесу до таких при нормореактивності організму у хворих на генералізований пародонтит розглядається як умова оптимізації загоєння слизово-кісткової рани після проведеного хірургічного лікування і подальшої стабілізації процесу в тканинах пародонта.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135637672","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}