{"title":"КОРПОРАТИВНА ФОРМА СУБ’ЄКТІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ","authors":"А. Зеліско, O. Розгон","doi":"10.15407/scine18.05.095","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Вступ. Ризиковість інноваційної діяльності має наслідком потребу максимально зменшити можливі втрати власне під час реалізації інновацій. Форма юридичної особи є засобом досягнення цієї мети. Вона дозволяє відокремити зобов’язання юридичної особи від зобов’язань її учасників.Проблематика. Законодавство України та зарубіжних держав містить численні форми юридичних осіб у сферіінноваційної діяльності, тому існує потреба їх певної систематизації та впорядкування.Мета. Сформувати єдиний вектор системного правового регулювання юридичних осіб у сфері інновацій на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної доктрини й законодавства.Матеріали й методи. У процесі дослідження використано комплекс загально-наукових та спеціальних методів. Матеріалами для дослідження слугували публікації вітчизняних та зарубіжних учених, чинне законодавство України та зарубіжних держав.Результати. Компаративістський аналіз доктрини та практики зарубіжних держав дозволив зробити висновок про диспозитивні підходи законодавства різних держав щодо відмінностей між науковими парками та технопарками і прив’язок їх до наукових чи навчальних установ. Однак, системне правове регулювання таких юридичних осіб потребує застосування загального їх поняття, яке буде основою для єдиних підходів щодо цього питання.Висновки. Публічний інтерес суттєво впливає на досліджувані юридичні особи і визначає: виключну їх правоздатність, особливий порядок їх створення, надання спеціального статусу інноваційної структури, спеціальні вимоги до складу засновників, особливості вкладів до статутного капіталу, наявність спеціального документа — інноваційного проєкту. Досвід світових держав свідчить про домінуючу роль концепції «потрійної спіралі» у регулюванні діяльності інноваційних юридичних осіб («держава—наука—промисловість»).","PeriodicalId":21478,"journal":{"name":"Science and innovation","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.6000,"publicationDate":"2022-09-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Science and innovation","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.15407/scine18.05.095","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q3","JCRName":"MULTIDISCIPLINARY SCIENCES","Score":null,"Total":0}
КОРПОРАТИВНА ФОРМА СУБ’ЄКТІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Вступ. Ризиковість інноваційної діяльності має наслідком потребу максимально зменшити можливі втрати власне під час реалізації інновацій. Форма юридичної особи є засобом досягнення цієї мети. Вона дозволяє відокремити зобов’язання юридичної особи від зобов’язань її учасників.Проблематика. Законодавство України та зарубіжних держав містить численні форми юридичних осіб у сферіінноваційної діяльності, тому існує потреба їх певної систематизації та впорядкування.Мета. Сформувати єдиний вектор системного правового регулювання юридичних осіб у сфері інновацій на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної доктрини й законодавства.Матеріали й методи. У процесі дослідження використано комплекс загально-наукових та спеціальних методів. Матеріалами для дослідження слугували публікації вітчизняних та зарубіжних учених, чинне законодавство України та зарубіжних держав.Результати. Компаративістський аналіз доктрини та практики зарубіжних держав дозволив зробити висновок про диспозитивні підходи законодавства різних держав щодо відмінностей між науковими парками та технопарками і прив’язок їх до наукових чи навчальних установ. Однак, системне правове регулювання таких юридичних осіб потребує застосування загального їх поняття, яке буде основою для єдиних підходів щодо цього питання.Висновки. Публічний інтерес суттєво впливає на досліджувані юридичні особи і визначає: виключну їх правоздатність, особливий порядок їх створення, надання спеціального статусу інноваційної структури, спеціальні вимоги до складу засновників, особливості вкладів до статутного капіталу, наявність спеціального документа — інноваційного проєкту. Досвід світових держав свідчить про домінуючу роль концепції «потрійної спіралі» у регулюванні діяльності інноваційних юридичних осіб («держава—наука—промисловість»).