ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ОБМІНУ СЕЧОВОЇ КИСЛОТИ У ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ФЕНОТИПУ

Порушення обміну сечової кислоти (СК) останнім часом розглядають як одне з поліметаболічних порушень, характерних для цукрового діабету (ЦД) 2 типу та метаболічного синдрому (МС). Показано, що дисметаболізм СК асоціюється з патофізіологічними фенотипами, що супроводжуються загальним та/або вісцеральним ожирінням і високим кардіоренальним ризиком. При цьому не завжди має місце гіперурикемія, однак дослідження екскреції уратів із сечею може виявити гіперпродукцію та гіперекскрецію СК. Метою нашої роботи було встановити особливості композиції тіла та метаболічного фенотипу (МФ), зокрема рівня урикемії, інсулінемії, показників ліпідного спектру сироватки крові у пацієнтів із ЦД 2 типу в залежності від статі, ступеня ожиріння та вмісту абдомінального жиру. Матеріали та методи. Обстежено 47 пацієнтів із ЦД 2 типу (25 чоловіків та 22 жінки), віком від 30 до 82 років. Пацієнтів (окремо чоловіків і жінок) було розділено на підгрупи: без ожиріння (ІМТ < 30 кг/м2) та з ожирінням (ІМТ > 30 кг/м2). Визначали антропометричні параметри та композицію тіла (% загального жиру та води, рівень абдомінального жиру, сегментарний розподіл жирової та м’язової маси методом біоелектричного імпедансу), СК у сироватці крові та в добовій сечі, розраховували кліренс СК, фракційну екскрецію СК у відношенні до креатиніну, активність гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (ГГФРТ), а також показники вуглеводного обміну (глікемію натще, HbA1c, інсулін) та ліпідного спектру сироватки крові. Результати. У пацієнтів з ожирінням, порівняно з особами без ожиріння, на тлі вищого рівня інсуліну та HOMA-IR, зафіксовано більші показники вісцерального жиру, вмісту загального жиру, кісткової маси, жирової маси корпусу. Середній рівень урикемії в обох підгрупах як жінок, так і чоловіків, знаходився в межах статевої норми, незважаючи на підвищену або наближену до верхньої межі норми добову продукцію СК. У підгрупі чоловіків із фенотипом ожиріння, у порівнянні з особами без ожиріння, виявлено підвищення рівня урикемії та тригліцеридів, що може бути пов’язано з впливом виявлених у цій групі анаболічних чинників, що активують процеси біосинтезу пуринів та жирних кислот de novo. У жінок з ожирінням, порівняно з підгрупою без ожиріння, виявлені достовірно вищі значення кліренсу СК та фракційної екскреції уратів, що, не виключено, дозволяє підтримувати нормальний рівень урикемії. Висновок. Дослідження показників обміну сечової кислоти та ліпідного спектру в чоловіків і жінок із ЦД 2 типу в залежності від ступеня ожиріння дозволило виявити різницю механізмів, що викликають порушення пуринового і ліпідного обміну та характеру накопичення жиру, пов’язані зі змінами анаболічно-катаболічного балансу, зокрема рівня інсуліну та активності анаболічного шляху реутилізації пуринів.