CИНДРОМ ТРАВМАТОЛОГІЧНОЇ ПІРАМІДИ

Мета дослідження – вивчити основні закономірності дитячого травматизму з метою своєчасного розпізнавання, лікування та профілактики ушкоджень у дітей. Травматизм – багатопланова проблема і складається не тільки з медичних заходів, але й різноманітних соціальних проблем – побут, школа, сімейні відносини, навколишнє середовище, кіно, спорт, театри, реклама тощо. Матеріали та методи. Алгоритм обстеження полягав у щомісячній оцінці кількості травматичних ушкоджень в абсолютних цифрах протягом року. Проаналізовано 7434 випадків травм у дітей, яким була надана допомога в обласному дитячому травмпункті. Для зручності статистичної обробки усі ушкодження були деталізовані в загальні групи – переломи, вивихи, рани. Травми, які мали спільну причину, виокремили у групи травматизму – побутовий, вуличний, шкільний, спортивний. Вивчали обставини та закономірності виникнення різноманітних пошкоджень дітей. Отримані дані дадуть можливість виявити деякі статистичні закономірності, які можна буде використати в практичній діяльності з метою своєчасної профілактики. Умови військового часу поставили нас в певні обмежувальні рамки, тому вивчалися статистичні дані мирного часу. Поглиблене вивчення травм дитячого населення у різні вікові періоди життя дитини, навколишнього середовища показало раніше маловідомі закономірності цих ушкоджень, адже кожна травма має свою причину. Результати дослідження та їх обговорення. Перший пік дитячого травматизму спостерігається у літню пору року, коли починалися літні канікули. Надлишок вільного та неконтрольованого часу, неналежний контроль дорослих, брак життєвого досвіду, цікавість – основні причини травматизму у дітей. Другий пік травматизму збігається із закінченням літніх канікул та початком шкільного навчання. Діти знову адаптуються до нових умов, від вседозволеності до контрольованих норм поведінки в школі під наглядом учителів та батьків. Такі фактори, як неконтрольоване дозвілля, агресивність, імпульсивність, брак життєвого досвіду, неповна сім’я, алкоголь, посилюють один одного і підвищують шанси на каліцтво дитини, таку закономірність ми назвали синдромом травматологічної піраміди – СТП (traumatological pyramid syndrome – ТPS). Встановили роль недостатності фізичного розвитку та малорухливого способу життя як одного з основних факторів травматизму, який ми назвали – гіподинамічний травматологічний синдром – ГТС (Hypodynamic trauma syndrome – HTS). Невміння володіти своїм тілом, низький рівень координації рухів, недостатність м’язової сили, витривалості, гіподинамічний остеопороз сприяють ризику травматизму. Висновки. Виявлено травматологічну закономірність – синдромом травматологічної піраміди – СТП. Малорухливий спосіб життя дитини є одним з основних факторів травматизму – гіподинамічний травматологічний синдром – ГТС. Головною причиною травматизму є дитина, тому основні профілактичні заходи повинні бути зміщені з медичної сфери у соціальну.